Постанова

від 05.07.2024 по справі 356/470/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2-о/356/21/24

Справа № 356/470/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2024 року Суддя Березанського міського суду Київської області Лялик Р.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Березанська міська рада Київської області, Березанська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи: Березанська міська рада Київської області, Березанська державна нотаріальна контора.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За правилами ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Отже, підсудність розгляду даної категорії справ визначається за місцем проживання заявника.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи на розгляд іншого суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України у зв`язку з її непідсудністю Березанському міському суду Київської області як місцевому суду першої інстанції.

Так, у відповідності до статті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності і визначається законом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також ч. 4 ст. 10 ЦПК України, стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, що закріплено у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України" (п. 24 рішення від 20.07.2006 року; заяви № 29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право на повноважний суд, за змістом якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В заяві вказано місце проживання заявниці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, з копії паспорта заявниці ОСОБА_1 вбачається, що адресою реєстрації місця проживання останньої є АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне передати дану справу за підсудністю до Баришівського районного суду Київської області.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`ятиднів післязакінчення строкуна їїоскарження,а вразі поданняскарги -не пізнішеп`яти днівпісля залишенняїї беззадоволення (ч.3ст. 31 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК Україниспори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 2 ст. 32 ЦПК України).

Зважаючи на викладене вище, суддя вважає за необхідне передати цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Березанська міська рада Київської області, Березанська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, до Баришівського районного суду Київської області (07501, Київська область, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 31, 32, 315, 316, 352-354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Березанська міська рада Київської області, Березанська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, передати на розгляд до Баришівського районного суду Київської області (07501, Київська область, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61).

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Суддя Р. М. Лялик