Вирок

від 03.07.2024 по справі 208/3524/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/3524/21

№ провадження 1-кп/208/232/24

ВИРОК

Іменем України

03 липня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 12020040160000438 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Аули Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, не працевлаштований, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року, у невстановлених осіб, розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні (далі - невстановлені особи) виник прямий протиправний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами невизначеної кількості громадян на території м. Кам`янське Дніпропетровської області, під приводом продажу автомобілів від імені ТОВ «Автоситиком» (код ЄДРПОУ 42798114, юридична адреса: АДРЕСА_2 , основний вид економічної діяльності «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами»), для досягнення чого невстановлені особи розмістили відповідні оголошення у мережі Інтернет.

З метою реалізації вказаного протиправного умислу, невстановлені особи залучили ОСОБА_5 , вступивши з ним у попередню змову, який відповідно до відведеної йому ролі повинен був підшукати офісне приміщення у м. Кам`янське, а також в подальшому спілкуватись з потенційними покупцями, надавати інформацію про автомобілі, яких фактично у володінні ОСОБА_8 чи невстановлених осіб не було, укладати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, засвідчувати його печаткою ТОВ «Австоситиком», яку йому надали невстановлені особи, видавати відповідний рахунок для оплати, та отримувати від покупців квитанції про сплату грошових коштів за рахунком.

17.01.2020 року, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, з метою приховування своєї протиправної діяльності, використовуючи вигадані анкетні дані « ОСОБА_9 », підшукав відповідне офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , для роботи з майбутніми клієнтами та забезпечив його функціонування, придбавши відповідне обладнання (меблі, комп`ютерну техніку)

24.01.2020 року, ОСОБА_4 у мережі Інтернет знайшла розміщене невстановленими особами оголошення про продаж автомобілів та за допомогою засобів мобільного зв`язку зв`язалась з невстановленими особами, які запевнили її у можливості придбати обраний нею автомобіль «Renault Duster», 2015 року випуску, для чого необхідно прибути до раніше орендованого Донченком приміщення у м. Кам`янське для укладення відповідного договору купівлі-продажу.

15.02.2020 року, ОСОБА_10 прибула до приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де її зустрів ОСОБА_8 , який діючи з корисливих мотивів, з метою отримання незаконної вигоди, за попередньою змовою з невстановленими особами, видаючи себе за представника ТОВ «Автоситиком», з яким не перебував у трудових чи будь-яких цивільно-правових відносинах, переконав потерпілу в дійсності своїх намірів щодо продажу автомобіля, та запропонував придбати автомобіль «Renault Duster», 2015 року випуску, якого у володінні ОСОБА_8 чи невстановлених осіб не було.

З метою реалізації спільного протиправного умислу, ОСОБА_8 уклав з ОСОБА_10 попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 2460 від 15.02.2020 року, власноруч заповнивши відомості щодо «Покупця», ідентифікаційних ознак транспортного засобу та ціни договору, дати укладання основного договору, засвідчив цей договір печаткою ТОВ «Автоситиком», та видав потерпілій рахунок щодо оплати 141 000 гривень, достовірно знаючи, що умови укладеного попереднього договору ні ним, ні ТОВ «Автоситиком» виконані не будуть.

Цього ж дня, на виконання умов вищевказаного договору, ОСОБА_10 перебуваючи у приміщенні АТ «ПУМБ» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 51, за вказівкою ОСОБА_8 на підтвердження намірів виконання попереднього договору та на підставі складеного останнім рахунку перерахувала власні грошові кошти в загальній сумі 141 000 гривень на поточний рахунок ФОП ОСОБА_11 РНОКПП НОМЕР_1 НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Кредобанк» (МФО 325365), в якості повної сплати за автомобіль, після чого надала квитанцію № 25383468 від 15.02.2020 року AT «ПУМБ» для огляду ОСОБА_8 .

В подальшому, відповідно умов п. 1.5. попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2460 від 15.02.2020 року, Донченком чи невстановленими особами основний договір з покупцем ОСОБА_4 не укладено, предмет попереднього договору - автомобіль «Renault Duster», 2015 року випуску, передано не було, грошові кошти, що були перераховані останньою за придбаний автомобіль їй не повернуто,

Таким чином, 15.02.2020 року, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_4 на суму 141 000 гривень, чим завдав їй значної майнової шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_8 декілька разів змінював своє ставлення до інкримінованого йому обвинувачення, та наприкінці судового розгляду зазначив про повне не визнання вини та позовних вимог і пояснив суду наступне.

До зазначених подій він деякий час працював в ТОВ «Єврокар» та займався продажем автомобілів. До подій які стались, з потерпілою ОСОБА_10 він знайомий не був.

В грудні 2019 року він шукаючи роботу виклав своє резюме в мережу Інтернет, на платформі ОСОБА_12 . Через деякий час йому зателефонував чоловік, який представився ім`ям ОСОБА_13 . ОСОБА_13 визначив себе як представника компанії «Автоситиком» та запропонував офіційне працевлаштування по продажу автомобілів. По електронній пошті йому направили трудовий договір в двох екземплярах. Він заповнив договір та відправив назад. Таким чином вони уклали трудовий договір, та його прийняли на роботу в якості менеджера по продажу автомобілів. Йому повідомили, що заробітна плата буде нараховуватись на карту.

В січні 2020 року, ОСОБА_13 повідомив йому, що після свят їм потрібно знайти приміщення для представництва компанії у місті, та він повинен цим зайнятись. Кошти для закупівлі комп`ютерів, принтерів, меблів та іншого, йому перерахували на картку. Від ОСОБА_14 отримав пропозицію представлятись іншою особою - ОСОБА_9 . Через Інтернет він знайшов приміщення, зустрівся з власником та уклав договір оренди. В орендованому приміщенні знаходився тільки він. Печатки компанії він не виготовляв. Для здійснення діяльності ОСОБА_13 переслав йому печатку підприємства « ОСОБА_15 » та запропонував на час роботи продовжувати представлятися зазначеним іменем. ОСОБА_13 переслав йому бланк попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від ТОВ «Автоситиком», та повідомив реквізити ФОП ОСОБА_16 , на які клієнтам потрібно перераховувати гроші. ОСОБА_13 повідомив його, що він вже зарахований до штату компанії, але ніяких документів стосовно цього не вислав. Рекламою компанії займалися інші особи.

До лютого 2020 року до нього ніхто не звертався. ОСОБА_17 клієнтом була раніше невідома жінка, яка зателефонувала з приводу придбання автомобіля. ОСОБА_13 заздалегідь повідомив його, що жінці все роз`яснено та вона все знає. Йому необхідно було тільки скласти договір та надати реквізити для оплати. Начебто жінка вже з кимось спілкувалася, та їй нададуть автомобіль.

Жінка потерпіла ОСОБА_10 , приїхала до офісу. Вони поспілкувались за автомобіль. ОСОБА_10 попросила ознайомитися з договором купівлі-продажу. Він надав договір який йому направляв ОСОБА_13 по електронній пошті. ОСОБА_10 все влаштувало, та вони уклали договір. Він завірив договір печаткою « ОСОБА_15 » та видав ОСОБА_10 рахунок ФОП ОСОБА_16 , на який потрібно було перерахувати гроші за автомобіль. ОСОБА_10 поїхала перераховувати кошти, і повернувшись надала йому екземпляр платіжного документу. Він віддав їй перший екземпляр договору, а другий екземпляр направив «Новою Поштою» ОСОБА_14 .

Коли він заповнював договір, то дізнався, що ОСОБА_10 приїхала з іншого міста. Де знаходився автомобіль який покупала ОСОБА_10 , йому відомо не було. Документів на автомобіль у нього також не було. Чи питала про це ОСОБА_10 у нього, не пам`ятає. Хто займався переданням автомобіля далі, йому невідомо. Питанням передачі автомобіля він не займався. Після укладання угоди ОСОБА_10 поїхала за автомобілем, а він залишився на офісі. ОСОБА_10 більш не приїжджала та не телефонувала.

Далі, йому зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що виникла проблема з клієнтом, і деякий час вони працювати не будуть. ОСОБА_13 сказав йому зберігати печатку підприємства, а ноутбук викинути, що він і зробив. Меблі він вивіз з офісу та зберігав вдома. Більше ОСОБА_13 на зв`язок не виходив.

При первинному допиті в поліції в якості свідка він як і раніше, за домовленістю з ОСОБА_14 , назвався та давав пояснення як ОСОБА_9 .

Вину не визнає так як ніяких шахрайських дій він не вчиняв.

Хоча ОСОБА_8 не визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні, вона встановлена в судовому засіданні та підтверджена відповідними та належними доказами, які були предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка пояснила суду що обвинувачений по справі їй раніше незнайомий. Вона мешкає в м. Кропивницькому. 24.01.2020 року вони з чоловіком вирішили купити автомобіль. Через мережу Інтернет знайшли автомобіль «Рено» червоного кольору, який підходив їм та пропонувався для продажу ТОВ «Автоситиком» Автомобіль продавався як розмитнений. Вона зателефонувала до вказаної компанії. Слухавку взяла жінка яка представилась як ОСОБА_18 , і далі перемкнула телефон на обвинуваченого, з яким вони далі і спілкувалися. Останній сказав, що машина знаходиться на складі і для її придбання необхідно приїхати до нього в м. Кам`янське. Вона з чоловіком та їх знайомим приїхали до міста. Знайшли офіс компанії, зайшли до кабінету в якому сидів обвинувачений. В куті кімнати знаходилася камера. Обвинувачений взяв телефон та почав кудись телефонувати, і потім сказав, що колір автомобіля коричневого кольору, тобто відрізняється від наданого в оголошенні. Їх це влаштувало. Автомобіль вони бачили тільки в комп`ютері обвинуваченого, який його показав та запевняв в реальній можливості його придбати. Документів на автомобіль обвинувачений їм не показував. Вона надала свій паспорт, а обвинувачений переписав його дані і кудись відправив. На той момент в неї була зламана рука, тому всі документи на придбання автомобіля заповнював обвинувачений. Далі, останній дав їм квитанцію на оплату та сказав, що платіж повинно було проводити через банк «ПУМБ» Сплативши платіж, вона повернулась до офісу та віддала квитанцію обвинуваченому. Останній сфотографував квитанцію та кудись відправив. Саме обвинувачений повідомив їй, що за автомобілем потрібно їхати в МРЕО м. Дніпро. Надав їй екземпляр договору купівлі-продажу автомобіля.

Приїхавши до МРЕО в м. Дніпро, почали телефонувати ОСОБА_18 , яка повинна була з ними зустрітися та оформити автомобіль. Чекали години півтори. ОСОБА_18 на дзвінки не відповідала. Потім ОСОБА_18 взяла слухавку та повідомила, що для оформлення документів потрібно почекати 3 дні. Вони поїхали додому в м. Кропивницький. Далі, на телефонні дзвінки ніхто з вищевказаної компанії не відповідав, і вона зрозумівши, що її ошукали звернулася до поліції. На руках у неї був чек про оплату та договір купівлі-продажу.

На теперішній час автомобіль їй не передано, гроші не повернуто;

- показаннями свідка ОСОБА_19 який пояснив суду, що потерпіла по справі його дружина. Вирішивши купити для дружини транспортний засіб, вони знайшли автомобіль «Рено» на сайті фірми в м. Кам`янське. Зателефонувавши до цієї компанії поспілкувались з дівчиною на ім`я ОСОБА_18 , домовилися про зустріч. 15.02.2020 року, він з дружиною та кумом поїхали в м. Кам`янське. Приїхавши до міста знайшли офіс компанії, де на них вже чекав обвинувачений. В кабінеті він знаходився сам. На моніторі комп`ютера обвинувачений показав їм декілька авто. Автомобілі відрізнялись кольором від наданого в оголошенні. Вони погодились на придбання автомобіля коричневого кольору. Документи на автомобіль вони не перевіряли. Бачили тільки фото. Обвинувачений дав рахунок на оплату 141 000 гривень. Сплативши кошти вони повернулись та уклали з обвинуваченим договір купівлі-продажу транспортного засобу, на якому останній власноруч поставив печатку підприємства. Далі поїхали в м. Дніпро оформляти автомобіль, де чекали працівника компанії ОСОБА_18 . Остання не приїхала та повідомила по телефону, що автомобіль доставлять пізніше. В подальшому на телефонні дзвінки ніхто з вказаної компанії їм не відповідав і вони звернулись до поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_20 який пояснив суду, що з обвинуваченим раніше не знайомий. Він є другом подружжя ОСОБА_10 , які хотіли придбати транспортний засіб, та запропонували йому поїхати з ними в м. Кам`янське, подивитися авто, так як він займається ремонтом автомобілів та на них знається. Приїхавши в м. Кам`янське знайшли офіс компанії. В офісі знаходився обвинувачений. Задавши обвинуваченому питання про автомобіль, він здивувався, так як той нічого про них не знав. На пропозицію надати дані автомобіля, обвинувачений в грубій формі відмовив та попросив залишити кабінет. Ціна на автомобіль була занижена, документів не було і він застеріг ОСОБА_10 про можливість шахрайських дій, відмовляв їх від такого придбання транспортного засобу. Не зважаючи на це, ОСОБА_10 уклали угоду про купівлю автомобіля, оплатили його вартість. Договір купівлі-продажу укладався при ньому. Обвинувачений повідомив, що автомобіль доставлять до МРЕО в Дніпрі. Разом з ОСОБА_10 приїхавши до м. Дніпро, прочекали 5 годин, але автомобіль їм так ніхто і не привіз. Зателефонували до компанії, де ОСОБА_10 повідомили, що автомобіль їм доставлять пізніше.

Коли стало зрозуміло, що ОСОБА_10 ошукали, він особисто дзвонив в « ОСОБА_15 » та спілкувався з обвинуваченим і домовився з ним начебто про придбання іншого авто. На той же офіс він вже приїхав з поліцією, яку попереднє повідомив про шахрайські дії, але обвинувачений встиг втекти з офісу;

- показаннями свідка ОСОБА_21 , яка пояснила суду, що з потерпілою раніше не знайома. Вона володіє двокімнатним приміщенням площею 60 кв. м., яке розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 . Здає його в оренду під офіс.

В 2020 році, до неї, через ріелтора ОСОБА_22 , звернулись з пропозицією орендувати її приміщення. При зустрічі обвинувачений, якого вона впізнає, представився як ОСОБА_23 , прізвище було інше. Обвинувачений пояснив, що вони займаються пригоном автомобілів з-за кордону, які потім перепродають. Угода оренди укладалась на дівчину на прізвище ОСОБА_24 , яка начебто працювала менеджером та надала свій паспорт. Бачила її один раз. Після укладання угоди оренди, приїжджала до приміщення за орендною платою, бачила там столи, стільці.

В подальшому ОСОБА_23 через месенджер «Вайбер» повідомив їй, що договір оренди вони будуть розривати, так як у них офіс в м. Запоріжжя, а офіс в Кам`янському закривається. Вона в цей час перебувала за кордоном, а коли повернулася у березні 2020 року, приміщення вже було звільнене. В подальшому в її приміщенні проводився обшук;

- показаннями свідка ОСОБА_25 який пояснив суду, що займався рієлтерською діяльністю, розміщував об`яви про надання приміщень в оренду. В тому числі, була й об`ява про оренду приміщення Тютюник по АДРЕСА_1 . За оголошенням йому зателефонував чоловік який представився як ОСОБА_23 та виявив бажання орендувати належне ОСОБА_26 приміщення. Він організував зустріч ОСОБА_23 та ОСОБА_26 . Більше йому нічого не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_27 яка пояснила суду, що з обвинуваченим раніше не знайома.

В Інтернеті вона знайшла оголошення з пропозицією оформлення на себе договору оренди приміщення, та заробити на цьому кошти. Зустрілися з чоловіком який повідомив, що приміщення орендується начебто для продажу автомобільних запчастин. Потім зустрівшись з власником приміщення жінкою, надала свої документи та уклала договір оренди. За оформлення оренди на себе, їй дали тисячу гривень і більш їй нічого не відомо;

Як підстави початку досудового розслідування - витягами з ЄРДР, з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 190 КК, ч.1 та 4 ст. 358 КК України, згідно яких 15.02.2020 року ОСОБА_4 уклала попередній договір №2460 купівлі продажу транспортного засобу, з ТОВ «Автоситиком» та згідно договору перерахувала кошти у сумі 141 000 гривень, на рахунок невстановленої особи, та до теперішнього часу транспортний засіб не отримала.

ОСОБА_5 , видаючи себе за представника ТОВ «Автоситиком», під приводом купівлі-продажу автомобіля, шляхом внесення неправдивих відомостей підробив попередній договір купівлі-продажу автомобіля та його використав до (т.2 а.с. 1-4, т.3 а.с. 73-74);

- протоколом прийняття заяви про злочин від ОСОБА_10 з вищезазначеними обставинами (т.2 а.с. 10);

- протоколом огляду предметів добровільно наданих ОСОБА_4 документів: попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №2460 від 15.02.2020 року на 3 аркушах, згідно якого ТОВ «Автоситиком» продало а ОСОБА_4 придбала автомобіль «Renault Duster» за ціною 141 000 гривень; рахунок від б/д № НОМЕР_3 від б/д до попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №2460 від 15.02.2020 року на 1 арк., банківської квитанції №25383469 від 15.02.2020 року на 1 аркуші, банківської квитанції №25383488 від 15.02.2020 року на 1 аркуші, банківської квитанції № 25383468 від 15.02.2020 року на 1 аркуші, згідно яких ОСОБА_4 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_11 141 000 гривень як оплату за транспортний засіб (т.2 а.с. 138-146);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 22.04.2021 року з фототаблицею, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, з якою вона у лютому 2020 року уклала угоду про придбання автомобіля і перерахувала грошові кошти (т.3 а.с. 75-80);

- висновком судової почеркознавчої експертизи № 840-21 від 15.03.2021 року, відповідно до якого рукописні літерно-цифрові записи у Попередньому договорі №2460 купівлі-продажу транспортного засобу від 15 лютого 2020 року виконані ОСОБА_5

Рукописні записи в Рахунку № НОМЕР_2 (літерно-цифрові) до Попереднього договору № 2460 купівлі-продажу транспортного засобу від 15.02.2020 року виконані ОСОБА_5 (т.3 а.с. 29-35);

- дослідженим витягом, згідно якого місцезнаходженням ТОВ «Автоситиком» є м. Миколаїв. Засновником та керівником підприємства є ОСОБА_28 (т.2 а.с. 29-30);

- показаннями свідка ОСОБА_29 , яка пояснила суду, що мешкає в м. Миколаїв. З обвинуваченим та потерпілою по справі раніше не знайома.

Компанія «Автоситиком» їй не знайома. Вона не є його засновником та керівником. В статутний фонд підприємства 1 000 000 гривень вона не вносила, таких грошей в неї ніколи не було. Ніяких операцій з автомобілями не проводила. В березні 2023 року вона змінила своє прізвище ОСОБА_30 . Прізвище ОСОБА_16 їй не знайоме. Працювала раніше в магазині продажу одягу, свої документи нікому не передавала;

- виписками АТ «КРЕДОБАНК» про рух коштів клієнта ФОП ОСОБА_11 , згідно яких 15.02.2020 року на рахунок зазначеного суб`єкта підприємницької діяльності надійшли кошти в сумі 141 000 гривень (т.3 а.с. 3);

- показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив суду, що з обвинуваченим та потерпілою раніше не знайомий. Він мешкає в м. Миколаїв, працює на атракціонах. Ніколи не займався підприємницькою діяльністю. Свої документи нікому не передавав. Про таке підприємство як ФОП « ОСОБА_16 », про компанію « ОСОБА_15 » нічого не знає. Гроші в розмірі 141 000 гривень він не отримував;

- протоколом обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_8 від 03.06.2020 року, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено печатку ТОВ «Автоситиком», (т.2 а.с. 101-110);

- висновком судової технічної експертизи № 3111-20 від 21.08.2020 року, відповідно до відтиск круглої печатки ТОВ «Автоситиком» (ідентифікаційний код 42798114), що розташований на 3-му аркуші ліворуч під графою «Продавець» у попередньому договорі купівлі-продажу транспортного засобу №2460 від 15.02.2020 року нанесений кліше круглої печатки ТОВ «Автоситиком» (ідентифікаційний код 42798114), що надане для порівняльного дослідження (т.2 а.с. 189-194);

- речовими доказами по справі оригіналом попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №2460 від 15.02.2020 року на 3-х арк.; оригіналом рахунку до договору № 2460 від 15.02.2020 року на 1-му арк.; зразками з вільними зразками підписів, з умовно-вільними зразками підписів та почерку: експериментальними зразками підписів та почерку (т.3 а.с. 36-37)

Аналізуючи викладене за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та визначеного обсягу доказів на їх підтвердження, керуючись законом, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому.

В системі судів загальної юрисдикції судова практика вищих судових інстанцій виступає орієнтиром як для нижчих судів, так і для інших правозастосовних органів. Згідно зі ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Правова позиція Верховного Суду в рішенні від 09.12.2021 року у справі № 487/4245/18, полягає в тому, що: «Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності.

Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження»

Враховуюче викладене, попереднє повне визнання своєї вини ОСОБА_8 , подальше часткове її визнання, і нарешті, наприкінці судового розгляду повне не визнання вини, є правом обвинуваченого на свій розсуд формувати лінію свого захисту, і тому відповідні пояснення, при прийнятті рішення у справі судом не враховується.

Позиція захисту полягає у тому, що обвинувачений на час укладання угоди купівлі-продажу автомобіля з ОСОБА_10 , вважав себе працівником ТОВ «Автоситиком», хоча і не отримав будь-якого документального на те підтвердження.

ОСОБА_8 вважав, що працює в компанії яка начебто займається продажем транспортних засобів, виконуючи телефонні вказівки особи яка представляла підприємство, уклав договір придбання автомобіля з потерпілою, надав їй рахунок на оплату угоди, але особисто будь-яких шахрайських дій не вчиняв.

Мотиви суду при прийнятті рішення:

Об`єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Предметом його є як майно, так і право на нього.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Суб`єктивна сторона шахрайства полягає у тому, що винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь.

Шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має.

Винна особа розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв`язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Особливість причинного зв`язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості або замовчуючи певні обставини, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв`язку.

Відповідно до п. 17 Постанови ПВСУ від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві

застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

За змістом, обман завжди являє собою певне спілкування між людьми, у якому з одного боку виступає особа, яка повідомляє неправдиві відомості, а з іншого ? потерпілий, якому адресують неправдиві відомості.

Неправдиві відомості при обмані являють собою відомості, що не відповідають дійсному становищу, є такими, що спотворюють істину. Під істиною розуміється правильне, тобто адекватне відбиття дійсності суб`єктом пізнання.

Неповідомлення про відомості, які особа повинна була повідомити, як і повідомлення неправдивих відомостей, завжди спрямоване на те, щоб істина відносно відповідних обставин у свідомості особи, яку обманюють, була представлена у викривленому вигляді.

Шляхом обману винний втручається в сферу психічної, інтелектуальної діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини.

Повідомлення неправдивих відомостей, як активний обман, і, умовчання про відомості, які особа повинна була повідомити, як пасивний обман, є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи, яку обманюють і таким чином шахрай вводить іншу особу в оману про справжній стан справ.

Активний обман у письмовій формі при шахрайстві в більшості випадків виражається у використанні підроблених документів.

Пасивний обман це умовчання про відомості, повідомлення про які, за певних обставин є обов`язков, і він негативно впливає на дії особи, яку обманюють.

З фізичного боку, злочинна дія може характеризуватися різним чином, в тому числі може складатися з декількох актів активного та пасивного обманів, кожний з яких при відповідних умовах може бути визнаний самостійною дією, і є шахрайством у формі складних дій.

Шахрайські дії з використанням мережі Інтернет означають будь які шахрайські комбінації, де використовуються один або декілька елементів Інтернету такі як чати, електронна пошта, дошки оголошень чи веб-сайти для залучення потенційних жертв, здійснення шахрайських угод або для передачі коштів від шахрайства до фінансових установ чи іншим особам, які беруть участь у таких комбінаціях.

Як продовження шахрайських комбінацій, сутність даного виду шахрайства полягає в тому, що шахрай орендує приміщення під офіс, готує необхідні документи, купує оргтехніку тощо. Після цього в Інтернет-ресурсах дається оголошення про можливість придбання товару із вказуванням низької ціни.

Класифікація шахрайських обманів різноманітна, це обман відносно особи, обман щодо різних предметів, обман з приводу різних подій і дій, обман як неправдиві обіцянки тощо.

До обманів відносно особи відносить неправдиві відомості про самого себе або свого співучасника, про третіх осіб, якщо мова йде про факт існування тієї або іншої особи фізичної чи юридичної, коли винний видає себе за працівника підприємства, установи; обмани в тотожності, тобто коли злочинець видає себе або свого співучасника за іншу особу.

Обман відносно предмета, являє собою обмани в існуванні предметів.

До обманів щодо подій належать неправдиві посилання на розпорядження третіх осіб, обман щодо факту виконання якого-небудь процесу, або щодо сплати грошей.

Обманами відносно намірів є обмани, змістом яких можуть бути обіцянки виконати які-небудь дії на користь особи, яка передає майно або право на нього.

Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності, і її специфіка полягає у тому, що склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників.

Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників, те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх, спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення та свій внесок у це, виконання лише частини об`єктивної сторони кримінального правопорушення, причинний зв`язок між діями співучасників і наслідками, що настали і є необхідною умовою відповідальності за співучасть.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, під вигаданим ім`ям орендував приміщення під офіс, купив меблі та оргтехніку, отримав від невстановлених осіб печатку ТОВ «Автоситиком» та бланки договорів, тобто за попередньою змовою з ними підготував обстановку для спільного вчинення шахрайських дій.

Здійснюючи шахрайські дії відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, шляхом обману відносно своєї особи як працівника ТОВ «Автоситиком» та факту існування цієї юридичної особи, шляхом обману відносно існування предмету - транспортного засобу, тобто пасивного обману, не повідомив ОСОБА_10 про істотні обставини купівлі-продажу автомобіля, а саме:

- не повідомив, що в нього відсутні документально підтверджені підстави представляти ТОВ «Автоситиком», а будь-яких осіб з ТОВ «Автоситиком» він ніколи не бачив і спілкується з ними виключно по телефону;

- в стосунках, щодо діяльності підприємства він представляється вигаданим ім`ям, про що його просив представник ТОВ «Автоситиком»;

- автомобіль який пропонується ОСОБА_10 для придбання він ніколи не бачив, та навіть не уявляє де він знаходиться, тобто не повідомив відомості щодо істотних умов придбання автомобіля;

- сплата за транспортний засіб спрямовується на невідомий йому самому ФОП;

- він не має ніяких реальних можливостей забезпечити виконання зобов`язання у вигляді надання ОСОБА_10 транспортного засобу за договором.

В Постанові ВС від 18.10.2022 року у справі № 688/784/21 наведена правова характеристика обману при шахрайстві як повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, і застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на майно.

Не повідомляючи ОСОБА_10 про свої справжні наміри та дійсні обставини, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, шляхом обману відносно подій та намірів, діючи із метою викликати у потерпілої усвідомлення реальності та застосовуючи фазу активного обману, уклав з нею угоду купівлі-продажу транспортного засобу, хоча в дійсності не мав ніяких реальних можливостей і бажання його виконувати.

Відповідно до постанови ВС від 16.08.2022 року у справі N 442/3912/19, «шахрайство (ст. 190 КК) слід відмежовувати від цивільно-правових деліктів з урахуванням того, що отримання майна з умовою виконання зобов`язання може бути кваліфіковано як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.

Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності.

Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство»

Зазначена правова позиція підтверджена Постановою ВС від 19.03.2024 року у справі № 295/17062/15-к.

Саме поведінка ОСОБА_8 , який діючи за попередньою змовою з невстановленими особами та виконуючи свою роль у спільному вчиненні злочину відносно ОСОБА_10 , приховав певні факти, та повідомив неправдивих дані, що суттєво вплинули на рішення потерпілої ОСОБА_10 про перерахування нею коштів для придбання автомобіля, і вона не будучи обізнана про зазначені важливі обставини, не маючи уяви про справжній стан справи і будучи введена саме обвинуваченим в оману, на виконання умов договору добровільно перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_16 , наданий їй ОСОБА_8 , кошти за дії, які обвинувачений повинен був учинити для подальшого придбання автомобіля, однак не збирався їх виконувати та не виконав, так як самого автомобіля в наявності не було, і тому він не міг бути і проданий.

ВС ККС в постанові від 29.10.2020 року у справі № 725/6078/14-к зауважив, що «обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або у приховуванні відомостей про різноманітні обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого. До вказаних обставин відносяться й такі, що стосуються певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб.

Коли особа укладає той чи інший цивільно-правовий договір, лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном, має місце обман у намірах обман щодо тих цілей, на які планується використати майно, отримане на підставі цивільно-правового договору.

Тобто наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за існування підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України»

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.04.2024 року ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 та 4 ст. 358 КК України за фактом підробки та використання офіційного документу попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_10 , у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

Окремо, суд зазначає, що в своїх показаннях ОСОБА_8 пояснює, що начебто після укладання угоди з ОСОБА_10 , йому зателефонував представник ТОВ «Автоситиком» ОСОБА_13 та повідомив про виниклі проблема з клієнтом, і те, що деякий час вони працювати не будуть.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , будучи під присягою та без будь-яких навідних питань пояснив суду, що: «Коли стало зрозуміло, що ОСОБА_10 ошукали, він особисто дзвонив в « ОСОБА_15 » та спілкувався з обвинуваченим і домовився з ним начебто про придбання іншого авто. На той же офіс він вже приїхав з поліцією, яку попереднє повідомив про шахрайські дії, але обвинувачений встиг втекти з приміщення»

Тобто, вчинивши шахрайські дії відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_8 продовжив шахрайські комбінації знов призначав зустрічі з метою продажу неіснуючих транспортних засобів.

Окремо, судом зазначається, що під час проведення досудового розслідування по справі, обвинувачений ОСОБА_8 з метою уникнення відповідальності, ввів в оману слідчого та продовжував видавати себе за « ОСОБА_9 » і саме за цими анкетними даними був допитаний у якості свідка.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Всі досліджені докази у справі є допустимими, у своїй достовірності, сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, незалежного підтвердження один одного, послідовності, встановлюють сукупність обставин справи, що утворюють об`єктивну сторону діяння визначає його суб`єктивну сторону. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і ОСОБА_8 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.

У відповідності до ч.3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Обставини які пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг за місцем мешкання на останнього не надходило, враховує відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання, принцип його індивідуалізації.

Вид покарання за вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення визначений законодавцем альтернативно штраф, обмеження волі та позбавлення волі.

Вважаючи призначення ОСОБА_8 покарання у виді штрафу (про що у разі визнання обвинуваченого винним заявляла сторона захисту) не адекватним характеру вчинених ним дій та їх небезпечності, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі.

Приймаючи зазначене рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду, з обов`язковим залученням засудженого до праці.

«Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі», встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п`ять відсотків загальної суми заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, - не менш як п`ятдесят відсотків загальної суми заробітку.

Суд вважає, що відбуття ОСОБА_8 зазначеного покарання є співмірним вчиненому злочину, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, і саме таке покарання посприяє у стягненні на рахунок держави процесуальних витрат по проведенню судових експертиз, стягненню позовних вимог ОСОБА_4 , розглядаючи які суд встановив наступне.

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. У відповідності зі ст. 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано збитків, має право під час кримінального провадження, проте виключно до суду, пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 1166 ЦК України, якою визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлює, що така шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи обставини справи та досліджені докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_10 в частині відшкодування завданої майнової шкоди законним, повністю обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_10 в частині стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, суд вважає, що в цій частині вимоги є повністю законними та обґрунтованими.

Так, у відповідності до Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода полягає, зокрема у моральних переживаннях у зв`язку з настанням для особи негативних наслідків, душевним стражданням, емоційним дискомфортом тощо, психотравмувальною ситуацією для потерпілого, у даному випадку за умов вчинення злочину щодо самого позивача.

Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду та встановлює, що така шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Вина обвинуваченого, причинний зв`язок між злочинними діями, заподіянням моральної шкоди, у судовому засіданні беззаперечно встановлено, вимоги ОСОБА_10 відповідають вимогам розумності та справедливості та підлягають повному задоволенню.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_8 у виді особистого зобов`язання не є строковим та не підлягає окремому продовженню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років обмеження волі.

Початок строку відбуття ОСОБА_5 призначеного покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 процесуальні витрати по проведенню судових експертиз у загальній сумі 13 467,36 гривень.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 , задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 141 000 гривень, та 10 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Речові докази по справі: мобільний телефон Fly, модель TS113, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 ; мобільний телефон Fly, модель TS114, imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 , іmеі 3: НОМЕР_8 ; мобільний телефон Lenovo, модель А1010а20, іmеі 1: НОМЕР_9 , ітеі 2: НОМЕР_10 ; мобільний телефон Redmi, модель M1908C3IG, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Кам`янського РУП, знявши арешт з майна повернути власнику;

- банківські пластикові картки: «Monobank» № НОМЕР_11 , «А-Банк» № НОМЕР_12 , «Приват Банк» № НОМЕР_13 , «Приват Банк» № НОМЕР_14 , «А-Банк» № НОМЕР_15 ; флеш-карту SanDisk М2 4GB, SIM-карту оператора «лайфселл», флеш-карту SanDisk М2 1GB та флеш-карту SanDisk М2 2GB, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Кам`янського РУП, знявши арешт з майна знищити;

- оригінал попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №2460 від 15.02.2020 на 3-х арк.; оригіналом рахунку до договору №2460 від 15.02.2020 на 1-му арк.; зразки вільних підписів ОСОБА_5 ; зразки з умовно-вільними зразками підписів та почерку ОСОБА_5 ; експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_5 , зберігати при матеріалах справи.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_31 залишити раніше обраний особисте зобов`язання.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1