Рішення

від 19.08.2021 по справі 400/838/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. № 400/838/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ковальського Є.В., представника позивача Могутова А.М., представника відповідача Косовської І.В. за правилами загального позовного адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2020 № 00010000704, № 00009980704, № 00009990704,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00010000704;

визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00009980704;

визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00009990704.

На обґрунтування позовних вимог Підприємство, зокрема, вказало на недоведеність висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства, на правильність формування показників податкових декларацій та підтвердження їх відповідними первинними документами. Крім того, Підприємство послалося на абзац третій пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого наявність зареєстрованих податкових накладних є достатньою підставою для декларування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Управління позов заперечило, зазначило у відзиві (т. 4, арк. 118-121), що результати проведеної перевірки Підприємства, під час якої була також врахована наявна у контролюючого органу податкова інформація, свідчать про нереальність господарських операцій, результати яких позивач відобразив у декларації.

Підприємство подало відповідь на відзив (т. 4, арк. 131-133), правом подати заперечення Управління не скористалося.

Позивач подав додаткові пояснення (т. 4, арк. 195).

Ухвалою від 11.05.2021 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Державного концерну «Укроборонпром» (т. 4, арк. 177-178).

В судовому засіданні представник Підприємства вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, з 28.09.2020 до 09.10.2020 посадові особи Управління провели перевірку Підприємства, результати якої оформили «Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД «НАРП», код ЄДРПОУ 09794409, з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року» від 19.10.2020 № 57/14-29-07-04/0974409 (далі Акт, т. 1, арк. 12-90).

За результатами розгляду заперечень Підприємства до Акта (т. 1, арк. 91-101) Управління внесло зміни до тексту Акта («Відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 19.10.2020 № 57/14-29-07-04/0974409», т. 1, арк. 102-119).

Згідно з Актом (з урахуванням внесених змін), Підприємство порушило:

пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 2 665 519 грн;

пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 189.1 статті 189, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 198 806 грн.

На підставі цих висновків Управління 13.11.2020 прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 00009980704, яким зменшило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за липень 2020 року на рахунок платника у банку, на 263 102 грн, та, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 131 551 грн (далі ППР № 1, т. 1, арк. 120-121);

№ 0009990704, яким відмовило Підприємству у бюджетному відшкодуванні за декларацією з ПДВ за липень 2020 року, на 2 392 417 грн (далі ППР № 2, арк. 122);

№ 00010000704, яким зменшило Підприємству задекларовану за липень 2020 року суму від`ємного значення ПДВ на 198 806 грн (далі ППР № 3, т. 1, арк. 123).

Скаргу Підприємства на податкові повідомлення-рішення (т. 1, арк.124-127) Державна податкова служба України не задовольнила (т. 1, арк. 128-131).

У податковій декларації з ПДВ за липень 2020 року (т. 4, арк. 105-115) Підприємство вказало:

усього податкового кредиту (рядок 17) 10 802 441 грн, в т.ч. від`ємне значення, що включається до складу поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (рядки 16 та 16.1) 8 932 004 грн;

від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) 10 170 643 грн;

підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) 4 429 129 грн;

зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.3) 5 741 514 грн.

На вимогу суду Управління подало розрахунки до податкових повідомлень-рішень (т. 4, арк. 164-167), а також розрахунки «у розрізі контрагентів та періодів» - за ППР № 1 та ППР № 3 (т. 4, арк. 193-194).

Дослідженням показників податкової декларації, змісту Акта та вказаних розрахунків суд встановив, що у відповідача не було законних підстав для прийняття ППР № 1.

Так, згідно з розрахунком (т. 4, арк. 166), сума 263 102,33 грн складається з сум:

1.49 183,14 грн, постачальник ТОВ «ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ», позиція 58 у додатку 3 до декларації (т. 4, арк. 109-110)

2.13 292 грн, постачальник ТОВ «АВІКОР», позиція 90 у додатку 3 до декларації

3.55 553 грн, постачальник - ПП «АВІАСЕНС», позиція 145 у додатку 3 до декларації

4.7 329 грн, постачальник ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000», позиція 54 у додатку 3 до декларації

5.77 342,59 грн, постачальник ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», позиції 129, 140, 155 у додатку 3 до декларації

6.846,60 грн, постачальник - ТОВ «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС», позиція 109 у додатку 3 до декларації

7.59 556 грн, постачальник - ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», позиції 78, 127, 133 у додатку 3 до декларації.

Згідно з Актом, позивач допустив завищення задекларованих у липні сум бюджетного відшкодування:

1.ТОВ «ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ» на 49 183,14 грн, податковий кредит липня 2020 року (стор. 37-38 Акта)

2.ТОВ «АВІКОР» - на 13 292 грн, податковий кредит липня 2020 року (стор. 50 Акта)

3.ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000» - на 7 329 грн, податковий кредит липня 2020 року (стор. 73 Акта)

4.ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ» - на 59 556 грн, у тому числі 58 336 грн податковий кредит липня 2020 року, 420 грн податковий кредит квітня 2020 року, 800 грн податковий кредит травня 2020 року (стор. 97-98 Акта).

Висновки про завищення сум бюджетного відшкодування на 1 220 грн (ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», податковий кредит квітня і травня 2020 року), на 55 553 грн (ПП «АВІАСЕНС», податковий кредит лютого 2020 року), на 77 342,59 грн (ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», податковий кредит лютого, березня і травня 2020 року), на 846,60 грн (ТОВ «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС», податковий кредит червня 2020 року), загальна сума 134 962,19 грн, Управління зробило з урахуванням висновків інших перевірок акт від 17.07.2020, акт від 18.09.2020 (стор. 97 Акта), від 19.05.2020, від 19.06.2020 (стор. 114-117 Акта).

У додаткових поясненнях позивач повідомив, що прийняті за цими актами податкові повідомлення-рішення (за винятком одного, що не стосується спірних сум) були оскаржені (т. 4, арк. 195-197).

Відповідач не подав суду доказів законності врахування під час цієї перевірки висновків інших перевірок (за результатами яких були заперечені певні суми податкового кредиту, від`ємного значення, що в подальшому Підприємство задекларувало у липні 2020 року у складі бюджетного відшкодування).

Акт не містить інформації про прийняті за наслідками попередніх перевірок податкові повідомлення-рішення, про результати оскарження цих рішень, про те, що відповідні висновки були обов`язковими для позивача при поданні декларації за липень 2020 року.

До відшкодування, згідно з пунктами 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, заявляється (за певних умов) від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У підпунктах «б» та «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в надання бюджетного відшкодування.

Управління не довело тієї обставини, що на момент подання позивачем декларації за липень 2020 року існували узгоджені податкові повідомлення-рішення, якими були зменшені залишки від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, і які (податкові повідомлення-рішення) позивач мав відобразити у рядку 16.3 декларації.

З урахуванням цього суд встановив, що твердження контролюючого органу про незаконність декларування позивачем бюджетного відшкодування в сумі 134 962,19 грн, не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України.

З підстав, що викладені нижче (висновки щодо правомірності ППР №3), суд також визнав недоведеними висновки відповідача про незаконність декларування позивачем бюджетного відшкодування в сумі 128 140,14 грн (49 183,14 грн - ТОВ «ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ», 13 292 грн - ТОВ «АВІКОР», 7 329 грн - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000», 58 336 грн - ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ»).

Висновки контролюючого органу про завищення Підприємством суми від`ємного значення ПДВ на 198 806 грн (ППР № 3) обґрунтовані тим, що позивач зависив податковий кредит на 159 075 грн та занизив податкові зобов`язання на 39 731 грн.

На думку відповідача, позивач безпідставно задекларував податковий кредит у липні 2020 року за результатами господарських операцій з ТОВ «ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ (сума 51 418,48 грн, стор. 25-38 Акта), з ТОВ «АВІКОР» (сума 15 602 грн, стор. 38-50 Акта), ТОВ «НВП «ВІРТУС»» (сума 15 426 грн, стор. 50-65 Акта), ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000» (сума 14 172 грн, стор. 65-73 Акта), ТОВ «ЗАБ» (сума 3 750 грн, стор. 73-83 Акта), ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ» (сума 58 706 грн, стор. 83-98 Акта).

Ці висновки обґрунтовані тим, що вказані постачальники не є виробниками відповідної продукції, за ланцюгом придбання виробників не встановлено. У постачальників позивача не було необхідних умов для здійснення господарських операцій. У деяких видаткових накладних не вказані посади, прізвища, дати на номери довіреностей. Відсутні сертифікати якості виробника, паспорти тощо. В експрес-накладних відсутня інформація щодо найменування продукції, її кількості, що унеможливлює ідентифікацію господарських операцій.

Суд відповідні доводи відхилив.

1.Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З огляду на це, твердження відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту, що був задекларований у липні 2020 року, суперечать закону.

2.Висновки відповідача про відсутність господарських операцій ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача та їх контрагентів. З цього приводу суд зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність, за твердженнями відповідача, у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2019 у справах № 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської діяльності та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальнів на праві оренди або лізингу.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської діяльності. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача за ланцюгами постачання, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом у розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі № 817/809/17, від 15.05.2018 у справі № 810/4391/16.

Суд зазначив, що пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки, здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної зірки: здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Цим правом Управління не скористалося, належних та допустимих доказів відсутності господарських операцій суду не подало.

3.Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Первинний документ, згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Договори, специфікації до договорів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості виробника, паспорти тощо не є первинними документами, оскільки не містять відомостей про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що була чинною у липні 2020 року), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні містити такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операцій, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зміст видаткових накладних дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, тому відповідач безпідставно не врахував ці документи.

Частина перша статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не вимагає зазначення у видатковій накладній інформації про довіреність (або про інший документ, яким особі надано відповідне право).

Форма експрес-накладних ТОВ «НОВА ПОШТА» не передбачає детальної інформації щодо товару.

Крім того, Підприємство не декларувало податковий кредит, що був сплачений у складі вартості послуг з перевезення, тому експрес-накладні накладна не є первинними документами, що підтверджують господарські операції з постачання товарів, результати яких Підприємство відобразило у декларації.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковим та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податків контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На переконання суду, надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам до первинних документів, їхній зміст не суперечить змісту відповідних податкових накладних. В Акті наявна інформація про розрахунки за придбані товари та про їхнє оприбуткування. За такого, доводи про відсутність руху активів є безпідставними.

З урахуванням наведеного суд встановив, що Актом не підтверджені висновки про відсутність у позивача права відобразити у декларації за липень 2020 року податковий кредит в сумі 159 075 грн.

Крім того, суд зазначив, що Управління допустилося методологічних та фактичних помилок при визначенні суми, на яку, за висновками Акта, Підприємство, зависило від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ППР № 3).

Так, на 37-38 Акта (постачальник ТОВ «ПРОМСНАБРЕСУРС ХХІ») вказано, що позивач зависив суму податкового кредиту за липень 2020 року на 51 418,48 грн, зависив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 51 418,48 грн, зависив суму бюджетного відшкодування на 49 183,14 грн. Згідно з додатком 3 до декларації, заявлене позивачем бюджетне відшкодування (49 183,14 грн) частина від`ємного значення, що виникло у липні 2020 року. За такого, відповідач мав врахувати суму 49 183,14 грн у ППР № 1, а різницю (2 235,34 грн) у ППР № 3. Фактично, ППР № 1 Управління зменшило суму бюджетного відшкодування на 49 183,14 грн, а ППР № 3 - від`ємне значення на 51 418,48 грн.

На стор. 50 Акта (постачальник ТОВ «АВІКОР») вказано, що позивач зависив суму податкового кредиту за липень 2020 року на 15 602 грн, зависив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 15 602 грн, зависив суму бюджетного відшкодування на 13 292 грн. Згідно з додатком 3 до декларації, заявлене позивачем бюджетне відшкодування (13 292 грн) частина від`ємного значення, що виникло у липні 2020 року. За такого, відповідач мав врахувати суму 13 292 грн у ППР № 1, а різницю (2 310 грн) у ППР № 3. Фактично, ППР № 1 Управління зменшило суму бюджетного відшкодування на 13 292 грн, а ППР № 3 від`ємне значення на 15 602 грн.

На стор. 73 Акта (постачальник ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-2000») вказано, що позивач зависив суму податкового кредиту за липень 2020 року на 14 172 грн, зависив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 14 172 грн, зависив суму бюджетного відшкодування на 7 329 грн. Згідно з додатком 3 до декларації, заявлене позивачем бюджетне відшкодування (7 329 грн) частина від`ємного значення, що виникло у липні 2020 року. За такого, відповідач мав врахувати суму 7 329 грн у ППР № 1, а різницю (6 834 грн) у ППР № 3. Фактично, ППР № 1 Управління зменшило суму бюджетного відшкодування на 7 329 грн, а ППР № 3 від`ємне значення на 14 172 грн.

На стор. 98 Акта (постачальник ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ») вказано, що позивач зависив суму податкового кредиту за липень 2020 року на 58 706 грн, зависив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 58 706 грн, зависив суму бюджетного відшкодування (за кредитом липня 2020 року) на 58 336 грн. Згідно з додатком 3 до декларації, заявлене позивачем бюджетне відшкодування (58 336 грн) частина від`ємного значення, що виникло у липні 2020 року. За такого, відповідач мав врахувати суму 58 336 грн у ППР № 1, а різницю (370 грн) у ППР № 3. Фактично, ППР № 1 Управління зменшило суму бюджетного відшкодування на 58 336 грн, а ППР № 3 від`ємне значення на 58 706 грн.

Докази того, що суми 51 418,48 грн, 15 602 грн, 14 172 грн, 58 706 грн Підприємство включило до рядків 20.3 та 21 декларації за липень 2020 року, відсутні. Тому, визначення суми у ППР № 3 є безпідставним.

На підставі викладеного визнав безпідставними висновки про завищення Підприємством від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2020 року на 159 075 грн (частина загальної ППР № 3).

Висновок про заниження Підприємством у липні 2020 року суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 39 731 грн (стор. 16-19 Акта) відповідач обґрунтував таким. Відповідно до оборотно-сальдової відомості за липень 2020 року, вартість наявних станом на 01.07.2020 продуктів харчування (що були придбані для бази відпочинку «Сокіл», яка перебуває на балансі Підприємства) 51 658,81 грн (без ПДВ); вартість придбаних у липні 2020 року продуктів харчування 260 207,04 грн (без ПДВ); вибуло протягом липня 2020 року продуктів харчування на суму 198 654,23 грн (без ПДВ); вартість наявних станом на 31.07.2020 продуктів харчування 113 211,62 грн (без ПДВ).

В Акті Управління вказало: «… до перевірки не надано: документального підтвердження обліку продуктів харчування (оприбуткування, надходження, вибуття тощо) за видами товарів; розпорядчі документи стосовно оприбуткування, вибуття продуктів харчування; калькуляції виготовлених страв; інформації стосовно собівартості робіт по приготуванню страв; жодного документу не надано по обліку продуктів харчування по їдальні, яка розташована за адресою … оскільки витрати продуктів харчування по ДП «НАРП» не ведуться в розрізі найменувань, Товарні звіти по їдальні б/в «Сокіл» ведуться лише в сумовому виразі придбаних від постачальників та використаних продуктів харчування, а також не надано калькуляцій та собівартості виготовлених страв (по-статейно), калькуляцій та собівартості путівок за б/в «Сокіл» (по-статейно), - за основу для визначення бази оподаткування операцій з вибуття продуктів харчування взято обороти по кредиту оборотно-сальдової відомості рахунку 283 «Товари-продукти харчування б/в «Сокіл», в якій ведуться витрати продуктів харчування в сумарному виразів та з номенклатурою «Продукти харчування в асортименті» Враховуючи зазначене, а також те, що підприємством до перевірки не надано жодного документу, що підтверджує віднесення до вартості путівок вартості харчування, тобто перевіркою неможливо підтвердити вибуття придбаних в липні 2020 року продуктів харчування у вартості путівок. Відповідно ДП «НАРП» не відображено у складі податкових зобов`язань податку на додану вартість по вибутих продуктах харчування … отже, на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України … ДП «НАРП» не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 39731 грн на вибуття продуктів харчування у сумі 198654,23 грн за липень 2020 року …».

Суд відхилив доводи позивача про те, що перевірка показників декларації в частині податкових зобов`язань не мала здійснюватися в межах перевірки, що була проведена на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. У декларації за липень 2020 року позивач заявив як відшкодування з бюджету податку на додану вартість, так і від`ємне значення з податку на додану вартість в сумі, що перевищує 100 тис. гривень. Тому, на думку суду, для перевірки правильності задекларованого від`ємного значення (рядок 19 декларації, сума у якому становить різницю між сумою податкового кредиту (рядок 17) та сумою податкових зобов`язань (рядок 9)), з`ясування правомірності заявленої суми податкових зобов`язань було обов`язковим.

Твердження Управління про те, що у липні 2020 року у Підприємства виникло податкове зобов`язання в сумі 39 731 грн, суд визнав безпідставним.

У пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у липні 2020 року) вказано, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач у липні 2020 року не здійснив поставку продуктів харчування на суму 198 654,23 грн (без ПДВ) і не отримав від покупців за ці продукти кошти у вказаній сумі.

У пункті 189.1 статті 189 Податкового кодексу України зазначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами виходячи з вартості їх придбання.

Інформації про те, що у липні 2020 року Підприємство здійснило операції відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на суму 198 654,23 грн (без ПДВ), Акт не містить.

Якщо, на думку посадових осіб Управління, продукти харчування на суму 198 654,23 грн (без ПДВ) не були використані за призначенням (для їдальні, що обслуговує відпочивальників), а, отже, позивач їх продав, то суд вказав, що жодних доказів на підтвердження цього не надано.

Відсутність калькуляцій вартості страв, калькуляцій вартості путівок не є підставою для висновку про виникнення у Підприємства податкових зобов`язань.

Стосовно ППР № 2

Згідно з додатком 3 до декларації, Підприємство заявило до відшкодування суми:

189 479,65 грн постачальник Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт», далі «Спецтехноекспорт», місяць виникнення від`ємного значення січень 2018 року (позиція 166). Сума 189 479,65 грн є частиною суми, що вказана у податковій накладній від 12.01.2018 № 8 (202 008,26 грн), т. 1, арк. 173. Управління відмовило у бюджетному відшкодуванні в сумі 189 479,65 грн.

2 236 580,71 грн постачальник Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», далі «Укрспецекспорт», місяць виникнення від`ємного значення січень 2018 року (позиція 165). Сума 2 236 580,71 грн складається з сум за двома податковими накладними від 10.01.2018 № 110004 (45 125,10 грн) та від 31.01.2018 № 131025 (2 191 455,61 грн), т. 1, арк. 133, 134. Управління відмовило у бюджетному відшкодуванні в сумі 2 191 355,61 грн.

136 604 грн постачальник - «Укрспецекспорт», місяць виникнення від`ємного значення травень 2018 року (позиція 122). В Акті інформація про податкові накладні відсутня. Сторони визнали, що до складу суми 136 604 грн включено суму 11 481,53 грн ПДВ, вказаний у податковій накладній від 28.04.2020 № 428002 (т. 1, арк. 158). Управління відмовило у бюджетному відшкодуванні в сумі 11 481,53 грн.

Відповідно, сума у ППР № 2 складає 2 392 417 (189 479,65+2 191 355,61+11 481,53).

Управління встановило (стор. 118-139 Акта, з урахуванням змін, що були внесені за результатами розгляду заперечень Підприємства до Акта), що позивач уклав з вказаними особами 3 договори комісії (т. 4, арк. 134-140, 141-147, 148- 151).

«Укрспецекспорт» та «Спецтехноекспорт» (комісіонери) надавали Підприємству (комітенту) послуги, і зазначені у податкових накладних суми є комісійною платою, відшкодуванням витрат комісіонера.

У пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що сума податку, яка підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 2 392 417 грн обґрунтовані тим, що позивачем:

«… не було надано жодного платіжного документу про сплату ДП «НАРП» винагороди (комісійної плати) комісіонеру; розрахунку вартості додаткової комісійної винагороди у розмірі 14 148 733,66 грн, в тому числі ПДВ 2191455,61 грн. по звіту Комісіонеру № 15 від 31.01.2018 та Акта виконаних робіт від 31.01.2018 за Договором комісії №USE-16.2-95-Д/К-15 від 24.05.2015; усіх наявних угод, додатків до договору комісії №USE-16.2-95-Д/К-15 від 24.05.2015; усіх звітів Комісіонера стосовно виконання умов договору комісії № USE-16.2-95-Д/К-15 від 24.05.2015 …»;

«… з наданих до перевірки документів, не встановлено документального підтвердження оплати ПДВ у суму 189479,65 грн., а відтак зазначена сума ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету …»;

«… документального підтвердження перерахування коштів ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на адресу ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» щодо сплати комісійної винагороди до перевірки не надано, що унеможливлює підтвердження суму ПДВ у розмірі 11 481,53 грн до відшкодування з бюджету, врахованих при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року …».

Суд з доводами Управління не погодився.

Питання правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту (формування від`ємного значення у січні 2018 року, у травні 2020 року) не було предметом перевірки, за результатам якої відповідач прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Всі договори комісії (розділ 5 договору комісії від 24.05.2015 № USE-16.2-95-D/К-15 від 24.05.2015, розділ 6 договору комісії від 15.07.2013 № STE-3-134-Д/К-13, розділ 5 договору комісії від 05.09.2019 № USE-18.4-89-D/К-19) містили умову про право утримання комісіонером за рахунок платежів (які комісіонер мав перерахувати комітенту (позивачу) від третіх осіб за виконані Підприємством на користь цих третіх осіб роботи з ремонту техніки) сум комісійної плати та сум витрат комісіонера.

Проведення розрахунків між комісіонером і комітентом у такий спосіб дозволено статтею 1020 Цивільного кодексу України, відповідно до якої Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Це право комісіонери використали, що підтверджується відповідними звітами комісіонера (т. 1, арк. 132, 157, 171-172) та іншими документами, які Підприємство додало до заперечень до Акта, у тому числі картками рахунків, банківськими документами.

З огляду на зміст правовідносин, суд визнав, що відповідне утримання (відрахування) прирівнюється до фактичної сплати, про яку йдеться у пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Таке розуміння відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 7821/10/2070: «… вимога законодавця щодо фактичної оплати ПДВ не встановлює конкретного способу такої оплати: шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб, у тому числі й шляхом відрахування комісіонером відповідно до статті 1020 Цивільного кодексу України належних йому за договорами комісії сум комісійної винагороди (з урахуванням ПДВ) із коштів комітента, які надійшли на його рахунок … комісійна винагорода, яка утримується комісіонером з коштів, які належать комітенту є фактичною сплатою комітентом за послуги які надані у попередніх податкових періодах комісіонером, постачальником таких послуг …».

Відповідно, відмова у наданні бюджетного відшкодування з причини ненадання позивачем доказів перерахування Підприємством грошових коштів на користь комісіонерів (при такому, що такого перерахування не було) не може бути визнана такою, що відповідає нормам Податкового кодексу України, тому суд встановив протиправність ППР № 2.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь Підприємства за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 09794409) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00009980704.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0009990704.

4. Визнати протиправним та скасувати прийняте 13.11.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00010000704.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 09794409) судовий збір у сумі 22 700 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення повного судового рішення - 10.07.2024.

Суддя В.В. Птичкіна