Постанова

від 10.07.2024 по справі 260/10613/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10613/23 пров. № А/857/4980/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатської області на додаткову рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (головуючий суддя: Дору Ю.Ю. місце ухвалення - м. Ужгород) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоНаАР» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

встановив:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2023, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.11.2023 №9891618/45387731. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю "БоНаАР" податкову накладну № 1 від 01.10.2023 датою її фактичного надходження

Позивачем, 02.02.2024 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоНаАР» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5580 гривень.

Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоНаАР» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5580 гривень.

З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Львівській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Задовольняючи заяву повністю, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 15000 грн витрати на правничу допомогу є обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача становить суму у розмірі 11160,00 грн

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: копію договору про надання правової допомоги від 20.11.2023 p., рахунки від 06.12.2023 p. та 10.01.2024, акт виконаних робіт №003573 від 06.12.2023, акт виконаних робіт № 003680 від 10.01.2024 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи № 260/10613/23 від 02.02.2024 року, також долучено платіжні інструкції № 44 від 11.12.2023 на суму 8610,00 грн. та № 60 від 02.02.2024 року на суму 2550,00 грн

Відповідно до детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом у зв`язку з розглядом № 260/10613/23 у суді першої інстанції були виконані так роботу (послуги) як: аналіз наданих ТОВ "БоНаАР" документів та актуальної судової практики з огляду на конкретні фактичні обставини, які випливають із таких документів, на предмет наявності перспектив судового оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2023; підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.11.2023 № 9891618/45387731 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 1/1 від 01.10.2023 датою її фактичного надходження; аналіз відзиву Головного управління ДПС у Закарпатській області на позовну заяву у справі № 260/10613/23 та підготовка відповіді на такий відзив; підготовка заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 260/10613/23 в суді першої інстанції. Загальна сума становить: 11160 гривень.

Вказані витрати документально підтверджені відповідно платіжних інструкцій № 44 від 11.12.2023 та № 50 від 02.02.2024.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а розглядувана справа є незначної складності і розглядалася за правилами спрощеного провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про співмірність заявлених витрат є неправильним і вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача з кожного відповідача по 1500 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатської області задовольнити частково.

Додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі 260/10613/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП: 44106694) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоНаАР» (код ЄДРПОУ 45387731) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоНаАР» (код ЄДРПОУ 45387731) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот) гривень.

У задоволенні решти клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін