Постанова

від 16.10.2024 по справі 910/1851/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1851/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024

по справі №910/1851/24 (суддя Лиськов М.О., повний текст складено та підписано 11.07.2024)

за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД"про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/1851/24

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД"

про стягнення 3 639 827, 95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 по справі №910/1851/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" про розстрочення виконання рішення суду від 12.06.2024 у справі №910/1851/24 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, 18.07.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва по справі №910/1851/24 від 10.07.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" про розстрочку судового рішення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що заяву було мотивовано складною фінансову ситуацію як у цілому в України, так і у Товариства у зв`язку із збройною військовою агресією Російської Федерації та введенням в України воєнного стану; неможливістю повноцінного функціонування юридичної особи у зв`язку із постійними та тривалими відключеннями світла у м. Києві, що фактично паралізує роботу підприємства; відповідач після укладення відповідного договору оренди земельної ділянки виконує останній сумлінно та у повному обсязі, однак одномоментне стягнення з Товариства 3 639 827,95 грн. фактично призведе до блокування рахунків відповідача та унеможливлення стягнення як суми визначеної судовим рішенням у даній справі, так і орендних платежів за земельну ділянку, що у свою чергу не тільки не сприятиме відновленню порушеного права позивача, а й призведе до суттєвої затримки у розрахунках сторін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1851/24 та відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 по справі №910/1851/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

12.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1851/24.

У зв`язку із Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Шапталу Є.Ю. звільнено у відставку.

08.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення залишенню без змін.

Відзив вмотивовано тим, що розстрочивши виконання рішення суду у справі № 910/1851/24, суд не стимулюватиме процедуру погашення заборгованості, а сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси територіальної громади міста Києва, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Скаржник вказує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв`язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку

Прокурор у відзиві заначає, що апеляційна скарга товариства як і заява про розстрочення виконання рішення суду місить лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються та не є належним доказом на підтвердження наявного скрутного фінансового стану підприємства, тому правові підстави для задоволення заяви боржника ТОВ «Маріроксбуд» та розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у вказаній справі, відсутні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 прийнято справу №910/1851/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 по справі №910/1851/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 по справі №910/1851/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 16.10.2024.

У судове засідання, що відбулось 16.10.2024 з`явились прокурор та представник відповідача, сторони надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивач в судове засідання не з`явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 3 639 827,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріроксбуд" на користь Київської міської ради грошові кошти в сумі 3 639 827,95 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріроксбуд" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 54 597,42 грн.

02.07.2024 до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" подано заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі №910/1851/24.

У своїй заяві заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 на 6 (шість) місяців починаючи з липня 2024 року шляхом сплати ТОВ "Маріроксбуд" на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) грошових коштів в сумі 3 639 827,95 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 54 597,42 грн. рівними частинами по 615 732 грн. 56 коп. на протязі 6 (шести) місяців 2024 року починаючи з липня по грудень 2024 року.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилався на складну фінансову ситуацію, як у цілому в України так і у ТОВ "Маріроксбуд", у зв`язку із збройною військовою агресією російської федерації та введенням в України військового стану; неможливість повноцінного функціонування юридичної особи у зв`язку із постійними та тривалими відключеннями світла у м. Києві, що фактично паралізує роботу підприємства.

У суд першої інстанції ТОВ "Маріроксбуд" обґрунтовувало заяву тим, що несплата Відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою фактично відбулась не з вини Відповідача, оскільки за відсутності відповідного правового документу, такого як договір оренди або судове рішення, Відповідач був позбавлений можливості відносити на витрати платежі за оренду землі, що призвело б до нарахування йому податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Відповідачем після укладення відповідного договору оренди земельної ділянки такий договорів виконується сумлінно та у повному обсязі, однак одномоментне стягнення з відповідача суми у розмірі 3 639 827,95 грн фактично призведе до блокування рахунків відповідача та унеможливлення стягнення як суми визначеної даним судовим рішенням так у орендних платежів за земельну ділянку, що у свою чергу не тільки не сприятиме відновленню порушеного права Позивача, але й призведе до суттєвої затримки у розрахунках між Відповідачем та Позивачем.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У пункті 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відтак, розстрочкою є виконання рішення частками з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п. 7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв`язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку.

Апеляційна скарга та заява відповідача подана до суду першої інстанції містять лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються. Заява про розстрочення виконання судового рішення містить лише припущення заявника, які не є належним доказом на підтвердження наявного скрутного фінансового стану підприємства.

Враховуючи недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" про розстрочення виконання рішення суду від 12.06.2024 у справі №910/1851/24 повністю.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/1851/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІРОКСБУД" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/1851/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко