Постанова

від 10.09.2024 по справі 922/1812/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1812/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (головуючий суддя Слободін М. М., судді Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.)

у справі № 922/1812/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - відповідач)

про стягнення 4 273 771,04 грн,

ВСТУП

На розгляд Верховного Суду поставлено питання в контексті застосування норм права щодо відшкодування заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень

1.1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення 4 273 771,04 грн штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 15.07.2022 № 310-22.

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 922/1812/23, у позові відмовлено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції за договором від 15.07.2022 № 310-22 на суму 1 049 600 грн, а також 31 488 грн витрат зі сплати судового збору.

1.3. Верховний Суд постановою від 16.04.2024 залишив без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі № 922/1812/23.

2. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та прийнятих судових рішень за результатами її розгляду

2.1. 15.01.2024 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Харцизової Т. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат відповідача в суді апеляційної інстанції на загальну суму 211 208,56 грн, які складаються з 50 000 грн основного гонорару та 161 208,56 грн додаткового гонорару.

2.2. 06.02.2024 через підсистему "Електронний суд" позивач подав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та просив відмовити у її задоволенні та стягненні витрат на правову допомогу адвоката в повному обсязі, вказуючи на ненадання відповідачем доказів на підтвердження таких витрат, оскільки акт, на який посилається заявник, може слугувати лише підтвердженням факту виконаних робіт, а не доказом сплати коштів за їх виконання.

2.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/1812/23 у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Харцизової Т. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

2.3.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що сторони в договорі про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401 передбачили, що адвокат надає послуги замовнику на умовах повної попередньої оплати.

2.3.2. Апеляційний суд зауважив, що до заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката не додано жодних доказів фактично понесених замовником витрат на послуги адвоката, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

2.4. Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 скасовано, справу передано для нового розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

2.5. За результатами нового розгляду зазначеної заяви у справі № 922/1812/23 Східним апеляційним господарським судом ухвалено додаткову постанову від 04.07.2024, якою заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі задоволено частково, стягнено з позивача на користь відповідача 65 000 грн, з яких 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50 000 грн "гонорару успіху".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, ухвалити в цій справі нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у вимогах адвоката, заявлених в інтересах відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування правової позиції у касаційній скарзі позивач із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваної додаткової постанови у справі № 922/1812/23 не врахував висновків, викладених Верховним Судом:

- у постановах від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17 та від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19, щодо застосування статей 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України (право сторін на укладення "змішаного договору" та обов`язковість договору);

- у постановах від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо застосування статей 74, 76- 79, 86, 236, 237 ГПК України (оцінка доказів, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та з`ясування обставин справи, що входять до предмета доказування, з урахуванням підстав позову та умов укладеного між сторонами договору).

4.2. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення вимог адвоката про стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу, не з`ясував, чи здійснив відповідач оплату за надані йому адвокатом послуги із правової допомоги та яким первинним бухгалтерським документом цей факт підтверджується, що мало наслідком неправильну кваліфікацію апеляційним судом спірних правовідносин та оцінку зібраних у справі доказів у цій частині. На думку позивача, при прийнятті рішення в частині задоволення вимог адвоката про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 65 000 грн (основний гонорар і "гонорар успіху") апеляційний суд порушив вимоги щодо законності й обґрунтованості судового рішення, передбачені статтею 236 ГПК України.

4.3. Скаржник зауважив, що підписання будь-якого акта не може підтверджувати фактичну оплату за надані адвокатські послуги, натомість врахування судами такого акта, замість банківської квитанції (у випадку безготівкової форми розрахунків) чи квитанції із прибуткового касового ордера (у випадку готівкової форми розрахунків), може мати наслідком недотримання принципу правової визначеності, позаяк у матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем оплати за надану йому адвокатом правову допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді цього спору по суті.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи; просить Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду - без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 922/1812/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.2. У пункті 1 прохальної частини касаційної скарги, поданої позивачем 22.07.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд", заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю, на думку скаржника, виключної правової проблеми при розгляді його касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 04.07.2024 у цій справі.

6.2.1. Згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

6.2.2. Верховний Суд розглядаючи це клопотання, зауважує, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Із погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

6.2.3. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20 зазначила, що для віднесення справи до категорії спорів, які містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, але не одночасно в їх сукупності, зокрема:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- установлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;

- існують якісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) установлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо. Водночас справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.

6.2.4. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

6.2.5. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України випливає, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

6.2.6. З огляду на викладені критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема: навести інші справи різних юрисдикцій, в яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

6.2.7. Виходячи із приписів статті 302 ГПК України, якщо учасник справи звертається до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої цієї статті, зважаючи на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, учаснику справи також необхідно обґрунтувати наявність такої виключної правової проблеми саме у цій справі.

6.2.8. Отже, касаційний суд, з урахуванням відповідного обґрунтування поданого скаржником клопотання, зважаючи на обставини справи та відповідні критерії, за наявності яких можлива передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, приймає рішення про наявність / відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6.2.9. У клопотанні про передачу справи, що переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивач, обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, не вказав, у чому саме полягає неоднакове вирішення або глибокі розходження щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та статті 129 ГПК України у різних справах, а отже, не навів кількісних та якісних показників, які б свідчили про наявність інших справ із подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні. При цьому власні міркування позивача щодо вирішення цього правового питання не свідчать про наявність виключної правої проблеми.

6.2.10. З огляду на таке Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.

6.3. Розпорядженням керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І. М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/1812/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. (головуючий), Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Встановлені судами обставини справи. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження в цій справі є додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, якою частково задоволено заяву відповідача про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат і покладено на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції на загальну суму 65 000 грн (основний гонорар адвоката та "гонорар успіху").

7.2. Проаналізувавши доводи касаційної скарги як підстави касаційного оскарження з точки зору дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення вимог відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000 грн основного гонорару та 50 000 грн "гонорару успіху", колегія суддів зазначає таке.

7.3. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.4. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

7.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.6. Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

7.7. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

7.8. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).

7.9. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.10. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.11. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.12. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.13. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.14. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

7.15. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість вже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

7.16. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

7.17. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.18. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони (частина п`ята статті 126 ГПК України).

7.19. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

7.20. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

7.21. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

7.22. Як установив суд апеляційної інстанції, 04.09.2023 між відповідачем (замовник) та адвокатом Харцизовою Т. В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 090401, за умовами пункту 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення в порядку та строки, передбачені сторонами.

7.23. За умовами пункту 3.1 договору за надання правової допомоги замовник сплачує адвокату гонорар у такому розмірі:

- основний гонорар - 50 000 грн за ведення судової справи у суді першої інстанції, в тому числі, але не виключно, справ щодо розгляду заяв про поворот виконання рішення суду, при цьому сторони погоджуються, що кількість годин роботи, судових засідань, їх наявність та/чи відсутність, не впливають на розмір гонорару. Дана сума сплачується замовником на умовах авансового внеску (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 договору);

- 5 000 грн за складання будь-якого процесуального документа та подання його до суду, що сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту підписання акта наданих послуг (правової допомоги) (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 договору);

- додаткова винагорода "гонорар успіху" - 5 % від розміру суми, щодо якої отримано стягнення (поворот виконання) в рамках розгляду позовної заяви чи заяви про поворот виконання рішення суду, яка сплачується замовником на умовах 100 % передплати та підлягає поверненню замовнику протягом 2 днів у разі відмови у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 договору).

7.24. Детальний опис робіт та винагорода, яку замовник сплачує адвокату, визначено в актах приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.2 договору).

7.25. У розділі 4 договору про надання правової допомоги визначено порядок розрахунків та передбачено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги визначаються сторонами у пункті 3.1 договору та в актах приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1 договору). Оплата правової допомоги здійснюється замовником у виді 100 % передплати у розмірі, визначеному у пункті 3.1 договору, протягом банківського дня з моменту підписання договору, якщо інше не визначено додатково сторонами.

7.26. 11.12.2023 між адвокатом і замовником укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401, за змістом якої сторони погодилися внести зміни та доповнити пункт 3.1 договору підпунктами 3.1.4 та 3.1.5, якими передбачили, що "3.1.4. Основний гонорар - 50 000 грн за ведення однієї судової справи у суді апеляційної інстанції, у тому числі, але не виключно, з розгляду апеляційної скарги у справі № 922/1812/23, при цьому сторони погодили, що кількість годин роботи, судових засідань, їх наявність та/чи відсутність, не впливають на розмір гонорару. Дана сума сплачується замовником на умовах авансового внеску. 3.1.5. Додаткова винагорода "гонорар успіху" - 5 % від розміру суми, щодо якої подано апеляційну скаргу у справі № 922/1812/23 в частині оскарження рішення суду першої інстанції та таке рішення суду після перегляду його в апеляційній інстанції не було скасовано та залишилося в силі, яка сплачується замовником на умовах 100 % передплати та підлягає поверненню замовнику протягом 2 днів у разі задоволення апеляційної скарги".

7.27. Також 11.12.2023 між замовником та адвокатом складено та підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401, з якого вбачається, що адвокат надав, а замовник отримав послуги, а саме:

- правовий аналіз та усну консультацію замовника відносно наявних способів захисту та конкретних дій щодо розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у справі №922/1812/23;

- підготовку (складання) та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 922/1812/23;

- участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

7.28. Згідно з пунктами 2, 3 акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2023 основний гонорар адвоката за послуги, надані відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору та пункту 1 цього акта, становить 50 000 грн. Замовником сплачено, а адвокатом прийнято відповідно до підпункту 3.1.5 пункту 3.1 договору додаткову винагороду "гонорар успіху", який становить 5 % від розміру суми, щодо якої подано апеляційну скаргу у справі № 922/1812/23, а саме 161 208,56 грн.

7.29. Підписанням цього акта сторони підтверджують, що замовник здійснив оплату за надані послуги на суму 211 208,56 грн (50 000 грн + 161 208,56 грн) у день підписання акта, що становить суму гонорару та додаткового гонорару (пункт 5 акта № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору від 04.09.2023 № 090401).

7.30. Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Харцизова Т. В. надала відповідачу такі адвокатські послуги в суді апеляційної інстанції:

- склала та подала відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції від 02.10.2023, прийняте по суті спору;

- склала та подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- взяла участь у судовому засіданні апеляційного суду 10.01.2024 у режимі відеоконференції.

7.31. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 зазначив, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки видам правової допомоги, які надано відповідачу адвокатом Харцизовою Т. В. під час розгляду справи № 922/1812/23 в суді апеляційної інстанції, однак, обмежившись посиланням на відсутність доказів реального понесення таких витрат, залишив поза увагою, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також апеляційний суд не навів доводів нерозумності таких витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для відповідача.

7.32. Під час нового розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції дослідив подані адвокатом відповідача докази на підтвердження наданих нею послуг із правової допомоги відповідачу в суді апеляційної інстанції, врахував заперечення позивача проти задоволення цієї заяви в повному обсязі з підстав невідповідності заявленого розміру судових витрат відповідача критеріям розумності, реальності й обґрунтованості та частково погодився з доводами позивача з огляду на неспівмірність розміру гонорару адвоката із обсягом наданої нею правової допомоги відповідачу.

7.33. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що пункти 1, 2 акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2023 охоплюють одну і ту ж послугу, а виокремлення адвокатом послуг: "правовий аналіз та усна консультація замовника відносно наявних способів захисту та конкретних дій щодо розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції" та "підготовка (складання) і подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 922/1812/23" є необґрунтованим.

7.34. Апеляційний суд зауважив, що під час розгляду заяви було проведено одне судове засідання.

7.35. Щодо тверджень позивача про відсутність детального опису наданих послуг апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 № 090401 детальний опис робіт та винагорода, яку замовник сплачує адвокату, визначено в актах приймання-передачі наданих послуг.

7.36. Також суд апеляційної інстанції врахував, що додатковою постановою Верховного Суду від 30.04.2024 у цій справі заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/1812/23 в суді касаційної інстанції задоволено частково та стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7.37. З урахуванням зазначеного, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, беручи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню в розмірі 15 000 грн, а в решті вимог заяви в частині стягнення основного гонорару слід відмовити.

7.38. Щодо "гонорару успіху" адвоката на суму 161 208,56 грн суд апеляційної інстанції врахував, що заявлений "гонорар успіху" є такими, що не має характеру необхідних витрат, є неспівмірним із виконаною адвокатом роботою, має надмірний характер, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, та з огляду на встановлене дійшов висновку про часткове відшкодування "гонорару успіху" за рахунок позивача на суму 50 000 00 грн, а в іншій частині відмовив у задоволенні заяви відповідача.

7.39. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

7.40. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34- 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

7.41. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

7.42. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

7.43. Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

7.44. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 зауважив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

7.45. Верховний Суд акцентує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

7.46. Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

7.47. Вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого "гонорару успіху", колегія суддів виходить з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

7.48. Відтак Суд ураховує загальну суму стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи, що переглядається, в суді апеляційної інстанції сукупно, "гонорар успіху" в цій частині, предмет та ціну позову, обсяг робіт, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат у контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з огляду на письмові заперечення позивача, не покладає на позивача весь заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в апеляційній інстанції та обмежує його до розміру 10 000 грн основного гонорару адвоката (подання відзиву на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції, подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, участь адвоката у засіданні апеляційного суду 10.01.2024 у режимі відеоконференції).

7.49. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн основного гонорару адвоката як такого, що обґрунтований належними доказами, є співрозмірним і відповідає обсягу наданих адвокатом відповідача послуг. Разом із тим висновок апеляційного суду про покладання на позивача витрат відповідача на оплату адвокатських послуг у частині стягнення 5 000 грн основного гонорару та 50 000 грн «гонорару успіху» (додаткового гонорару) є помилковим, оскільки заявлені в цій частині витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із видами адвокатських послуг, наданих адвокатом Харцизовою Т. В. під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, та є надмірним майновим тягарем для позивача з огляду на його основний вид діяльності в умовах воєнного стану. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні з позивача на користь відповідача 35 000 грн основного гонорару та 111 208, 56 грн «гонорару успіху», тому в цій частині оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду залишає без змін.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.2. За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

8.3. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України).

8.4. Виходячи із повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів, оцінивши доводи заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, керуючись зазначеними критеріями їх оцінки та статтями 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 922/1812/23 слід змінити, стягнувши з позивача на користь відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

8.5. Із урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися та частково спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 922/1812/23 змінити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, код ЄДРПОУ 39243307) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 922/1812/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова