Постанова

від 11.07.2024 по справі 200/6623/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року справа №200/6623/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., при секретарі судового засідання Дементій О.М., за участі представника позивача Малиновський Д.В., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 200/6623/23 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства Шахтобудмонтажне управління №1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство Шахтобудмонтажне управління №1 (далі за текстом ПАТ ШБУ №1, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач), про: визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення № 28/05-99-07-16 від 17.08.2023 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість в сумі 1 982 161,53 грн. та штрафної санкції в сумі 495 539,92 грн.; визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення № 29/05-99-07-16 від 17.08.2023 в частині застосування штрафної санкції у сумі 64 600 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 30/05-99- 07-16 від 17.08.2023 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток у сумі 712 390 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 31/05-99-07-16 від 17.08.2023 відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 8 381 363 грн. (надалі спірні ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 31.01.2022 № 1108/05-99-07-16/ НОМЕР_1 щодо порушення позивачем податкового законодавства та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси товариства, оскільки ним не було порушено норм діючого податкового законодавства і податковий орган не мав права на проведення перевірки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 200/6623/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.08.2023 року №28/05-99-07-16 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість в сумі 1 982 161,53 грн. та штрафної санкції в сумі 495 539,92 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.08.2023 року № 29/05-99-07-16 в частині застосування штрафної санкції у сумі 64 600 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.08.2023 року № 30/05-99- 07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток у сумі 712 390 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.08.2023 року № 31/05-99-07-16, яким зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 8 381 363 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне акціонерне товариство Шахтобудмонтажне управління №1 зареєстроване 06.06.2023 за номером державної реєстрації №1002711070029002529, код ЄДРПОУ 00180924, місцезнаходження: 85362, Донецька область, Покровський район, село Лисівка, вул. Центральна, буд. 68А.

Господарську діяльність позивач здійснює згідно зі статутом, затвердженим протоколом загальних зборів від 18.04.2019 року № 1/19. Основний вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових документальних виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.09.2021 №1572-п, від 18.11.2021 №2026-п, від 03.12.2021 №2095-п проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Шахтобудмонтажне управління №1, код за ЄДРПОУ 00180924 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2018 по 30.09.2021 та з питань правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2021, про що складений акт від 31.01.2022 № 1108/05-99-07-16/00180924 (надалі Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки, податковим органом зазначені наступні порушення:

1. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.1. п.139.1 ст.139, пп.140.5.9 п. 140.5 ст.140 Податкового кодексу України п. 19, п. 24, п. 26, п. 27 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) Дохід, п. 4.29, п. 4.30 п. 4.50 Концептуальної основи, в результаті чого за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 8 381 363 грн та занижено податок на прибуток всього у сумі 712 390 грн;

2. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 всього у сумі 2041633 грн (з урахуванням перенесених зменшених даних р. 21 декларацій відповідних звітних періодів);

3. п.201.1., п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті встановлених порушень по заниженню податкових зобов`язань з ПДВ виникли зобов`язання щодо складання податкових накладних за період з 01.10.2019 по 30.06.2021 на загальну суму ПДВ 2041633 грн., обсяг операцій без ПДВ 10208165 грн;

4. підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, абзацу б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 3.11 Розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (діючого до 31.12.2020), пункту 4 Розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 13.01.2015 № 4 (із змінами та доповненнями) в частині подання Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 2 квартал 2020 року, 4 квартал 2020 року, подання Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Додаток 4 ДФ) з недостовірними відомостями в частині: відображення податкових номерів платників з помилками, що призвело до зміни платників податку (з урахуванням абзацу першого пункту 521 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України);

5. п.63.3 статті 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п.8.2, п.8.3 розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями в частині не подання 4 повідомлень ( 1 первинне надання інформації про об`єкти оподаткування) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

На акт перевірки позивачем подані заперечення від 18.02.2022 року № 108, які листом контролюючого органу від 10.08.2023 вих. № 2436/6/05-99-07-01 відхилені, а висновки акту перевірки залишені без змін.

За наслідками Акту перевірки, Головним управління ДПС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2023 року, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення 28/05-99-07-16, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість в сумі 2 041 633 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 510 408 грн;

- податкове повідомлення-рішення 29/05-99-07-16, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію у сумі 70 402,08 грн;

- податкове повідомлення-рішення 30/05-99-07-16, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток у сумі 712 390 грн;

- податкове повідомлення-рішення 31/05-99-07-16, відповідно до якого зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 8 381 363 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 року №0000525104 (скарга від 06.09.2023 № 210).

Рішенням Державної податкової служби України від 02.11.2023 вих. № 32884/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Позивач частково не згоден з висновками, викладеними в Акті перевірки, а також вважає, що податковий орган не мав права на проведення перевірки, що на його думку є підставою для скасування Спірних ППР, що виступило підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обґрунтування мотивів для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач посилався на відсутність підстав для проведення планової виїзної перевірки ПрАТ ШБМУ № 1 з огляду на приписи пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що не заперечувалось відповідачем, що при прийнятті наказу про проведення перевірки контролюючий орган керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Для правильного вирішення справи необхідно встановити чи належить проведення планової виїзної документальної перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень- рішень у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри по 31 травня 2020 року замінено цифрами та словами 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 №909-ІХ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.

Позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України вже є сформованою та усталеною.

У справі, що розглядається позивач у поясненнях визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем положень норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого мораторію.

З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з цього питання, суд дійшов висновку, що проведення податковим органом перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 всупереч мораторію на проведення перевірок є неправомірним.

Встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність та яким судами першочергово надається оцінка, а тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, як підстави для донарахування сум грошових зобов`язань.

Суд зазначає, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2024 року у справі №160/12714/22.

Таким чином, спірні ППР прийнято відповідачем з порушенням норм процесуального права (в частині способу реалізації права на проведення перевірки), а отже підлягають скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 200/6623/23 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 200/6623/23 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 липня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць