Рішення

від 02.07.2024 по справі 643/148/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/148/21

Провадження № 2/643/155/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М,

за участю секретаря судового засідання Кизим К. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астер-Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року позивач ТОВ «Астер-Фінанс» звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати недійсним договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , від 22.05.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Корнійчук О. В. , зареєстрованого в реєстрі №2153.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог зазначив, що 14.02.2008 між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №10/08-ВФЛ, згідно з яким банк надав ОСОБА_2 кредит. 19.11.2012 між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Радикл Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «Банк «Таврика» передав ПАТ «Радикал Банк» право вимоги, зокрема за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008, укладеним між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_2 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014, з урахуванням рішення Апеляційного суду Харківської області від 04.03.2015 по справі №643/1735/14-ц, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Радикал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2008 в розмірі 71998,71 доларів США та заборгованість по пені та 3% річних у розмірі 63465,17 грн.

14.12.2017 між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» було укладено договір №ДВ-10/08/ВФЛ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника громадянки України фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 з усіма додатками до нього та договорами про внесення змін, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитним договором, договором іпотеки та іншими договорами, що були укладені в забезпечення виконання кредитного договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього (Основні договори).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 замінено стягувача за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 по справі №643/1735/14 з ПАТ «Радикал Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 .

В липні 2019 року при ознайомленні з матеріалами справи №643/1735/14 представником ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» було виявлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 30.11.1998 за №5-98-142763, зареєстрованого у КП «ХМБТІ» 04.12.1998 за №П-5-40611, належала частина квартири АДРЕСА_1 .

22.05.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено Договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О. В., та відповідно до якого ОСОБА_2 відчужено частина квартири АДРЕСА_1 своєму чоловікові ОСОБА_4 .

Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є подружжям підтверджується відміткою в паспорті ОСОБА_2 . Отже, договір дарування від 22.05.2013 є фіктивним, оскільки ОСОБА_2 усвідомлювала наслідки настання строку повернення коштів за укладеним нею кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008, який станом на теперішній час не погашений, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 про стягнення заборгованості є невиконаним. ОСОБА_2 , не маючи наміру добровільно повернути отримані кредитні кошти та оцінюючи ризики можливого звернення кредитора до суду, з метою стягнення заборгованості за кредитним договором №10/08-ВЛФ від 14.02.2008, уклала договір дарування від 22.05.2013.

Договір дарування вчинено з метою ухилення від повернення грошових коштів за кредитним договором та ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості на користь кредитора, тобто укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором. ОСОБА_2 було безоплатно відчужено майно у власність своєму чоловікові ОСОБА_4 тоді, коли у неї вже виникло зобов`язання з повернення грошових коштів за укладеним кредитним договором №10/0/-ВФЛ від 14.02.2008. Майно відчужено близькому родичу (чоловіку), таким чином відповідач продовжує користуватися та володіти майном, оскільки перебуває в шлюбі з обдарованим. За укладеним договором дарування внутрішня воля ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відповідає зовнішньому її прояву, тобто вчиняючи цей правочин, вони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, тобто учасники правочину мали на меті інші цілі, ніж передбачені правочином. Отже, основною ціллю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було введення в оману кредитора, свідомий намір невиконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором і приховування справжніх намірів. Майно відчужено близькому родичу, відповідачка ОСОБА_2 продовжує користуватися та володіти цим майном, оскільки перебуває у шлюбі з обдарованим. Договір дарування частини квартири відбувся з метою приховування цього майна від наступного звернення стягнення на нього, в рахунок погашення боргу за невиконання нею зобов`язанням.

Укладений договір дарування порушує права нового кредитора ТОВ «ФК «Астер?Фінанс», оскільки унеможливлює повернення позики та виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 та не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

09.04.2021 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить провадження по справі закрити. В обґрунтування посилається на те, що норми ст. 55 ЦПК визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У Постанові від 16.05.2018 по справі №183/4229/14 Верховний Суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Зазначає, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої особи за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступника особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що договір укладений між сторонами у 2013 році, коли ще ТОВ «Астер?Фінанс» не набув статусу нового кредитора у правовідносинах із банком. Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та не могла бути стороною по справі, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Крім того, 09.04.2021 від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтуванні заяви зазначає, що твердження позивача про те, що при укладанні договору дарування ОСОБА_2 усвідомлювала наслідки настання строку повернення коштів за укладеним кредитним договором, тому уклала договір дарування з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості на користь кредитора, вважає голослівними, не підтвердженими жодним належним доказом по справі.

Зазначає про те, що 22.05.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов п. 6 Договору сторони засвідчили, що на момент вчинення цього правочину вони усвідомлювали значення своїх дій і керують ними, мають необхідний обсяг дієздатності, правочин укладений не під впливом помилки, обману, або насильства, правочин укладено не під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, правочин вчинений без наміру приховати будь-який інший правочин, не є фіктивним, удаваним. Право власності на підставі зазначеного правочину було зареєстровано за ОСОБА_4 в Єдиному Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Договір дарування частини квартири у повному обсязі відповідає вимогам Закону, укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Позивач, який звертається до суду з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину. У даному випадку таких обставин та доказів не існує. Позивач зазначає, що оспорюваний договір дарування є фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладання були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на спірне нерухоме майно для уникнення вимог кредитора.

Окремо звертає увагу суду на ту обставину, що обов`язок ОСОБА_2 перед кредитором ПАТ «Радикал Банк» за договором кредиту виник після винесення Московським районним судом м. Харкова рішення від 02.10.2014 по справі №643/1735/14-ц та набуття таким рішенням законної сили.

Так, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.02.2014 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Радикал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ ««Радикал Банк» заборгованість за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 в розмірі 71998,71 доларів США та заборгованість по пені та 3% річних у розмірі 75678 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.03.2015 зменшено розмір стягнення загальної заборгованості за пенею та 3% річних до 63465,17 грн.

В той же час спірний договір дарування було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22.05.2013, тобто за півтора роки до проголошення судом рішення про стягнення боргу. Отже, зобов`язання з погашення заборгованості за кредитним договором виникло у ОСОБА_2 перед ПАТ «Радикл Банк» фактично 04.03.2015 після набрання рішенням законної сили.

Крім того, позивач звернувся до суду про визнання договору дарування недійсним майже через вісім років після його укладання, що в силу вимог ЦК України є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Договір дарування у повному обсязі було виконано сторонами ще у 2013 році, під час укладення договору жодних зобов`язань у ОСОБА_2 перед банком щодо повернення грошових коштів за договором кредиту не існувало, до суду кредитор звернувся майже через рік після укладення договору дарування, тобто при укладенні договору дарування 22.05.2013 у сторін не могло бути та не було жодного наміру щодо ухилення від виконання рішення суду, оскільки такого рішення не існувало, як і не існувало спору у суді.

Також відповідач ОСОБА_2 зазначає, що зобов`язання з повернення кредиту були забезпечені окремим договором іпотеки, предметом якого виступало окреме нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 , належна ОСОБА_2 на праві власності, тому вимоги кредитора не порушені.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.04.2023 справу було передано на розгляд до Московського районного суду м. Харкова.

З Октябрського районного суду м. Полтави до Московського ропайонного суду м. Харкова справа надійшла 05.06.2023.

Ухвалою судді від 06.06.2023 цивільну справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.08.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.09.2023 визнано обов`язковою явку представника позивача ТОВ «Астер-Фінанс».

Ухвалою від 22.11.2023 закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Астер-Фінанс» до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна про визнання договору дарування недійсним у зв`язку з його смертю до подання позовної заяви до суду. ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» надано термін для залучення до справи спадкоємців відповідача ОСОБА_4 до 20.12.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Астер-Фінанс» про витребування доказів.

Ухвалою суду від 30.01.2024 у справі залучено третю особу ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.04.2024 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , як єдиного правонаступника сторони оспорюваного правочину ОСОБА_4 . Виключено з третіх осіб ОСОБА_3 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення або розгляд за її відсутності не подавала.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення або розгляд за її відсутності не подавала, відзив на позов не подала.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, направила на адресу суду заяву, в якій зазначила, що ніяких самостійних вимог на предмет спору не заявляє, рішення суду не впливає на її права та обов`язки посвідчення правочинів, просила провести розгляд справи без її участі, залишила розгляд справи на розсуд суду.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

22.05.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність дарунок 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.7-8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №3769357 від 22.05.2013 право власності (спільної часткової) на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 22.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук В. О. за №2153 (т. 1 а.с.9-10).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.11.1998 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с.11-12).

Згідно з паспортом ОСОБА_2 остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває у зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюбі з ОСОБА_4 з 28.04.1986 року, про що зроблено відмітка в паспорті (т. 1 а.с.13-16).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 03.07.2014 (т. 1 а.с. 156-157).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №238070565 від 21.12.2020 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_4 1/4 частка на підставі договору дарування від 22.05.2013, 1/4 частка на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 5-98-152763, виданий 30.11.1998; ОСОБА_5 1/4 частка на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 5-98-152763, виданий 30.11.1998; ОСОБА_3 1/4 частка на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 5-98-152763, виданий 30.11.1998. Згідно з постановою Московського ВДВС ХМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.06.2015 на квартиру АДРЕСА_1 як на майно ОСОБА_2 накладено арешт (т. 1 а.с.18-20).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 по справі №643/1735/14 ц з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ ««Радикал Банк» як правонаступника ПАТ «Банк «ТАВРИКА» заборгованість за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 в розмірі 71998,71 доларів США та заборгованість по пені та 3% річних у розмірі 75678 грн (т. 1 а.с.21-22).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.03.2015 рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 змінено та зменшено розмір стягнення загальної заборгованості за пенею та 3% річних до 63465,17 грн (т.1 а.с.23, 52-57).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 замінено сторону стягувача за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2014 по справі №643/1735/14 ц з ПАТ «Радикал Банк» на правонаступника ТОВ «Астер-Фінанс» за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 (т. 1 а.с.24).

Отже, саме з січня 2019 року позивач по справі став стороною виконавчого провадження за рішенням суду та зміг дізнатися про порушення свого права, що свідчить про те, що строк звернення до суду позивачем дотримано.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Говоруха В. І. помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с.44).

Згідно з актовим запис про смерть №5245 від 09.04.2020 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що внесено запис до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за №00140939708 (т. 1 а.с.87,88).

З матеріалів спадкової справи, які були витребувані ухвалою суду, вбачається, що до П`ятої державної нотаріальної контори міста Харкова із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 22.09.2020 звернулася ОСОБА_3 дочка померлого (т. 1 а.с.159). Також в матеріалах спадкової справи містяться: інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) про заведення спадкової справи №873/2020 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с.141-142); заява ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 (т. 1 а.с.151, 155, 193); копія паспорта ОСОБА_5 (т. 1 а.с.152); копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 (т. 1 а.с.154); копія паспорта ОСОБА_2 (т. 1 а.с.156); копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с.158); копія паспорта ОСОБА_3 (т. 1 а.с.160); копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 (т. 1 а.с.161); копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с.162); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.163); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (т. 1 а.с.164-167); інформаційна довідка зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (т. 1 а.с.168-169); витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі про реєстрацію спадкової справи після померлого ОСОБА_4 за №873/2020 (т. 1 а.с.170); інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади м.Харкова (т. 1 а.с.171); копію державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с.172, 173, 215); копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) (т. 1 а.с.174, 219); копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2015 (т. 1 а.с.175, 220); копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с.176,177, 214); копію довідки №6341/448 (т. 1 а.с.179); копію архівної довідки №4040/01-17 від 09.11.2020 (т. 1 а.с.181); копію ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.10.2020 (т. 1 а.с.182-183); копію заяви ОСОБА_3 (т. 1 а.с.185); довідка №4833/02-14 від 11.12.2020 щодо кола спадкоємців (т. 1 а.с.186); копія листа Фрунзенського районного суду м. Харкова №6892 від 10.02.2021 (т. 1 а.с.188); копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 1 а.с.189); копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (т. 1 а.с.189 зворот-190); копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 1 а.с.191,192); копія заяви ОСОБА_2 про особисту приватну власність ОСОБА_4 (т. 1 а.с.193); копія заяви ОСОБА_3 про відсутність судового спору щодо іншого спадкового майна окрім поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме квартири АДРЕСА_2 , телевізору, холодильнику, кухонної витяжки, духової шафи, пральної машинки, що перебуває на розгляді у Фрунзенському районному суді м. Харкова (т. 1 а.с.197); копія позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя (т. 1 а.с.198-200); копія ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 (т. 1 а.с.201); копія постанови Харківського апеляційного суду від 29.09.2020 (т. 1 а.с.202-207); копію ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.03.2021 (т. 1 а.с.209); копія заяви ОСОБА_3 від 20.05.2021 (т. 1 а.с.211); копія рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2020 (т. 1 а.с.213); копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.12.2020 (т. 1 а.с.216-217); копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.12.2020 (т. 1 а.с.221-224); копія державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с.225); копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с.226-229); копія державного акту на право приватної власності на землю (т. 1 а.с.230); копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с.231); копія інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 1 а.с.232); копія свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а.с.233); копія інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 1 а.с.234); інформаційна довідка зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (т. 1 а.с.235-238); копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с.239, 240, 241); копії свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а. с. 255,257,259,261).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, ОСОБА_3 , як єдиний спадкоємець померлого відповідача ОСОБА_4 сторони оспорюваного правочину, є належним відповідачем у даній справі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, зобов`язання за договором наступає з дня укладання відповідного договору сторонами.

Отже, зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Таврика» за кредитним договором виникло з моменту укладення кредитного договору №10/08-ВФЛ від 14.02.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема правонаступництва.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.11.2012 між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Радикл Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «Банк «Таврика» передав ПАТ «Радикал Банк» право вимоги, зокрема за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008, укладеним між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_2 . Зазначена обставина встановлена рішенням суду у цивільній справі №643/1735/14 ц, а тому відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи.

14.12.2017 між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» було укладено договір №ДВ-10/08/ВФЛ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги зокрема до ОСОБА_2 , що встановлено ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 по справі №643/1735/14 ц.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вбачається з рішення суду від 02.10.2014 по справі №643/1735/14-ц станом на 18.08.2014 у відповідача ОСОБА_2 утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 71998,71 доларів США.

Оскільки Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, серед яких заборгованість за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 укладеним між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_2 , був укладений між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Радикл Банк» 19.11.2012, то відповідно до положень ст. 514 ЦК України вже станом на 19.11.2012 у відповідача ОСОБА_2 існувала заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 71998,71 доларів США.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 , яка не виконувала належним чином зобов`язання за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 та очевидно була обізнана про наявність у неї заборгованості за вказаним договором, уклала договір дарування належної їй 1/4 частки квартири 22.05.2013, тобто вже після виникнення заборгованості, яка в подальшому була відступлена ПАТ «Радікал Банк» та стягнута за рішенням суду.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені упостановах ВерховногоСуду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанційстатей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №389/1809/16-ц від 26.09.2019 не вбачала підстав для відступу від цих висновків.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбаченаправочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом провизнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь свого чоловіка після виникнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з невиконанням належним чином умов договору, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що: 1) відповідач відчужила майно після виникнення у неї заборгованості за кредитним договором, який вона не виконувала належним чином; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича.

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Отже, ОСОБА_2 , відчужуючи належну їй на праві спільної сумісної (при укладенні договору дарування спільної часткової власності на підставі Договору про визначення ідеальних часток, посвідченого Корнійчук О. В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 22.05.2013 за реєстром №2151) власності з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з 30.11.1998 частку квартири АДРЕСА_5 , своєму чоловіку ОСОБА_4 , була обізнана про наявність заборгованості за кредитним договором №10/08-ВФЛ від 14.02.2008 перед ПАТ «Банк «Таврика», у їїзаборгованість завказаним кредитнимдоговором складала 71998,71 доларів США станом на 19.11.2012. Суд вважає, що боржник могла передбачити негативні наслідки для себе у зв`язку із неналежним виконанням вказаного зобов`язання та звернення кредитора з позовом до суду для стягнення суми заборгованості та/або звернення стягнення на належне їй майно, зокрема нерухоме.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що зобов`язання за кредитним договором було забезпечено квартирою за адресою: АДРЕСА_4 , не доведено жодними доказами. Крім того, відсутня інформація щодо вартості цієї квартири, що позбавляє суд порівняти розмір боргу за зобов`язанням та вартість майна, яким це зобов`язання нібито забезпечено.

На користь висновку щодо фіктивності правочину (договору дарування частки квартири), свідчить те що, квартира АДРЕСА_5 , перебувала у спільній сумісній власності з 30.11.1998 в тому числі відповідача ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 , договір укладено після виникнення заборгованості перед банком у значній сумі, відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі, частку якої вона відчужила, до 03.07.2014, тобто більше року після відчуження, а квартира продовжувала перебувати у власності інших членів її родини: чоловіка ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_5 . Посилання в договорі дарування на те, що сторони підтвердили, що він не є фіктивним, укладений без наміру приховати будь-які інші правочини тощо не є достовірним підтвердженням того, що цей договір не має ознак фіктивності, за наявності сукупності доказів, що доводять протилежне.

Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №389/1809/16-ц від 26.09.2019, постанові Верховного Суду по справі №405/1820/17 від 24.07.2019.

Суд дійшов висновку, що при укладенні 22 травня 2013 року оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому зобов`язання по кредитному договору №10/08-ВФЛ від 14.02.2008, за яким в подальшому рішенням суду стягнуто грошові кошти з ОСОБА_2 , а тому визнає недійсним оспорюваний правочин на підставі статті 234 ЦК України.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 2102 гривень 00 копійок, по 1051,00 грн з кожної.

Керуючись ст. 2,5, 12,13,76-82, 89, 141, 259,263-265, 273, 354,355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астер-Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , від 22.05.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Оленою Валентинівною, зареєстрований в реєстрі №2153.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Астер-Фінанс» судовий збір у загальній сумі 2102 гривень 00 копійок, по 1051,00 грн з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Астер-Фінанс», місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 34, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40033382.

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олена Валентинівна, місце реєстрації: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 7, реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Повне рішення суду складено 12 липня 2024 року.

Суддя О.М.Тимош