Рішення

від 02.07.2024 по справі 385/655/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/655/24

Провадження № 2/385/307/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

за участю:

представника позивача адвоката Остащенко О. М.

представника відповідача - адвоката Дяченко М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки,

встановив:

29.04.2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Остащенко О.М. звернулася з позовом до ФГ «Олена» про визнання відсутнім права оренди відносно земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 23.01.2012 між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» було укладено Договір оренди земельної ділянки № 033, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, що розташована на території Гайворонської міської ради, Гайворонського району, Кіровоградської області, площею 3,2 га (надалі - Договір оренди), строком на 10 років. 30.11.2012р. проведено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки. Дія Договору оренди припинилась 30.11.2022, через сплив строку оренди Земельної ділянки.

В грудні 2022 року Позивачці стало відомо з інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 30.11.2022 до запису речового права 48594341, що здійснено державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. внесено зміни на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2022р. (індексний номер 65652995) державного реєстратора Благовіщенської міської ради Корсун В.С. про державну реєстрацію права оренди на підставі Додаткової угоди від 18.11.2022р. до Договору оренди земельної ділянки (надалі - Додаткова угода), відносно Земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2258992735211.

Електронна реєстраційна справа, що розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер об`єкта нерухомого майна 2258992735211 (земельна ділянка кадастровий номер 3521110100:02:000:0031) містить відскановану Додаткову угоду від 18.11.2022р. на підставі якої продовжено строк дії Договору оренди, яку Позивачка не підписувала та не укладала.

Згідно Додаткової угоди від 18.11.2022р. до Договору оренди земельної ділянки №0183 про викладення в новій редакції від 23.01.2012р., строк оренди склав 20 років (до 30.11.2032р.).

Позивач, який не підписував (не укладав) Додаткову угоду до Договору оренди, звернувся в 2023р. до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023р. в справі №385/408/23, позовну заяву Позивача задоволено - усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.11.2023 в справі №385/408/23, скасовано рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023, з підстав обрання Позивачем неналежного способу захисту з посиланням на висновок Верховного Суду - «Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстровано право оренди, про визнання відсутнім права оренди».

Рішеннями в справі №385/408/23 встановлено відсутність у ФГ «Олени» оригіналу Додаткової угоди від 18.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки №031 про викладення в новій редакції від 23.01.2012 через її втрату, а Благовіщенська міська рада Кіровоградської області повідомила, що оригінал додаткової угоди повернуто заявнику (директору ФГ «Олена» ОСОБА_2 , який був заявником, що підтверджується Рішенням №65652995 від 02.12.2022. Відповідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Позивач звертається до суду з даним позовом з урахуванням висновків Верховного Суду, що зроблені з аналогічних справ з підстав неукладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, але з належним способом захисту. Як встановлено в справі №385/408/23 рішеннями судів, Додаткова угода до Договору оренди, не укладалась «суд вважає необхідним відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ про те, що додаткова угода №б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 23.01.2012 року якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032, позивачем не підписувалася та не укладалася.» (рішення суду першої інстанції №385/408/23, скасовано не у зв`язку з невірним встановленням обставин, а у зв`язку з неналежним способом захисту).

Просить суд: визнати відсутнім права оренди у Фермерського господарства «Олена», що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 65652995 від 02.12.2022 державного реєстратора Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В.С., яким до запису про інше речове право48594341від 30.11.2022 внесено зміни на підставі Додаткової угоди від 18.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки, відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2258992735211, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Фермерське господарство «Олена» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2258992735211, площею 3,2016 га, що розташована: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада.

Стягнути з Фермерського господарства «Олена» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та за правову допомогу на загальну суму 33922,4 грн.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Остащенко О.М. позов підтримала з підстав зазначених у ньому.

В судовому засіданні представник відповідача ФГ «Олена» адвокат Дяченко М.І. проти позову заперечила. Вказала, що спірна додаткова угода до договору оренди землі є чинною, ніким не скасована, не доведено, що така не укладалась. Також в судовому засіданні вказала, що оригінал додаткової угоди Договору оренди земельної ділянки № 031 у ФГ «Олена» відсутній і на даний час, так як був втрачений. Просила в позові відмовити повністю. Також заперечила щодо заявлених позивачем судових витрат.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимогист. 6 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи та на підставі пояснень представників позивача та відповідача. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст.81, ч. 1 ст.89ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031. Номер запису про інше речове право:48594341;дата тачас державноїреєстрації 30.11.2022; документи, подані для державної реєстрації: Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65652995 від 02.12.2022, ОСОБА_4 , Благовіщенська міська рада, Кіровоградська область. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, строк 20 р., дата закінчення 30.11.2032 р. (а.с. 15).

23.01.2012 між ОСОБА_1 та ФГ Олена» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстровано в книзі 4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012. Об`єкт орендиземельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 3,2 гектара ріллі, кадастровий номер якої 3521110100:02:000:0031 (п. 2.1 Договору) (а.с. 7-8). Про що сторонами Договору складено Акт прийому передачі земельної ділянки від 23.01.2012 (а.с. 9), що не оспорюється сторонами.

Матеріали справи (а.с. 10-12) містять копію Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки №031 укладену 18.11.2022 між ОСОБА_1 та ФГ Олена» про викладення в новій редакції договору від 23.01.2012. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди договір оренди укладено строком на 20 років з дати укладання цього Договору та діє до 30.11.2032.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023 в справі №385/408/23, позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі - задоволено (а.с.17-22, ).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.11.2023 в справі №385/408/23, скасовано рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023, з підстав обрання Позивачем неналежного способу захисту з посиланням на висновок Верховного Суду - «Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстровано право оренди, про визнання відсутнім права оренди» (а.с. 21-23).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що спірну додаткову угоду до договору вона не підписувала, підпис у ній вчинено іншою особою. З метою перевірки відповідності підпису на вказаній додатковій угоді їй та проведення почеркознавчої експертизи, представник позивача адвокат Остащенко О.М. в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про надання інформації ФГ «Олена» про наявність у останньої оригіналу Додаткової угоди Договору оренди земельної ділянки №031 про викладення в новій редакції від 23.01.2012, укладеної 18.11.2022.

В підготовчому судовому засіданні та під час розгляду справи по суті представник відповідача ФГ «Олена» адвокат Дяченко М.І. вказала, що оригінал Додаткової угоди Договору оренди земельної ділянки №031 про викладення в новій редакції від 23.01.2012, укладеної 18.11.2022 втрачений та у ФГ «Олена» відсутній.

Норми права та мотиви їх застосування.

За змістом статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК Українип равочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14Закону України«Про орендуземлі» - договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15Закону України«Про орендуземлі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону № 1952-IVсудове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

За змістом статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В справі №385/408/23 Кропивницький апеляційний суд постановою від 22.11.2023 підтвердив встановлені рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023 обставини, встановивши, що Позивач заперечувала факт підписання додаткової угоди № б/н від 18.11.2022 щодо оренди земельної ділянки, належної їй на праві приватної власності, врахувавши ненадання відповідачем оригіналу спірного договору, а також відсутність оригіналу цього договору в матеріалах справи, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, вказавши, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і встановив відсутність волевиявлення сторони на укладення правочину. Однак касував рішення суду першої інстанції у зв`язку з невірно обраним позивачем способом захисту.

Відповідно до ч. 4статті 82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2022 по справі № 140/6115/21 вказав: «преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі; ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що відповідач по даній справі ФГ «Олена» було залучено до участі у справі № 385/408/23 як відповідача, а тому в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини справи, встановлені рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.07.2023, Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.11.2023 року у справі №385/408/23, мають юридичні наслідки для ФГ «Олена» при розгляді позову у справі 385/655/24.

За таких обставин суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами, те, що спірну додаткову угоду не підписувала ОСОБА_1 .

При цьому суд звертає увагу на те, що представниця відповідача в судовому засіданні підтвердила те, що оригіналу додаткової угоди не віднайдено, а отже, обставини, встановлені вказаними вище рішеннями суду - не змінились.

Враховуючи вищезазначене позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення судових витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.12.2023 № 103 та додатковою угодою від 15.04.2024 року № 3, актом виконаних робіт від 19.04.2024 на суму 24000,00 грн, квитанцією від 19.04.2024 № 274, відповідно до якої позивачем сплачено частину гонорару за надану правову допомогу у розмірі 10000 грн. Також в зазначеному акті міститься умова про те, що залишок гонорару в розмірі 14000,00 грн буде сплачено клієнтом після набрання рішенням законної сили.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також слід зазначити, що стягненню підлягають не лише вже сплачені витрати на правничу допомогу, але й ті, які підлягають сплаті.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

ФГ «Олена» у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, витраченим ним часом та не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру.

З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань позову, в якому порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього документів, а також заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О. М., та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Крім того, позивачка при подачі позовної заяви до суду сплатила судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп., а тому відповідно до ст.141ЦПК України такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.12,13,89,141,259,264,265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Фермерського господарства «Олена» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 20657357) про визнання відсутнім права оренди відносно земельної ділянки - задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди у Фермерського господарства «Олена», що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.11.2022 (номер запису про інше речове право 48594341) державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 02.12.2022 (індексний № 65652995) прийняте державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. на підставі Додаткової угоди від 18.11.2022 до Договору оренди земельної ділянки, відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2258992735211, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Фермерське господарство «Олена» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2258992735211, площею 3,2016 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Гайворонська міська рада.

Стягнути з Фермерського господарства «Олена» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та 20000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 22422 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Гайворонський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі, в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2024.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 02.07.2024