Рішення

від 11.07.2024 по справі 910/4802/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/4802/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 5 186,48 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач) про стягнення 5 186,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 44/415 від 29.10.2020 в частині здійснення розрахунку за відпущену в січні 2024 року електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4802/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, відповідачем для подання відзиву на позов встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа позивачу, його представнику та відповідачу ухвала суду від 25.04.2024 доставлена до електронних кабінетів 25.04.2024 о 20:20 год., а отже, відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам справи 26.04.2024.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 року № 429).

Згідно з п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила/ПРРЕЕ), постачання електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію за вільними цінами.

Відповідно до пункту 1.2.7 Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Як визначено п. 3.1.5. Правил, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора.

29.10.2020 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - Постачальник, Позивач) та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» (далі - Споживач, Відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 44/415 (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання та комерційної пропозиції до договору про постачання електричної енергії споживачу. Копії заяви-приєднання та комерційної пропозиціє є додатками до даної позовної заяви.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 13.1 Договору Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до Договору і укладається на строк до 31 грудня 2021 року включно та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Згідно з п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктами 4.12., 4.13 Правил також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Положеннями п. 3 Комерційної пропозиції встановлено, що Постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі - Сервіс) Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронним цифровим підписом (ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електроенергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі незавантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними Споживачем без зауважень.

Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий Споживачем ні через Персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у Постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений Постачальником Споживачу та Споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документами на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

У січні 2024 року Позивач відпустив Відповідачу активну електричну енергію у кількості 928 кВт*год. на суму 5 186,48 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 864,41 грн, що підтверджується рахунком № 44/415/1/1 від 20.02.2024 та актом прийняття-передавання послуг від 31.01.2024. Рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції направлялись Споживачу поштовою кореспонденцією, а саме списком згрупованих поштових відправлень, доданим до позовної заяви.

Обсяги постачання електричної енергії підтверджуються листом АТ «Миколаївобленерго» від 17.04.2024 та Актом контрольного огляду приладу обліку, який складався представниками АТ «Миколаївобленерго» при проведенні ліквідації точки обліку, та є додатками до позовної заяви.

18.12.2023 Постачальник отримав від Споживача лист про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу з 15.12.2023 у зв`язку з продажем нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4а (в яке постачалась електрична енергія), на що позивач листом від 28.02.2024 повідомив відповідача, що згідно з п. 4.27 ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією, та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

На підставі звернення Споживача 17.01.2024 оператором системи розподілу АТ «Миколаївобленерго» було здійснено ліквідацію точки обліку, зняті покази приладу обліку, в результаті чого обсяги споживання за січень 2024 року передані постачальнику електричної енергії для здійснення остаточного розрахунку за договором.

Постачальник електричної енергії направив на адресу Споживача лист з додатковою угодою про розірвання договору від 17.01.2024 та актом звірки (копії додаються). Підписаний примірник додаткової угоди Постачальнику від Споживача не надходив.

При цьому, як вказує позивач, станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість Відповідачем не оплачена.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на момент звернення до суду заборгованість за активну електричну енергію становить 5 186,48 грн.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів оплати теплової енергії у розмірі 5 186,48 грн, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення вартості такої теплової енергії є обґрунтованою.

Крім того, під час розгляду даної справи судом враховано, що відповідно до рішення Правління Національного банку України № 90-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 130 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку (зі змінами згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.05.2022 № 329), згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" Караченцева Артема Юрійовича.

Повний та офіційний текст рішення публічно доступний на сайті НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt.

Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Уповноваженій особі Фонду - Караченцеву Артему Юрійовичу делеговано повноваження щодо вчинення будь-яких дій та приймання рішень, які належать до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Статтями 110-112 ЦК України передбачено порядок ліквідації юридичної особи та задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, ці статті є загальними нормами, що передбачають порядок пред`явлення вимог кредиторами до юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації.

Відповідач є банківською установою, порядок ліквідація якого та порядок пред`явлення і задоволення кредиторських вимог щодо якої регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.

Тобто у спорах, пов`язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.02.2022 у справі № 381/622/17 (пункт 20).

Враховуючи викладене, при вирішенні питання щодо порядку пред`явлення та задоволення кредиторських вимог до банку, що перебуває в процедурі ліквідації, слід керуватися нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не положень Цивільного кодексу України.

За загальним правилом під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У той же час, частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено ряд виключень з вказаного правила. Зокрема, обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті (пункт 2 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частина 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони тощо.

Враховуючи викладені положення частин 4 та 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" введення тимчасової адміністрації, а в подальшому і відкриття ліквідаційної процедури щодо банку не перешкоджає задоволенню вимог кредиторів щодо оплати витрат банку, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності, зокрема, за договорами про надання житлово-комунальних послуг.

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі неплатоспроможного банку на день прийняття рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних, ці зобов`язання також включаються до відкоригованого балансу (пункт 1.29 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2).

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку, затвердження акцептованих вимог кредиторів, ці зобов`язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу (пункт 4.30 глави 4 розділу V вказаного Положення).

Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку (п. 2 ч.2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Враховуючи викладене, витрати на утримання нерухомого майна відповідача, зокрема, на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюються позачергово в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом, а рішення суду щодо стягнення таких витрат на користь кредитора є підставою для включення відповідних вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку) (пункт 2 частини 5 статті 36 Закону).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, під примусовим стягненням майна (у тому числі коштів) банку, про яке йде мова у пункті 2 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", слід розуміти їхнє стягнення у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Тобто задоволення судом вимог про стягнення коштів не охоплюється поняттям примусового стягнення.

Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь кредитора. Рішення суду про стягнення неплатоспроможного банку заборгованості фактично лише підтверджує право кредитора на відповідну суму, а будь-які виплати на підставі відповідного рішення мають здійснюватися у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 та від 11.10.2023 по справі № 757/3572/17-ц.

Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки у постанові від 11.10.2023 по справі № 757/3572/17-ц про те, що початок процедури ліквідації банку не перешкоджає можливості задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього грошової заборгованості.

Суд зазначає, що після отримання рішення про стягнення заборгованості по даній справі позивач матиме право звернутися до відповідача та Фонду з заявою про оплату витрат, пов`язаних із забезпеченням господарської діяльності банку, в порядку, передбаченому частиною 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту відповідає наведеним вище нормам Закону.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 5 186,48 грн боргу за електричну енергію.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 2 422,40 грн, з урахуванням того, що звернення до суду з даним позовом здійснено в електронній формі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8, код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1, код 42129888) основний борг у розмірі 5 186,48 грн (п`ять тисяч сто вісімдесят шість грн 48 коп.), а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 11.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова