Постанова

від 10.07.2024 по справі 910/16249/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. Справа№ 910/16249/19 (757/56287/17-ц)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Станіка С.Р.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Кисель Н.І. - за ордером серія АН № 1446712 від 25.06.2024;

від ОСОБА_2 : Лакуста О.І. - за ордером серія АА № 1461029 від 02.07.2024.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича до якої приєдналась ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 15.03.2024), яка постановлена за наслідками розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислава Геннадійовича про обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи ОСОБА_1

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Фортуна-Банк»

про стягнення заборгованості

в межах справи № 910/16249/19

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 15.03.2024) відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченко В.Г. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 6, 19 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну» та мотивоване відсутністю підстав, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняються дії направлені на ухилення від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), оскільки приватним виконавцем було надано документи, які дійсно вказують на відсутність у ОСОБА_1 майна та грошових коштів за рахунок якого боржником могло б бути виконане зобов?язання перед стягувачем.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислав Геннадійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц); скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що боржник має інші джерела доходів, які приховує від приватного виконавця, завдяки яким ОСОБА_1 має змогу жити повноцінним життям, ухиляючись від виконання рішення суду.

Відтак, на переконання скаржника, наразі лише обмеження боржника у праві виїзду за межі України стане дієвим засобом для виконання рішення суду, так як змусить не витрачати кошти на закордонні поїздки, а спрямовувати наявні кошти на погашення боргу.

Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 4 ст. 337 ГПК України, оскільки здійснено розгляд подання за відсутності приватного виконавця.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

27.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач просить суд, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 08.04.2024 по 12.04.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Фортуна-Банк» про стягнення заборгованості; в межах справи № 910/16249/19 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

13.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), поміж іншого, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) залишено без руху.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича надійшли заяви про усунення недоліків.

Слід зазначити, що суддя Поляков Б.М. перебував у відпустці з 20.05.2024 по 03.06.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) задоволено клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц); відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц); розгляд апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) призначено на 03.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) задоволено клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) відкладено на 10.07.2024; запропоновано учасникам справи, завчасно, а саме до 09.07.2024 (включно) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) надати письмові пояснення щодо заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2197/24 від 08.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2220/24 від 09.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Станік С.Р.

Явка представників учасників справи

10.07.2024 у судове засідання з`явилися представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Інші учасники справи у судове засідання 10.07.2024 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет та засобами поштового зв?язку, що підтверджується довідками про доставку електронного документа та відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення/поверненнями.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи розумність строків розгляду справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників скаржника та позивача.

Заяви/клопотання подані учасниками справи

02.07.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Головуючим суддею (суддею-доповідачем) у судовому засіданні 10.07.2024 на обговорення ставиться питання про можливість задоволення заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 10.07.2024 підтримав заяву про приєднання до апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 10.07.2024 представник ОСОБА_1 не заперечуючи проти задоволення вищевказаної заяви ОСОБА_2 , залишила її на розсуд суду.

За наслідками розгляду, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), якою задоволено заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги; заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги приєднати до апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Позиції учасників справи

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 10.07.2024 підтримав апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

10.07.2024 у судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просила залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 670 750 дол. США 00 центів, 56 343 дол. США 00 центів, 8 420,00 грн судових витрат по сплаті судового збору.

23.12.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) видано наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2024 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченко Владислава Геннадійовича надійшло подання про обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду вищевказаного подання, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, до якої приєдналась ОСОБА_2 , підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Об`єктом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), якою відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченко В.Г. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

В силу ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Нормами ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У виконавчому провадженні боржник зобов`язаний:

- утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»);

- за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України (п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»);

- своєчасно з`являтися на вимогу виконавця (п. 5 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»);

- надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

На виконання статті 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, 27.05.2008 Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано спільний лист № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Статтею 337 ГПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» 21.07.2023 приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 72323503 з виконання наказу № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), якою боржника зобов`язано, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено приватним виконавцем на адресу боржника, листом за трек-номером 0600034141484, який було отримано ОСОБА_1 24.07.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 80, т. 3).

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

21.07.2023 приватним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про арешт майна боржника (а.с. 81, т. 3).

Також, 21.07.2023 приватним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про арешт коштів боржника (а.с. 82, т. 3).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №340000491 об`єкти нерухомого майна на праві власності за боржником не зареєстровано (а.с. 83, т. 3).

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 21.07.2023 - транспортні засоби на праві власності за боржником не зареєстровані (а.с. 84, т. 3).

У відповідності до відповіді ДФС України від 28.01.2024 у боржника відсутні банківські рахунки фізичної особи-підприємця (а.с. 85, т. 3).

Згідно з відповідями АТ «ОТП Банк» від 29.09.2023 та АБ «Укргазбанк» від 29.09.2023 у боржника наявні банківські рахунки, на яких недостатньо коштів для погашення боргу (а.с. 86, 88, т. 3).

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України від 28.09.2023, відповіді Державної податкової служби України від 28.09.2023 та довідки ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» боржник отримує мінімальну заробітну плату (ас. 89-91, т. 3).

Приватним виконавцем 09.08.2023 та 28.09.2023 направлено виклик боржнику (а.с. 97, 99, т. 3), однак останній на виклики виконавця не з`явився, про що свідчить акт неявки на виклик до приватного виконавця від 24.08.2023 (а.с. 96, т. 3) та акт неявки на виклик до приватного виконавця (повторний) від 12.10.2023 (а.с. 101, т. 3).

Поряд з викладеним, за повідомленням Державної прикордонної служби України від 05.02.2024 (а.с. 92, т. 3), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 21.07.2023 по 05.02.2024 неодноразово перетинав державний кордон України, а саме:

з 23.07.2023 (в`їзд) по 18.08.2023 (виїзд);

з 05.09.2023 (в`їзд) по 29.09.2023 (виїзд);

з 09.10.2023 (в`їзд) по 21.10.2023 (виїзд);

з 28.10.2023 (в`їзд) по 10.11.2023 (виїзд);

з 25.11.2023 (в`їзд).

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду враховує, що багаторазове перетинання скаржником державного кордону, а також перебування його за кордоном протягом певного періоду часу потребує значних грошових коштів, які могли б бути витрачені на погашення наявної в ОСОБА_1 заборгованості перед ОСОБА_2 .

При цьому, скаржником не надано суду доказів того, що виїзд боржника за кордон носив діловий характер, був пов`язаний з виконанням боржником своїх службових чи трудових обов`язків або волонтерською діяльністю тощо.

Більш того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначено, що виїзд боржника за кордон викликаний виключно сімейними обставинами, оскільки останній має п`ять дітей, троє з яких є неповнолітніми та малолітніми.

Суд враховує наведені обставини, однак зазначає, що за наявності у боржника значного розміру заборгованості перед кредитором, виконавчі провадження за якою не завершено, скаржник вільно здійснює закордонні поїздки, витрачаючи на це грошові кошти, в той час як відповідне судове рішення про стягнення боргу боржником жодним чином не виконуються, будь-яких активних дій, спрямованих на їх виконання, не здійснюється, а вимоги приватного виконавця ігноруються.

Зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняються дії направлені на ухилення від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц).

Таким чином, наведені вище обставини у своїй сукупності колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розцінює як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, а тому дійшла висновку про застосування до ОСОБА_1 заходів примусового виконання рішення шляхом обмеження його у праві виїзду за межі України.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Крім того, у справі «Стецов проти України»(AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.

Водночас, з огляду на принцип пропорційності, Суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб`єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи.

Тобто, Європейський Суд вказав про те, що саме по собі невиконання судового рішення боржником не є підставою для застосування такого виключного заходу, як накладення обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, ухилення боржника від виконання такого рішення, яке полягає, у даному випадку, у тому, зокрема, що боржник не з`являється на виклики до приватного виконавця, може свідчити про таке ухилення.

При цьому, заперечення ОСОБА_1 не спростовують доводів наведених у апеляційній скарзі та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

Також, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи приватного виконавця, викладені ним в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченко В.Г. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), а вказана ухвала постановлена без дотримання вимог процесуального закону, у зв`язку із тим, що приватним виконавцем належними доказами, відповідно до ст. 74 ГПК України, доведено факт обізнаності боржника із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, до якої приєдналась ОСОБА_2 , задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича про обмеження у праві виїзду за межі України.

3. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , до повного виконання зобов?язань, покладених на нього у відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/16249/19 (757/56287/17-ц), без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35-В; зареєстрований номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/16249/19 (757/56287/17-ц) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 12.07.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.Р. Станік

О.М. Остапенко