Рішення

від 09.07.2024 по справі 917/419/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа № 917/419/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Приватного акціонерного товариства Козельщинський завод керамзитового гравію

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представника позивача: ОСОБА_2 ,

інші учасники справи не з`явилися

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та до Приватного акціонерного товариства Козельщинський завод керамзитового гравію про визнання права власності на нежитлове приміщення - їдальню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна.

В обґрунтування вимог позивач у позові вказує, що придбаний об`єкт нерухомості придбаний з прилюдних торгів, проведених Горішньоплавнівським відділом державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підставою для застосування ст. 392 ЦК України є факт відсутності у відповідачів правовстановлюючих документів на це майно; спірне майно реєструвалося у складі цілісного майнового комплексу, майно є спільною власністю з відповідачем Приватним акціонерним товариством Козельщинський завод керамзитового гравію без виділення часток в окрему одиницю; оскільки нерухоме майно потребує державної реєстрації, то право на нього може виникнути лише після державної реєстрації. Тому позивач прохає визнати право власності на придбане майно як на окремий об`єкт нерухомого майна.

Відповідач-1 (Горішньоплавнівський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) у відзиві на позов (вхід. № 5588 від 22.04.2024; а.с. 62) проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач-2 (Приватне акціонерне товариство Козельщинський завод керамзитового гравію) у відзиві на позов (вхід. № 5620 від 23.04.2024; а.с. 6662) позовні вимоги визнав повністю та повідомив, що 11.11.2021 в рамках виконавчого провадження № 67523965, де боржником виступає відповідач-2, Козельщинський ВДВС арештував нерухоме майно нежитлове приміщення будівлю їдальні загальною площею 188,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана будівля не є окремим об`єктом, а має прибудову контори площею 187,4 кв.м., власником якої є Приватне акціонерне товариство Козельщинський завод керамзитового гравію.

Інших заяв по суті справи сторони не подавали.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 (а.с. 43) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/419/24.

Ухвалою від 18.03.2024 (а.с. 48-49) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 52-53).

Ухвалою від 03.04.2024 (а.с. 58) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вказана ухвала суду надсилалась відповідачу-1 (Горішньоплавнівський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) в його електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та доставлена 03.04.2024 о 15:31 год (довідка про доставку електронного листа від 03.04.2024 - а.с. 51).

Ухвала суду від 03.04.2024 надсилалась позивачу та відповідачу-2 (Приватному акціонерному товариству Козельщинський завод керамзитового гравію) засобами поштового зв`язку за їх адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 45, 47), та отримана представниками сторін 10.04.2024, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 60, 61).

Отже, ухвала від 03.04.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2), день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3).

Позивач подав пояснення від 14.06.2024 (вхід. № 8473 від 17.06.2024) та додаткові докази по справі.

Позивач подав клопотання від 18.06.2024 (вхід. № 8473 від 17.06.2024) про поновлення строку для подачі доказів.

Ухвалою від 18.06.2024 (а.с. 137) суд продовжив позивачу строк для подання доказів по справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.07.2024 о 14:00 год.

Вказана ухвала отримана позивачем та ПрАТ Козельщинський завод керамзитового гравію 22.05.2024, Горішньоплавнівським ВДВС 19.06.2024 (поштові повідомлення про вручення поштового відправлення - а.с. 140, 141; довідка про доставку електронного листа від 03.04.2024 - а.с. 138).

Відповідач-1 (Горішньоплавнівський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) у відзиві на позов (вхід. № 5588 від 22.04.2024; а.с. 62) проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідач-2 (Приватне акціонерне товариство Козельщинський завод керамзитового гравію) у відзиві на позов (вхід. № 5620 від 23.04.2024; а.с. 6662) позовні вимоги визнав повністю.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як свідчать матеріали справи, спірне майно входить до цілісного майнового комплексу Приватного акціонерного товариства Козельщинський завод керамзитового гравію та не виділялося в окрему одиницю

Отже, визнання Відповідачами цього позову суперечить закону.

Тому суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.07.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Начальник Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі Козельщинський ВДВС), який реорганізовано у Горішньоплавнівський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Відповідач-1) склав акт про проведені електронні торги від 06.07.2022 (а.с. 11).

Відповідно до вказаного акту, при примусовому виконанні виконавчого провадження № 67523965 з виконання судового наказу Козельщинського районного суду Полтавської області від 11.11.2021 № 533/900/21 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Козельщинський завод керамзитного гравію» (Відповідач-2) на користь ОСОБА_3 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 42 407,86 грн, проведено електронні торги, а саме: про реалізацію описаного та арештованого майна боржника нежитлового приміщення - їдальні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; переможцем цих торгів визначена Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

Згідно протоколу № 573116 від 23.02.2022 (а.с.8) був проведений електронний аукціон (торги) з продажу майна: нежитлового приміщення - їдальні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; переможцем цих торгів визначена Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ; майно придбано за ціною 210000,00 грн, з яких 199500,00 грн перераховано на рахунок Кохельщинського ВДВС за платіжним дорученням № 390060 від 29.06.2022, а 10500,00 грн на рахунок Державного підприємства «Сетам» як гарантійний внесок за участь у торгах за платіжним дорученням № 390028 від 21.06.2022 (а.с.9).

Позивач звернулась до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідовича А. М. із заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 04.08.2022 (а.с. 17), тобто про вчинення реєстраційних дій по оформленню права власності на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реалізоване за виконавчим провадженням № 67523965.

Постановою від 04.08.2022 № 02-31/046 (а.с. 18-19) нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, обгрунтовуючи відмову наступним:

за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності ПАТ «Козельщинський завод керамзитного гравію» на об`єкт нерухомого майна - будівлю заводу керамзитового гравію. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11230362;

право власності на нежитлове приміщення - їдальню, за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ПАТ «Козельщинський завод керамзитного гравію», реалізованого при примусовому виконанні виконавчого провадження № 67523965, як окремий об`єкт нерухомого майна - не зареєстроване.

Козельщинський ВДВС листом від 17.08.2022 № 3615 (а.с. 21) повідомив позивача проте, що опис та арешт вказаної нежитлової будівлі проводився на підставі технічної документації на цей об`єкт; під час проведення виконавчих дій, зокрема і при підготовці до продажу вказаної будівлі їдальні, виконавча служба не вирішувала питання виділення в окрему одиницю їдальні, загальною площею 188,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належної боржнику ПАТ «Козельщинський завод керамзитового гравію». Документи на будівлю їдальні, як окремий об`єкт нерухомого майна, державним виконавцем не замовлялись та не виготовлялись. Жодні реєстраційні дії з описаним та арештованим майном, зокрема і вказаною будівлею їдальні, державний виконавець не проводив.

Позивач звернулась до Козельщинської селищної ради з приводу виділення земельної ділянки, яка розташована під придбаною будівлею їдальні в АДРЕСА_1 (заява від 27.07.2023 № 80; а.с. 36).

Рішенням Козельщинської селищної ради від 31.07.2023 (а.с. 37) надано дозвіл на розробку технічної документації на вказану земельну ділянку та рішенням від 30.01.2024 (а.с. 41) надано земельну ділянку у користування.

Відповідно до договору оренди землі № 9/24 від 30.01.2024 (а.с.39-40, 41) позивач отримала в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 0,0528га з кадастровим номером 5322055100:00:015:0022, на якій розміщений об`єкт приватного нерухомого майна: нежитлове приміщення - їдальня.

У висновку експерта від 25.08.2022 № 39-22 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження приміщень адміністративної будівлі з їдальнею, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 28-34) встановлена можливість розподілу приміщень між власниками (позивачем та відповідачем-2) та запропонований варіант розподілу приміщень.

У позові позивач вказує, що вона не звертався до ПАТ «Козельщинський завод керамзитового гравію» для вирішення даного питання в позасудовому порядку.

В позовній заяві позивач вказує, що придбана їдальня не є окремим об`єктом нерухомого майна, а є частиною спільної будівлі - у одній будівлі розташована контора Відповідача-2 площею 187,4 кв.м. та їдальня площею 188,2 кв.м. І приміщення контори, що належить Відповідачу-2, і приміщення їдальні, придбане позивачем, є спільною власністю без виділення часток та виділення цих часток в окрему одиницю. Оскільки позивачем придбано конкретне індивідуально визначене майно, позивач вважає, що у нього з відповідачем виникло право спільної часткової власності на будівлю, в якій одночасно розташована і контора Відповідача-2, і їдальня.

Позивач посилається на ст. 392 ЦК України як підставу позову за відсутності у відповідачів правовстановлюючих документів на придбане на електронних торгах нерухоме майно: Відповідач-2 реєстрував свого часу цілісний майновий комплекс, у складі якого є і придбана будівля їдальні; Відповідач-1 при проведенні виконавчих дій такі правовстановлюючі документи не вилучав (в силу їх фізичної відсутності), не замовляв їх виготовлення, позивачу не передавав.

Звертаючись із цим позовом, позивач вказує, що він позбавлений можливості зареєструвати своє право на придбане майно у встановленому законом порядку. Позивач вважає, що рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, дозволить безперешкодно здійснювати своє право на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі N 914/904/17, у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У цій справі ні відповідач-1, ні відповідач-2 не оспорюють право позивача на придбане приміщення їдальні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Звертаючись із вимогами про визнання права власності на спірне майно позивач як підставу набуття права власності на ці приміщення вказав протокол № 573116 від 23.06.2022 проведення електронного аукціону (торгів) та акт про проведені електронні торги від 06.07.2022 у виконавчому провадженні № 67523965.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за змістом ст. 392 саме власник майна може звернутися із таким позовом, тому позивач повинен довести, що він набув право власності на спірні приміщення саме як на окремий об"єкт нерухомого майна.

Позивач у позові прохає визнати за нею право власності на нежитлове приміщення - їдальню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна.

Проте, матеріалами справи не доведено, що позивач набула право власності на спірне нерухоме майно саме як окремий об`єкт нерухомого майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області прийняло наказ від 29.03.1996 № 198-пр (а.с.121) про затвердження приватизаційних документів Орендного підприємства Козельщинського заводу керамзитового гравію та, зокрема, здійснити приватизацію державного майна підприємства шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області прийнято рішення № 65А від 05.04.1996 (а.с.120), яким постановлено створити Відкрите акціонерне товариства «Козельщинський завод керамзитового гравію».

Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області прийняло наказ від 13.07.1999 (а.с.122) про завершення приватизації акціонерного товариства «Козельщинський завод керамзитового гравію».

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Полтавській області та Відкритим акціонерним товариством «Козельщинський завод керамзитового гравію» був підписаний акт від 08.07.1999 передачі державного майна орендного підприємства Козельщинський завод керамзитового гравію (а.с.123).

13.04.2004 Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області прийняло наказ № 77Пр (а.с.124-126) про затвердження переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству «Козельщинський завод керамзитового гравію».

У додатку до цього наказу визначено Перелік нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству «Козельщинський завод керамзитового гравію», де вказані передані об`єкти нерухомого майна (у загальній кількості 28 одиниць) за адресою: смт Козельщина, вул.Радянська, 229.

Серед вказаних об`єктів відсутній такий об`єкт нерухомого майна як нежитлове приміщення їдальня загальною площею 188,2 кв.м.

У п.1 Переліку вказаний об`єкт «Заводоуправління», інвентарний номер 1.

Згідно з Інвентарним описом № 1 основних засобів (а.с.127-128) станом на 01.03.1996 значиться будівля Заводоуправління із їдальнею, інвентарний номер 1.

Отже, нежитлове приміщення їдальня загальною площею 188,2 кв.м. не було визначено як окремий об`єкт нерухомого майна серед майна, переданого у власність Відповідачу-2.

Згідно з Інформації з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна» від 30.04.2024 за Відкритим акціонерним товариством «Козельщинський завод керамзитового гравію» 30.06.2005 було зареєстровано на праві колективної власності Будівлі заводу керамзитового гравію; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11230362.

Нежитлове приміщення їдальня загальною площею 188,2 кв.м. не було зареєстровано за Відповідачем-2 як окремий об`єкт нерухомого майна.

У Технічному паспорті на виробничий будинок, виготовленому 29.04.2004 (а.с.100-105) на Будівлі заводу керамзитового гравію; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , зазначено складові цього об`єкта: приміщення група 1 загальною площею 187,4 кв.м та приміщення група 2 загальною площею 188,2 кв.м. Всього 375,6 кв.м.

Відповідач-2 (Приватне акціонерне товариство Козельщинський завод керамзитового гравію) у відзиві (а.с. 66-62) повідомив, що нежитлове приміщення будівля їдальні загальною площею 188,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , не є окремим об`єктом, а має прибудову контори площею 187,4 кв.м., власником якої є Приватне акціонерне товариство Козельщинський завод керамзитового гравію.

У висновку експерта від 25.08.2022 № 39-22 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження приміщень адміністративної будівлі з їдальнею, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 28-34) встановлено наступне:

- адміністративна будівля з їдальнею літ. «А», «А-1», розташована у АДРЕСА_1 , складається із 35 приміщень, загальною площею 375,6 кв.м, що підтверджено також планом адміністративної будівлі з їдальнею (а.с.31);

- експерт запропонував можливий варіант розподілу в натурі приміщень між співвласниками.

Згідно зі ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі право власності відповідачі не оспорюють. Також не підтвердилися обставини втрати документа на приміщення їдальні як окремий об`єкт нерухомого майна, оскільки надані докази свідчать, що це приміщення не було окремим об`єктом нерухомого майна.

За ст. 392 ЦК України такий позов має бути направлений на захист права власності на майно, яке вже набуто у власність.

Судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Разом з тим, позивач заявив вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення їдальні площею 188,2 кв.м. як на окремий об`єкт нерухомого майна, проте позивач не надав доказів того, що вказані приміщення існували та існують як окремий об`єкт нерухомості. Натомість матеріалами справи підтверджено, що вказані приміщення є складовою частиною адміністративної будівлі з їдальнею літ. «А», «А-1», яка складається із 35 приміщень, загальною площею 375,6 кв.м, і частина з цих приміщень зареєстрована на праві власності за Приватним акціонерним товариством Козельщинський завод керамзитового гравію.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання права власності на приміщення їдальні як на окремий об`єкт нерухомого майна. Тому у позові суд відмовляє повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати позивача на сплату 3150,00 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 11.07.2024.

Суддя Т. М. Безрук