Рішення

від 10.07.2024 по справі 160/1818/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуСправа №160/1818/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кот Євген Олександрович, до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кот Євген Олександрович, до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 006760 від 03.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 січня 2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №006760 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №005564 від 11.12.2023. У вказаному акті зазначено про те, що у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Позивач не погоджується з наведеною постановою і вказує, що позивач ніколи не мав статусу автомобільного перевізника, та не є суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах. Сама по собі належність позивачу автомобіля не є підставою для відповідальності, оскільки позивач не надавав послуги з перевезення.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/1818/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Згідно з довідками про доставку електронного листа позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та не повідомив поважності причин його неподання, у зв`язку з чим, суд, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 23.01.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи стосовно притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відповідачем витребуваних судом документів надано не було.

Згідно з ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на ненадання відповідачем витребуваних судом документів, а також, враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

11.12.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено акт №005564 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що посадові особи органів державної служби з безпеки на транспорті провели перевірку транспортного засобу: марка MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , автомобільний перевізник ТОВ «Стілтранс-Груп» - 44777452 згідно з ТТН № 013229 від 10.12.2023.

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері вантажних перевезень, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушено вимоги п.3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом.

03 січня 2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №006760 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №005564 від 11.12.2023.

Позивач не погоджується із накладеним на неї штрафом, зазначає про протиправність прийнятої відповідачем постанови, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, який зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Так, згідно з абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, слід зазначити, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В розумінні вимог ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 у справі № 560/514/22.

Проте, відповідач не довів, що фізична особа ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, який відповідно до законодавства надавав послугу згідно з договором про перевезення вантажу.

Як видно з матеріалів справи, транспортний засіб - марка MERSEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , належить фізичній особі ОСОБА_1 . Разом з цим, постанова про застосування адміністративно господарського штрафу № 006760 містить посилання на акт № 005564 від 11.12.2023, в якому, зокрема, зазначено, що автомобільним перевізником відповідно до ТТН № 013229 від 10.12.2023 є ТОВ «Стілтранс-Груп», ЄДРПОУ 44777452. Копія вказаної товарно-транспортної накладної приєднана до матеріалів справи, і в ній дійсно перевізником зазначений ТОВ «Стілтранс-Груп», ЄДРПОУ 44777452.

Суд зазначає, сама по собі належність на праві власності автомобіля позивачу не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Таким чином, не встановлено наявності доказів, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III та може нести відповідальність, передбачену законом України «Про автомобільний транспорт».

Отже, санкції у спірних правовідносинах застосовано до особи, яка не є суб`єктом відповідальності відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зворотного відповідач не довів.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відсутність в межах спірних відносин у позивача статусу перевізника є самостійною підставою для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 18.01.2024 №0614-8105-5508-9239, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 03.01.2024 № 006760 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000).

Суддя Н.В. Кучугурна