Рішення

від 09.07.2024 по справі 462/1318/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1318/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Шостак К.Р.,

справа № 462/1318/24

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач філія-Львівське обласне управління АТ «Державний ощадбанк України»,

третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до філії-Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про звільнення майна з-під арешту,

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Комаровського Святослава Зоряновича,

в с т а н о в и в:

представник позивача 16.02.2024 року звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладений за реєстраційним номером обтяження 4548011 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерумого майна запис №40603098 від 26.02.2007 року про будинок АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що у 1988 році йому було відведено ділянку для будівництва житлового будинку. Для будівництва ним було вирішено взяти позику в Ощадбанку №6319 Залізничного району Львівської області. Позику з процентами він погасив. Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 . Під час отримання відомостей з Державного реєстру речових право на нерухоме майно позивачем було виявлено, що на належний йому будинок накладено арешт за реєстраційним номером обтяження 4548011. Вказане обтяження було зареєстроване 26.02.2007 року на підставі повідомлення б/н від 20.08.1990 року, виданого Ощадбанком №6319 м.Львів. Зазначає, що незрозуміло, за чиїм клопотанням накладено арешт на все його майно, через позику, яка ним виплачена понад тридцять років тому, а відтак, вважає, що у позивача відсутній будь який механізм врегулювання даного спору в позасудовому порядку.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 08.04.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.04.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником АТ «Державний ощадний банк України», у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі, не є органом та/або особою уповноваженою на вчинення реєстраційних дій зі зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна. Вважає, що належним відповідачем є державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР як реєстратор цього обтяження. Додав, що АТ «Державний ощадний банк України» не є правонаступником Ощадбанку №6319, м.Львів, за повідомленням якого від 20.08.1990 року накладалась заборона відчуження нерухомого майна, належного позивачу.

Позивач у судове засідання не з`явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що у справі відсутні докази порушення прав позивача відповідачем у справі. Зауважив, що позивач допустив недбалість не звернувшись вчасно до Ощадбанку 6319 після виплати позики, а через 20 років звертається до відповідача, тому просить суд застосувати в даному випадку строки позовної давності.

Представник Управління державної реєстрації юридичного юридичного департаменту Львівської міської ради Паращич В.П. у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив. Послався на п.42 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого, у разі коли під час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором встановлено також наявність записів про інше речове право та суб`єкта такого права, про обтяження речового права та суб`єктів обтяження в невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав, зазначені записи переносяться до Державного реєстру прав шляхом внесення відомостей, передбачених пунктами 31 та 32 цього Порядку.

Пояснив, що державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР Стрихар М.І. при реєстрації права власності на майно у 2021 році перенесла обтяження, яке було зареєстроване Першою Львівською нотаріальною конторою 26.02.2007 року.

Також пояснив, що до 2004 року ведення обліку прав на нерухоме майно велося органами Бюро технічної інвентаризації в паперовому вигляді, з 2004 року по 2013 рік Бюро технічної інвентаризації вело електронний реєстр таких прав на майно та обтяжень, після цього такі функції було передано Реєстраційній службі Міністерства юстиції, а з 2016 року ведення державного реєстру речових прав та обтяжень здійснюється реєстраторами органів місцевого самоврядування. За загальним правилом обтяження припиняється реєстратором в позасудовому порядку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 24.09.1996 року, виконком Рудненської селищної ради посвідчив, що будинок в Рудно по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.31).

На підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, представник позивача подала суду копію квитанції Ощадбанку 6319, копію повідомлення Ощадбанк 6319 про видачу позики від 20.08.1990 року, копію зобов`язання члена житлово-будівельного кооперативу індивідуального позичальника (а.с.14-17).

Відповідно до інформаційних довідок від 14.09.2023 року, 03.06.2024 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано 15.01.2021 року.

Виходячи із розділу про державну реєстрацію обтяжень, державним реєстратором Стрихар М.І. зареєстровано обтяження, а саме заборону на нерухоме майно, суб`єктом якої є ОСОБА_1 , інформація про деталізацію: заборона (архівний запис) зареєстровано 26.02.2007 року реєстратором Перша львівська державна нотаріальна контора, на підставі повідомлення, б/н, 20.08.1990, ощадбанк №6319 м.Львів (а.с.12,72).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, виконавча служба може бути залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 37.2 та 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (14-431цс19) вказано, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Виходячи із листа №111.34-17/66038/2023 від 09.10.2023 року ОСОБА_1 звертався до філії-Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» та отримав відповідь про те, що станом на 09.10.2023 року кредитна заборгованість на ім`я ОСОБА_1 перед АТ Ощадбанк відсутня. Також Банк повідомив, що Ощадний банк, як юридична особа, створений 31.12.1991 р. відповідно до Закону України від 20.03.1991 р. «Про банки та банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України і не являється правонаступником Ощадного банку СРСР (який існував до 1991 року) (а.с.13).

Представник АТ «Державний ощадний банк України» підтримав у судовому засіданні доводи свого відзиву, у якому зазначив, що Ощадний банк як юридична особа створений 31.12.1991 року відповідно до Закону України від 20.03.1991 року «Про банки та банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України. 21.05.1999, відповідно до постанови КМУ №876, Банк перетворений у ВАТ «Ощадбанк». Згідно постанови КМУ від 06.04.2011 №505 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.02. 2003 №261», ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на ПАТ «Державний ощадний банк України», скорочена назва АТ «Ощадбанк». Постановою КМУ №568 від 05.06.2019 затверджено зміни до статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено повне найменування Банку з ПАТ «Державний ощадний банк України» на АТ «Державний ощадний банк України». Згідно статутних документів Банк є правонаступником прав і обов`язків Державного ощадного банку України і не є правонаступником Ощадбанку №6319 м.Львів.

ВП ВС у постанові від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20 зазначила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Зазаначений позивачемвідповідач -Філія-Львівськеобласне управлінняАТ «Державнийощадний банкУкраїни» неєборжником або особою, в інтересах якої накладено обтяження на майно ОСОБА_1 , позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, а відтак такий не є належним відповідачем за пред`явленим позивачем позовом.

Суд критично ставиться до доводів представника позивача про те, що в інший спосіб ОСОБА_1 не може захистити своє право, оскільки пред`являючи позов позивач не скористався наданими йому процесуальними правами щодо забезпечення доказів для встановлення стягувача у виконавчому провадженні та подальшого притягнення цієї особи співвідповідачем за заявленими у цій справі вимогами. Так, у справі відсутні докази звернення позивача до відповідних органів та установ щодо встановлення, хто є правонаступником Ощадбанку 6319 м.Львів, на яких підставах Першою львівською державною нотаріальною конторою 26.02.2007 року було зареєстровано обтяження №4548011 та хто був суб`єктом звернення за реєстрацією такого обтяження, а також докази звернення до реєстратора із питанням зняття обтяження та отримання відповіді про неможливість такого зняття в позасудовому порядку із зазначенням підстав для відмови.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.05.2022 року у справі №711/3591/21.

Суд також зауважує, що відповідь Залізничного відділу ДВС у місті Львові від 04.07.2024 року про те, що у Залізничному ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ не перебували виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 та арешт на його майно не накладався не може свідчити про відсутність таких проваджень в цілому.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що позивачем в порядку ст. 51 ЦПК України не заявлено клопотання про заміну неналежних відповідачів, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову як поданого до неналежного відповідача.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

в позові ОСОБА_1 до філії-Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Сплачений судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: філія-Львівське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: м.Львів, вул.Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 09325703);

третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місце знаходження: м.Львів, вулиця Городоцька, будинок №299, ЄДРПОУ 26526811).

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2024 року.

Суддя: І.С. Мруць