Постанова

від 04.07.2024 по справі 922/1812/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/1812/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Чорний І.В. (поза межами приміщення суду)

відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали заяви представника ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення (вх.№765 від 16.01.2024) за результатами розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх.№2445Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 (суддя Новікова Н.А, повний текст рішення складено 19.10.2023) у справі № 922/1812/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту, м. Харків

про стягнення 4 273 771,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту (далі ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту) про стягнення штрафних санкцій у сумі 4 273 771,04 грн у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 15.07.2022 № 310-22 на закупівлю окулярів-масок захисних балістичних (далі спірний договір, договір від 15.07.2022).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, у позові відмовлено частково, стягнуто з ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафні санкції за договором від 15.07.2022 № 310-22 у сумі 1 049 600,00 грн, а також 31 488,00 грн витрат зі сплати судового збору.

16.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Т. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судових витрат у сумі 211 208,56 грн на правову (правничу) допомогу, які складаються з 50 000,00 грн основного гонорару та 161 208,56 грн додаткового гонорару.

Військова частина НОМЕР_1 просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правничу допомогу, вказуючи на ненадання доказів на підтвердження таких витрат, оскільки акт, на який посилається заявник, може слугувати лише підтвердженням факту виконаних робіт, а не доказом сплати коштів за їх виконання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у задоволенні заяви представника ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Т. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції установив, що сторони в договорі про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401 передбачили, що адвокат надає послуги замовнику на умовах повної попередньої оплати.

Натомість, суд зазначив, що до заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката не додано жодних доказів фактично понесених замовником витрат на послуги адвоката, дійшовши висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції з огляду на відсутність доказів реального понесення таких витрат.

Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту у касаційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення з позивача судових витрат у сумі 211 208,56 грн на правову (правничу) допомогу, які складаються з 50 000,00 грн основного гонорару та 161 208,56 грн додаткового гонорару.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту, скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, а справу передано до суду апеляційної інстанції для нового розгляду заяви ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту про ухвалення додаткового рішення.

29.05.2024 витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №922/1812/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 виправлено допущену у пункті 2 резолютивної частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/1812/23 технічну описку, а саме: замість Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/1812/23 скасувати, справу передати для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту про ухвалення додаткового рішення зазначено Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/1812/23 скасувати, справу передати для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 заяву головуючого судді Тихого П.В. (суддя-доповідач), судді Плахова О.В., судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/1812/23 задоволено.

Матеріали справи №922/1812/23 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

26.06.2024 витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/1812/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Слободін М.М. (суддя-доповідач), суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 прийнято до провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення (вх.№765 від 16.01.2024) за результатами розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх.№2445Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23. Розгляд заяви призначено на 04.07.2024.

В судове засідання, призначене на 04.07.2024, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала апеляційного суду від 28.06.2024 була надіслана до електронних кабінетів всіх учасників справи та отримані ними 28.06.2024.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1812/23, судова колегія зазначає про таке.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З матеріалів справи убачається, що 04.09.2023 між адвокатом Харцизовою Тетяною Володимирівною (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту (Замовник) був укладений договір про надання правової допомоги №090401(далі - договір), за яким адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. (п. 1.1 договору).

11.12.2023 Адвокат та Замовник уклади додаткову угоду№1 до договору про надання правової допомоги №090401 від 04.09.2023, відповідно до умов якої сторони погодилися внести зміни та доповнити п. 3.1. договору підпунктами 3.1.4. та п. 3.1.5. наступного змісту:

« 3.1.4. основний гонорар 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок за ведення однієї судової справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі, але не виключно, з розгляду апеляційної скарги по справі №922/1812/23, при цьому Сторони погоджуються, що кількість годин роботи, судових засідань, їх наявність та/чи відсутність, не впливають на розмір гонорару. Дана сума сплачується Замовником на умовах авансового внеску;

3.1.5. додаткова винагорода, «гонорар успіху» - 5 (п`ять) відсотків від суми, щодо якої було подано апеляційну скаргу по справі №922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню Замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги.»

11.12.2023 Адвокат та Замовник підписали Акт №2 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого:

1. Адвокат надав, а Замовник отримав наступні послуги:

1.1 Правовий аналіз та усна консультація Замовника відносно наявних способів захисту та конкретних дій, щодо розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції по справі №922/1812/23;

1.2 Підготовка (складання) та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №922/1812/23;

1.3 Участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції (1 судове засідання у разі необхідності).

2. Основний гонорар Адвоката за послуги надані відповідно до п. 3.1.4. договору та п. 1. даного Акту складає 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

3. Замовником сплачено, а Адвокатом прийнято, відповідно до п. 3.1.5. договору, додаткову винагороду «гонорар успіху», який становить 5% від суми, щодо якої було подано апеляційну скаргу по справі №922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню Замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги та становить 161 208 (сто шістдесят одна тисяча двісті вісім) грн. 56 коп. відповідно до розрахунку:

- 4 273 771,04 - 1 049 600,00 = 3 224 171,04 грн.

- (3224171,04/100)*5% = 161 208,56 грн.

4. Замовник отримав послуги та документи в повному обсязі, претензій до якості наданих Адвокатом послуг не має.

5. Підписанням даного Акту Сторони підтверджують, що Замовником здійснено оплату за надані послуги у сумі 211 208 (двісті одинадцять тисяч двісті вісім) грн. 56 коп. у день підписання даного Акту, що становить суму гонорару та додаткової винагороди

З умов укладеного між Адвокатом та Замовником договору вбачається, що сторони погодили гонорара адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Крім того, сторонами узгоджено, що сума основного гонорару (50000,00 грн.) сплачується Замовником на умовах авансового внеску (п.3.1.4.), а додаткова винагорода, «гонорар успіху», сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню Замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги.»

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З наданого договору № 090401 про надання правової допомоги від 04.09.2023 убачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару 50000, 00 грн та додаткова винагорода, «гонорар успіху» - 5 (п`ять) відсотків від суми, щодо якої було подано апеляційну скаргу по справі №922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню Замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги.

У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначала про необхідність їх зменшення до нуля з відмовою у задоволенні заяви адвоката, вказуючи, зокрема, що їх розмір є неспівмірними з підготовленими документами та які містяться в матеріалах справи № 922/1812/23, а також, у зв`язку з тим, що відсутні докази оплати даних коштів відповідачем, що створює ознаки штучних та непідтверджених витрат адвоката, оскільки, сам акт не є платіжним документом про перерахунок та отримання коштів відповідачем у справі.

Щодо тверджень про відсутність доказів оплати даних коштів відповідачем Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2024 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Підписанням акта сторони підтверджують, що замовником здійснено оплату за надані послуги у сумі 211 208,56 грн у день підписання акта, що становить суму гонорару та додаткового гонорару (пункт 5 акта про приймання-передачу наданих послуг).

У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)…

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18".

Як свідчать матеріали справи, представником ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" адвокатом Харцизовою Т. В. здійснено правовий аналіз та усна консультація замовника відносно наявних способів захисту та конкретних дій, щодо розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції по справі №922/1812/23, складено відзив на апеляційну скаргу по справі №922/1812/23, а також представник відповідача приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.01.2024.

У свою чергу, позивач, заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу, вказувала на невідповідність розміру витрат критеріям реальності, розумності та обґрунтованості. Крім того зазначає, що відповідачем не подано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

Колегія суддів частково погоджується з доводами позивача та зазначає, що розмір гонорару не є співмірним з наданими послугами.

Так, п. 1. та п. 2 Акту охоплюють одну і ту саму послугу, а виокремлення адвокатом послуг: «правовий аналіз та усна консультації замовника відносно наявних способів захисту та конкретних дій щодо розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції» та «підготовка (складання) і подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 922/1812/23» є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зауважує, що під час розгляду заяви було проведено одне судове засідання.

Щодо тверджень про відсутність детального опису наданих послуг колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401 детальний опис робіт та винагорода, яку замовник сплачує адвокату визначено в актах приймання-передачі наданих послуг.

Також колегія суддів враховує, що додатковою постановою ВС від 30.04.2024 у даній справі заяву ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/1812/23 задоволено частково та стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, беручи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню у розмірі 15 000, 00 грн, а в іншій частині слід відмовити.

Щодо заявленого «гонорар успіху» у розмірі 161 208,56 грн, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до п. 3.1.5. додаткової угоди від 11.12.2023 додаткова винагорода, «гонорар успіху» - 5 (п`ять) відсотків від суми, щодо якої було подано апеляційну скаргу по справі №922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню Замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 Акту № 2 приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 090401 від 04.09.2023 замовником сплачено, а адвокатом прийнято, додаткову винагороду «гонорар успіху», який становить 5% від суми, щодо якої було подано апеляційну скаргу по справі №922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується Замовником на умовах 100% передплати та підлягає поверненню замовнику протягом 2 (двох) днів у разі задоволення апеляційної скарги та становить 161 208 (сто шістдесят одна тисяча двісті вісім) грн. 56 коп. відповідно до розрахунку:

- 4 273 771,04 - 1 049 600,00 = 3 224 171,04 грн.

- (3224171,04/100)*5% = 161 208,56 грн.

Водночас, колегія суддів зауважує, по своїй суті гонорар успіху виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже, таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 14.09.2022 у справі №923/367/20, від 11.01.2023 у справі №922/4195/21).

Крім того, визначаючи суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West" проти України» від 23.01.2014 (East/West Limited., заява № 19336/04, § 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Колегія суддів акцентує, що справа не є складною, виконаний у даній справі адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) не є важким та не потребував значної кількості часу.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи те, що заявлений гонорар успіху є такими, що не має характеру необхідних витрат, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, має надмірний характер, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений «гонорар успіху» підлягає відшкодуванню у розмірі 50 000, 00 грн, а в іншій частині слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність відповідачем, відповідно до вимог ст.74 ГПК України, надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» правової допомоги у розмірі 15 000, 00 грн і «гонорару успіху» у розмірі 50 000, 00 грн.

Керуючись статтею 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/1812/23 задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, код ЄДРПОУ: 39243307) 65 000,00 грн., з яких: 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 50 000,00 грн. "гонорару успіху".

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текс додаткової постанови складено та підписано 11.07.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко