Ухвала

від 11.07.2024 по справі 481/872/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/872/24

Провадж.№ 1-кс/481/418/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 року слідчий суддя Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 року до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.05.2024 року у кримінальному провадженні №12024152270000280 від 23.05.2024 року, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України про арешт майна.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що в арешті майна відповідно до ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області (справа 481/872/24) про накладення арешту на: вантажний автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Schmitz реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), який зберігається на території СПД № 1 ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час відпала потреба. Станом на 08.07.2024 року в рамках розслідування вказаного кримінального провадження судовим експертом було оглянуто даний транспортний засіб та проведено всі необхідні експертизи.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу слухати без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив заяву в якій просив справу слухати без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував.

Слідчий суддя,вивчивши клопотаннята матеріали,якими вонообґрунтовується,матеріали кримінальногопровадження №12024152270000280від 23.05.2024року, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 23.05.2024 року слідчим відділенням ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області зареєстроване кримінальне провадження №12024152270000280, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.05.2024 року було накладено арешт заборони користування, розпорядження майном, вилученим 23.05.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12024152270000280 під час проведення огляду місця події, а саме на: вантажний автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Schmitz реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), який зберігається на території СПД № 1 ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статями 7, 16, КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з матеріалів справи, арешт на тимчасово вилучене майно за ухвалою слідчого судді від 28.05.2024 року був накладений обґрунтовано.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з зазначеним вантажним автомобілем та причепом проведено всі необхідні експертизи.

Отже, в подальшому арешті вантажного автомобіля з причепом у вигляді заборони користуватись та розпорядження ним у кримінальному провадженні №12024152270000280 від 23.05.2024 року, досудове розслідування у якому здійснюється за ч. 1 ст.286 КК України, на думку слідчого судді, відпала потреба та він може бути повернутий його володільцю.

Керуючись ст.174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.05.2024 року, у вигляді заборони користування, розпорядження майном, вилученим 23.05.2024 під час огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди в рамках кримінального провадження №12024152270000280 від 23.05.2024року, а саме вантажний автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Schmitz реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), який зберігається на території СПД № 1 ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: АДРЕСА_2 ).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.376 КПК України повний текст ухвали проголошений о 13:00 год. 11.07.2024 року в залі судових засідань в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Слідчий суддя ОСОБА_1