Рішення

від 25.06.2024 по справі 911/3937/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3937/23

За позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Українське детективне антикорупційне бюро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Геращенко А.П.;

від відповідача: Горбаченко С.М.; Трегуб О.А.;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: Набок Ю.В.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Українське детективне антикорупційне бюро" (надані відповідач) у якому просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Білоцерківською міською радою майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» (код ЄДРПОУ 37734719) водного об`єкту - частини Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С), площею водного дзеркала 71 га, що розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області, та земельної ділянки, розташованої під нею;

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Білоцерківською міською радою майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» (код ЄДРПОУ 37734719) повернути державі в особі Білоцерківської міської ради водний об`єкт - частину Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С), площею водного дзеркала 71 га, що розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області, та земельної ділянки, розташованої під нею.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.13, 41, 92 Конституції України, ст.148-153 Господарського кодексу України, ст.16, 321, 395, 373, 387, 391, 396, 1212 Цивільного кодексу України, ст.3, 4, 29, 30, 51 Водного кодексу України, ст.69, 79, 80, 124, 134, 152 Земельного кодексу України, пп.ґ п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.1, 12, 14 Закону України "Про аквакультуру", ст.25, 31, 34, 36, 53 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст.36 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог ст.14 Закону України "Про аквакультуру", ст.51 Водного кодексу використовує водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду під ним, які розташовані на території Білоцерківської територіальної громади, для розведення, утримання, вирощування і вилову водних біоресурсів без укладання договору оренди такого водного об`єкта та земельної ділянки під ним, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Білоцерківського нижнього водосховища, розташованого на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що Закон України "Про аквакультуру" не поширюється на рибогосподарську діяльність у режимі спеціального товарного рибного господарства, яке створюються на водосховищах комплексного призначення, діяльність якого не обмежується ніякими умовами та яке здійснює спеціальне використання водних біоресурсів, ліміти якого встановлені Режимом рибогосподарської експлуатації, без використання водного об`єкта та земельної ділянки під ним і принципом їх роботи є підвищення рибопродуктивності водойми шляхом штучного вселення водних біоресурсів.

Крім цього, вказує, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки він є виконавцем державної програми щодо відтворення водних біологічних ресурсів, тоді як Білоцерківське нижнє водосховище є об`єктом комплексного призначення, загальнодержавного значення, а тому ним розпоряджається Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та позовні вимоги щодо здійснення рибогосподарської діяльності на вказаному водосховищі належать до сфери публічно-правових відносин і можуть бути предметом дослідження в разі їх розгляду в порядку адміністративного судочинства, при цьому належним відповідачем у справі може бути відповідний державний орган публічного права.

Також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів передачі спірного водного об`єкта та земельної ділянки під ним із державної власності у комунальну власність Білоцерківської територіальної громади, а тому прокурором обрано неефективний спосіб захисту та задоволення позову може призвести до переходу права власності на землю всупереч встановленій законом процедурі.

3.Стислий виклад позицій третьої особи

Третя особа правом на надання пояснень не скористалась.

4.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справ за №911/3937/23, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

17.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній підтримує позовні вимоги та просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

05.02.2024 від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовче засідання 13.02.2024 з`явилися представники відповідача та прокурор, позивач в засідання не з`явився. У засіданні представником відповідача подано клопотання щодо призупинення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі 911/3937/23 на 19.03.2024.

29.02.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

04.03.2024 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заперечення на клопотання про призупинення розгляду справи та пояснення.

04.03.2024 від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання.

04.03.2024 від Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання.

11.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких містить клопотання про допит свідків.

18.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про залучення фахівця в галузі права до розгляду справи, в якому просить допустити до участі в справі експерта з питань права - Шишкіна В.І. та поставити перед експертом питання щодо того, чи з огляду на зміни внесені до Перехідних положень Земельного кодексу України Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» чи належить до повноважень Білоцерківською міської ради право розпоряджатись водним об`єктом: частини Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.8Г`Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С), площею водного дзеркала 71 га, що розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області, та земельної ділянки, розташованої під нею? Також відповідачем подано клопотання про надання дозволу на здійснення фото- або відеозапису судового засідання.

19.03.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній не заперечував щодо залучення його як фахівця в галузі права до участі в даній справі.

19.03.2024 від прокурора надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 19.03.2024 з`явилися представники сторін та прокурор. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про надання дозволу на здійснення фото- або відеозапису судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2024 в задоволені клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, в задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження в справі відмовлено, відкладено підготовче засідання в справі на 18.04.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.

05.04.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення та заперечення на клопотання відповідача про залучення фахівця в галузі права до розгляду справи, в обґрунтування якого посилається на те, що клопотання відповідача свідчить про наміри затягування судового розгляду, оскільки в даній справі немає необхідності в отриманні роз`яснень фахівця в галузі права та відносини пов`язані з використанням водних об`єктів в Україні мають усталену судову практику.

05.04.2024 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення фахівця в галузі права до розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що клопотання відповідача не відповідає нормам ГПК України, суперечить принципу «суд знає закон» та в даній справі немає необхідності в отриманні роз`яснень фахівця в галузі права.

18.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 18.04.2024 з`явилися представники сторін та прокурор. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про допит свідків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2024 відкладено підготовче засідання на 07.05.2024, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі третя особа), задоволено клопотання відповідача про залучення фахівця в галузі права до розгляду справи, допущено до участі в справі експерта з питань права - ОСОБА_1 та встановлено строк для надання до суду висновку експерта в галузі права до 03.05.2024.

22.04.2024 від Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.

23.04.2024 від прокуратури на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

02.05.2024 від Державного агентства водних ресурсів України на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.

07.05.2024 від експерта з питань права ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта з питань права, в якому міститься клопотання про продовження строку на його падання, в обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що ознайомлення з матеріалами справи та підготовка висновку потребували додаткового часу.

У підготовче засідання 07.05.2024 з`явилися представники відповідача та прокурор, інші учасники справи в засідання не з`явилися повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання експерта з питань права ОСОБА_1 про продовження строку на подання висновку експерта, продовжив строк на його подання та долучив поданий висновок експерта з питань права до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 28.05.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.

22.05.2024 від прокуратури на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

24.05.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 28.05.2024 з`явилися, представники позивача, відповідача та прокурор, третя особа в засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила. У засіданні прокурором подано клопотання про поновлення строку на подання пояснень, яке судом, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою задоволено та поновлено прокурору строк на подання пояснення.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2024.

У судове засідання 18.06.2024 з`явилися представники відповідача та прокурор, інші учасники справи в засідання не з`явилися повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. В засіданні представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із неявкою позивача. Суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 25.06.2024.

25.06.2024 в судове засідання з`явилися, представники позивача, відповідача та прокурор, третя особа в засідання не з`явилась про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні 25.06.2024 надали пояснення по суті позовних вимог та просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 25.06.2024 надали пояснення по суті заперечень та просили відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 25.06.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На території Білоцерківського району розташовано Білоцерківське нижнє водосховище.

Згідно з водогосподарського паспорта Білоцерківського нижнього водосховища, який розроблений Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідницьким інститутом «Укргіпроводгосп» (1990 рік), призначення водосховища згідно розділу І паспорта є сезонне регулювання стоку з метою забезпечення господарсько-питного водопостачання (а.с. 78-79 титульний лист (ГОСТ 2.105-79) та коротка пояснювальна записка).

Згідно розділу 2 «Загальні відомості про водосховище» сторінки під №5 документа, назва якого відсутня (ГОСТ 21.103-78) та який не є паспортом водного об`єкту, Білоцерківське нижнє водосховище має промислове призначення.

З пояснень наданих на виконання вимог ухвали суду Регіональним офісом водних ресурсів річки Рось за вих. №377/07 від 05.04.2024 вбачається, що в останнього наявна лише часткова копія паспорта Білоцерківського нижнього водосховища, який розроблений Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідницьким інститутом «Укргіпроводгосп» (1990 рік) та згідно цього паспорта призначення спірного водного об`єкта є сезонне регулювання стоку з метою забезпечення госппитного водопостачання, а промислове призначення спірного водного об`єкту передбачене правилами експлуатації.

За замовленням відповідача Національним університетом біоресурсів і природокористування України розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Білоцерківського нижнього водосховища, розташованого на річці Рось (притока Дніпра) між м. Біла Церква та с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, який погоджено 18.01.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області та 28.02.2019 Державним агентством рибного господарства України (далі - режим).

Відповідно вказаного режиму, місцезнаходження водного об`єкта: Білоцерківське нижнє водосховище між містом Біла Церква (притока Дніпра) та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області (координати: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С) (п. 2.1. режиму).

У п.2.2. режиму вказані розміри, а саме: довжина 10 км, середня ширина 0,071, площа водного дзеркала 71 га, об`єм 0,76 км3, максимальна глибина 2,7 м, середня глибина 2,2 м.

Земельна ділянка на якій розташований спірний водний об`єкт, а саме частина Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С, не сформована, кадастровий номер такій земельній ділянці не присвоєно, зворотнього матеріали справи не містять.

Частина водного об`єкту розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області та вказана вище земельна ділянка водного фонду під ним перебувають в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у міст Біла Церква), до якого, зокрема, ввійшла Білоцерківська міська територіальна громада.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Білоцерківська міська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Білоцерківської міської ради із, зокрема, Шкарівською сільською радою.

Білоцерківське нижнє водосховище побудоване для потреб Білоцерківського шинного комбінату, з верху та знизу по течії знаходяться греблі старих та діючих ГЕС.

Також вказаним режимом встановлено обсяги вселення та обсяги вилучення водних живих ресурсів за видами.

Термін дії режиму становить з 28.02.2019 по 31.12.2028.

Також за замовленням відповідача Національним університетом біоресурсів і природокористування України розроблено науково-біологічне обґрунтування режиму.

Відповідно до заявки про проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об`єкт (його частину) від 21.09.2022 відповідач просив дозволу в Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області на вселення водних біоресурсів з метою відтворення водних біоресурсів у Білоцерківське нижнє водосховище у період з 10.10.2022 по 31.12.2022.

У листі управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області за вих. №16-6-9/25681-22 від 21.09.2022 зазначено, що Київським рибоохоронним патрулем видано відповідачу дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 12.03.2021 № 93.

У подальшому 29.09.2022 відповідачем з Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області погоджено графік проведення робіт із вселення водних біоресурсів у Білоцерківське нижнє водосховище.

Відповідно до звіту від 05.12.2022 про обсяги вселення водних біоресурсів у Білоцерківське нижнє водосховище, яке розташоване на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області відповідачем здійснено вселення наступних водних біоресурсів: товстолобик гібрид - 35 тисяч екземплярів, короп - 30 тисяч екземплярів, білий амур - 4 тисячі екземплярів, всього 69 тисяч екземплярів.

Листом за вих. №2912/0114 від 22.12.2022 позивач повідомив, що рішення про передачу в оренду відповідачу земельних ділянок водного фонду в межах Білоцерківської міської територіальної громади, не приймались та інформація щодо укладених договорів оренди з відповідачем у позивача відсутня.

Також листом за вих. №5689/31.01/31.02.01-2022 від 21.09.2022 Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації повідомив, що за період з 2011 по 2022 роки розпорядження щодо передачі в оренду відповідачу частини водного об`єкту площею 71 га та земельної ділянки під ним, що розташований на території Білоцерківського району не приймались.

У матеріалах справи наявні акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів відповідачем у Білоцерківське нижнє водосховище.

Також у матеріалах справи наявний лист управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області за вих. №16-6-16/1525-23 від 27.04.2023 щодо погодження використання ставних сіток з кроком вічка а=101-150мм і більше, наданий відповідачу.

Листом від 24.05.2023 за вих. №24/05/1 Міністерство оборони України повідомило відповідача, що не заперечує, щодо здійснення навігації на Білоцерківському нижньому водосховищі.

Білоцерківська районна військова адміністрація Київської області листом за вих. №0627/2236 від 16.06.2023 повідомила відповідача, що не заперечує щодо навігації його маломірних суден, які здійснюють вилов водних біоресурсів на Білоцерківському нижньому водосховищі.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які надають право на використання відповідачем земельної ділянки із розташованим на ній спірним водним об`єктом і відсутні докази сплати останнім земельного податку та сплати орендої плати за викоритсання спірних водного об`єкта та земельної ділянки.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У силу приписів ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.5 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Згідно із ст.6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч.1 ст.58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.1, 2 ст.79 Земельного кодексу України).

Пунктом 24 Розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Земельна ділянка на якій розташований спірний водний об`єкт, а саме частина Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С, не сформована, кадастровий номер такій земельній ділянці не присвоєно, зворотнього матеріали справи не містять.

Частина водного об`єкту розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області та вказана вище земельна ділянка водного фонду під ним перебувають в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у міст Біла Церква), до якого, зокрема, ввійшла Білоцерківська міська територіальна громада.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Білоцерківська міська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Білоцерківської міської ради із, зокрема, Шкарівською сільською радою.

Враховуючи викладене вище, несформована земельна ділянка разом із спірним водним об`єктом знаходяться на території Білоцерківської територіальної громади, а тому відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України вважаються комунальною власністю.

Отже, правом розпорядження земельною ділянкою разом із спірним водним об`єктом наділена Білоцерківська міська рада, а тому є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до ч.1-3, 13 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури в повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про аквакультуру") рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Разом з тим, згідно з абз.2 ч.1 ст.34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами 1-3 ст.36 наведеного вище Закону встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Право користування водними біоресурсами здійснюється з вилученням і без вилучення їх з природного середовища суб`єктами господарювання та фізичними особами відповідно до закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Згідно із абз.5 ст.53 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Відповідно до Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 N 1390-XIV водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно із ст.1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття "водне господарство", як галузі, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та "аквакультура", саме як рибництво.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Згідно з частини водогосподарського паспорта Білоцерківського нижнього водосховища, який розроблений Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідницьким інститутом «Укргіпроводгосп» (1990 рік), призначення якого згідно розділу І паспорта є сезонне регулювання стоку з метою забезпечення господарсько-питного водопостачання (а.с. 78-79 титульний лист (ГОСТ 2.105-79) та коротка пояснювальна записка).

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).

Отже, спірний водний об`єкт є водосховищем комплексного призначення.

Як убачається з матеріалі справи відповідач використовує частину Білоцерківського нижнього водосховища на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Білоцерківського нижнього водосховища, розташованого на річці Рось (притока Дніпра) між м. Біла Церква та с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, який погоджено 18.01.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області та 28.02.2019 Державним агентством рибного господарства України.

Також суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факту використання водних біоресурсів на підставі вказаного режиму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Зазначене свідчить, що відповідачем у спірному водному об`єкті, здійснюється рибогосподарська діяльність з вирощування та вилову водних біоресурсів з використанням Режиму рибогосподарської експлуатації як одного з режимів спеціального використання водних біоресурсів.

Суд зазначає, що водні об`єкти мають передаватись у користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. ні Режим рибогосподарської експлуатації, ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Аналогічний правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 21.09.2019 в справі №923/213/18 та від 06.10.2021 в справі №914/1326/16.

За умовами ч.1, 2, 4, 5 ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

За змістом ст.51 Водного кодексу України в користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст.59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Звідси діяльність, якою займається відповідач на спірній водоймі, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

Отже, відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті неправомірно - без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування і без погодження власника земельної ділянки.

Враховуючи викладене вище спірний водний об`єкт та земельна ділянка використовується відповідачем самовільно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Суд вважає, що в даному випадку, при пред`явленні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпоряджання своїм майном шляхом припинення використання відповідачем спірного водного об`єкту та земельної ділянки, розташованої під ним і зобов`язання останнього повернути Білоцерківській міській раді спірний водний об`єкт та земельну ділянку, розташовану під ним, дасть можливість Білоцерківській територіальній громаді користуватись земельною ділянкою водного фонду комунальної форми власності та водним об`єктом на ній в повній мірі, а тому позивачем обраний ефективний спосіб захисту.

Щодо наявності в заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури повноважень представляти інтереси держави в особі Білоцерківської міської ради в межах даного спору, суд зазначає, що в ухвалі від 19.03.2024 судом надано оцінку наявності таких повноважень та зроблено висновок, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом.

Щодо наявного в матеріалах справи висновку експерта в галузі права, то суд зазначає, що за змістом ст.109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, що вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Відповідно до положень статтей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування в даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Українське детективне антикорупційне бюро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном задовольнити.

2. Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Білоцерківською міською радою (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, ідентифікаційний код 26376300) майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 14, квартира 36, ідентифікаційний код 37734719) водного об`єкту - частини Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С), площею водного дзеркала 71 га, що розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області, та земельної ділянки, розташованої під нею.

3. Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Білоцерківською міською радою (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, ідентифікаційний код 26376300) майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 14, квартира 36, ідентифікаційний код 37734719) повернути державі в особі Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, ідентифікаційний код 26376300) водний об`єкт - частину Білоцерківського нижнього водосховища за координатами: початок - 49°47'25.81"Пн; 30°6'28.83"С; кінець - 49°44'29.39"Пн; 30°11'16.27"С), площею водного дзеркала 71 га, що розташована на річці Рось (притока Дніпра) між містом Біла Церква та селом Шкарівка Білоцерківського району Київської області, та земельної ділянки, розташованої під нею.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Українське детективне антикорупційне бюро» (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 14, квартира 36, ідентифікаційний код 37734719) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, будинок 9, ідентифікаційний код 02909996) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.07.2024.

Суддя В.М. Антонова