Рішення

від 11.07.2024 по справі 908/1177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/82/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024 Справа № 908/1177/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239)

до відповідача: Відділу освіти Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул. Василя Вишиваного, буд. 272/79, ідентифікаційний код юридичної особи 02136318)

про стягнення 8 159,02 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 1284/08-07/24 від 18.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання до Відділу освіти Токмацької міської ради про стягнення 5612,94 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2021 по 28.02.2021, 3 % річних в розмірі 476,69 грн. за період з 09.02.2021 - 22.12.2023 та інфляційні нарахування в розмірі 2069,39 грн. за період з 01.09.2021 по 30.11.2023, всього 8159,02 грн.

Також в позовній заяві позивач просить суд, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 476,69 грн. починаючи з 23.12.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 337 від 21.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу за період з 01.01.2021 по 28.02.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1177/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1177/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 19/82/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження по справі № 908/1177/24 отримана позивачем та відповідачем в їх електронні кабінети 22.04.2024.

Через підсистему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив (вх. № 9585/08-08/24 від 01.05.2024), за текстом якої відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в січні-лютому 2021 року в межах чинного законодавства України були відсутні взаємовідносини, зокрема договірні, між ПАТ «Запоріжжяелектропостачання» та відділом освіти Токмацької міської ради, та просив розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2024 в задоволенні клопотання Відділу освіти Токмацької міської ради про розгляд справи № 908/1177/24 в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1177/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 11.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до статей 6, 63 та пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 було прийнято Постанову № 1268, якою було затверджено «Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб`єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Підпунктом 1.2.15 п.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Отже, подання електропостачальнику заяви - приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Відділом освіти Токмацької міської ради (Споживач) було укладено Договір № 337 про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір), шляхом підписання заяви приєднання від 21.02.2020 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна».

Згідно з розділом 2 Договору «Предмет Договору», Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділом 3 Договору встановлено, що умови надання послуг відповідачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.

Згідно з розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії», відповідач розраховується з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визнання ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між Споживачем та Електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Електропостачальник має сформувати та виставити Споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди Споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору «Спосіб та термін оплати», розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 1 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Платежі за спожиту електричну енергію здійснюються споживачем у наступному порядку: 1 платіж до 20 числа розрахункового місяця у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію; 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію. Підставою для формування Постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.

Оплата рахунку за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (п. 5.10 Договору).

Пунктом 13.1 Договору сторони узгодили, що цей Договір укладається на строк з 01.02.2020 по 31.12.2020.

Позивач вказав, що пунктом 13.10 Договору встановлено, що згідно зі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, що кореспондується з абз. 2 розд. 11 «Термін дії договору» Комерційної пропозиції.

Позивач посилався на те, що відповідачу були виставлені рахунки за постачання електричної енергії Постачальником за період споживання з січня 2021 по лютий 2021, у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії відповідачем склав 1564 кВт/год на загальну суму 5 612,94 грн. тобто у строк, достатній для процедури закупівлі на початку 2021 року та в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з січня 2021 по лютий 2021 підтверджується повідомленням/листом за № ЕЕЦ-17/176 від 12.02.2024 адміністратора комерційного обліку, функції якого виконувало Акціонерне товариство «Українська залізниця», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 27.01.2022 на адресу відповідача надсилав письмову вимогу вих. № 15 від 20.01.2022, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість в розмірі 5 612,94 грн.

Матеріали справи містять лист Відділу освіти Токмацької міської ради № 586 від 20.11.2023 адресований ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про незгоду з актом звірки взаємних розрахунків та залишення його без розгляду.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на лист № 586 від 20.11.2023 надав Відділу освіти Токмацької міської ради лист № 10799 від 30.11.2023 про сплату заборгованості та надав розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків.

Відділ освіти Токмацької міської ради на лист № 10799 від 30.11.2023 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надав лист № 625 від 07.12.2023, відповідно до якого вказав, що повертає акт звірки від 16.11.2023 без розгляду.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на лист № 625 від 07.12.2023 надав Відділу освіти Токмацької міської ради лист № 12205 від 28.12.2023 про сплату заборгованості в розмірі 5 612,94 грн та зазначив про відсутність інших шляхів врегулювання питання щодо погашення заборгованості, окрім звернення до суду.

Позивач вказував на те, що, в порушення умов Договору, в частині оплати спожитої електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ, у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з січня 2021 по лютий 2021 в сумі 5 612,94 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

-внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

-внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 13.1 Договору сторони узгодили, що цей Договір укладається на строк з 01.02.2020 по 31.12.2020.

Матеріали справи містять витяг з платформи «Prozorro», а саме звіт від 04.01.2021 про виконання договору про закупівлю № 337 від 21.02.2020, відповідно до якого строк дії договору з 21.02.2020 по 31.12.2020, сума оплати за договором 684 307,67 грн.

Пунктом 13.10 Договору встановлено, що згідно зі ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дія Договору може продовжуватися на строк, достатній для процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, що кореспондується з абз. 2 розд. 11 «Термін дії договору» Комерційної пропозиції.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії № 337 від 21.02.2020, який позивачем визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню також приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення сторонами Договору) визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (ч. 5 ст. ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення сторонами Договору).

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами Договору строком дії до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 5 від 30.12.2020 до Договору сторони дійшли згоди про зменшення суми Договору на 540 351,07 грн та обсяги закупівлі на 186425 кВт.год, загальна сума склала 684 307,67 грн, обсяг закупівлі 236790 кВт.год.

Відповідачем здійснено оплату вартості поставленої йому в 2020 року електричної енергії, сплачена в повному обсязі згідно з граничною сумою Договору, яка визначена Додатковою угодою №5 до Договору.

Разом з тим, доказів внесення змін в Договір № 337 від 21.02.2020 в частині збільшення обсягу електричної енергії та, відповідно й ціни Договору на січень-лютий 2021 року позивачем не надано, як і не доведено факт здійснення постачання електроенергії на суму 5 612,94 грн в рамках виконання сторонами саме Договору № 377 від 21.02.2020.

Таким чином, надаючи в сукупності оцінку наявних в матеріалах справи доказів на предмет належності, допустимості та вірогідності, суд констатує, що позивачем не доведено факт здійснення постачання електричної енергії на суму 5 612,94 грн в рамках виконання сторонами саме Договору № 337 від 21.02.2020, а тому невідповідним є поширення його умов на постачання електричної енергії на суму та в обсязі, що не охоплюються умовами Договору та з перевищенням загальної ціни Договору, що в даній ситуації є істотними умовами укладеного між сторонами Договору про закупівлю електричної енергії.

Також, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення сторонами Договору), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (ч. 5 ст. ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення сторонами Договору).

З огляду на викладені приписи Закону України «Про публічні закупівлі», Договір № 337 від 21.02.2020 не був продовжений сторонами, шляхом укладення відповідної Додаткової угоди на строк для проведення наступної процедури закупівлі.

Понаднормове збільшення обсягу закупівлі та, відповідно, й ціни закупівлі у невстановленій формі та без означених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав є порушенням визначених в ст. 5 даного Закону принципів економії, ефективності та пропорційності публічної закупівлі, може нівелювати зміст процедур публічних закупівель та призводити до зловживань під час їх проведення.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що постачання відповідачу електричної енергії на суму позовних вимог 5 612,94 грн відбулося саме на підставі Договору № 337 від 21.02.2020 року, а враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію в сумі 5 612,94 грн заявлені саме на підставі Договору № 337 від 21.02.2020, зобов`язання за яким щодо поставки визначеної Договором кількості електричної енергії відповідачу та її оплати в сторін припинилися, то твердження позивача про порушення Відділом освіти Токмацької міської ради умов цього Договору є безпідставними, оскільки доказів розповсюдження його дії на спірну вартість електроенергії позивачем суду не надано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3 % річних та втрат від інфляції є похідними від суми основного боргу, отже задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки в обґрунтування позову позивач посилається саме на неналежне виконання умов Договору № 337 від 21.02.2020, проте матеріалами справи підтверджено, що свої зобов`язання за Договором відповідач виконав у повному обсязі.

Суд зобов`язаний вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, правові підстави позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору та підстави позову на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що позивачем, при зверненні до суду з матеріально-правовою вимогою визначено в якості предмета позову - стягнення заборгованості за Договором, підставою позову є неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором - суд не вправі самостійно вийти за межі означених позивачем вимог та прийняти рішення щодо позовної вимоги, яка до суду не пред`являлася.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з перебування судді у щорічній відпустці, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 11.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.