Рішення

від 11.07.2024 по справі 160/12297/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 рокуСправа №160/12297/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2024 р. № UA110050/2024/000038/1.

Ухвалою суду, після залишення ухвалою суду даної позовної заяви без руху та ухвалою суду про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12297/24 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що позивач 04.03.2024 р. звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару «Несамохідні транспортні засоби: двухколісні тачки з оцинкованим кузовом та PU колесом, металеві, для перевезення будівельних матеріалів, з двома ручками, артикул, відповідно до каталогу продавця WB08021PU - 1000 шт. В розібраному стані для зручності транспортування. Максимальне навантаження до 150 кг., країна походження Китай. Вищезазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22.08.2018 р. №65 з компанією виробником (код 4104 в гр..44) з QINGDAO RUNKAI MACHINERY CO., LTD Китай (далі - контракт), додаткова угода від 15.08.2022р. №2, додаток №R33/65 (Специфікація №R33/65) від 27.10.2023 р., інвойсом від 28.11.2023 р. № P23BT1120 та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією № 24UA110050001051U3 (далі ЕМД). Поставка товарів здійснена на умовах FOB, QINGDAO, Китай. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1. Відповідно до п.4.2 Контракту у ціну товару включена вартість пакування та маркування. Серед наданих до митного контролю документів відомості про включені у вартість товару складових, таких як вартість тари, упаковки та маркування товару не наведено. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості включення вказаних витрат до ціни товару.

Серед наданих до митного контролю документів відомості про включені у вартість товару складових, таких як вартість тари, упаковки та маркування товару не наведено. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості включення вказаних витрат до ціни товару. Зазначений факт не заперечується представником позивача в позовній заяві.

Відповідно до інвойсу від 28.11.2023 р. №P23BT1120 та специфікації №R33/65) від 27.10.2023 р. загальна фактурна вартість товару на комерційних умовах постачання FOB QINGDAO складає 21010,00дол. США. Відповідно до п.4.1 Контракту умови оплати попередня оплата за товар, згідно специфікації здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання кожної специфікації. Для підтвердження оплати за товар по інвойсу від 28.11.2023 р. №P23BT1120 на загальну суму 21010,00 дол. США декларантом надані платіжні доручення: 1) від 30.10.2023 р. SWIFT на суму 14707,00 дол.США, у графі №70 «Призначення платежу» зазначено що передоплата здійснена за договором від 22.08.2018 р. №65 та специфікацією від 27.10.2023 р. №R33/65; 2) від 01.12.2023 р. SWIFT на суму 6303,00 дол.США, у графі №70 «Призначення платежу» зазначено що передоплата здійснена за договором від 22.08.2018 р. №65 та специфікацією від 27.10.2023р. №R33/65.

Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Відсутність в банківських платіжних документах що стосується товару, в графі №70 посилання на інвойс від 28.11.2023 №P23BT1120 не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару. Надані платіжні документи SWIFT оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216. А саме: вищезазначена Платіжна інструкція не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

Відповідно до п. 20 ДМВ до даної ЕМД декларантом заявлені транспортні витрати, як складової митної вартості товару, на перевезення товару до пункту пропуску на кордоні України на загальну суму 188978,12 грн.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової митної вартості товару декларантом надано договір на транспортно-експедиторське перевезення вантажу від 05.01.2015 р. № 205015-2, рахунки на оплату за договором ТЕО від 06.02.2024 р. №№ 122, 123, заявка на перевезення № 11 від 06.02.2024 р., банківські платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 08.02.2024 р. №№516, 518. За рахунком від 06.02.2024 р. № № 122, 123 транспортні витрати складають:- морський фрахт та експедиторська винагорода за межами митної території України: п. Циндао (Китай) п. Гданськ (Польща) 63050,71 грн;- навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Гданськ 15772,85 грн,;- локальні витрати, збір за безпеку, та оформлення документів в порту Гданськ 5002,24 грн.;- організація міжнародний поставки вантажів залізничним транспортом (єдиним міжнародним перевізним документом) -105152,32 грн. Числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено. Водночас, представником відповідача зазначено, що завірена належним чином копія коносаменту №233651561 митному органу не надавалась, та не зазначена в графі № 44 ЕМД. Аналіз транспортних (перевізних) документів, зазначених в графі №44 ЕМД, в частині повноти включення транспортних витрат при міжнародному перевезені товарів за єдиним міжнародним документом, свідчить про наявність ризиків розрахунку величини фактично понесених витрат. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.03.2024 р. №UA110050/2024/000038/1.

На підставі означеного вище, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 22.08.2018 р. між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (покупець) та QINGDAO RUNKAI MACHINERY CO. LTD, Китай (продавець) укладено контракт №65, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купив товар, ціна, асортимент, кількість, загальна вартість, пакування, країна походження, умови поставки якого визначені в додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту.

04.03.2024 р. для митного оформлення в режимі імпорту 1 000 двоколісних тачок, що надійшли з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом від 22.08.18 № 65 із компанією-виробником «QINGDAO RUNKAI MACHINERY CO., LTD».

До Дніпровської митниці позивачем подана митна декларація №24UA110050001051U3 із заявленням митної вартості товарів на рівні 1, 7103 долари США/кг із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

06.03.2024 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2024/000038/1 (далі Рішення МВ), за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 1, 7103 долари США/кг до 2, 0100 долари США/ кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного.

06.03.2024 р. у зв`язку із незгодою із рішенням МВ в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 24UA110050001098U5, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 56 267, 34 грн (мито 17 853, 68 грн, ПДВ 38 684, 10 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» відмовленої та оформленої митних декларацій.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу поданий комплект документів, для підтвердження заявленої митної вартості, серед яких були, зокрема: 1) зовнішньоекономічний контракт від 22.08.18 № 65; 2) специфікація від 27.10.2023 р. № R33/65; 3) рахунок (інвойс) від 28.11.2023 р. № P23BT1120; 4) квитанція SWIFT від 30.10.2023 р.; 5) квитанція SWIFT від 01.12.2023 р.; 6) рахунок перевізника від 06.02.2024 р. № 122; 7) рахунок перевізника від 06.02.2024 р. № 123; 8) платіжна інструкція від 08.02.2024 р. № 516; 9) платіжна інструкція від 08.02.2024 № 518; 10) довідка перевізника від 06.02.2024 р. № 0602/6; 11) митна декларація країни відправлення від 08.12.2023 р. № 425820230001240543.

Відповідачу надані квитанції SWIFT від 30.10.2023 р. та 01.12.2023 р., за якими експортеру було сплачено 2 платежами суму 21 010, 00 долари США та у яких вказано, що оплата здійснюється за контрактом від 22.08.18 № 65 та специфікацією від 27.10.2023 р. №R33/65.

Не погодившись з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписамист. 337 МК Українипередбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно достатті 335 цього Кодексуподаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності дост. 337 МК України.

Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо встановлених відповідачем розбіжностей щодо оплати за товар суд зазначає, що позивачем були надані квитанція SWIFT від 30.10.2023 р. та 01.12.2023 р., за якими експортеру було сплачено 2 платежами суму 21 010, 00 долари США та у яких вказано, що оплата здійснюється за контрактом від 22.08.18 № 65 та специфікацією від 27.10.23 № R33/65.

Відомості вказаних банківських квитанцій відповідають заявленим у митних деклараціях позивача.

Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (Постанова від 11.04.2018р., по справі № 804/4680/16).

Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей. (Постанова від 20.03.2018р. по справі №815/4132/17).

Таким чином, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованих товарних партій у кожному з означених випадків декларування.

Щодо транспортних витрат, суд зазначає, що відповідачу надані складені перевізником ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» (ІКЮО 32900867) документи (рахунки та довідки перевізника) із зазначенням відомостей щодо вартості перевезень товару в розмірі 188 978, 12 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2ст. 53 Митного кодексу України.

Судом досліджено довідки про транспортні витрати та встановлено, що вони містять в собі інформацію по маршруту, суму транспортних витрат, додаткові витрати, а також суму навантажувально-розвантажувальних робіт.

Згідно з п. 11, 12статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

З аналізу наведених норм видно, що законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування.

Крім того, суд зазначає, що вказана довідка у відповідності до вимогстатті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, позивачем в повному обсязі підтверджені витрати на транспортування.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо митних декларацій країни відправлення суд зазначає, що в експортній митній декларації Китайської Народної Республіки від 08.12.2023 р. №425820230001240543 містяться відомості про вартість товару, кількість, одержувача, які кореспондують із заявленими у митній декларації позивача №24UA110050001051U3.

Судом не встановлено розбіжностей між інформацією, викладеною в експортних митних деклараціях Китайської Народної Республіки від 08.12.2023 р. №425820230001240543 та поданих позивачем митних деклараціях.

Щодо порушення відповідачем вимог п. 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу Українип. 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості (затвердженінаказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598), відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Рішення відповідача не містять такого обґрунтування, а містять інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з митної декларації від 08.02.2024 р. № UA110110/2024/000902, однак, в рішеннях не вказано, які характеристики мають оформлені за нею товари (код УКТЗЕД, повний опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та вид зовнішньоекономічного контракту.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 р. у справах № 160/9473/19 та №520/7041/19 викладені наступні висновки щодо застосування норм п. 2,4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України: «Верховний Суду своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст.53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положеньМитного кодексу Українивикладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі №520/9022/18.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорюване рішення прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2422,40 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241- 246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2024 р. № UA110050/2024/000038/1.

Стягнути на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (вул. Артільна, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081 ЄДРПОУ 20282472) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Ольги княгині, будинок 22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька