Рішення

від 22.08.2006 по справі 6/237-06-5895

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/237-06-5895

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2006 р.Справа  № 6/237-06-5895

Позивач: Державне підприємство «Одеський судноремонтний завод «Україна»

Відповідач: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»

про визнання договору недійсним

                                                                           Суддя                                        Демешин О.А.

Представники:

Від позивача:  . Платонова І.В.–довіреність

Від відповідача:  Клочкова І.С.- довіреність

Суть спору: Державним підприємством «Одеський судноремонтний завод «Україна»(далі -Позивач) надано позов до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»(далі-Відповідач) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору КД-7259 від 01.04.2005р.           

         Позивач позов підтримує.         

         Відповідач з позовом не згоден, з підстав викладених у відзиві.

         В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.08.2006р.

ВСТАНОВИВ:

      01.04.2005р. між Державним підприємством «Одеський судноремонтний завод «Україна»(далі -Позивач) надано позов до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»(далі-Відповідач) про визнання недійсним укладеного між сторонами договору КД-7259 від 01.04.2005р., яким було встановлено правовідносини сторін по використанню причалів №№ 4, 5, 10, 11. 12, 17, 18, 19.  При цьому договором передбачалось, що ДП «СРЗ «Україна»повинно здійснювати оплату причального збору державному підприємству «Одеський морський торговельний порт».

       Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ДП «Судноремонтний завод «Україна»не може виступати платником причальних зборів, оскільки цей збіо відноситься до портових зборів, які справляються  в морських портах з суден.

        Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що чинним законодавством передбачена можливість стягнення причального збору із суб`єктів підприємницької діяльності, які виконують роботи та надають послуги в морських портах на причалах судноремонтних заводів Украни, незалежно від  підпорядкованості цих портів (причалів).

         Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          Пунктом 3.1., укладеного між сторонами договору  від 01.04.2005р. встановлено, що за використання причалів №№ 4, 5,10, 11. 12, 17, 18, 19  позивач здійснює оплату порту причального збору, розрахованого у відповідності з Постановою КМ України №1544 від 12.10.2000р. «Про портові збори».

            Статтею 1 вказаної постанови встановлено, що портові    збори, у т.ч.  причальний,   справляються у  морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд,  що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

             Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на пункт 4 приміток до вказаної статті, яким встановлено, що порядок обчислення і справляння  зборів  поширюється              на  суб'єктів  підприємницької  діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських  портах  на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості  цих  портів  (причалів).

             Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

             Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 ЦК України) є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

              Як зазначалось вище, із статті 1 Постанови КМ України №1544 від 12.10.2000р. «Про портові збори» вбачається, що причальний сбір справляється в портах із суден, що плавають, як під Державним прапором України, так і під іноземним прапором.

               Крім того, в зазначеній Постанові окремо виділено порядок справляння  причального збору та ставки цього збору (статті 23-28).  

              Так статтею 23 вказаної Постанови КМ України визначено, що причальний  збір  справляється  із суден,  що стоять біля причалу.

             Статтями 23-27 Постанови встановлюється для суден різних груп ставки причального збору, при чому вказані ставки залежать, наприклад,  від того:  чи заходять у порти судна без виконання вантажних операцій; чи заходять судна для виконання вантажних операцій(тоді причальний збір  справляється окремо за кожну операцію).  

               В інших випадках сплата причального збору залежить від того, чи  операція  виконується біля необладнаного або за варіантом "судно-судно";  чи  стоять судна  лагом до іншого судна,  ошвартованого біля причалу,  або  ошвартовані  біля  причалу  носом  чи  кормою тощо.

               З вищевикладеного слід зробити висновок, що у будь-якому випадку причальний збір справляється тільки з суден, а не з суб'єктів  підприємницької  діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських  портах  на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості  цих  портів  (причалів), як на це посилається відповідач.

               До того ж статтями 23-28 Постанови КМ України №1544 від 12.20.2000р. не встановлено будь-яких ставок для сплати причального збору з вищевказаних суб`єктів підприємницької діяльності    

               Із спірного договору ж витікає, що за стоянку суден, які не належать ДП  «Одеський судноремонтний завод «Україна», останній повинен сплачувати відповідачу причальний збір, що суперечить актам чинного законодавства. Тому, договір має бути визнано недійсним.

             Суд не застосовує правових наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, оскільки сторонами не надано доказів виконання спірного договору в частині здійснення позивачем відповідача платежів по причальному збору.    

              .

           Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з відповідача витрат позивача по сплаті держмита і послуг на ІТЗ судового процесу.       

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

            1. Позов задовольнити у повному обсязі.

            2. Визнати недійсним Договір КД-7259 від 01.04.2005р., укладений між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт»і Державним підприємством «Одеський судноремонтний завод «Україна».

            3. Стягнути з державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»(65026, м.Одеса, пл..Митна, 1, код 01125666) на користь Державного підприємства «Одеський судноремонтний завод «Україна»(65003, м.Одеса, вул..М.Гефта, 3, код 0112492) витрат по сплаті держмита 85 гривень та витрат по сплаті послуг на ІВТЗсудового процесу 118гривень.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття

Суддя                                                                                       Демешин О.А.