Рішення

від 26.06.2024 по справі 914/113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024 Справа № 914/113/24

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс», смт. Козин, Київська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний Дворик», м. Львів

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1999365,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Гузюк Н.І.;

від відповідача: Перунов В.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1999365,63 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.02.2024.

Ухвалою від 14.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 14.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 13.03.2024.

12.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.03.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№7169/24).

13.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.03.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповідачу часу для ознайомлення з матеріалами справи (вх.№7214/24). Одночасно, суд зазначає представнику відповідача про те, що 13.03.2024 працівниками канцелярії суду складено акт №45 на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України про те, що через підсистему №Електронний суд» 12.03.2024 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, подане ОСОБА_1 у справі №914/113/24. Під час відкриття та реєстрації додатку, доданого до клопотання, виникла помилка при його відкритті, а саме «Скан. ордер» у форматі PDF. Зазначений акт долучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 13.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 10.04.2024.

01.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.03.2024) надійшов відзив на позовну заяву, у якому одночасно міститься клопотанням про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх.№1237/24).

09.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.04.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9793/24).

09.04.2024 на електронну адресу суд від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№9812/24).

Ухвалою від 10.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.04.2024, суд задовольнив клопотання відповідача про залучення третьої особи, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний Дворик» та відклав підготовче засідання на 15.05.2024.

26.04.2024 засобами поштового зв`язку від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення у справі за вих.№7 від 24.04.2024 (вх.№11467/24).

15.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.05.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13006/24).

Ухвалою від 15.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 15.05.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.06.2024.

18.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.06.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2392/24).

Ухвалою від 19.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 19.06.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 26.06.2024.

21.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.06.2024) від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження (вх.№16405/24).

26.06.2024 через систему електронний суд (документ сформовано 26.06.2024) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№16721/24).

У судове засідання 26.06.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі. Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечив. просив суд відмовити у задоволенні такого.

У судове засідання 26.06.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених позовних вимог, просив суд розглянути клопотання про зупинення провадження у справі, задовольнити зазначене клопотання та зупинити розгляд справи до набрання законної сили рішенням у справі №914/1500/24.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання 26.06.2024 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від третьої особи до суду не надходило.

У судовому засіданні 26.06.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 26.06.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що 07.12.2017 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2739 «Про продовження ТзОВ «ВТП «Бодекс» терміну оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а».

Згідно Ухвали №2739, 25.01.2018 року між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 року за №3-3057.

У подальшому, позивач повідомляє про те, що між ним та відповідачем укладено договори про внесення змін до договору оренди землі від 25.01.2018 року за №3-3057, за №-3067.

Таким чином, позивач зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі вище наведеного договору оренди землі за ТзОВ ВТП «Бодекс» зареєстровано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:04:017:0135), яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230-а, площею 1,6023 га.

Таким чином, позивач вважає, що за період користування земельними ділянками з 01.12.2022 року по 30.09.2023 рік відповідач не виконував умови договору оренди землі в частині своєчасної оплати орендної плати за землю, внаслідок чого у нього утворились заборгованість перед позивачем.

Позивач також покликався на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 року у справі №914/605/23, яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 2259130,82 грн. Зазначене, на думку позивача, свідчить про неодноразове порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасності оплати оренди за землю, визначеної договором №3-3057 від 25.01.2018 року.

З огляду на те, що позивач вважає дії відповідача щодо несплати орендної плати за землю порушують право територіальної громади на своєчасне надходження коштів до міського бюджету, Львівська міська рада просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» на свою користь 883178,18 грн основної заборгованості.

Окрім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 11279,32 грн інфляційних втрат, 12071,04 грн - 3% річних, 1073820,17 грн - штрафу та 19016,92 грн - пені.

У письмових поясненнях (вх.№9812/24 від 09.04.2024) позивач повідомив про те, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1304/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» до Львівської міської ради про визнання відсутнім з 31.01.2020 прав орендодавця за договором оренди землі від 25.01.2018, укладеного ТзОВ ВТП «Бодекс» та Львівською міською радою.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що будівництво багатоквартирних житлових будинків завершено і такі готові до експлуатації, тому позивач на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» має право на про дострокове одностороннє припинення дії договору, про що повідомив Львівську міську раду. Після такого повідомлення, на переконання позивача, договір оренди є припиненим.

Рішенням суду від 09.09.2020 року у справі №914/1304/20 у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 рішення суду у справі №914/1304/20 залишено без змін. Також, постановою Верховного Суду у справі №914/1304/20 від 30.06.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 залишено без змін.

Отже, позивач вважає, що договір оренди землі не припинив свою дію, а у відповідача продовжує існувати обов`язок щодо повної та своєчасної оплати оренди за цим договором. Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, скерувавши на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№1237/24 від 01.04.2024), у якому повідомив наступне.

Відповідач визнає факт укладення між ним та ЛМР договору оренди землі №3-3057 від 25.01.2018 року, термін якого становить 10 років до 07.12.2027 року.

Проте, відповідач вважає, що у зв`язку завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці, право користування такою перейшло в управління ОСББ «Фамільний дворик».

У зв`язку з цим, 31.01.2020 відповідач відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про оренду землі» скерував на адресу позивача заяву про припинення договору оренди, у якій просив розірвати договір оренди землі від 25.01.2018.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає про те, що у подальшому повторно 13.03.2024 року звернувся до ЛМР з відповідною заявою-пропозицією достроково припинити укладений договір оренди земельної ділянки, адже користування такою ділянкою, на думку відповідача, з метою будівництва житлових будинків ним більше не здійснюється.

Зважаючи на приписи ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», відповідач вважає, що користування орендованим майном за договором оренди землі від 25.01.2018 року між сторонами припинилися з дня припинення фактичного користування відповідачем такою земельною ділянкою, про що позивачу стало відомо у день отримання листа від 31.01.2020 року.

На думку відповідача, договір оренди землі продовжує існувати лише формально, а відтак, відсутні підстави для нарахування заборгованості з орендної плати за землю.

Зважаючи на усі вище викладені обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Аргументи третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСББ «Фамільний дворик» скерувала до суду письмові пояснення (вх.№11467 від 26.04.2024), у яких зазначило про те, що згідно діючих процедур оформлення земельної ділянки ОСББ у користування, ОСББ «Фамільний дворик» не зверталося до Львівської міської ради із заявою про надання в постійне користування земельної ділянки, яка повинна була бути подана одночасно із заявою ТзОВ ВТП «Бодекс» про припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки процедура приймання-передачі житлового будинку з балансу забудовника (ТЗОВ ВТП «БОДЕКС»), на баланс ОСББ «Фамільний Дворик» ще триває.

Так, третя особа зазначає, що адвокатським запитом від 16.02.2020 з метою прийняття на баланс будинків, звернулась до відповідача з проханням надати усі необхідні документи для здійснення відповідної процедури.

З огляду на те, що Львівська міська рада не виносила ухвалу про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем, третя особа вважає, що у ТзОВ ВТП «Бодекс» продовжує існувати обов`язок щодо своєчасної сплати оренди за користування земельною ділянкою.

Одночасно, третя особа не погодилась з доводами відповідача, що викладені у клопотанні (вх.№1237/24 від 01.04.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, повідомивши про те, що 05.12.2019 року по завершенню будівництва багатоквартирних житлових будинків, однак, за більшістю зауважень співвласників багатоповерхового будинку, які викладені у меморандумі та направлені на адресу ТзОВ ВТП «БОДЕКС» не виконані.

Зважаючи на те, що викладені вище обставини не вирішені і надалі існує проблема гідроізоляції фундаментів та влаштування протипожежних заходів у всіх корпусах житлового комплексу, зазначені дії відповідача унеможливлюють підписання акту приймання-передачі житлового будинку з балансу забудовника на баланс ОСББ.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Ухвалою Львівської міської ради №2739 від 07.12.2017 року «Про продовження ТзОВ «ВТП «Бодекс» терміну оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а.» продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортному підприємству «Бодекс» на 10 років термін оренди земельної ділянки площею 1,6023 га (кадастровий номер 4610136300:04:017:0135) на вул. Кульпарківській, 230-а для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Згідно пункту 2.1.1. ухвали №2739 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортному підприємству «Бодекс» укласти з Львівською міською радою договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та провести його державну реєстрацію.

25.01.2018 року між Львівською міською радою (надалі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» (надалі орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057 (надалі договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 №2739 «Про продовження ТзОВ «ВТП «Бодекс» терміну оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з кадастровим номером 4610136300:04:017:0135, яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230-а.

Згідно з п. 3 договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: кам`яні житлові будівлі, кам`яна нежитлова будівля.

Пунктом 5 договору сторони передбачили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 19292653,38 грн.

Відповідно до п. 8 договору, такий укладено на 10 (десять) років до 07.12.2027 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 9 договору, орендна плата вноситься у формі та розмірі 2 122191,87 грн в рік, що становить 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33218812700003 ГУДКСУ у Львівській області. Отримувач: Міський бюджет Залізничного р-ну, ЄДРПОУ 38007594, МФО 825014, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30 числа місяця наступного за звітним.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Відповідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі розрахунковому відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків. Цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ- 03.07для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту 21 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стан, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п. 27 договору).

Пунктом 28 договору передбачено права та обов`язки сторін, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди. При передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав, третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою

Згідно пунктів 30, 31 договору, передбачено права та обов`язки орендаря, а саме: орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природньо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у 20-денний термін після укладення договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.

Пунктом 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

01.03.2018 року між Львівською міською радою та ТзОВ ВТГІ «Бодекс» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057.

Згідно цього договору, орендодавець Львівська міська рада, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд.1 в особі директора департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайника Сергія Степановича, що діє на підставі довіреності, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», з одного боку і орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» з другого боку, погодились внести зміни в договір оренди землі, що зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057, а саме: пункт 5 викласти у такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 46101136300:04:017:0135 (кадастровий номер) 7716997,26 гривень.

Пункт 9 викласти у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 848869,70 гривень (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 70 копійки) в рік, що становить 11(одинадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33218812700003 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007594. Отримувач: Міський бюджет для Залізничного району, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним».

Пункт 16 викласти у такій редакції: «Цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ-02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земельної ділянки згідно ст.19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови».

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді 25.01.2018 за №3-3057.

Відповідно до пункту 38 договору, дія такого припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 39 договору).

Пунктами 41, 42 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 43 договору, такий набирає законної сили з моменту його підписання сторонами.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за інформаційним номером довідки 358867984 від 18.12.2023 року, на підставі договору оренди землі від 25.01.2018 за №3-3057 за ТзОВ ВТП «Бодекс» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:04:017:0135, яка розташована у м. Львові на вул. Кульпарківській, 230-а, площею 1,6023 га.

За твердженням позивача відповідач не виконує умови договору оренди землі, які стосуються оплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість та порушується право територіальної громади на своєчасне надходження коштів до міського бюджету.

Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відділу у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області вказано від 12.01.2018 за №32-13-0.37-160/169-18, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:017:0135, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230-а, категорія земель: житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки:03.07; площа земельної ділянки, м2: 16023; середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/м2: 423,10; номер економіко-планувальної зони: 149; коефіцієнт Кф: 2,5; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,8972; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 19292653,38; дата формування витягу: 12.01.2018 року.

Згідно розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, на 12.01.2018 року, адреса ділянки: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230-а; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; площа кв. метрів (в населених пунктах) 16023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 12.01.2018, гривень:19292653,38; ставка земельного податку, встановлена ухвалою ЛМР від 29.01.2015 №4330, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 1; добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки на попередні роки: 1,8972; прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 11; розмір земельного податку, гривень в рік: 192926,53; розмір орендної плати, гривень в рік: 2122191,87грн.

Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відділу у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області вказано від 16.02.2018 за №32-13-0.37-1360/169-18, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:017:0135, місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230-а, категорія земель: житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки:02.03; площа земельної ділянки, м2: 16023; середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/м2: 423,10; номер економіко-планувальної зони: 149; коефіцієнт Кф: 1; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,8972; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 7716997,26; дата формування витягу: 15.02.2018 року.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, на 15.02.2018 рік, адреса ділянки: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230-а; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; площа кв. метрів (в населених пунктах) 16023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 15.02.2018, гривень: 7716997,26; ставка земельного податку, встановлена ухвалою ЛМР від 29.01.2015 №4330, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 1; добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки на попередні роки: 1,8972; прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 11; розмір земельного податку, гривень в рік: 77169,97; розмір орендної плати, гривень в рік: 848869,70.

Згідно даних про сплату орендної плати за землю за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 за договором оренди землі, укладеним з ТзОВ ВТП «Бодекс» (ЄДРПОУ 36248962), що складені заступником директора департаменту начальника управління адміністрування місцевих та залучених фінансів, згідно з договором №3-3057 від 25.01.2018 до сплати підлягає 883178,18 грн за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 рік. Сума орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету Львівської міської територіальної громади розрахована згідно даних управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради. Дані про сплачені суми до бюджету Львівської міської територіальної громади орендної плати за землю сформовані на підставі виписок Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області станом на 01.11.2023.

Сума орендної плати за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 обчислена: сума за договором = 848869,70*1,1+848869,70*1,1*1,15/12*9 нарахування з грудень 2022 та січень-вересень 2023з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2021, 2022 роки.

До відзиву на позовну заяву (вх.№1237/24 від 01.04.2024) відповідач також долучає ряд документів.

Відтак відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» у розділі 6 визначено порядок господарської діяльності товариства.

Пунктом п. 6.1 Статут передбачено, що господарські відносини Товариства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. Товариство вільне у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить діючому законодавству України.

Пунктами 6.3., 6.4. Статуту передбачено, що для здійснення діяльності, передбаченої статутом, Товариство має право: самостійно визначати внутрішню організаційну структуру; створювати відокремлені підрозділи; брати участь у приватизації державного майна; володіти і користуватися землею, іншими природніми ресурсами; набувати будь-яке майно у випадках не заборонених законом; залучати до виконання робіт громадян, які не є працівниками Товариства; будувати, набувати, брати в оренду, як на Україні так і за кордоном, необхідне майно для здійснення своєї господарської діяльності. Створені товариством підприємства відповідають за своїми зобов`язаннями всім належним майном, на яке відповідно до закону може бути накладене стягнення за вимогою кредиторів.

Також відповідачем долучено копію відповіді на лист від Департаменту містобудування Львівської міської ради, у якому роз`яснено, що на звернення відповідача від 31.01.2020 року №2-7592/АП-24 про припинення договору оренди земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 230-а для вилучення земельної ділянки з користування (розірвання договору оренди землі), відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 №2372 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг які надає Львівська міська рада», необхідно представити: копію зареєстрованого правовстановлюючого документу на земельну ділянку (засвідчену заявником); копії документів, що засвідчують факт відчуження (набуття) нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (договори купівлі-продажу, дарування тощо); копію плану земельної ділянки масштабу 1:500 на підставі якого земельна ділянка надавалася в оренду (засвідчена заявником); витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кодом КВПЦЗ, виданий державним кадастровим реєстратором Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; довідку про справляння плати за землю за 2 роки, що передують даті подання заяви про розірвання договору оренди землі, із вказаними сумами сплати та заборгованості, видана територіальним органом ДФС за місцем розташування земельної ділянки; копії установчих документів підприємства, засвідчена заявником (для юридичних осіб); довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреностідля уповноваженої особи. Враховуючи відсутність необхідних документів, питання, порушене у зверненні, не може бути вирішеним.

До відзиву на позовну заяву відповідачем також було долучено наказ №01/20-К від « 20» лютого 2020 року у якому зазначено, що ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТзОВ ВТП «Бодекс» з 20.02.2020р. на підставі Протоколу загальних зборів засновників (Протокол №20/02/20 від 22.02.2020р).

Також відповідач долучає копії декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності та копії актів приймання-передачі.

Відповідачем також долучено копію заяви від 13.03.2024 року про розірвання договору оренди, в якій ТзОВ «ВТП «Бодекс» пропонує Львівській міській раді припинити дію договору оренди землі №3-3057 від 25.01.2018 року шляхом підписання угоди про розірвання. Датою розірвання вважати відповідач просить вважати 05.12.2019 року.

24.04.2020 року відповідач звернувся з листом на адресу Львівської міської ради, у якому зазначає, що листом від 31.01.2020 року за №2-7592/АП-24 ТОВ «Бодекс» повідомило Львівську міську раду про припинення договору оренди землі від 25.01.2018 року, зареєстрований у Львівській міській раді 25.01.2018 року за №3-3057. У відповідь на вказаний лист Управління земельних ресурсів Львівської міської ради було надіслано лист за №2403-вих-9863 від 14.02.2020 року, яким Товариство повідомлено про необхідність представлення додаткових документів відповідно до переліку, що вказаний у відповідній технологічній картці адміністративної послуги.

Відповідач зазначає, що лист від 31.01.2020 року за №2-7592/АП-24 ТОВ «Бодекс» слід розцінювати як не заяву про надання адміністративної послуги чи пропозицію про двостороннє розірвання договору у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, а як повідомлення про те, що Товариство скористалось своїм правом на одностороннє припинення договору зі своєї ініціативи відповідно до положень Закону у зв`язку з завершенням будівництва.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» до своїх письмових пояснень (вх.№11467/24 від 26.04.2024) долучає копію адвокатського запиту, зі змісту якого вбачається, що адвокат Сорока Орест Євгенович, представляючи інтереси ОСББ «Фамільний дворик» звертався до директора ТзОВ ВТП «Бодекс» ОСОБА_3 з проханням надати належним чином засвідчені копії документів за весь період будівництва стосовно всіх житлових будинків (секцій) за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: 1)проектних документацій на будівництво; 2)експертизи (щодо розгляду проекту документації); містобудівних умов та обмежень; 4) технічних умов; 5)завдань та проектування; 6)приписів ДСНС, територіальних підрозділів; 7)договорів генерального підряду, підряду на будівництво, вказати сторін та юридичні назви.

Також до письмових пояснень третьої особи долучено копію листа ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у якому зазначено, що розглянувши звернення ОСББ «Фамільний дворик» стосовно порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки під час експлуатації ТОВ ВТП «Бодекс» код ЄДРПОУ 36248962 багатоквартирного житлового будинку по вул. Кульпарківська, 230-а у м. Львові, інформує, що після отримання погодження від Міністерства внутрішніх справ України №10152/2/35-2020 від 28.03.2020 року у період з 09 квітня по 10 квітня 2020 року працівниками Головного управління у межах своєї компетенції здійснено спроби проведення позапланової перевірки, проте для участі у позаплановому заході ні керівник ні уповноважена ним особа не з`явилися. У зв`язку із вищенаведеним позапланову перевірку даного будинку провести було неможливо, про що працівниками Залізничного РВ м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області складено відповідний акт про неможливість проведення такої перевірки.

Також у матеріалах справи міститься копія заяви ОСББ «Фамільний Дворик», м. Львів, вул. Кульпарківська, 230-а, корпус 1, 2, 3, 4, 6 у якій співвласники ОСББ вимагають від ТзОВ ВТП «Бодекс» обов`язкового виконання усіх пунктів, виставлених ОСББ «Фамільний дворик», які забудовник не виконав під час будівництва комплексу.

Відповідно до долученого листа ТОВ «ВТП «Бодекс» за вих.№30/05 від 30.05.2023 року, яким останній надав відповідь ТОВ «Скайфол Компанія» про те, що відповідач не має підстав заперечувати щодо прокладення кабелю електропостачання багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією на вул. Скнилівській, дачний кооператив «Урожай», ділянки №122, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 через територію ЖК «Фамілія» по вул. Кульпарківській, 230-а, від ТП-1909, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:04:017:0135.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Оскільки спір стосується стягнення заборгованості по договору оренди землі, яка знаходиться у м. Львові, то ця справа належить до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад (положення ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Виходячи з наведених законодавчих положень, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у даних відносинах щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності є Львівська міська рада.

Положеннями ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується,що між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі укладеного договору оренди землі №3-3057 від 25.01.2018 року. Згідно умов договору, об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,6023 га, на якій згідно договору розміщені об`єкти нерухомого майна (кам`яні нежитлові будівлі, кам`яна нежитлова будівля). У договорі зазначено, що земельна ділянка передається в оренду без наявності недоліків, що могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закон України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаній за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

У статті 5 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 9 вказаної статті передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Істотними умовами договору оренди землі, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачалося, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об`єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди, виклавши п. 11 договору, згідного якого орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.02.2018 за №32-13-0.37-1360/169-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 15.02.2018 рік становить 7716997,26 грн.

Згідно пункту 9 договору в редакції від 01.03.2018 року згідно укладеного між сторонами договору про внесення змін до договору оренди землі від 25.01.2018 за №3-3057, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 848869,70 гривень (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 70 копійки) в рік, що становить 11(одинадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33218812700003 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007594. Отримувач: Міський бюджет для Залізничного району, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним».

Щодо покликання відповідача про те, що договір оренди землі є припиненим, а за зобов`язання має відповідати ОСББ «Фамільний дворик» суд зазначає наступне.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Судом встановлено, що відповідно до істотних умов договору, такий укладено на 10 (десять) років до 07.12.2027 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 року у справі №914/1304/20 встановлено: «…сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, а саме останнє є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону. Ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного кодексу України. Оцінюючи надані позивачем докази суд зазначає, що деклараціями про готовність та сертифікатами відповідності засвідчено відповідність закінчених будівництвом об`єктів проектній документації та підтверджено їх готовність до експлуатації, що не свідчить про припинення права користування земельною ділянкою.».

Також зазначеним рішенням було зазначено: «Враховуючи наведене вище, суд не погоджується із позицією товариства про те, що завершення будівництва і повідомлення про це Львівську міську раду автоматично призвело до припинення дії договору. У протилежному випадку (якщо слідувати позиції позивача) виникне ситуація, що будинки знаходитимуться на земельній ділянці без жодних правових підстав, а фактичне користування земельною ділянкою триватиме і надалі. Також, у такому разі не буде виконуватися ст. 206 Земельного кодексу України, яка передбачає, що використання землі в Україні є платним, а об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Доказів будь-якої передачі чи відчуження збудованих будинків іншим особам, з чого можна було б зробити висновок, що фактичне користування земельною ділянкою здійснюють інші особи, позивач не подав, хоча суд звертав на це увагу і запитував представника про це неодноразово як у підготовчому засіданні так і під час судового засідання. Отже, договір оренди не припинив свою дію. При зверненні до суду із позовом позивачем заявлено вимогу про визнання відсутнім з 31.01.2020 у Львівської міської ради прав орендодавця за договором оренди землі від 25.01.2018. Оскільки договір оренди земельної ділянки станом на момент прийняття рішення суду продовжує діяти, то підстав для задоволення позову немає.».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 року у справі №914/1304/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» до Львівської міської ради про визнання відсутнім з 31.01.2020 прав орендодавця за договором оренди землі від 25.01.2018, укладеного ТзОВ ВТП «Бодекс» та Львівською міською радою відмовлено. Згадане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 року та підтримано постановою Верховного Суду від 30.06.2021 року.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).

Зважаючи на викладені обставини, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що договір оренди землі припинений між сторонами, а матеріалами справи не підтверджено, що строк дії договору сплив (п. 8 договору), а отже продовжує існувати між позивачем та відповідач, що призводить до виникнення взаємних прав та обов`язків сторін.

З огляду на те, що у суду на момент розгляду цієї справи відсутні докази визнання недійсним договору оренди землі чи визнання його неукладеним у певній частині, а також відповідачем належним чином не підтверджено факт розірвання такого договору, суд дійшов висновку, що у відповідач виник обов`язок щодо своєчасної та повної оплати за договором.

За умовами абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання договірних зобов`язань повинно здійснюватися відповідно до умов договору, загальних положень щодо виконання зобов`язань, визначених у главі 48 Цивільного кодексу України, та спеціальних правил стосовно виконання окремих видів договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до абзацу 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до долученого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.12.2022 по 30.09.2023 становить 883178,18 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості зі сплати орендної плати за землю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у розмірі 883178,18 грн.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши всі докази та наявні матеріали у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено пункт 11 договору оренди землі, яким передбачено, що орендна плата вноситься у строки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового(звітного) місяця.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 11279,32 грн інфляційних втрат та 12071,04 грн 3% річних.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної сплати орендної плати за землю, суд приходить до переконання, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а відтак повинен сплатити на користь позивача інфляційні нарахування та 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, яких зазнав позивач, повідомляє що такі підлягають до задоволення у повному обсязі, а саме:11279,32 грн - інфляційних втрат та 12071,04 грн - 3% річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1073820,17 грн штрафу та 19016,92 грн - пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно з пунктом 14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі розрахунковому відповідно до Податкового кодексу України.

Річна орендна плата у 2023 році відповідно до договору про внесення змін до договору оренди становить 1073820,17 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Тобто, сторони у договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу у розмірі 1073820,17 грн та 19016,92 грн пені, суд зазначає, що такі вимоги підлягає до повного задоволення.

Щодо клопотання відповідача (вх.№2392/24 від 18.06.2024) про зупинення провадження у справі №914/113/24 до набрання законної сили рішенням у справі №914/1500/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ухвалою від 15.01.2024 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Безпосередньо, матеріали справи містять заяву представника відповідача - адвоката Перунова Віктора Володимировича про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№7169/24 від 12.03.2024), який належним чином був обізнаний про розгляд даної справи у Господарському суді Львівської області.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Суд бере до уваги, що ухвалою від 15.05.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

З матеріалів клопотання відповідача вбачається, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничотранспортне підприємство «Бодекс» до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради про припинення договору оренди землі від 25.01.2018 сформовано у системі «Електронний суд» 10.06.2024 року. Згідно доданої копії протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вище згадана позовна заява зареєстрована Господарським судом Львівської області 11.06.2024, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №914/1500/24.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, відповідач був належно обізнаний про існування справи №914/113/24, а відтак, свідомо не вчинив свого процесуального обов`язку щодо належного способу захисту свого порушеного права в межах підготовчого провадження. Враховуючи, що відповідач звернувся до суду з позовними вимогами у справі №914/1500/24 (11.06.2024) після закриття підготовчого провадження у справі №914/113/24 (15.05.2024), беручи до уваги, що п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України не входить до виключних підстав для зупинення провадження у справі №914/113/24, а відтак, суд розцінює зазначене клопотання як таке, що подано поза межами встановленого законодавством строку, а отже, суд залишає його без розгляду та здійснює розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою позивачами сплачено судовий збір у розмірі 29990,48грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №486 від 19.12.2023.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 29990,48 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 33/2; ідентифікаційний код 36248962) на користь Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 883178,18 грн заборгованості зі сплати орендної плати на землю; 11279,32 грн інфляційних втрат, 12071,04 грн 3% річних, 1073820,17 грн штрафу та 19016,92 грн пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Бодекс» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 33/2; ідентифікаційний код 36248962) на користь Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громадян Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 34857473) 29990,48 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2024.

СуддяГоменюк З.П.