Постанова

від 10.07.2024 по справі 925/1639/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. Справа№ 925/1639/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024

у справі №925/1639/23 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп"

про стягнення 725 451,18 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ" (далі - ТОВ "Глобал Логістік КВ") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп" (далі - ТОВ "Атлантик Груп") 725 451,18 грн, з яких: 362 725,59 грн - основний борг, 362 725,59 грн - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором користування залізничними вагонами №240123 від 24.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати за користування вагонами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 у задоволенні позову ТОВ "Глобал Логістік КВ" відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору у сумі 362 725,59 грн, в тому числі не надано обґрунтованого розрахунку. Оскільки вимоги про стягнення основної заборгованості є необґрунтованими, а тому нараховані на таку суму штрафна санкція, з огляду на її похідний характер, також не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Глобал Логістік КВ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Глобал Логістік КВ" наголосило на тому, що спірна сума заборгованості підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт (наданих) послуг, у тому числі погодженим актом 86 від 30.09.2023, які є підставою для проведення розрахунків. Відповідач не був позбавлений можливості надати наявні у нього документи, вказати достовірні дані та надати контррозрахунок. Однак ТОВ "Атлантик Груп" ухилилося від надання наявних у нього доказів та вдалося лише до заперечення розрахунку позивача.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Логістік КВ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1639/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Глобал Логістік КВ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

27.05.2024 матеріали справи №925/1639/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Зважаючи на те, що 03.06.2024 суддя Козир Т.П. приймала участь у засіданні круглого столу, вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги здійснювалося після повернення судді Козир Т.П. з конференції.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1639/23.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Логістік КВ" у справі №925/1639/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Логістік КВ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

11.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Глобал Логістік КВ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.07.2024. ТОВ "Атлантик Груп" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.07.2024.

01.07.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "Атлантик Груп" на апеляційну скаргу ТОВ "Глобал Логістік КВ".

01.07.2024 відповідальними працівниками Північного апеляційного господарського суду складено акт №925/1639/23/09.1-26/227/24, яким встановлено відсутність ордеру адвоката, що був зазначений у списку додатків до відзиву на апеляційну скаргу.

02.07.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Атлантик Груп" надійшло клопотання про долучення копій ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА від 19.02.2024, виданого на ім`я адвоката Прудивуса М.А. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №151 від 22.12.2003 на ім`я вказаного представника.

Розглянувши подані відповідачем вищезазначені процесуальні документи, колегія суддів зазначає таке.

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Абзацом 1 частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Частинами 5, 6 статті 42 ГПК встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 1 статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (частина 4 статті 263 ГПК України).

До відзиву застосовуються правила, встановлені частиною десятою статті 165 цього Кодексу.

Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (частина 10 статті 165 ГПК України).

За приписами частин першої, шостої статті 6 ГПК (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 №3200-IX, з урахуванням змін) у господарських судах функціонує ЄСІТС; адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Частиною 8 статті 6 ГПК встановлено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом; особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, процесуальний закон передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів: в паперовій або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення) передбачено, що підсистема "Електронний суд" - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду (пункт 27 Положення).

Пунктом 10 Положення передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Вимога про звернення до суду через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

Альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 підтверджено необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Отже, надсилання процесуальних документів до Північного апеляційного господарського суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Атлантик Груп" та його представник - адвокат Прудивус М.А. мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

При цьому матеріали справи №925/1639/23 не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на касаційну скаргу, із використанням підсистеми "Електронний суд", що позбавляє суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов`язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу.

Також у поданих відзиві на апеляційну скаргу та заяві про долучення доказів відповідач не пояснив, у чому полягає неможливість подання цих документів через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Крім цього, колегія суддів зазначає, що в порушення приписів частини 4 статті 263 ГПК України, поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу не містить доказів надсилання його копії та копій доданих до нього документів позивачу з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

Зважаючи на викладене, відзив ТОВ "Атлантик Груп" на апеляційну скаргу та заява про долучення доказів, надіслані на електронну адресу апеляційного господарського суду, подані у спосіб, який не передбачений ГПК України, тому ці процесуальні документи підлягають поверненню заявнику.

01.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Атлантик Груп" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 вищезазначене клопотання ТОВ "Атлантик Груп" було задоволено та постановлено проводити призначене судове засідання в справі №925/1639/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 10.07.2024 представник ТОВ "Глобал Логістік КВ" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

Представник ТОВ "Атлантик Груп" заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення - залишити без змін.

10.07.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги ТОВ "Глобал Логістік КВ", дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 24.01.2023 між ТОВ "Глобал Логістік КВ" (далі за текстом договору - Виконавець) та ТОВ "Атлантик Груп" (далі за текстом договору - Замовник) був укладений договір №240123 користування залізничних вагонів, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язується передати, а Замовник - прийняти в тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вагони, що належать Виконавцю на праві власності та/або на праві тимчасового користування у кількості, зазначеній в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (далі за текстом договору - PC/вагони).

Відповідно до пункту 1.2. договору модель, рік випуску, загальна кількість вагонів, строк передачі PC замовнику в користування, термін користування переданих PC - вказуються в Специфікаціях на кожну партію PC. У свою чергу в Актах приймання - передачі, які є не від`ємною частиною цього Договору, окрім інформації визначеної в Специфікаціях, визначається також модель, реєстраційні номери одиниць PC, їх кількість, відновлювальна вартість кожної одиниці РС.

Пунктом 1.4. договору визначено, що передача вагонів в користування та їх повернення з користування, оформлюється Актом приймання-передачі, що підписаний обома Сторонами, та який є невід`ємною частиною даного правочину.

Загальна вартість договору - це загальна сума, яку повинен оплатити Замовник Виконавцю за весь період дії договору, виходячи з вартості користування однієї одиниці PC за одну добу, що узгоджена в пункті 4.1. або у додаткових угодах до договору. Вартість договору визначається на період його укладення та підлягає коригуванню в період дії договору у випадках передбачених цим договором (пункт 1.9. зазначеної угоди).

За умовами абзацу 1 пункту 2.1. даного договору Виконавець передає узгодженими партіями PC в користування на залізничних станціях, які визначає та попередньо письмово вказує Замовник у транспортних інструкціях. Датою прийому PC в користування є дата підписання Акта приймання-передачі.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що по закінченню терміну користування вагонів, визначеного цим Договором, Замовник зобов`язаний повернути Виконавцю PC на станцію, що вказана в транспортній інструкції Виконавця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту закінчення строку користування.

PC вважається переданим Замовником й прийнятим Виконавцем з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі PC з користування. Фактичною датою передачі вагонів з користування є дата прибуття вагонів на станцію, яка вказана в транспортній інструкції Виконавця. Акт приймання-передачі PC при поверненні з користування підписується уповноваженими представниками Сторін після прибуття PC на станцію, яка вказана Виконавцем в транспортній інструкції (в такому випадку Акт приймання-передачі PC з користування передається Замовнику на руки). Виконавець має право вислати Замовнику Акт приймання-передачі PC з користування поштовим зв`язком, а саме цінним листом з повідомленням та описом вкладення, протягом 3-х (трьох) календарних днів з моменту прибуття вагонів на станцію, на котрій здійснювалась передача вагонів. В такому випадку Замовник зобов`язаний підписати отриманий Акт приймання-передачі PC з користування й направити його Виконавцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Акта приймання-передачі PC з користування. Електронні копії підписаного Акта приймання-передачі PC є чинними до моменту обміну оригіналами (пункт 2.4. договору).

Відповідно до положень пункту 2.5. договору підтвердженням дати прибуття вагону (вагонів) на станцію, на котрій здійснюється передача вагонів з користування є дата, яка вказана в календарному штемпелі станції в залізничній накладній. Дата прибуття може також бути підтверджена на підставі даних ГІОЦ УЗ (дислокації).

Згідно з умовами пункту 2.6. договору орендна плата підлягає начисленню до фактичної дати повернення вагонів з користування, в період нарахування орендної плати входить, в тому числі, при необхідності проведення ремонтних робіт Замовником у зв`язку з виявленням несправностей вагону при попередньому огляді PC під час передачі з користування. Дата повернення вагонів з користування вказується в Акті приймання-передачі після прибуття на станцію призначення.

У відповідності до пунктів 4.1.-4.2. договору визначено, що вартість користування однієї одиниці PC за одну добу складає: 950 грн 00 коп. на добу, в тому числі ПДВ 20%. Вартість договору у цілому складається з розрахунків кількості одиниць PC, які передані в користування. Фактична сума за Договором визначається як сумарна вартість послуг за користування вагонів на підставі щомісячних Актів наданих послуг.

Пунктом 4.3. договору врегульовано порядок оплати орендної плати:

- за перший місяць користування 100% суми, яка вказана в розрахунку (рахунку) Виконавця, не пізніше 2-х (двох) календарних днів після узгодження умов договору користування та його підписання і після заадресовки вагонів на станцію першого навантаження;

- за наступні місяці користування шляхом передоплати за місяць користування, щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі рахунків Виконавця, виходячи з кількості днів користування в місяці й оплати за користування одного вагону за добу.

Згідно пунктом 4.7. договору плата нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі в користування (включно) до дати підписання Акта приймання-передачі з користування (включно). Дата підписання Актів повинна відповідати даті прибуття PC на станцію передачі/повернення PC в/з користування відповідно.

Відповідно до пункту 4.8. договору сторони щомісячно складають та підписують Акт наданих послуг. Замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання оригіналу Акту наданих послуг підписати останній або у цей же термін скласти та надіслати Виконавцеві мотивовану відмову від його підписання.

По закінченню терміну користування, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати прибуття орендованого PC на станцію призначення (станцію повернення PC з користування), визначену Виконавцем, Сторони складають Акт наданих послуг та Акт звірки взаємних розрахунків, які є підставою для проведення остаточних розрахунків (пункт 4.9. договору).

За умовами пункту 5.1. договору Замовник зобов`язується, зокрема, прийняти від Виконавця PC та використати його відповідно до умов даного Договору. (підпункт 5.1.1.); своєчасно та в повному об`ємі оплачувати платежі (підпункт 5.1.2.).

Підпунктом 5.1.6. пункту 5.1. договору визначено, що документом, який підтверджує надання Виконавцем послуг за користування вагонів є Акт наданих послуг (надалі за текстом - Акт). Акт складається щомісячно, в 2-х (двох) екземплярах. Виконавець оформлює зі своєї сторони Акт та направляє по факсу або електронній пошті Замовнику до 5-ого (п`ятого) числа місяця, послідуючого за місяцем користування

Після отримання від Виконавця Акту, Замовник повертає підписаний Акт в тому ж порядку протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту його отримання, або надає свої заперечення до Акта. У разі не надання Замовником Акту наданих послуг або своїх обґрунтованих заперечень до Акту, в певному даним пунктом строк, Акт вважається - узгодженим, а послуги - виконаними. Оригінал Акту наданих послуг Виконавець направляє Замовнику не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, послідуючого за місяцем користування.

Якщо Замовник надав обґрунтовані заперечення до Акту наданих послуг, то після отримання відповіді на заперечення, узгодження Акту проводиться в тому ж порядку та в ті ж самі строки, що й при узгодженні початкового Акту. При поданні Замовником необґрунтованих заперечень на Акт наданих послуг, Акт вважається - узгодженим, а послуги наданими.

Відповідно до пункту 7.13. договору прострочення внесення оплати більш ніж на 10-ть (десять) календарних днів або внесення плати частинами без узгодження Виконавця є підставою для штрафу у розмірі 100% (відсотків) суми заборгованості та/або одностороннього розірвання Договору Виконавцем та поверненню PC Замовником. Замовник зобов`язаний повернути PC Виконавцю протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту розірвання Договору.

Строк дії даного договору складає 2 (два) роки. Цей договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами договору та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту закінчення строку користування PC та проведення усіх взаєморозрахунків за договором (пункт 10.1. вказаного правочину).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у користування залізничні вагони, що підтверджується залізничними накладними та актами здачі-приймання (надання послуг) на загальну суму 3 012 425,59 грн, а саме: №55 від 31.05.2023 на суму 153 640,00 грн, №60 від 30.06.2023 на суму 185 800,00 грн, №64 від 30.06.2023 на суму 153 700,00 грн, № 65 від 04.07.2023 на суму 4 060,00 грн, №66 від 31.07.2023 на суму 1 139 200,00 грн, №86 від 30.09.2023 на суму 1 113 750,00 грн, №102 від 30.09.2023 на суму 213 300,00 грн, №101 від 31.10.2023 на суму 9075,59 грн, №113 від 31.10.2023 на суму 39 900,00 грн.

Акт здачі-приймання (надання послуг) №86 від 30.09.2023 на суму 1 113 750,00 грн, не був підписаний відповідачем, але був отриманий останнім 13.11.2023.

У силу положень підпункту 5.1.6. пункту 5.1. договору вказаний акт вважається також узгодженим, а послуги наданими.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №2 від 03.10.2023 про погашення боргу в сумі 513 750,00 грн, відповідно до змісту якої за надані послуги по договору у ТОВ "Атлантик Груп" станом на 06.10.2023 існує заборгованість у розмірі 513 750,00 грн за виконані послуги у вересні 2023 року. Також зазначено, що Акт виконаних робіт за серпень не підписаний і аргументованих причин з документальним підтвердженням не надійшло. Цистерни знаходились у користуванні і не були передані Виконавцю, тому вся відповідальність за цистерни лежить на Замовнику. Надані послуги по користуванню вагонами ТОВ "Атлантик Груп" досі не оплачені. Станом на 06.10.2023 заборгованість перед ТОВ "Глобал Логістік КВ" складала 350 329,27 грн.

Після отримання вказаної вимоги відповідачем було сплачено 413 300,00 грн, а саме: 10.10.2023 - 213 300,00 грн, 30.10.2023 - 50 000,00 грн, 06.11.2023 року - 50 000,00 грн, 14.11.2023 - 50 000,00 грн, 27.11.2023 - 50 000,00 грн.

21.11.2023 позивач надсилав відповідачу Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 20.11.2023, в якому відображені вище вказані Акти надання послуг за вересень та жовтень 2023 року, здійснені відповідачем платежі. Проте Акт звірки відповідачем не підписаний.

У зв`язку з несплатою ТОВ "Атлантик Груп" у повному обсязі вартості послуг за користування залізничними вагонами за договором №240123 від 24.01.2023, ТОВ "Глобал Логістік КВ" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 362 725,59 грн основного боргу та 362 725,59 грн штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги вважає частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму), за яким, відповідно до статей 759, 760 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Отже, укладення ТОВ "Глобал Логістік КВ" та ТОВ "Атлантик Груп" договору користування залізничними вагонами №240123 від 24.01.2023 було спрямоване на отримання у користування залізничних вагонів та одночасного обов`язку по здійсненню оплати за їх користування.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач вказав, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з недоведенням наявності основної заборгованості та ненаданням її обґрунтованого розрахунку.

Абзацом 1 частини 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 5 статті 762 ЦК України).

Як було правильно зазначено місцевим господарським судом, згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору вартість користування однієї одиниці PC за одну добу складає: 950 грн 00 коп. на добу, в тому числі ПДВ 20%. Вартість договору у цілому складається з розрахунків кількості одиниць PC, які передані в користування. Фактична сума за Договором визначається як сумарна вартість послуг за користування вагонів на підставі щомісячних Актів наданих послуг.

За умовами пунктів 4.8. та 4.9. договору сторони щомісячно складають та підписують Акт наданих послуг. Замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання оригіналу Акту наданих послуг підписати останній або у цей же термін скласти та надіслати Виконавцеві мотивовану відмову від його підписання. Акт наданих послуг та Акт звірки взаємних розрахунків, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.1.6. пункту 5.1. договору документом, який підтверджує надання Виконавцем послуг за користування вагонів є Акт наданих послуг (надалі за текстом - Акт).

З урахуванням вищезазначеним положень законодавства та умов договору, колегія суддів дійшла до висновку, що обов`язок щодо оплати наданих послуг пов`язаний з оформленням належним чином актів наданих послуг, які у даній ситуації вважаються первинними документами, що підтверджують розмір (вартість наданих послуг).

З матеріалів справи вбачається, що факт надання послуг за користування вагонами підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг), а саме: №55 від 31.05.2023 на суму 153 640,00 грн, №60 від 30.06.2023 на суму 185 800,00 грн, №64 від 30.06.2023 на суму 153 700,00 грн, № 65 від 04.07.2023 на суму 4 060,00 грн, №66 від 31.07.2023 на суму 1 139 200,00 грн, №102 від 30.09.2023 на суму 213 300,00 грн, №113 від 31.10.2023 на суму 39 900,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженим представниками сторін без жодних претензій та зауважень.

Разом із цим, акти здачі-приймання (надання послуг) №101 від 31.10.2023 на суму 9075,59 грн та №86 від 30.09.2023 на суму 1 113 750,00 грн не були підписані відповідачем, проте були отримані останнім на електронну пошту через систему "M.E.Doc". Факт отримання вказаних актів не заперечувався відповідачем.

Колегія суддів відзначає, що листування шляхом надіслання електронних листів є частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Більше того абзацом 1 підпункту 5.1.6. пункту 5.1. договору прямо встановлено право Виконавця надсилати Акт по електронній пошті Замовнику.

Також у відповідності до абзаців 2, 3 підпункту 5.1.6. пункту 5.1. договору після отримання від Виконавця Акту, Замовник повертає підписаний Акт в тому ж порядку протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту його отримання, або надає свої заперечення до Акта. У разі ненадання Замовником Акту наданих послуг або своїх обґрунтованих заперечень до Акту, в певному даним пунктом строк, Акт вважається - узгодженим, а послуги - виконаними. Оригінал Акту наданих послуг Виконавець направляє Замовнику не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, послідуючого за місяцем користування. Якщо Замовник надав обґрунтовані заперечення до Акту наданих послуг, то після отримання відповіді на заперечення, узгодження Акту проводиться в тому ж порядку та в ті ж самі строки, що й при узгодженні початкового Акту. При поданні Замовником необґрунтованих заперечень на Акт наданих послуг, Акт вважається узгодженим, а послуги наданими.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи №925/1639/23 відсутні докази надання обґрунтованих заперечень щодо актів надання послуг №101 від 31.10.2023 та №86 від 30.09.2023.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо висловлення заперечень через систему "M.E.Doc" у зв`язку із завищенням суми послуг (т. 1, а.с. 100), оскільки вони стосувалися акту звіряння взаєморозрахунків №262 від 02.10.2023, а не спірних актів надання послуг.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні скріншоти переписки із застосунку "Viber" (т. 1, а.с. 98, 99), в яких, за доводами відповідача, містяться заперечення щодо наданих послуг.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Однак колегія суддів не приймає вищезазначене листування через застосунок "Viber" як доказ надання заперечень щодо вказаних актів, оскільки його зміст не дає можливість суду встановити авторів цього листування, а також його відношення до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що акти здачі-приймання (надання послуг) №101 від 31.10.2023 на суму 9 075,59 грн та №86 від 30.09.2023 на суму 1 113 750,00 грн у відповідності до положень підпункту 5.1.6. пункту 5.1. договору вважаються узгодженими, а послуги наданими.

Таким чином, всього у період з травня 2023 року по жовтень 2023 року позивачем було надано послуги на суму 3 012 425,59 грн.

Перевіряючи розмір основної заборгованості, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 30.09.2023, який був скріплений лише зі сторони позивача.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Зі змісту вказаного акту звірки вбачається, що в ньому відображено вартість наданих послуг згідно вищезазначених узгоджених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), зокрема, у період з травня 2023 по серпень 2023 року позивачем було надано послуги на суму 2 819 477,72 грн, за які, за твердженнями ТОВ "Глобал Логістік КВ", відповідачем було сплачено 2 305 727,72 грн. Відтак заборгованість становила 513 750,00 грн.

Саме з вимогою про сплату такого розміру заборгованості ТОВ "Глобал Логістік КВ" звернулося до ТОВ "Атлантик Груп" у листі від 03.10.2023 №2.

Надалі позивачем було додатково надано послуги на суму 262 275,59 грн (акти №102 від 30.09.2023 на суму 213 300,00 грн, №101 від 31.10.2023 на суму 9 075,59 грн, №113 від 31.10.2023 на суму 39 900,00 грн).

Після отримання вказаної вимоги за твердженнями позивача відповідачем було додатково сплачено 413 300,00 грн, а саме: 10.10.2023 - 213 300,00 грн, 30.10.2023 - 50000,00 грн, 06.11.2023 - 50 000,00 грн, 14.11.2023 - 50 000,00 грн, 27.11.2023 - 50 000,00 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 362 725,59 грн (2 819 477,72 грн - 2 305 727,72 грн + 262 275,59 грн - 413 300,00 грн).

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача щодо розміру заборгованості шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів зауважує, що відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі вагонів у користування не спростовує факт користування ними, оскільки між сторонами були підписані акти надання послуг, а також оформлені залізничні накладні.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували оплату послуг за користування вагонами за договором №240123 від 24.01.2023 та спростовували б заявлений до стягнення розмір заборгованості, зокрема банківські виписки, платіжні інструкції/доручення, контррозрахунки тощо.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у відповідності до положень пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац 1 частини 1 статті 174 ГПК України).

Отже, у випадку відсутності у позовній заяві обґрунтованого розрахунку суми, що підлягає стягненню, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Крім цього, положеннями частини 11 статті 176 ГПК України суду надано право на залишення позову без руху після відкриття провадження у справі.

Однак позов ТОВ "Глобал Логістік КВ" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №925/1639/23. Відсутність обґрунтованого розрахунку спірної суми заборгованості має бути встановлено на стадії відкриття провадження у справі та не може підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи апелянта та вважає доведеною більш вірогідними доказами суму основної заборгованості у розмірі 362 725,59 грн.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 ЦК України).

Пунктом 4.3. договору врегульовано порядок оплати орендної плати:

- за перший місяць користування 100% суми, яка вказана в розрахунку (рахунку) Виконавця, не пізніше 2-х (двох) календарних днів після узгодження умов договору користування та його підписання і після заадресовки вагонів на станцію першого навантаження;

- за наступні місяці користування шляхом передоплати за місяць користування, щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі рахунків Виконавця, виходячи з кількості днів користування в місяці й оплати за користування одного вагону за добу.

Отже, з урахуванням положень статей 530, 762 ЦК України та змісту пункту 4.3. договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості послуг щодо користування залізничними вагонами.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу за договором складає 362 725,59 грн і ТОВ "Атлантик Груп" на момент прийняття рішення не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Глобал Логістік КВ" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Атлантик Груп" зобов`язань за вказаним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 362 725,59 грн штрафу.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до пункту 7.13. договору прострочення внесення оплати більш ніж на 10-ть (десять) календарних днів або внесення плати частинами без узгодження Виконавця є підставою для штрафу у розмірі 100% (відсотків) суми заборгованості та/або одностороннього розірвання Договору Виконавцем та поверненню PC Замовником. Замовник зобов`язаний повернути PC Виконавцю протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту розірвання Договору.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 362 725,59 грн штрафу.

Однак під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафу до 3 627,26грн.

В обґрунтування вказаного клопотання ТОВ "Атлантик Груп" вказало, що застосування штрафу у 100% до наявної заборгованості не відповідає основній мені штрафної санкції - стимулювання боржника до виконання зобов`язання, є занадто великою майновою відповідальністю у порівнянні з частиною виконаного договору та направлено на збагачення позивача за рахунок штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що стягнення штрафу у заявленому розмірі, який дорівнює суми основної заборгованості, не відповідає компенсаційному характеру неустойки, а перетворює її на каральну санкцію.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, в той час як доказів понесення ним збитків чи погіршення фінансового стану, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов`язань ТОВ "Глобал Логістік КВ" не надано.

Також колегія суддів враховує ступінь виконаних грошових зобов`язань порівняно із розміром наявної основної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшення розмір штрафних санкцій на 70%, тобто до 108817,67 грн, відтак відповідне клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені до стягнення розміри основної заборгованості та штрафу є обґрунтованими, проте позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням штрафу на 70%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 362 725,59 основного боргу та 108817,67 грн штрафу.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки, не відповідають дійсним обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Глобал Логістік КВ" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 - частковому скасуванню.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, за результатами розгляду справи, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1639/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в нижчезазначеній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп" (18031, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Університетська, будинок 33; ідентифікаційний код 40641829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ" (03162, місто Київ, вулиця Білецького Академіка, будинок 5Б, квартира 43; ідентифікаційний код 41643460) 362 725 (триста шістдесят дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 59 коп. основного боргу, 108 817 (сто вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 67 коп. штрафу та 10 881 (десять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн 77 коп. судового збору, сплаченого за звернення до суду першої інстанції.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Груп" (18031, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Університетська, будинок 33; ідентифікаційний код 40641829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Логістік КВ" (03162, місто Київ, вулиця Білецького Академіка, будинок 5Б, квартира 43; ідентифікаційний код 41643460) 13 058 (тринадцять тисяч п`ятдесят вісім) грн 12 коп. судового збору, сплаченого за звернення до суду апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №925/1639/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст складено 12.07.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова