Рішення

від 10.07.2024 по справі 462/3897/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/3897/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Шостак К.Р.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідач Львівська міська рада,

третя особа Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, нотаріус Чериба З.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Львівської міської ради, третя особа Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, нотаріус Чериба З.В. про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на майно,

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

представник позивача 25.05.2023 року звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просила визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_8 , та після її смерті відкрилася спадщина на все її майно, а саме 1/6 частину квартири по АДРЕСА_2 . Мама позивача була зареєстрована та проживала разом із ним до дня своєї смерті за адресою АДРЕСА_3 , а тому позивач вважає, що фактично прийняв спадщину. Він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, однак, йому було відмовлено.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.06.2023 року прийнято справу до розгляду, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні, ухвалою від 10.08.2023 року витребувано матеріали спадкової справи.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 27.10.2023 року до участі у справі залучено Львівську міську раду як співвідповідача.

18.01.2024 року представник позивача уточнила позовні вимоги та просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_3 , визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначила, що позивач проживав із померлою матір`ю без реєстрації у будинку за адресою АДРЕСА_3 до дня її смерті. ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належала 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 . На час розгляду цієї справи іншими співвласниками квартири є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, та відповідач ОСОБА_6 як спадкоємець померлого співвласника ОСОБА_9 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. Жодних спорів щодо 1/6 частини квартири після смерті ОСОБА_8 не було та немає. Просила судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Допитана у судовому засіданні як свідок відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її братом. Приблизно у 2003 році він побудував їх матері ОСОБА_8 будинок у АДРЕСА_3 , де і проживав разом з нею. Мама ОСОБА_8 була зареєстрована у цьому будинку, а ОСОБА_1 в їхній квартирі по АДРЕСА_2 . Свідок вважає, що вони так вирішили, оскільки у мами була субсидія на комунальні послуги та вона хотіла і надалі користуватися нею. В будинку по АДРЕСА_3 було два поверхи та 4 кімнати. В ньому на той час проживали мама та брат ОСОБА_1 , оскільки на той час брат був розлучений, дітей не мав. Мама в будинку мала окрему кімнату, вона готувала їсти, брат доглядав її, купував продукти. Приблизно раз в місяць свідок теж бувала у них та допомагала їм. Комунальні послуги сплачував брат, також він займався лікуванням мами. Зазначила, що мама була власником цього будинку і в подальшому розпорядилася ним, подарувавши брату.

Також свідок пояснила, що ОСОБА_9 був її та позивача братом, а також одним із співвласників квартири АДРЕСА_1 . Після його смерті його 1/6 частку у квартирі успадкував його син ОСОБА_6 . Спорів між ними щодо цієї квартири не було і немає. Не заперечує проти того, щоб брат успадкував частку у квартирі після смерті матері. На час розгляду справ у квартирі фактично проживають свідок із донькою ОСОБА_3 та внучкою.

Допитана у судовому засіданні як свідок відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її дядьком. Приблизно у 2003 році він побудував будинок, де проживав з бабцею ОСОБА_8 . На той час свідку було 16 років. Вона часто була в бабусі в гостях. В будинку було 4 кімнати, бабуся мала свою окрему кімнату та всі її речі були в цій кімнаті. Дядько, бабуся готували їсти. Лікуванням бабусі займався дядько, також він оплачував комунальні платежі. Якщо була потреба, то свідок могла залишитися в них ночувати, однак, це було рідко. Організацією похорон бабусі займався дядько. Свідку невідомо, чому дядько був зареєстрований у квартирі по АДРЕСА_2 , однак, наголосила, що після переїзду у будинок по АДРЕСА_3 він вже у квартиру не повертався. Свідок стверджує, що спорів щодо частки у квартирі немає і не було, вона не заперечує проти задоволення позову.

Інші відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, були належно повідомлені про час та місце розгляду справ, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, просили позов задоволити.

Представник відповідача Львівської міської ради у судовому засіданні 21.06.2024 року проти задоволення позову не заперечив, у заяві від 25.06.2024 року просив судове засідання призначене на 10.07.2024 року проводити без участі представника ЛМР (а.с.239,240).

Представник третьої особи Сьомої Львівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилася, неодноразово подавала суду заяву у якій просила справу розглядати без її участі.

Суд, з урахуванням ст.223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши вступне слово представника позивача, допитаних як свідків відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача Львівської міської ради, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до копії паспорта громадянина України, свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 30.04.1959 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (а.с.4-6).

Згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру №10268-3 від 11.01.1997 року, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, Виконком Львівської міської ради народних депутатів, посвідчив, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.106 зв.) та відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.11.2022 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна, а саме 1/6 частки у квартирі АДРЕСА_1 , є його син ОСОБА_6 (а.с.11-13).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Виходячи з матеріалів спадкової справи, позивач ОСОБА_1 15.05.2023 року звернувся в Сьому львівську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 та отримав відповідь нотаріуса за №279/01-16, у якій вона повідомила ОСОБА_1 про пропуск ним шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.97 зв.,98).

Спадкову справу після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було заведено 21.11.2022 року після звернення до нотаріальної контори ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_8 (витяг про реєстрацію спадкової справи, а.с.106).

22.11.2022 року нотаріусом було повідомлено ОСОБА_2 про те, що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.100,101).

Як на підставу своїх позовних вимог, позивач також посилається на Акт від 10.05.2023 року, відповідно до якого комісія ЛКП «Сигнівка» склала цей акт обстеження з виходом на адресу АДРЕСА_3 . При обстеженні встановлено, що ОСОБА_1 проживав за даною адресою зі своєю матір`ю ОСОБА_8 по день її смерті по ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації, про що підтверджують сусіди (а.с.9).

Виходячи із наявних в матеріалах спадкової справи копії витягу про знятих з реєстрації у житловому приміщенні, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 09.03.2004 року та знята з реєстрації 24.10.2014 року. Станом на 24.11.2022 року за цією адресою зареєстрований ОСОБА_1 (з 07.04.2015 року), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (з 01.12.2016 року) (а.с.107 зв., 108).

Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268, 1269, 1270ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У статті 1216ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом статті 1268ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявницею та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом встановлено, що заявник є спадкоємцем померлої ОСОБА_8 , крім нього осіб, які б претендували на спадкове майно немає ОСОБА_2 , яка зверталася до нотаріальної контори із відповідною заявою, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем пов`язане із реалізацією спадкових прав заявника. Факту наявності інших спадкоємців, які б прийняли спадщину або зверталися із наміром прийняти спадщину у виді 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , чи заявляли про своє право на спірне майно, судом не встановлено та сторонами про таких не заявлено.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги факт спільного проживання у будинку АДРЕСА_3 позивача ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_8 на час смерті останньої, позицію відповідачів у справі, які не заперечили проти задоволення позовних вимог, встановивши відсутність третіх осіб, права яких були б порушені ухваленням рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у відповідній частині слід задоволити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири за адресою АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,Львівської міськоїради,третя особа СьомаЛьвівська державнанотаріальна контораЛьвівської області,нотаріус ЧерибаЗ.В.про встановленняфакту проживаннязі спадкодавцем,визнання прававласності намайно задоволити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

відповідач ОСОБА_6 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

відповідач Львівська міська рада (місцезнаходження місто Львів площа Ринок,1 ЄДРПОУ 04055896);

третя особа Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, нотаріус Чериба З.В. (місцезнаходження місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 299, ЄДРПОУ 33951362).

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2024 року.

Суддя: І.С. Мруць