Рішення

від 21.05.2024 по справі 440/3890/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/3890/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача Клименко В.В.,

від відповідача Деркач А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техінпром" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (надалі - ТОВ фірма "Техінпром", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 №00033470702 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 1645380,00 грн (з них: основний платіж - 1316304,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 329076,00 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а також застосовані штрафні (фінансові) санкції. Позивач стверджував, що при формуванні податкового кредиту ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між ТОВ фірма "Техінпром" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 8, а.с. 47-51/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентами не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність постачальників виконати свої зобов`язання за договорами поставки .

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

06.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 8, а.с. 100-106/, у якій представник позивача наголошував на правомірності формування показників податкової звітності за спірний період і, як наслідок, безпідставності доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій. На думку представника позивача, наявна у податкового органу інформація щодо ймовірних порушень податкового законодавства контрагентами у ланцюгах постачання не може впливати на право добросовісного платника податків, яким є позивач, на віднесення до податкового кредиту фінансового результату господарських операцій.

У підготовчому засіданні 07.05.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях 14.05.2024 та 21.05.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях 14.05.2024 та 21.05.2024 проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

ТОВ фірма "Техінпром", ідентифікаційний код 30485824, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків /т. 2, а.с. 55-64/.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 24.01.2024 по 01.02.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Техінпром", результати якої оформлені актом від 08.02.2024 №1449/16-31-07-02-01/30485824 /т. 1, а.с. 48-255/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.

За висновками акта перевірки відповідач встановив порушення ТОВ фірма "Техінпром" вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, статті 46, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, наслідком чого визначено заниження ПДВ загалом у розмірі 1316304,00 грн, у т.ч.: за жовтень 2018 року - 131248,00 грн, листопад 2018 року - 212486,00 грн, січень 2019 року - 151033,00 грн, травень 2019 року - 136234,00 грн, липень 2019 року - 183078,00 грн, березень 2020 року - 124584,00 грн, квітень 2020 року - 117030,00 грн, червень 2021 року - 116979,00 грн, вересень 2021 року - 143632,00 грн.

Такий висновок податковий орган мотивував твердженням про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у ціні товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "ЛНК-18" (код ЄДРПОУ 42089573) у жовтні 2018 року на суму ПДВ 131248,00 грн, ТОВ "Скрол Буд" (код ЄДРПОУ 42175803) у листопаді 2018 року на суму ПДВ 212486,00 грн, ТОВ "Кельвіон Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 41897787) у січні 2019 року на суму ПДВ 151033,00 грн, ТОВ "Лео Енерго" (код ЄДРПОУ 42498648) у травні 2019 року на суму ПДВ 136234,00 грн, ТОВ "Будівельник Про" (код ЄДРПОУ 42981214) у липні 2019 року на суму ПДВ 183078,00 грн, ПП "Промбуд" (код ЄДРПОУ 25586975) у березні 2020 року на суму ПДВ 124584,00 грн, ТОВ Промислово-виробнича фірма "Агроінтер" (код ЄДРПОУ 20010845) у квітні 2020 року на суму ПДВ 117030,00 грн, ТОВ "Ізі Центр" (код ЄДРПОУ 44088875) у червні 2021 року на суму ПДВ 116979,00 грн, ТОВ "Нью Елів" (код ЄДРПОУ 44365921) у вересні 2021 року на суму ПДВ 143632,00 грн.

Заперечення ТОВ фірми "Техінпром" до акта перевірки (від 21.01.2024 №10788/6/16-31) відхилені листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.03.2024 /т. 8, а.с. 54-58, 59-63/.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 12.03.2024 сформовано податкове повідомлення рішення про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1645380,00 грн (з них: основний платіж - 1316304,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 329076,00 грн) /т. 8, а.с. 72/.

Не погодившись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачанням товарів, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, за яким йому донараховані грошові зобов`язання зі сплати ПДВ з огляду на визнання відповідачем безтоварними господарських операцій з придбання ТОВ фірмою "Техінпром" товарів загалом у дев`яти контрагентів (ТОВ "ЛНК-18", ТОВ "Скрол Буд", ТОВ "Кельвіон Трейд ЛТД", ТОВ "Лео Енерго", ТОВ "Будівельник Про", ПП "Промбуд", ТОВ Промислово-виробнича фірма "Агроінтер", ТОВ "Ізі Центр", ТОВ "Нью Елів").

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За обставин цієї справи суд встановив, що ТОВ фірма "Техінпром" на підставі укладених з ТОВ "ЛНК-18", ТОВ "Скрол Буд", ТОВ "Кельвіон Трейд ЛТД", ТОВ "Лео Енерго", ТОВ "Будівельник Про", ПП "Промбуд", ТОВ Промислово-виробнича фірма "Агроінтер", ТОВ "Ізі Центр", ТОВ "Нью Елів" договорів поставки придбало товарно-матеріальні цінності (запчастини, деталі, комплектуючі тощо), найменування, асортимент, якість, кількість, ціна та вартість яких наведені в додаткових угодах (додатках) до договорів, що є їх невід`ємними частинами /т. 2, а.с. 117-128, т. 3, а.с. 1-17, т. 3, а.с. 174-186, т. 4, а.с. 63-86, т. 5, а.с. 20-34, т. 5, а.с. 161-169, т. 5, а.с. 227-235, т. 6, а.с. 77-86, т. 6, а.с. 218-232/.

Факт відвантаження товарів постачальниками на адресу покупця підтверджено залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних /т. 2, а.с. 129-146, т. 3, а.с. 29-128, т. 3, а.с. 187-206, т. 4, а.с. 145-249, т. 5, а.с. 35-46, т. 5, а.с. 173-184, т. 5, а.с. 250, т. 6, а.с. 1-11, т. 6, а.с. 90-103, т. 6, а.с. 233-250/, а їх отримання покупцем - картками рахунку 201 щодо надходження товарів /т. 2, а.с. 210-221, т. 3, а.с. 45-141, т. 3, а.с. 236-250, т. 4, а.с. 1-41, т. 4, а.с. 147-249, т. 5, а.с. 47-70, т. 5, а.с. 219, т. 6, а.с. 13-31, т. 6, а.с. 133-155, т. 7, а.с. 74-91/.

При цьому суд враховує, що вищезгадані документи були надані на податкову перевірку, досліджені податковими-ревізорами-інспекторами; акт перевірки від 08.02.2024 №1449/16-31-07-02-01/30485824 не містить висновків про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства.

Рахунки на плату є документами, на підставі яких покупець здійснює перерахування коштів на користь постачальника, тобто не є первинними документами у розумінні податкового законодавства.

Водночас слід зауважити, що позивач надав на перевірку, а також долучив до позову копії рахунків-фактур.

У свою чергу, податковий орган не заперечував факт проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами; відповідні обставини підтверджені наявними у матеріалах справи банківськими виписками, договорами відступлення права вимоги.

За результатами вищеописаних господарських операцій постачальники склали та зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні (копії яких залучені до матеріалів справи), що дає право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів прийому виконаних робіт тощо.

Також позивач пояснив, що господарська діяльність ТОВ фірми "Техінпром" полягає у наданні послуг з виконання ремонтних робіт та технічного обслуговування нафтогазового обладнання, з метою чого ним укладено ряд договорів з Представництвом "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", Акціонерним товариством "Укргазвидобування", Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування", Приватним акціонерним товариством "Газенергокомплект", Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", ТОВ "Стратум Україна", ТОВ "Техінпром плюс", ТОВ "Компанія "Актив Альянс", Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", ТОВ "Пром-енергопродукт" /т. 7, а.с. 151-250; т. 8, а.с. 1-36/ та саме в ході виконання цих договорів були фактично використані товари (запасні частини, деталі, комплектуючі тощо), придбані у вищезгаданих контрагентів.

Податковий орган не заперечує факт оприбуткування та використання товарів у господарській діяльності позивачем.

Позивач отримав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а також експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки /т. 2, а.с. 115, 116/.

Суд враховує, що основним видом діяльності позивача є виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (28.92), а до обраних видів діяльності відноситься: оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва (46.63), ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (33.12), установлення та монтаж машин і устатковання (33.20) /т. 2, а.с. 57/.

Тож вищеописані господарські операції відповідали меті господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних чи інших документів на підтвердження перевезення товарів від постачальників до покупця, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі Правила №363), товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 (була чинною на момент виникнення спірних відносин) затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, постанови від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 06.08.2021 у справі №640/18984/18, від 06.10.2021 у справі №120/847/20-а) звертав увагу на те, що за своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

За обставин цього спору суд враховує, що договірні відносини сторін стосувались поставки запасних частин, деталей, комплектуючих, тобто дрібних товарів, доставка яких не потребувала залучення великовагового вантажного транспорту.

За твердженням позивача, доставка товарів здійснена із залученням служби експрес-доставки "Нова пошта", а також власним транспортом як покупця, так і постачальників.

Зокрема представник позивача у ході розгляду справи зауважив, що директор ТОВ фірми "Техінпром" має у власності вантажний фургон, що використовувався з метою перевезення товарів /т. 8, а.с. 108/.

Факт отримання товарів позивачем підтверджений відомостями бухгалтерського обліку ТОВ фірма "Техінпром" та сукупно з наявними у матеріалах справи доказами використання таких товарів у власній господарській діяльності з достатньою переконливістю свідчить про реальне вчинення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно посилань податкового органу на лист ТОВ "Нова пошта" від 27.12.2023 вих.№1634 /т. 8, а.с. 64-65/ суд зазначає, що цим листом Головному управлінню ДПС у Полтавській області відмовлено у наданні відомостей на запит від 25.12.2023 №39476/6/16-31-07-02-04 з посиланням на невідповідність такого запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Однак факт такої відмови не є беззаперечним доказом того, що поставка товарів позивачу за вищеописаними господарськими операціями фактично не відбулась.

Щодо доводів податкового органу про ненадання на перевірку доказів направлення посадових осіб ТОВ фірма "Техінпром" у службові відрядження з метою підписання первинних документів (видаткових накладних) та отримання товарів у постачальників, представник позивача пояснив, що за умовами договорів поставки з ТОВ "Лео Енерго", ТОВ "Будівельник Про", ПП "Промбуд", ТОВ Промислово-виробнича фірма "Агроінтер", ТОВ "Ізі Центр", ТОВ "Нью Елів" передача товарів оформлюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, а доставка товарів здійснювалась постачальниками за власний рахунок.

На цій підставі представник позивача зауважив, що доставку товарів здійснювали постачальними за адресою місцезнаходження ТОВ фірма "Техінпром" (вул. Ковпака, 21, м. Полтава) та саме після їх доставки підписувались видаткові накладні, внаслідок чого посадові особи ТОВ фірми "Техінпром" у службові відрядження не направлялись.

У свою чергу, договорами поставки з ТОВ "ЛНК-18", ТОВ "Скрол Буд", ТОВ "Кельвіон Трейд ЛТД" передбачено, що доставка товарів здійснюється за рахунок покупця через сервісну компанію експрес доставки ТОВ "Нова пошта", з урахуванням чого видаткові накладні надсилались разом з товарно-матеріальними цінностями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із вищезгаданими контрагентами, дійшов висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності постачальників-контрагентів позивача, встановив факт поставки товару, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та відображення продавцями податкових зобов`язань з ПДВ по цим господарським операціям.

Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу на неможливість встановлення ланцюга постачання товарів, які придбавалися позивачем, суд відхиляє, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

З цих підстав суд не приймає у якості належного доказу у справі узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Скрол Буд", ТОВ "ЛНК-18", ТОВ "Кельвіон Трейд ЛТД" /т. 8, а.с. 115-156/, оскільки така інформація безпосередньо не стосується господарських операцій позивача з цими контрагентом.

Суд зазначає, що контролюючий орган всупереч вимог процесуального законодавства не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Висновки про відсутність реальності господарських операцій контролюючим органом зроблено виключно на підставі відомостей АІС "Податковий Блок" та Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі контрагентів позивача, проте посилання контролюючого органу лише на такі відомості, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем є безпідставними, оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального закону.

Доводи відповідача про непідтвердження походження товарів, поставлених позивачу його контрагентами, що обґрунтовані посиланням на відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про придбання таких товарів суд відхиляє, оскільки у ході проведення податкової перевірки контролюючий орган не вживав заходів щодо здійснення зустрічних звірок, не аналізував відомості про наявність залишків, придбання продукції у попередніх періодах чи у виробників-неплатників ПДВ.

Суд повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №804/919/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 тощо.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ фірми "Техінпром".

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 24680,70 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /т. 8, а.с. 37, 38/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 24680,70 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Також представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати ТОВ фірми "Техінпром" на професійну правничу допомогу загалом у розмірі 29600,00 грн.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивач надав копії: договору від 23.02.2024 про надання юридичних послуг, акта приймання-передачі виконаних робіт від 19.03.2024 з додатком, рахунка-фактури від 19.03.2024 №190324, платіжної інструкції від 21.03.2024 №318 /т. 1, а.с. 32-39/, акта приймання-передачі виконаних робіт від 03.04.2024 з додатком, рахунка-фактури від 03.04.2024 №030424, платіжної інструкції від 01.04.2024 №385 /т. 8, а.с. 182-185/.

Зі змісту залучених до матеріалів справи документів слідує, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу у цій справі, вартість якої визначена у загальному розмірі 29600,00 грн, що включала: укладення договору, ознайомлення з актом та матеріалами перевірки, вивчення документів господарської діяльності ТОВ фірма "Техінпром", вивчення законодавства, нормативних документів, судової практики, підготовку заперечення на акт перевірки, консультації клієнта, визначення правової позиції, підготовка матеріалів та складання позовної заяви.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21.

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що зазначені представником позивача в додатках до актів приймання-передачі послуг від 19.03.2024 та 03.04.2024 найменування послуг частково дублюються (зокрема, вивчення бухгалтерських документів, законодавства, судової практики, консультації клієнта) /т. 8, а.с. 181, 184/.

Крім того, вищезгадані послуги фактично пов`язані зі складення документів - заперечення на акт перевірки та позовної заяви, а тому не є окремими видами правничої допомоги.

А тому, виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, зважаючи на заперечення представником відповідача розміру витрат ТОВ фірми "Техінпром" на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 14840,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техінпром" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.03.2024 №00033470702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техінпром" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24680,70 грн (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень сімдесят копійок) та 14840,00 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (код ЄДРПОУ 30485824; вул. Ковпака, 21, м. Полтава, Полтавська область, 36007).

Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 року.

СуддяО.О. Кукоба