Рішення

від 11.07.2024 по справі 160/33341/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 рокуСправа №160/33341/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Таж» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Таж» до Київської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

№ UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000446,

№ UA 100330/2023/000037/2 від 07.08.2023 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000453,

№ UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000754.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних рішень, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повні пакети необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/33341/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 25.12.2023 позовну заяву було залишено без руху і встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.01.2024 до суду від ТОВ «Він-Таж» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію, якою підтверджується доплата позивачем судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

24.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Київської митниці на позовну заяву ТОВ «Він-Таж». Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості, а також відповідні картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

29.01.2024 позивачем до суду через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (код ЄДРПОУ 40697101) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.07.2016. Основним видом діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

19.05.2023 між компанією ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) та ТОВ «ВІН-ТАЖ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19-423VIN (далі контракт), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товари на умовах, вказаних в рахунку-фактурі (інвойсі) доданого контракту, згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2020 року.

У відповідності до пункту 1.4 контракту сторони домовились, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється. Можливе за додатковою згодою сторін.

Пунктом 1.5 контракту сторонами встановлено перелік товаросупровідних документів, а саме: пакувальний лист, рахунок-проформа (у разі наявності), рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна CMR (залізнична накладна), та інші документи, відповідно до номенклатури товару.

Положеннями пункту 1.7 контракту визначено, що країна походження товарів зазначається в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну відповідну партію товарів. Країна призначення Україна.

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціна контракту встановлюється в доларах США.

Пунктом 2.2 контракту встановлено, що найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 2.3 контракту, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних умов Правил Інкотермс в редакції 2020 року.

У відповідності до пункту 3.1 контракту умови поставки, місце призначення та вид транспорту, що застосовується для перевезення товару від продавця покупцеві визначаються сторонами у рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну окрему партію товару, на базисних умовах, згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2020 року.

Пунктом 4.3 контракту визначено, що покупець повинен здійснити оплату товару згідно даного контракту, та інвойсів до контракту протягом 90 (дев`яноста) банківських днів від дати, наступної за датою поставки товару.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, а саме «прилади фоточутливі - сонячні панелі, зібрані у модуль: сонячні панелі - 620 шт, країна виробництва CN, див. «електронний інвойс», місць 20 РХ/1 палети», представником позивача до Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA100330147318U3 від 03.08.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 МД, зокрема: пакувальний лист №11631013JK від 06.06.2023; рахунок-фактуру №11631013JK від 06.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 28.07.2023; декларація про походження товару №11631013JK від 06.06.2023; висновок експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-805 від 02.08.2023; комерційну пропозицію (OFFER) від 06.06.2023; контракт №19-423VIN від 19.04.2023; додаткову угоду №1 від 13.07.2023 до контракту №19-423VIN.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до п.1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару. Декларантом із наведеного списку не надано коносамент.

2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

3) висновок Дніпропетровської ТПП від 02.08.2023 МГО-805 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайта www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим документи декларантом надано на умовах поставки СРТ.

4) відповідно до інвойсу від 02.06.2023 №11631013JK товар поставляється в Україну на умовах СРТ-Київ. Міжнародний торговий термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. У наданому до митного оформлення інвойсі від 02.06.2023 №11631013JK не зазначено, які саме складові включені до ціни товару.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з частиною 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 03.08.2023 №0308/2 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Київською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару №1 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ст. 60 МК України, з урахуванням країни виробництва, призначення товару кількості та комерційних умов, виробника, торгівельної марки: із розрахунку 4,84 дол. США за кг. (джерело МД від 01.02.2023 №23 UA110130001754U0).

У подальшому, Київською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000446, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA100330147353U6 від 03.08.2023.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, а саме «прилади фоточутливі - сонячні панелі, зібрані у модуль: сонячні панелі - 620 шт, країна виробництва CN, див. «електронний інвойс», місць 20 РХ/1 палети», представником позивача до Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA100330147646U0 від 07.08.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 МД, зокрема: пакувальний лист №11631014JK від 06.06.2023; рахунок-фактуру №11631014JK від 06.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 01.08.2023; декларація про походження товару №11631014JK від 06.06.2023; висновок експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-805 від 02.08.2023; комерційну пропозицію (OFFER) від 06.06.2023; контракт №19-423VIN від 19.04.2023; додаткову угоду №1 від 13.07.2023 до контракту №19-423VIN.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до п.1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару. Декларантом із наведеного списку не надано коносамент.

2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

3) висновок Дніпропетровської ТПП від 02.08.2023 МГО-805 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайта www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим документи декларантом надано на умовах поставки СРТ.

4) відповідно до інвойсу від 02.06.2023 №11631013JK товар поставляється в Україну на умовах СРТ-Київ. Міжнародний торговий термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. У наданому до митного оформлення інвойсі від 02.06.2023 №11631013JK не зазначено, які саме складові включені до ціни товару.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з частиною 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 07.08.2023 №0708/1 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Київською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000037/2 від 07.08.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару №1 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ст. 60 МК України, з урахуванням країни виробництва, призначення товару кількості та комерційних умов, виробника, торгівельної марки: із розрахунку 4,84 дол. США за кг. (джерело МД від 01.02.2023 №23 UA110130001754U0).

У подальшому, Київською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000453, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000037/2 від 07.08.2023, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA100330147687U8 від 08.08.2023.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, а саме «прилади фоточутливі - сонячні панелі, зібрані у модуль: сонячні панелі - 620 шт, країна виробництва CN, див. «електронний інвойс», місць 20 РХ/1 палети», представником позивача до Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA100330157895U0 від 05.12.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 МД, зокрема: пакувальний лист №11631017JK від 07.10.2023; рахунок-фактуру №11631017JK від 07.10.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №419195Е від 28.11.2023; декларація про походження товару №11631017JK від 07.10.2023; висновок експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-1365 від 05.08.2023; специфікація рахунку-фактури №11631017JK/1 від 07.10.2023 комерційну пропозицію (OFFER) від 07.10.2023; контракт №19-423VIN від 19.04.2023; додаткову угоду №1 від 13.07.2023 до контракту №19-423VIN.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Суд установив, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до п.1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN зазначено, що товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару. Декларантом із наведеного списку не надано коносамент.

2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

3) висновок Дніпропетровської ТПП від 05.12.2023 МГО-1365 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайта www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим документи декларантом надано на умовах поставки СРТ.

4) відповідно до інвойсу від 02.06.2023 №11631013JK товар поставляється в Україну на умовах СРТ-Київ. Міжнародний торговий термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. У наданому до митного оформлення інвойсі від 02.06.2023 №11631013JK не зазначено, які саме складові включені до ціни товару.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з частиною 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 05.12.2023 №0512/1 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Київською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару №1 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ст. 60МК України, з урахуванням країни виробництва, призначення товару кількості та комерційних умов, виробника, торгівельної марки: із розрахунку 4,52 дол. США за кг. (джерело МД від 04.12.2023 №23 UA209170100515U4).

У подальшому, Київською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000754, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023, та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA100330157919U8 від 05.12.2023.

Позивач не погоджується з наведеними вище рішеннями Київської митниці, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі -МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд уважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Так, для підтвердження вартості товару декларантом надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митних декларацій.

Щодо зауважень митниці, що відповідно до п.1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN товар супроводжується наступними документами: пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), коносамент або автотранспортна накладна (залізнична накладна) та іншими документами, відповідно до номенклатури товару, однак декларантом із наведеного списку не надано коносамент, то суд зазначає таке.

Аналізуючи наведені зауваження суд, в першу чергу, звертає увагу на те, що вимоги вказаного пункту 1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN не передбачають одночасної наявності таких супровідних документів, як коносамент та автотранспортна накладна (залізнична накладна).

Так, у випадку оформлення пункту 1.5 контракту від 19.04.2023 №19-423VIN використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з`єднані безсполучниковим зв`язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або».

Таким чином, вказана форма речення визначає перелік документів, які можуть бути надані серед наведених за їх наявності, а не одночасно.

Більш того, позивачем як до суду, так і до митного органу, окрім коносаменту, подано всі перелічені документи, які у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати факт постачання товару, його кількість, вартість, умови поставки, а всі дані в наданих позивачем документах відповідають один одному та кореспондуються між собою.

Також, відповідачем було зазначено, що надані декларантом комерційні пропозиції являють собою копії інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Суд з цього приводу зазначає, що комерційна пропозиція не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, а є лише пропозицією щодо вартості товару. Водночас конкретна його ціна визначається інвойсом.

Суд зауважує, що комерційна пропозиція це документ, що надсилається клієнту, щоб запропонувати приблизну вартість для певного набору товарів або послуг.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових реквізитів для комерційної пропозиції, оскільки вона не є первинним документом чи правочином, а тому не є обов`язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару.

Крім цього, положенням пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості, у зв`язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей, тим більше форми її складання.

Суд уважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої продавцем було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Щодо зауважень відповідача про те, що висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати прийнято до уваги митницею, але не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, суд зазначає таке.

Так, відповідач указує, що в наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайта www.alibaba.com, за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки СРТ.

Надані декларантом висновки експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-805 від 02.08.2023 та № ГО-1365 від 05.08.2023 складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах www.alibaba.com, що є міжнародною он-лайн платформою електронної комерції. Зважаючи на зміст п.2.2 Умов користування даним ресурсом, для отримання доступу та користування Службами даної платформи вимагається реєстрація відповідної особи в якості учасника Сайтів ресурсу.

Повний текст Умов користування розміщений за електронною адресою: https://rule.alibaba.com/rule/detail/2041.htm?spm=a2700.details.footer.38.25913cd3UjiOQa.

Таким чином, у користувача ресурсу є можливість ідентифікувати зареєстровану компанію та сферу її діяльності, а також запропоновані нею цінові дані, розміщені на сайті.

Судом також установлено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертом з метою визначення ринкової вартості товарів.

Вартість за одиницю кожного найменування товару, яку визначав експерт, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною в інвойсах до відповідної партії товару, наданих до митного оформлення.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 №475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених норм права видно, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У вказаних висновках експерта Дніпропетровської ТПП була проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.

Суд зазначає, що висновки експерта ґрунтуються на об`єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі. Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому це зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала».

Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість.

Також митний орган зауважував, що відповідно до інвойсів товар поставляється в Україну на умовах СРТ-Київ. Міжнародний торговий термін СРТ (Carriage Paid To (named place of destination), (фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Так, на думку відповідача, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки СРТ.

Згідно з офіційними міжнародними комерційними умовами Інкотермс-2020 за умовами поставки СРТ ((Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем в узгодженому місці, і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Таким чином, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, а покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Судом встановлено, що у відповідності до пункту 2.3 Контракту №19-423VIN від 19.04.2023, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних Правил «Інкотермс в редакції 2020».

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що кінцева ціна, що сплачується за поставку товару, вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати.

3 урахуванням вказаного, укладаючи зовнішньоекономічний контракт, сторони погодили всі його істотні умови, до складу яких належить у тому числі і ціна товару, що придбавається за умовами поставки СРТ, відповідно до яких у фактурну вартість товару вже включені витрати, що впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення).

З аналізу наданих до суду документів видно, що інших додаткових витрат зі страхування товару позивач не поніс, так як відповідно до пункту 1.4 контракту №19-423VIN від 19.04.2023 сторони домовились, що страхування вантажу за цим контрактом не здійснюється.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення.

Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися.

Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Цей висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 16.07.2022 у справі №815/324/18.

Крім того, надане відповідачем, разом з поданням відзиву на позовну заяву, клопотання про витребування у ТОВ «ВІН-ТАЖ» транспортних (перевізних) документів (договір про мультимодальне перевезення), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації щодо оплати за товар, коносаменти та копія митної декларації країни відправлення з перекладом не підлягає задоволенню, оскільки вказані документи є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до пункту 2.3 контракту, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (Інвойсом), ціна товару за цим контрактом включає вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (завантаження, вивантаження), а також всі інші витрати до пункту призначення, оплата яких передбачена продавцем, відповідно до базисних умов Правил Інкотермс в редакції 2020 року.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (ч.5 ст.54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості стали наявні в інформаційних ресурсах митниці відомості щодо митного оформлення подібного (аналогічного) товару, співставного з оцінюваним з урахуванням країни виробництва, призначення товару, кількості та комерційних умов, виробника, торгівельної марки: із розрахунку 4,84 дол. США за кг. (джерело МД від 01.02.2023 №23 UA110130001754U0) та 4,52 дол. США за кг. (джерело МД від 04.12.2023 №23 UA209170100515U4).

Однак, суд зауважує, що при цьому у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів митним органом не здійснено аналізу відповідності вищевказаних умов за поставленими за цими МД товарами з товарами, задекларованими ТОВ «ВІН-ТАЖ».

Так, Київською митницею, в порушення положень ст. 57 МК України, вказано лише номер та дату митної декларації, без будь-якої конкретної інформації щодо переліку товару, імпортованого по цих деклараціях, інформації щодо кількісних, якісних та споживних характеристик товару, обсягу партії, обсягу контракту, умов імпорту, чи іншої інформації, що безпосередньо впливає на визначення ціни в господарських правовідносинах.

Так, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацією, отриманою за результатами здійснення митного контролю, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, № UA 100330/2023/000037/2 від 07.08.2023 та № UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже рішення не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому вони є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2023/000446, № UA100330/2023/000453, № UA100330/2023/000754, які є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000446, № UA100330/2023/000453, № UA100330/2023/000754 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішень про коригування митної вартості товару №UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, № UA 100330/2023/000037/2 від 07.08.2023 та № UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товару № №UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, № UA 100330/2023/000037/2 від 07.08.2023 та № UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023 через їх протиправність, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000446, №UA100330/2023/000453, № UA100330/2023/000754 також підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 23636,60 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (вул. Театральна, буд. 3, каб. 8, м. Дніпро, 49047, код ЄДРПОУ 40697101) до Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару №UA100330/2023/000036/2 від 03.08.2023, № UA 100330/2023/000037/2 від 07.08.2023 та № UA100330/2023/000058/2 від 05.12.2023.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000446, № UA100330/2023/000453, № UA100330/2023/000754, прийняті Київською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (вул. Театральна, буд. 3, каб. 8, м. Дніпро, 49047, код ЄДРПОУ 40697101) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 23636 (двадцять три тисячі шістсот тридцять шість) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (вул. Театральна, буд. 3, каб. 8, м. Дніпро, 49047, код ЄДРПОУ 40697101).

Відповідач: Київська митниця (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555).

Суддя Н.В. Кучугурна