Постанова

від 08.07.2024 по справі 495/1125/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1125/24

№ провадження 1-кс/495/1411/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Білгород - Дністровський

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за учасю прокурора - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Білгород-Дністровському клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

28 червня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року в якому вони просили:

-скасувати арешт,накладений ухвалоюКиївського районногосуду м.Одеси від18.11.2016року (справа№ 520/14629/16-к,провадження №1-кс/520/2661/16)на земельнуділянку зкадастровим номером5110300000:02:013:0022,яка належить ОСОБА_4 .

Виклад обставин, зазначених у клопотанні.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0, 0450 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0022, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_4 є власником дачного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0, 0450 га з кадастровим номером: 5110300000:02:013:0022, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 (справа № 520/14629/16-к, провадження № 1-кс/520/2661/16) було задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160240003667 від 29.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та накладено арешт на земельні ділянки, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:013:0022 із забороною користуватися зазначеною земельною ділянкою, проведення будівництва (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) на зазначеній ділянці, до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

Застосовуючи накладення арешту на земельні ділянки, слідчий суддя послався на те, що «з метою недопущення подальшого переоформлення, продажу зазначених ділянок іншій особі, до з`ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено про необхідність накладення арешту на земельні ділянки з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Також слідчий суддя вважав доведеним у судовому засіданні ту обставину, що не вжиття заходів щодо не накладення арешту на земельну ділянку може призвести до незаконної перереєстрації прав власності на дані земельні ділянки з метою подальшого перепродажу.

На теперішній час досудове розслідування здійснюється Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області.

Як вбачається з тексту ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2024 (справа № 495/1125/24, провадження 1-кс/495/327/2024) кримінальне провадження № 12015160240003667 від 29.12.2015 в рамках якого було накладено арешт на земельні ділянки об`єднано з кримінальним провадженням за № 12013170240001276 від 16.05.2013 року та до теперішнього часу остаточного рішення по завершенню досудового розслідування не прийнято.

ОСОБА_4 є діючим власником арештованої земельної ділянки, являється добросовісним набувачем земельної ділянки, до неї як до власника земельної ділянки з позовом про витребування майна з чужого неза володіння або іншими позовними заявами ніхто не звертався.

Окрім того, ОСОБА_4 не є підозрюваною, обвинуваченою чи учасницею кримінального провадження №12013170240001276 від 16.05.2013, та не набувала такий статус у кримінальному провадженні №12015160240003667 від 29.12.2015 в рамках якого було накладено арешт на належну їй земельну ділянку.

Подальше перебування належної ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:013:0022 під арештом обмежує право власності добросовісного набувача майна, якою є ОСОБА_4 , а також вважаємо, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на теперішній час, власники земельних ділянок на які накладені арешти ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року по справі № 520/14629/16-к звертаються до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із клопотанням про скасування арешту, та які судом задовольняються (ухвала від 21.02.2024 у справі № 495/1125/24, номер провадження 1-кс/495/327/2024, ухвала від 18.02.2022 у справі № 495/4048/16-к, номер провадження 1-кс/495/382/2022, ухвала від 18.01.2022 у справі № 495/148/22, номер провадження 1-кс/495/52/2022, ухвала від 18.10.2021 у справі № 495/125/16-к, номер провадження 1-кс/495/2424/2021). З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності заявниця просила клопотання задовольнити.

Позиції сторін.

В судове засідання представник заявника не з`явилась, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутністю.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, наголосив про необхідність подальшого перебування майна під арештом у зв`язку з тим, що досудове розслідування триває, необхідність збереження речових доказів зберігається станом на дату розгляду клопотання.

Мотивація суду.

Згідно зі ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено та конкретизовано в ч.1 ст.321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним зі способів захисту права власності є гарантована вст.391цього кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, одним з яких є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Частиною 2 ст.170КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Порядок скасування арешту майна визначений ст.174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Дослідивши надані до суду матеріали слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12013170240001276 надано належним заявником.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів в провадженні слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12013170240001276 від 16.05.2013.

Слідчий суддя в ході розгляду клопотання про скасування арешту зазначає, що згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування. Представник власника майна вказує на те, що відпала необхідність у застосуванні заходу, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансуне вдастьсядосягти,якщо навідповідну особубуде покладеноіндивідуальний танадмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ,який був наданий стороні кримінального провадження або нею був вилучений,повинен бутиякнайшвидше повернутийволодільцю крімвипадків, передбачених статтями 160-166,170-174 цього Кодексу.

Слідчим суддею в ході дослідження наданих до клопотання про скасування арешту документів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 (справа № 520/14629/16-к, провадження № 1-кс/520/2661/16) було задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160240003667 від 29.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та накладено арешт на земельні ділянки, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:013:0022 із забороною користуватися зазначеною земельною ділянкою, проведення будівництва (підготовку до будівництва, вбирання території, роботу спеціальної будівельної техніки, екскаваторів, бульдозерів, автокранів, асфальтоукладників, тощо) на зазначеній ділянці, до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

Разом з тим, слідчий суддя враховує позицію прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудового розслідування кримінального провадження, котрий у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зокрема, прокурором ОСОБА_3 наголошено, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160240003667 від 29.12.2015 року, не завершено всі процесуальні дії, остаточного рішення не прийнято, а отже необхідність у накладенні арешту зберігається.

З огляду на те, що розгляд кримінального провадження триває, арешт на майно було накладено для запобігання змінам, знищенню та відчуженню, та наданню статусу речового доказу в кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність подальшого застосування арешту. Вказане не позбавляє заявника у разі наявності обґрунтованих підстав звертатись до слідчого судді чи суду повторно з клопотаннями про скасування арешту.

Керуючисьст.174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2016 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1