Ухвала

від 10.07.2024 по справі 910/1851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розстрочення виконання рішення суду

м. Київ

10.07.2024Справа № 910/1851/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІРОКСБУД про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/1851/24

За позовомЗаступника керівника Київської міської прокуратури

(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9;

ідентифікаційний код: 02910019)

в інтересах держави в особі Київської міської ради

(01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36;

ідентифікаційний код: 22883141)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД"

(02081, м. Київ, вул. Клеманська, буд. 1;

ідентифікаційний код: 22883141)

простягнення 3 639 827, 95 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 3 639 827,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" є фактичним користувачем земельної ділянки площею 3,0077 га на вул. Клеманській, буд.1 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:143:0005, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки Київської міської ради, зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

У позові, посилаючись на ст. 1212, 1214 ЦК України, ст. 14, 284 Податкового кодексу України, ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель, прокурор просить стягнути з ТОВ Маріроксбуд безпідставно збережені кошти з орендної плати в сумі 3 639 827,95 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/1851/24 від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.03.2024 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріроксбуд на користь Київської міської ради грошові кошти в сумі 3 639 827,95 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріроксбуд на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 54 597,42 грн.

02.07.2024 представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІРОКСБУД подано заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/1851/24.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІРОКСБУД про розстрочення виконання рішення суду призначив на 10.07.2024.

У судове засідання 10.07.2024 з`явились представники позивача, відповідача та прокуратури.

Представник позивача та прокуратури проти задоволення заяви заперечили, просили суд у задоволенні заяви відмовити. Представник відповідача доводи та аргументи заяви про розстрочення виконання рішення суду підтримав, проси суд її задовольнити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІРОКСБУД про розстрочення виконання рішення суду, суд вирішив відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне.

У своїй заяві заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 на 6 (шість) місяців починаючи з липня 2024 року шляхом сплати ТОВ "Маріроксбуд" на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) грошових коштів в сумі 3 639 827,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 54 597,42 грн. рівними частинами по 615 732 грн. 56 коп. на протязі 6 (шести) місяців 2024 року починаючи з липня по грудень 2024 року.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на складну фінансову ситуацію, як у цілому в України так і у ТОВ "Маріроксбуд", у зв`язку із збройною військовою агресією російської федерації та введенням в України військового стану; неможливість повноцінного функціонування юридичної особи у зв`язку із постійними та тривалими відключеннями світла у м. Києві, що фактично паралізує роботу підприємства.

Також, за переконанням ТОВ "Маріроксбуд" несплата Відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою фактично відбулась не з вини Відповідача, оскільки за відсутності відповідного правового документу, такого як договір оренди або судове рішення, Відповідач був позбавлений можливості відносити на витрати платежі за оренду землі, що призвело б до нарахування йому податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Окрім того Заявник вказує, що Відповідачем після укладення відповідного договору оренди земельної ділянки такий догів виконується сумлінно та у повному обсязі, однак одномоментне стягнення з відповідача суми у розмірі 3 639 827,95 грн. фактично призведе до блокування рахунків відповідача та унеможливлення стягнення як суми визначеної даним судовим рішенням так у орендних платежів за земельну ділянку, що у свою чергу не тільки не сприятиме відновленню порушеного права Позивача, але й призведе до суттєвої затримки у розрахунках між Відповідачем та Позивачем.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У пункті 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відтак, розстрочкою є виконання рішення частками з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом з матеріалів заяви, відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв`язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку. Розглядувана заява місить лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються. Суд зауважує, що заява про розстрочення виконання судового рішення містить лише припущення заявника, які не є належним доказом на підтвердження наявного скрутного фінансового стану підприємства.

З огляду на викладені обставини, зокрема на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МАРІРОКСБУД про розстрочення виконання рішення суду від 12.06.2024 у справі №910/1851/24 відмовити повністю.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 11.07.2024

СуддяМ.О. Лиськов