Рішення

від 08.07.2024 по справі 333/3331/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/3331/23

Провадження № 2/333/241/24

рішення

Іменем України

08 липня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Юсубова Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу № 333/3331/23 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

02.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСББ «Комарова 13» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у подальшому 19.06.2023 року позивачем уточнено позовні вимоги, а саме зменшено суму, яку просить стягнути з відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2018 року установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Комарова 13», обрано виконавчий орган Правління. Протоколом № 1 зборів Правління ОСББ «Комарова 13» від 27.11.2018 року головою правління обрано позивача. 12.12.2018 року ОСББ «Комарова 13» було внесено державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником зазначено позивача. Протоколом загальних зборів ОСББ «Комарова 13» від 12.01.2019 року визначено матеріальне заохочення голови правління в розмірі мінімальної заробітної плати, діючої в Україні на відповідний час. З 19.03.2019 року позивач відповідно до наказу № 1 від 18.03.2019 року приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Комарова 13» з посадовим окладом в одну мінімальну заробітну плату. 18.03.2019 року повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, категорія осіб наймані працівники з трудовою книжкою, а також внесено запис в трудову книжку. 06.08.2020 року відбулися загальні збори співвласників ОСББ «Комарова 13», на яких було прийнято рішення про переобрання членів правління, ОСОБА_1 переобраною не була. Відповідно до наказу № 8 її трудові відносини як голови правління ОСББ «Комарова 13» припинені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі рішення загальних зборів від 06.08.2020 року, датою звільнення є 17.09.2020 року, та наказом № 7 від 17.09.2020 року з посади бухгалтера (за сумісництвом). Але розрахунок при звільнені з нею не був проведений, хоча вона зверталася до відповідача з відповідними заявами, які були проігноровані.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року у справі № 333/2023/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Комарова 13» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у загальному розмірі 6 538 грн. 10 коп. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.08.2022 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року у цій справі змінено в частині правового обґрунтування відмови у позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26.01.2022 року Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження (АСВП № НОМЕР_2) щодо стягнення з ОСББ «Комарова 13» на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у загальному розмірі 6 538 грн. 10 коп.

08.02.2022 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 6 538 грн. 10 коп. з призначенням платежу: Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі, переказ коштів на користь ОСОБА_1 2232812041 згідно з ВП НОМЕР_2, про що свідчить копія виписки.

Не проведення розрахунку при звільненні є підставою для стягнення середнього заробітку за час його затримки за період з 20.05.2021 року по день фактичної виплати розрахункових (08.02.2022 року), розмір якого за підрахунком позивача станом на день звернення до суду з позовом становить 187 робочих днів - 41 078 грн. 29 коп.

Додатково зазначила, що строк звернення до суду (тримісячний) було порушено у зв`язку із запровадженням карантинних заходів.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в свою користь 41 078 грн. 29 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 20.05.2021 року по 08.02.2022 року, витрати понесені на професійну правничу допомогу (консультація адвоката - 500,00 грн., складання позовної заяви - 2 000,00 грн., складання інших процесуальних документів - 1 500,00 (кожне), участь адвоката у судовому засідання - 1500,00 (кожне) та 1 073 грн. 60 коп. судового збору.

Ухвалою судді від 03.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.06.2023 року до суду надійшов відзив. Заперечення проти позову полягають у такому. 25.11.2018 року установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , створено ОСББ «Комарова 13», виконавчим органом якого згідно зі Статутом є правління. 27.11.2018 року зборами правління було обрано голову правління - ОСОБА_1 . Дане рішення оформлено протоколом № 1 зборів правління від 27.11.2018 року. Отже, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ, за що отримувала щомісяця відповідне і винагородження в розмірі мінімальної заробітної плати. Одразу необхідно зазначити, що ОСОБА_1 також прийняла себе на роботу на посаду бухгалтера ОСББ за сумісництвом. Практично за весь час, коли ОСОБА_1 займала посаду голови правління, між головою правління та співвласниками будинку склалися дуже напружені відносини, які згодом переросли у відкриту конфронтацію.

20.07.2020 року на позачергових зборах Правління ОСББ «Комарова 13» одним із питань. які були поставлені на порядок денний було - «Про увільнення з посади Голови Правління ОСББ «Комарова 13». За результатами його розгляду, у зв`язку з вираженням недовіри Голові Правління ОСОБА_1 від співвласників ОСББ та згідно з Актом ревізійної комісії від 07.07.2020 року про вираження недовіри, а також у зв`язку з систематичними порушеннями норм Закону України «Про ОСББ» та Уставу ОСББ «Комарова 13» було вирішено увільнити з посади Голови Правління ОСББ «Комарова 13» ОСОБА_1 до наступних Загальних зборів ОСББ зі збереженням виконання обов`язків по господарській частині діяльності ОСББ, але без права підпису фінансових, договірних та інших документів ОСББ та від імені ОСББ. На позачергових зборах Правління ОСББ «Комарова 13», які відбулися 21.07.2020 року було призначено дату Загальних зборів ОСББ - 06.08.2020 року, а також визначено порядок прийому - передання документів ОСББ при зміні Голови правління. 06.08.2020 року рішенням Загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 13» більшістю голосів співмешканців було прийнято рішення прийняти звіт голови правління ОСОБА_1 до відома без затвердження та визнано роботу ОСОБА_2 на посаді Голови правління незадовільною.

14.08.2020 року Рішенням Зборів правління ОСББ «Комарова 13», оформленим Протоколом № 7 від 14.08.2020 року, вирішено: «Звільнити з посади голови Правління ОСОБА_1 з 14.08.2020 року». Звільнення з посада голови правління та посада бухгалтера ОСББ «Комарова 13» проводилося саме позивачем, про що надані відповідні докази - наказ про звільнення, копія трудової книжки. Обов`язок по звільненню та розрахунку покладається саме на керівника, в даному випадку ОСОБА_1 зобов`язана була провести розрахунок з собою в останній робочий день.

Наказом про прийняти на роботу від 17.09.2020 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду Голови правління ОСББ «Комарова». Але, після зміни Голови правління ОСББ «Комарова 13», ОСОБА_1 не передала жодних документів, в тому числі бухгалтерських, податкових та пов`язаних з трудовими відносинами з працівниками ОСББ. Головою правління ОСББ «Комарова 13» ОСОБА_3 було направлено ОСОБА_1 лист з вимогою про негайну передачу документів ОСББ новому Голові ОСББ.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.08.2022 року встановлено наступні обставини: «Як свідчать матеріали, справи, як станом на момент припинення повноважень Голови правління, так і станом на момент звільнення ОСОБА_1 зокрема, з посади бухгалтера вона не передала ніякої документації новообраному правлінню та його голові, а також «Європейська консалтингова група «Укрконсалтинг». Не передані бухгалтерські та банківські документи позивачем відповідачу й на час розгляду цієї справи, що зумовило необхідність відновлення відсутнім документів, за період з 12.12.2018 року по 17.09.2020 рік. Крім того, позивач була допитана в якості свідка та повідомила наступне: «Допитана у судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона виносила наказ про призначення її на посаду голови правління ОСББ «Комарова 13» і вносила відповідний запис до своєї трудової книжки. Також вона працювала на посаді бухгалтера ОСББ «Комарова 13», здійснювала нарахування і виплату заробітної плата працівникам ОСББ «Комарова 13» як бухгалтер. Як голову правління її ніхто не звільняв. Вона помилково внесла до трудової книжки запис про звільнення себе з посади голова правління. Документи і печатку ОСББ «Комарова 13» вона новому голові правління не передавала, ці документи на теперішній знаходяться у її адвоката.». ОСОБА_1 жодного разу не звернулася до нового Голови правління та до самого підприємства з вимогою про розрахунок з нею при звільненні. Тобто, невиплата належних при звільненні сум повністю залежить від неправомірних дій позивача. Право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені виникло у позивача з 20.05.2021 року, коли відповідач узнав про наявність заборгованості та визнав її. Крім того, виплати грошових сум за рішенням суду відбулося 31.01.2022 року. Таким чином, період за який може бути стягнуто грошові кошти - 21.05.2021 року по 31.01.2022 року (175 робочих днів). Також, у разі визнання обґрунтованим стягнення середнього заробітку, просять зменшити його розмір.

19.06.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач була звільнена 17.09.2020 року, з першою вимогою щодо проведення розрахунку ОСОБА_1 звернулася до Відповідача 29.09.2020 року шляхом направлення на електронну адресу zofb17@gmail.соm відповідного листа. Вказана електронна адреса є офіційною, оскільки міститься в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але у відповідь отримали лише погрози з боку керівника відповідача. 09.03.2021 року на юридичну адресу відповідача позивачем було направлено заяву про виплату їй розрахункових. Зазначені обставини встановлені Запорізьким апеляційним судом у справі № 333/2023/21, а тому доведенню не підлягають. Невиплачена заробітна плата позивачу становила 6 538 грн. 10 коп. Зазначена заборгованість по заробітній платі була сплачена позивачу відповідачем лише 08.02.2022 року, тобто з моменту порушення права на оплату заробітної плати позивача (17.09.2020 року до 08.02.2022 року) пройшло майже півтора роки. Доводи відповідача про те, що сума компенсації позивачу за порушення роботодавцем законодавства про працю є більш ніж у 10 разів ніж виплачена позивачу заробітна плата при звільненні та що ОСББ «Комарова 13» є неприбутковою організацією і сума, яку просить позивач введе відповідача в борги є безпідставними, адже відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

21.09.2023 року представником позивача надано до суду заяву ОСОБА_1 , як свідка, де остання надала такі відповіді: дата звільнення з посади бухгалтера ОСББ «Комарова 13» - 17.09.2020 року; виплати належних їй сум при звільненні з посади бухгалтера проведено в повному обсязі; розрахунок при звільненні з посади бухгалтера був проведений нею особисто; з посади голови правління за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року через органи виконавчої служби; станом на день звільнення нею не передано печатку, фінансові та бухгалтерські документи новообраному голові правління ОСОБА_3 . Основним документом при зміні голови правління є акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та обладнання, який складається на підставі результатів проведеної інвентаризації та обладнання, яке знаходиться у підвалі та інших місцях. 15.08.2020 року поліцією зафіксовано збитий замок на дверях входу до підвалу у 6-му під`їзді та почали проводити інвентаризацію та обладнання усім складом новообраного правління, досі не має результатів інвентаризації та актів приймання-передачі.

У судовому засіданні позивач позов підтримувала, просила задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та у відповіді на відзив. Додатково зазначила, що заперечує проти зменшення суми компенсаційних витрат, так як це є гарантіями працівника. Через систему «Електронний суд» представник позивача надала клопотання про понесені витрати на правову допомогу, просить його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що ОСОБА_1 не було своєчасно передано усієї документації, тому про наявність заборгованості була встановлена лише після проведеної інвентаризації. Під час розгляду цивільної справи № 333/2023/21 на адресу ОСОБА_1 був направлений лист з проханням надати реквізити для перерахунку коштів, проте остання на даний лист не відреагувала, своїх даних не надала, на контакт не йде, вважає, що їх вина у не проведенні своєчасного розрахунку відсутня. Просять у позові відмовити. Проте, якщо судом буде прийняте рішення про стягнення компенсаційних витрат, то просив прийняти до уваги позицію Палати Верховного Суду у справі № 761/2584/15-ц і зменшити суму пропорційно сумі виплаченої заборгованості. Також, просив суд звернути увагу на співмірність витрат на правову допомогу, понесу позивачем.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільнені всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактивно розрахувався з ним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 року у справі № 607/14495/16-ц (пр. № 61-42314св18) вказано, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, відповідно до протоколу установчих зборів ОСББ «Комарова 13» від 25.11.2018 року у будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Комарова 13», обрано виконавчий орган правління.

Згідно з протоколом № 1 зборів правління ОСББ «Комарова 13» від 27.11.2018 року головою правління обрано ОСОБА_1

12.12.2018 року ОСББ «Комарова 13» внесено державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником зазначено ОСОБА_1 .

Протоколом загальних зборів ОСББ «Комарова 13» від 12.01.2019 року визначено матеріальне заохочення голови правління в розмірі мінімальної заробітної плати, діючої в Україні на відповідний час.

Відповідно до наказу № 1 від 18.03.2019 року з 19.03.2019 року ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Комарова 13» з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

18.03.2019 року повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, категорія особи 1.

20.07.2020 року на позачергових зборах Правління ОСББ «Комарова 13», у зв`язку з вираженням недовіри Голові Правління ОСОБА_1 від співвласників ОСББ «Комарова 13» та згідно з Актом ревізійної комісії від 07.07.2020 року про вираження недовіри Голові Правління, а також у зв`язку з систематичними порушеннями норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ «Комарова 13», було вирішено увільнити з посади Голови Правління ОСББ «Комарова 13» ОСОБА_1 до наступних загальних зборів ОСББ зі збереженням виконання обов`язків по господарській частині діяльності ОСББ.

Згідно з протоколом № 2 від 21.07.2020 року на позачергових зборах Правління ОСББ «Комарова 13» було призначено дату загальних зборів ОСББ 06.08.2020 року, а також визначено порядок прийому-передання документів ОСББ при зміні Голови правління. Було вирішено при зміні Голови правління затвердити такий порядок приймання-передачі справ та документів новому Голові правління: приймання-передача справ відбувається шляхом складання акту приймання-передачі, в якому за списком передаються документи (Статут, протоколи організаційних зборів співвласників будинку, протоколи Установчих та Загальних Зборів, листи голосування на установчих та загальних зборах, листи голосування письмового опитування, протоколи зборів правління, листи голосування зборів правління, реєстр поквартирного обліку оплати за утримання будинку, всі договори з підрядними організаціями, всі договори з найманими працівниками, акти прийому-передачі виконаних робіт, всі інші акти ОСББ, всі бухгалтерські, банківські, податкові документи, чеки, квитанції, трудові книжки найманих працівників, тощо) кожен окремо, з описом його назви, дати, номеру, форми («оригінал/копія»), кількості аркушів (для Статуту ще і кількість примірників), а також майно ОСББ: печатки ОСББ, ключів від приміщень загального користування (горища, підвали і т.д.), а також все майно, яке було куплене за кошти ОСББ і т.д. Акт приймання-передачі повинен відбуватися і складатися в присутності не менше ніж 3-х членів діючого правління ОСББ і завірятися підписами сторін, яка передає та яка приймає документацію та майно, а також членами правління, присутніми при прийманні-передачі. Також обов`язковим є складання Головою правління на дату його звільнення фінансового звіту об`єднання співвласників та проведення ревізії фінансово-господарчої діяльності ОСББ ревізійною комісією, щоб уникнути небажаних наслідків фінансового характеру, які можуть виявитися після звільнення Голови правління.

06.08.2020 року загальними зборами співвласників ОСББ «Комарова 13» було прийнято рішення прийняти до відома без затвердження діяльність ОСОБА_1 на посаді голови правління за період існування ОСББ «Комарова 13», визнано роботу ОСОБА_1 на посаді Голови правління незадовільною, а також прийнято рішення про переобрання членів правління ОСББ, обрано оновлений склад правління, до якого ОСОБА_1 не увійшла, обрано ревізійну комісію ОСББ «Комарова 13».

Згідно з Протоколом № 7 від 14.08.2020 року зборів правління ОСББ «Комарова 13», вирішено звільнити з посади голови Правління ОСОБА_1 з 14.08.2020 року (за незадовільну роботу на посаді Голови правління).

Фактично ОСОБА_1 була звільнена з 17.09.2020 року як з посади Голови правління, так і з посади бухгалтера. Документація та матеріальні цінності передані нею ОСББ «Комарова 13» не були, акт їх приймання-передачі не складався.

При цьому, під час судового розгляду встановлено і підтверджено самим позивачем, що розрахунок як з бухгалтером вона провела, а як з головою виплати нею проведені не були.

01.10.2020 року між ОСББ «Комарова 13» та ТОВ «ЕКГ "Укрконсалт» укладено договір № 54/06/БО на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування.

03.12.2020 року за вих. № 186/21 ТОВ «ЕКГ "Укрконсалт» було направлено лист-вимогу до ОСОБА_1 щодо негайної передачі бухгалтерських документів ОСББ «Комарова 13» до ТОВ «Укрконсалт».

04.12.2020 року Головою правління ОСББ «Комарова 13» було направлено ОСОБА_1 лист з вимогою про негайну передачу документів ОСББ йому як новому Голові ОСББ.

Відповідно до протоколу № 9 від 22.12.2020 року зборів правління ОСББ «Комарова 13» було прийнято рішення про проведення інвентаризації всієї документації ОСББ «Комарова 13» за період діяльності ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ «Комарова 13» з 12.12.2018 року по 17.09.2020 рік.

Актом інвентаризації документів та речей ОСББ «Комарова 13» від 14.01.2021 року встановлено відсутність всіх бухгалтерських, податкових документів, документів кадрового обліку, документів по нарахуванню заробітної плати, тощо. Всі документи були в розпорядженні ОСОБА_1 , однак на момент складання даного акту вона їх не передала.

Відповідно до протоколу № 10 від 15.01.2021 року зборів правління ОСББ «Комарова 13» вирішено провести відновлення відсутніх документів за період з 12.12.2018 року по 17.09.2020 рік, з терміном закінчення відновлення до 01.07.2021 року. Наказом № 1 від 16.01.2021 року призначено вищевказане відновлення документів.

На підставі Додатку 5 до Розрахунку «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» встановлено, що ОСОБА_1 звільнилася з посади бухгалтера і голови правління 17.09.2020 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 , остання була звільнена 17.09.2020 року з посади голови правління за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 8 від 17.09.2021 року). Запис зроблений за підписом голови правління ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу № 7 від 17.09.2020 року, виданого головою правління ОСОБА_1 , остання з 17.09.2020 року звільнена також і з посади бухгалтера за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року у справі № 333/2023/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Комарова 13» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у загальному розмірі 6 538 грн. 10 коп. Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.08.2022 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2021 року у цій справі змінено в частині правового обґрунтування відмови у позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26.01.2022 року Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження (АСВП № НОМЕР_2) щодо стягнення з ОСББ «Комарова 13» на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у загальному розмірі 6 538 грн. 10 коп.

08.02.2022 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 6 538 грн. 10 коп. з призначенням платежу: Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі, переказ коштів на користь ОСОБА_1 2232812041 згідно з ВП НОМЕР_2, про що свідчить копія виписки.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідачем не заперечується та обставина, що позивачеві у день звільнення не було виплачено усіх належних сум.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто сам законодавець чітко передбачив право найманого працівника звертатися до суду про стягнення заробітної плати без обмеження будь-якими часовими межами.

На думку суду, визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є завищеним та не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає зменшенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗПП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16).

У пункті 91 постанови від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових витрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати та дії позивача щодо отримання суми.

Враховуючи те, що розмір заборгованості по заробітній платі станом на день звільнення 17.09.2020 року становив 454 грн. 55 коп., компенсація за 36 днів невикористаної відпустки 6 084 грн. 36 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно з поданим позивачем розрахунком становить 41 078 грн. 29 коп. за період з 20.05.2021 року по 08.02.2022 року, то враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру розрахункових належних ОСОБА_1 при звільненні, що становить 41 078 грн. 29 коп., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП перевищує реальну заборгованість, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та користується своїм правом щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що полягає стягненню на користь позивача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що не перевищує загалом розмір заборгованої заробітної плати, тобто в сумі 6 538 грн. 10 коп., враховуючи межі розумного та справедливого компенсаційного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 1 073 грн. 60 коп. судового збору щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підтверджується документально.

Крім того, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені витрати на професійно правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог. Представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду заяву із доданими документами щодо понесених витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 7 200,00 грн., представник позивача надав до суду: копію договору про надання правничої допомоги № 07 від 20.04.2023 року разом із додатком № 1 до нього; копії актів наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 07 від 20.04.2023 року; № 28-04/23 від 28.04.2023 року; № 13-06/23 від 13.06.2023 року; № 1606/23 від 16.06.2023 року; № 20-11/23 від 20.11.2023 року; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 97 від 13.06.2023 року; № 87 від 03.05.2023 року; № 134 від 20.11.2023 року; № 99 від 16.06.2023 року; копії рахунків № 07/03 від 13.06.2023 року; № 07/01 від 28.04.2023 року; № 07/05 від 20.11.2023 року; № 07/04 від 16.06.2023 року.

Також, надано розрахунок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням витраченого часу адвокатом: надання усної консультації з вивченням документів - 200,00 грн. (1 год. 00 хв.); складання позовної заяви - 2 000,00 грн. (4 год. 50 хв.); ознайомлення з матеріалами справи в суді - 800,00 грн. (0 год. 30 хв.); складання відповіді на відзив - 1 200,00 грн. (2 год. 10 хв.); участь адвоката у судових засіданнях, які відбулися в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 13.06.2023 року та 20.11.2023 року - 3 000,00 грн. (1 год. 23хв.), всього: 7 200,00 грн.

Представник відповідача зазначав як у відзив на позов, так і в судовому засіданні про співмірність витрат понесених позивачем та у разі задоволення позовних вимог, то просив зменшити витрати на професійну допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої ст. 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява № 19336/04, від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06.07.2015 року у справі «Заїченко проти України» (п. 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі № 742/2585/19, від 03.02.2021 року у справі № 522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/7586/19.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року від № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи заяву представника відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 6 500,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 211, 259, 263, 279 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Обєднання співвласнмкоів багатоквартирного будинку «Комарова 13» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» (ЄДРПОУ 42698788) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 6 538 (шість тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 10 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» (ЄДРПОУ 42698788) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 13» (ЄДРПОУ 42698788) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького аапеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 липня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик