Рішення

від 01.07.2024 по справі 142/1/23

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/1/23

Номер провадження 2/142/78/24

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

ОСОБА_2 адвоката Гурби М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Піщанськогорайонного судуВінницької областіз позовом в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» про витребування земельної ділянки, в якій позивач просить витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», Вінницька область, с. Болган, вул. Коцюбинського, 3, код ЄДРПОУ 03731170, на користь територіальної громади в особі Студенянської сільської ради земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, що розташована за межами с. Болган на території Студенянської сільської ради. Також просить стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 грн. 00 коп. у рівних частинах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Тульчинською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками на території Тульчинського району Вінницької області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ від 07.06.2019 надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0520687600:01:003:0218, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Право власності на вказану земельну ділянку 07.06.2019 зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, вказаний громадянин використав своє право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яке закріплене пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Разом із тим, встановлено, що у подальшому ОСОБА_3 , знаючи, що він використав своє право на безоплатну передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та те, що безоплатна передача земельних ділянок громадянам за даним цільовим призначенням провадиться лише один раз, подав до Студенянської сільської ради відповідні заяви. Після чого, на підставі зазначених заяв, ОСОБА_3 рішенням 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, право власності на яку за ним зареєстровано 01.07.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що у подальшому, 15.07.2021, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Стеблюк Наталією Володимирівною посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, укладеного між ОСОБА_4 - представником за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Крім того, 09.02.2022 державним реєстратором Студенянської сільської ради Молодичекко Ольгою Іванівною зареєстровано договір оренди землі № 1073 від 11.01.2022 укладеного між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом пайовиків «Колос», строк дії договору до 11.01.2032. Вищевказане рішення 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 є незаконним в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 , а земельна ділянка підлягає витребуванню на користь територіальної громади в особі Студенянської сільської ради.

Також, зазначає, що Студенянська сільська рада, приймаючи оспорюване рішення, не перевірила факт реалізації ОСОБА_3 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із комунальної власності. Тому, рішення 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави а тому є незаконним (в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 ) При цьому, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку у особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати. Спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - територіальної громади. Зазначає, що органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, на теперішній час, є Студенянська сільська рада. З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616), інтереси власника - територіальної громади порушені.

Таким чином позивач зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 в порядку приватизації неправомірно, тому він не мав права відчужувати її відповідачу ОСОБА_2 , а відтак ця земельна ділянка вибула із земель комунальної власності всупереч інтересам територіальної громади та, відповідно, і держави, позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними. Вказує, що Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як прийняття сільською радою спірного рішення не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з комунальної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, так як рішення Студенянської сільської ради, яке стало підставок) для вилучення зазначеної земельної ділянки із комунальної власності, прийняте незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» на підставі положень статті 388 ЦК України.

Ухвалою суду від 05 січня 2023 року позовну заяву керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» про витребування земельної ділянки залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, викладених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що, в іншому випадку, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу. Копію ухвали надіслати позивачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня її складення у відповідності до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», про витребування земельної ділянки, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, встановлено строк відповідачам для надання відзиву.

21 лютого 2023 року відповідачем сільським головою Студенянської сільської ради О. Кирнасівським подано на адресу суду відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві представник відповідач зазначив, що Студенянська сільська ради не заперечує проти позовних вимог позивача, просив задовольнити позовні вимоги керівника Тульчинської окружної прокуратури. Витребувати земельну ділянку площею 2,00 га, з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, що розташована за межами с. Болган на території Студенянської сільської ради на користь Студенянської сільської територіальної громади.

13 березня 2023 року, на електронну адресу суду, та 16 березня на адресу суду, представником відповідача ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву, з доказами направлення його копії та долучених до нього документів іншим учасникам справи, в якому просив відмовити в повному обсязі задоволенні позову керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, поданим в інтересах держави, до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , СВКП «Колос» про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву, а саме, підстав для витребування майна від відповідачів ОСОБА_2 та СВКП «Колос», зазначив, що керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області просить витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Студенянської сільської ради земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0616, що розташована за межами с. Болган на території Студенянської сільської ради. Свої позовні вимоги керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області обґрунтовує положеннями ст.388 ЦК України та тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади в особі Студенянської сільської ради з порушенням вимог закону та поза волею власника. Відповідач ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги в повному обсязі та вважає, що вони є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Зазначає, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. за реєстровим № 1936. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В п.4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2021 року його сторонами було підтверджено, що ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_3 повну вартість вказаної земельної ділянки до моменту підписання договору та відсутність у сторін будь-яких претензій з приводу розрахунку за земельну ділянку. Вищевказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2021 року (наданим до позову), витягом з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2021 року нотаріусом було перевірено відсутність перешкод щодо відчуження вказаної земельної ділянки. Дані обставини можуть бути підтверджені матеріалами нотаріальної справи щодо укладення вказаного договору, клопотання про витребування копії якої додається. Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не знав та не міг знати про наявність будь-яких перешкод щодо відчуження земельної ділянки ОСОБА_3 . В подальшому, ОСОБА_2 передав вказану земельну ділянку в оренду СВКП «Колос» на підставі договору оренди землі № 1073 від 11.01.2022 року строком на 10 років. Право користування вказаною земельною ділянкою було зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вищевказані обставини підтверджуються договором оренди землі № 1073 від 11.01.2022 року (наданим до позову), витягом з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України добросовісним набувачем є володілець майна, який не знав і не міг знати, що особа в якої було придбано майно не мала права його відчужувати. Таким чином, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки кадастровий номер 0523280300:02:001:0616. Дана обставина визнається позивачем в позовній заяві. ОСОБА_2 набув вказану земельну ділянку за відплатним договором купівлі-продажу.

Також зазначає, що прокурор стверджує, що земельна ділянка кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 вибула з володіння власності територіальної громади поза її волею, проте, це не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 була передана в порядку приватизації у власність ОСОБА_3 відповідно до рішення Студенянської сільської ради від 22.06.2021 року № 714. Таким чином, вказана земельна ділянка вибула з комунальної власності Студенянської територіальної громади з її волі внаслідок відповідного волевиявлення Студенянської сільської ради, як органом місцевого самоврядування, що діяла від імені вказаної територіальної громади. При чому, саме на Студенянську сільську раду покладався обов`язок здійснити перевірку наявності відповідних підстав для передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки.

Вказує, що, витребувати майно у добросовісного набувача з підстав визначених в ч.1 ст.388 ЦК України можливо за умови дотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: визначення можливості такого втручання в національному законі; наявність легітимної мети; дотримання принципу пропорційності між відповідним заходом втручання легітимній меті втручання у право. Прокурором не доведено наявності підстав передбачених ч.1 ст.388 ЦК України для витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 . Прокурор в своєму позові також не наводить жодного обґрунтування на наявність відповідної легітимної мети та пропорційності обраного ним способу захисту легітимній меті втручання в право. Отже, вимоги позивача про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 та СВКП «Колос» є безпідставними.

Також представник відповідача, - адвокат Гурба М.В., зазначив щодо тверджень прокурора про незаконність отримання ОСОБА_3 права на земельну ділянку, а саме, що в позовній заяві прокурор стверджує про те, що ОСОБА_3 незаконно набув право на земельну ділянку кадастровий номер 0523280300:02:001:0616, оскільки ним вже було використано право на безоплатну передачу з комунальної власності земельної ділянки кадастровий номер 0520687600:01:003:0218 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ.Проте, вказані твердження позивача не доведені належними доказами, оскільки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ від 7 06 2019 року дійсно було передано гр. ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 0520687600:01:003:0218 із земель державної власності на території Стєпанівської сільської ради Вінницького району. Проте, зі змісту вказаного наказу та клопотання ОСОБА_5 від 11.04.2019 року до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не можна ідентифікувати особу ОСОБА_5 за будь-якими ознаками. В свою чергу, з клопотання ОСОБА_3 від 29.03.2021 року до Студенянської сільської ради та довіреності ОСОБА_3 від 6.02.2021 року можливо встановити місце його проживання, РНОКПП, паспортні дані. Однак з вказаних документів не можливо встановити, що ОСОБА_3 , який отримав земельну ділянку кадастровий номер 0520687600:01:003:0218, є тією ж особою, що і ОСОБА_3 , який отримав земельну ділянку кадастровий номер 0523280300:02:001:0616. При цьому, підписи, які містяться на посвідченні учасника бойових дій та довіреності від 06.02.2021 року, візуально відрізняються від підпису, що міститься на клопотанні від 11.04.2019 року. З огляду на це існують сумніви щодо того, чи дійсно реалізація права на безоплатну передачу земельної ділянки була здійснена тим самим ОСОБА_3 чи двома різними особами з однаковим прізвищем, ім`ям та по-батькові. Достовірних доказів, які б підтвердили твердження прокурора, до позовної заяви ним не надано.

29 березня 2023 року представником позивача , керівником окружної прокуратури подано відповідь на відзив з доказами направлення його копії та долучених до нього документів іншим учасникам справи, в якому просив Відзив представника відповідача - адвоката Гурби М.В. відхилити як необґрунтований та немотивований, позовні вимоги, викладені у позовній заяві, задоволити у повному обсязі.

В обґрунтування відповіді на відзив, зазначає що представник відповідача - адвокат Гурба М.В. вважає, що підстави для витребування спірної земельної ділянки від відповідачів ОСОБА_2 та СВКП «Колос» відсутні, однак з вказаною думкою представника відповідача погодитись не можна, оскільки спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності без достатньої правової підстави, та надана ОСОБА_3 , який вже використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яке закріплене пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ від 07.06.2019) та поза волею власника - Українського народу. Прийняття Студенянською сільською радою рішення № 714 від 22 06.2021, відповідно до якого незаконно вибула земельна ділянка, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з комунальної власності з огляду на неправомірність дій органу місцевого самоврядування по передачі цієї землі у власність.

У подальшому, 15.07.2021, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Стеблюк Наталією Володимирівною посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, укладеного між ОСОБА_4 - представником за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Крім того, 09.02.2022 державним реєстратором Студенянської сільської ради Молодиченко Ольгою Іванівною зареєстровано договір оренди землі № 1073 від 11.01.2022 укладений між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом пайовиків «Колос», строк дії договору до 11.01.2032

Враховуючи вищезазначене, земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616 вибула з комунальної власності поза волею власника - Українського народу, оскільки рішення 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 яке стало підставою для передачі зазначеної земельної ділянки, прийняте незаконно, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» на підставі положень ст. 388 ЦК України.

Щодо законності вибуття земельної ділянки кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 необхідно зазначає, що Студенянська сільська рада приймаючи рішення про передачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, внаслідок допущених порушень діяла всупереч інтересам територіальної громади та відповідно і держави. Територіальна громада не уповноважувала Студенянську сільську раду щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки у порушення визначеної законодавством процедури.

Тому, рішення 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним (в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 ), а земельна ділянка із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,00 га розташованої на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь територіальної громади.

Також зазначає, що у даному випадку з огляду на характер спірних правовідносин, застосовані правові норми та заходи втручання держави в право власності ОСОБА_2 відповідають ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Також зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування завданих збитків до продавця земельної ділянки, так як ч. 1 ст. 661 ЦК України передбачено, те, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець мас відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Щодо тверджень представника відповідача - ОСОБА_2 з приводу отримання саме відповідачем по справі ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 0520687600:01:003:0218 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ від 07.06.2019 вказує, ЩО Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520687600:01:003:0218, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2019. Право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.07.2021, та до матеріалів позову долучено Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520687600:01:003:0218 та земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616 (додатку №1 та №2). У вказаній інформації власником земельних ділянок реєстратором вказано ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . Таким чином органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, на теперішній час, є Студенянська сільська рада.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року в підготовчому засіданні в даній цивільній справі оголошено перерву та постановлено витребувати у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Наталії Володимирівни (21050, Вінницький р., м. Вінниця, вул. Соборна, 93), засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0523280300:02:001:0616 від 15 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та зареєстрованого за реєстровим № 1936.

Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», про витребування земельної ділянки, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, начальник Крижопільського відділу окружної прокуратури Бідюк Н.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила витребувати у ОСОБА_2 , та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», на користь територіальної громади в особі Студенянської сільської ради земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, що розташована за межами с. Болган на території Студенянської сільської ради та стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, представник відповідача, - адвокат Гурба М.В. просив відмовити в повному обсязі задоволенні позову керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, поданим в інтересах держави про витребування земельної ділянки.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Піщанського районного суду на веб-порталі "Судова влада України" в мережі "Інтернет". Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно із ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленою про дату,час та місце розгляду справи.

Студенянська сільська рада в судове засідання свого уповноваженого представника не направила, подала на адресу суду заяву про слухання справи у відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечила.

Сільськогосподарський виробничий кооператив пайовиків "Колос", будучи повідомлений про час та місце розгляду справ, в судове засідання, свого уповноваженого представників не направив, причин неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши позовну заяву та долучені до неї документи, відзив відповідача на позов та долучені до нього письмові докази, вивчивши інші матеріали даної цивільної справи, в тому числі письмові докази надані сторонами, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9175/15-19-СГ від 07.06.2019 надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0520687600:01:003:0218, площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Право власності на вказану земельну ділянку 07.06.2019 зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.20-22).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 рішенням 13 сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 714 від 22.06.2021 надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради за межами с. Болган, право власності на яку за ним зареєстровано 01.07.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.16-19, 25).

15.07.2021 року, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Стеблюк Наталією Володимирівною посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, укладеного між ОСОБА_4 - представником за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Крім того, 09.02.2022 державним реєстратором Студенянської сільської ради Молодичекко Ольгою Іванівною зареєстровано договір оренди землі № 1073 від 11.01.2022 укладеного між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом пайовиків «Колос», строк дії договору до 11.01.2032 (а.с.27-31).

Позивач, просить витребувати спірну земельну ділянку у відповідачів на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя стаття 388 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140 цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Аналогічний висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 р у справі № 488/5027/14-ц.

В даному випадку земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення, а тому наявні законні підстави для її витребування і від її добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь територіальної громади.

Такий спосіб захисту відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України. Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Разом з тим, Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає. Крім того відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до третьої особи, у якої вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що безпосередньої національної практики Верховного Суду щодо питання застосування статті 388 ЦК України, в поєднанні зі статтею 661 ЦК України, немає, є безпідставними. Також, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач, не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Під час вирішення вказаної справи суд враховує також і правовий висновок Верховного Суду від 05.04.2023 р., викладений у постанові по справі № 139/997/21, провадження № 61-12898св22.

При цьому зазначаючи, що правові висновки, на які посилалась сторона відповідача у відзиві за позовом та під час пояснень в суді, даним судом досліджені, але не застосовуються, оскільки не є релевантними обставинам даної справи.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.

Інші доводи представника відповідача не впливають на висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов задоволений у повному обсязі, то із відповідачів на користь позивача суд стягує у рівних частинах понесені судові витрати у сумі 2481 грн. 00 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 387, 388 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 84, 141, 259, 264-265, 268 , 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави до Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», про витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», Вінницька область, с. Болган, вул. Коцюбинського, 3, код ЄДРПОУ 03731170 на користь територіальної громади в особі Студенянської сільської ради земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0523280300:02:001:0616, що розташована за межами с. Болган на території Студенянської сільської ради.

Стягнути із Студенянської сільської ради, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 та сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос», Вінницька область, с. Болган, вул. Коцюбинського, 3, код ЄДРПОУ 03731170, на користь Вінницької обласної прокуратури (ІВАN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у сумі 2481 грн. 00 коп. у рівних частинах.

Копію рішення направити учасникам справи.

Скорочене рішення проголошено 01 липня 2024 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення складено 10 липня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, в інтересах держави, яка розташована в АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: 02909909;

відповідачі: Студенянська сільська рада, яка розташована в с. Студена Вінницької області, вул. Соборна, 42, код ЄДРПОУ: 04327554;

ОСОБА_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ,

ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ,

сільськогосподарський виробничий кооператив пайовиків «Колос», який розташований в с. Болган, вул. Коцюбинського, 3, код ЄДРПОУ 03731170, МФО 302689;

представник відповідача: - ОСОБА_2 , адвокат Гурба Михайло Васильович, який знаходиться в м. Вінниця, вул. Театральна, 51, РНОКПП НОМЕР_4 , повноваження якого підтверджуються ордером серії АВ № 1064734 від 22 лютого 2023 року.

Суддя: