Рішення
від 02.07.2024 по справі 902/371/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2024 р.Cправа № 902/371/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23, м. Київ, 01024)

до: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, буд. 29, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 1 284 814,45 грн.

та зустрічним позовом: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, буд. 29, м. Вінниця, 21036)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23, м. Київ, 01024)

про визнання протиправною бездіяльність та внесення змін до договору

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача за первісним позовом Касіяненко І.В. згідно ордера (в режимі відеоконфененції);

відповідача за первісним позовом Король С.І. згідно витягу з ЄДР

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у розмірі 1 284 814,45 грн, з яких: 1 251 755,40 грн - основний борг; 30 075,05 грн - пеня; 2 984,00 - 3 % річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 05.04.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/371/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.04.2024.

18.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" № б/н від 17.04.2024 (вх. № 458/24 від 18.04.2024), в якій уповноважений представник КП "ВТК" просить суд:

1. Визнати бездіяльність ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) по недотриманню вимог п. 5.3. договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 укладеного за результатами проведеної тендерної закупівлі А-2022-12-23-017968-а протиправною.

2. Зобов`язати ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) внести зміни до п.5.1. договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 укладеного між ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) та КП "Вінницька транспортна компанія" (03327925) виклавши його у наступній редакції:

"5.1. Ціна 1000,0 кубічних метрів Газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного Договору (надалі - "Ціна Газу"), в національній валюті України з урахуванням ПДВ 20% в розрізі місяців складає:

січень 2023 28 326,6667 грн.

лютий 2023 16 648,2161 грн.

березень 2023 14 869,2487 грн.

квітень 2023 9 987,6087 грн.

травень 2023 290,8975 грн.

червень 2023 9 744,2013 грн.

липень 2023 12 597,3703 грн.

серпень 2023 12 113,6261 грн.

вересень 2023 13 777,8218 грн.

жовтень 2023 13 627,6182 грн.

листопад 2023 11 846,3704 грн.

грудень 2023 11 467,1865 грн.

січень 2024 10 856,6692 грн.

та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником ГТС."

Зазначені ціни підлягають врахуванню у взаєморозрахунках за поставлений газ у період 01.02.2023 по 01.02.2024, тобто до набрання чинності змін до договору."

У зв`язку із встановленими судом недоліками зустрічної позовної заяви, суд, ухвалою від 22.04.2024, постановив зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" залишити без руху та встановив позивачу за зустрічним позовом строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 25.03.2024, що надійшла через підсистему "Електронний суд" 26.03.2024 (вх. № 01-34/3244/24), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 29.04.2024, прийняв зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами про визнання протиправною бездіяльність та внесення змін до договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023, об`єднав в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у загальному розмірі 1 284 814,45 грн, з яких: 1 251 755,40 грн - основний борг; 30 075,05 грн - пеня; 2 984,00 - 3 % річних, для спільного розгляду.

Суд, ухвалою від 30.04.2024, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відклав на 05.06.2024,

09.05.2024, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4871/24 від 09.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп".

За наслідками судового засідання 05.06.2024, судом відкладено підготовче засідання на 11.06.2024, про що постановлено протокольну ухвалу.

05.06.2024, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представника Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" Короля С.І. №б/н від 05.06.2024 (вх. № 01-34/5827/24) про долучення до матеріалів справи доказів.

При розгляді справи 11.06.2024 представником Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" заявлено усне клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів.

Суд, дослідивши клопотання Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" № б/н від 05.06.2024 (вх. № 01-34/5827/24), заслухавши пояснення його представника, зважаючи на думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", задоволив клопотання представника Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про поновлення строку на подання доказів, долучивши їх до матеріалів справи та прийнявши до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 27.06.2024, про що 11.06.2023 постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 27.06.2024 судом оголошено перерву до 28.06.2024.

27.06.2024, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" - Касіяненко І.В. надійшло три ідентичні за змістом клопотання №б/н від 27.06.2024 про повторне долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу рахунку № 83 від 31.01.2024 та акту № 79 від 31.01.2024..

В судовому засіданні 28.01.2024, суд залишив без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" №б/н від 27.06.2024 про долучення доказів, оголосив перерву в судовому засіданні до 01.07.2024, про що постановив протокольні ухвали.

На визначену судом дату (01.07.2024) представник позивача за первісним позовом з`явився в режимі відеоконференції. Представник відповідача за первісним позовом прийняв участь в судовому засіданні в залі суду.

При розгляді справи 01.07.2024 судом проведено стадію безпосереднього дослідження доказів та стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні 01.07.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати 02.07.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (позивач за первісним позовом) вказує, що 13.01.2023 між Комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (Постачальник) був укладений Договір № 013-23 про постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов`язався постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

На виконання умов Договору 13.02.2024 ТОВ «СК Енерджі Груп» було направлено на адресу КП «Вінницька транспортна компанія» акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року та рахунок на оплату № 83 за січень 2024 року на суму 1 251 755,40 грн.

Проте, станом на 21 березня 2024 року рахунок на оплату №83 за січень 2024 року не оплачений та, відповідно, сума боргу становить 1 251 755,40 грн.

Позивач зауважує на тому, що не отримував жодних заперечень чи зауважень (відмов) КП «Вінницька транспортна компанія» на акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року, що, на його переконання, свідчить про відсутність незгоди Споживача із зазначеною інформацією в акті прийманні-передачі № 79, та, відповідно, в рахунку № 83 за січень 2024 року.

За наведеного, позивач за первісним позовом вважає, що КП «Вінницька транспортна компанія» не виконало належним чином свої зобов`язання за Договором, чим порушило пп. 6.1., 6.1.1., 6.2. Договору.

Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви зазначає таке. Між ТОВ «СК Енерджі Груп» то КП «Вінницька транспортна компанія», за результатами проведеної тендерної закупівлі UА-2022-12-23-017968-а було укладено договір на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 (Договір), за ціною 28 326,67 грн/ за 1000 куб.м. Даний Договір укладено за наслідком проведення тендерної процедури передбаченої ЗУ «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей передбачених Постановою КМУ №1178 від 12.06.2022.

Постачання природного газу було розпочато з 01.02.2023. Після закінчення лютого місяця, відповідальні працівники КП «ВТК» неодноразово та безуспішно звертались до працівників договірного відділу та менеджерів ТОВ «СК Енерджі Груп» з метою приведення цін поставки газу до ринкової.

КП «Вінницька транспортна компанія» зауважує на тому, що ринок газу є достатньо волатильним і нажаль погано прогнозований, тому щомісячний перегляд ціни за результатами усних перемовин є нормальною підприємницькою практикою. Відсутність адекватних дій ТОВ «СК Енерджі Груп» змусило КП «Вінницька транспортна компанія» звернутись своїм листом №399 від 16.05.2023 про перегляд ціни. При цьому підприємство попередило, що у разі відмови від корегування ціни ним буде застосовано процедуру самозахисту цивільних прав у вигляді притримання, в порядку ст. 594 ЦК України.

ТОВ «СК Енерджі Груп», у своєму листі №25/05-02 від 25.05.23, відмовився від корегування ціни за попередні періоди мотивуючи це тим, що порядок зміни ціни не визначений у договорі, а сама ціна є фіксованою. При цьому вказав, що готовий до такого перегляду у майбутньому.

21.07.2023 КП «ВТК» запропонувало ТОВ «СК Енерджі Груп» встановити ціну серпня місяця 2023 року (на майбутнє) ( лист №606 від 21.07.2023). Проте відповіді на таку пропозицію не отримало, що розцінене як відмову.

У відповідності до п. 5.3. Договору встановлено що перегляд цін здійснюється сторонами щомісячно, при цьому зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливання такої ціни на ринку за одиницю товару.

Тобто перегляд ціни на Товар є самостійним обов`язком кожної сторони і не залежить від дій (бездіяльності) протилежної сторони.

При цьому сторони погодились, що зміна ціни може відбуватися за умови настання подій які перелічені у п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

За змістом п.5.3 Договору, за базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону закупівлі, за наслідками якої укладено договір. В межах закупівлі № UА-2022-12-23-017968-а така дата є 02.01.2023, тобто перегляду підлягала ціна поставки починаючи з лютого 2023 року, що узгоджується з положеннями ч.3 ст. 631 ЦПК України.

КП «ВТК» вважає, що ТОВ «СК Енерджі Груп», усвідомлюючи реальний стан ринку природного газу, мав повне розуміння про суттєве зниження такої ціни на ринку. При цьому, відмовляючи своїм листом №25/05-02 від 25.05.2023 у перегляді цін, останній не посилався на неприйнятність запропонованих цін за лютий-травень 2023 року.

Тому КП «ВТК» стверджує, що необґрунтована відмова від виконання умов 5.3. договору зі сторони ТОВ «СК Енерджі Груп» призводила до заподіяння істотної шкоди КП «ВТК», оскільки щомісячний перегляд ціни на газ природній було законним очікуванням.

Протиправна бездіяльність ТОВ «СК Енерджі Груп», за розрахунком КП «ВТК», призвела до переплати на суму 892 959,19 грн за період з 01.02.2024 по 01.05.2024.

З огляду на що КП «ВТК» було прийнято рішення про застосування самозахисту цивільних прав шляхом притримання, як найбільш ефективного та доступного заходу, про що ТОВ «СК Енерджі Груп» було заздалегідь повідомлено.

ТОВ «СК Енерджі Груп» заперечуючи доводи КП «ВТК», у відзиві на зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначає, що відповідно до п. 5.3 Договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного Договору. Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Згідно п. 12.3 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін, крім випадків, передбачених п.п. 2.1.4, 9.3 даного Договору.

Пунктом 12.9 Договору визначено, що сторони домовились, що даний Договір є укладеним, а зобов`язання Постачальника щодо постачання планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов`язання Споживача щодо оплати планового обсягу поставки є дійсним лише за умови укладення додаткової угоди до даного Договору у разі зміни ціни природного газу.

На переконання ТОВ «СК Енерджі Груп», лист № 399 від 16.05.2023 КП «ВТК» про перегляд ціни, що надісланий на електронну адресу, є неналежним електронним документом, оскільки не містить електронного підпису та електронної печатки уповноваженої особи відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Крім того ТОВ «СК Енерджі Груп» зауважує, що відповідно до п. 12.4 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору, включаючи документи, передані по факсу, є невід`ємною частиною даного Договору у разі, якщо вони викладені у письмовій формі підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін. Документи, передані факсимільним зв`язком, повинні бути замінені оригінальними протягом додатково узгодженого Сторонами строку.

При цьому, в порушення п. 12.4 Договору КП «ВТК» не направлено (не замінено) на оригінал лист № 399 від 16.05.2023 шляхом направлення засобами поштового зв`язку.

До того ж, до листа № 399 від 16.05.2025 не додано документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та проєкту Додаткової угоди до Договору, як це передбачає п. 5.3 та п. 12.3 Договору.

ТОВ «СК Енерджі Груп» зауважує на тому, що оскільки умовами Договору не встановлено порядку зміни ціни, про що наголошено у листі № 25/05-02 від 25.05.2023, для зміни ціни у договорі про закупівлю обов`язково повинен бути передбачений порядок зміни ціни, такий порядок має бути визначений у проєкті договору на момент проведення відкритих торгів, а у випадку його відсутності Сторони можуть внести зазначені зміни шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

ТОВ «СК Енерджі Груп» вважає, що нерозуміння КП «ВТК» процедури звернення до Постачальника щодо зміни ціни за одиницю товару, у даному випадку природного газу, що постачається за Договором, та припустити, що Споживач розцінює листи Постачальника як відмову, то, у такому випадку, Споживач мав право в односторонньому порядку розірвати договір, що ним не було зроблено. Наведені обставини розцінюються ТОВ «СК Енерджі Груп» як згоду із ціною за природній газ, визначеною п. 5.1 Договору.

Окрім того ТОВ «СК Енерджі Груп» звертає увагу на правову позицію Верховного суду України, наведену в постанові від 22.03.2017 по справі № 908/1138/15-г, де Верховний суд України зазначив, що «Зміна ціни в договорі після виконання не допускається».

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (позивач за первісним позовом, за Договором Постачальник) та Комунальним підприємством " Вінницька транспортна компанія" (відповідач за первісним позовом, за Договором Споживач) укладено Договір № 013-23 на постачання природного газу (надалі Договір), за яким Постачальник зобов`язується постачати природний газ Спожива чу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно оплачува ти Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регу люються згідно із Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем.

Постачальник передає Споживачу газ вітчизняного/іноземного походження в обсязі 225 тис. куб. м. (п. 2.1. Договору).

Постачання газу за даним Договором здійснюється за умови виконання Сторонами умов даного Договору (п. 3.1. Договору)

Згідно п. 3.2. Договору облік спожитого природного газу здійснюється на підставі показів комерційних ву злів обліку газу Споживача, а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L.

Пунктами 4-1 4.7. Договору визначено наступне:

Постачальник передає Газ Споживачу у пунктах приймання-передачі газу (надалі - «Пункти приймання-передачі»), а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L (п. 4.1).

Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ, Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 4.2.).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фак тичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов`язковим для Сторін, і є підставою для остаточ них розрахунків між Сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід`ємною частиною да ного Договору (п.4.3.).

Акти прийому-передачі газу, що зазначені у пункті 4.3. даного Договору, складає Постачальник з наступним погодженням з Споживачем до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця (п. 4.4.).

Обсяг Споживання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлю ється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку ви трат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Споживача, з урахуван ням п.7.2.2. даного Договору (п. 4.5.).

Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним Договором в пунктах приймання-передачі (п. 4.6.).

При відмові Споживача від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підт вердження Постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3. даного Договору, фа ктично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих Постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу (п. 4.7.).

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного Договору, в національній валюті України складає 23 605 грн. 56 коп., крім того ПДВ (20%)- 4721 грн. 11 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого Законодавства України та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником ГТС. Разом: 28 326 грн. 67 коп.

Фактична сума (ціна) даного Договору складає 5 311 250,00 грн. (п`ять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ (20%) - 1 062 250 грн. 00 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України. Разом: 6 373 500 грн. 00 коп. з ПДВ. (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додатко вої угоди, яка буде невід`ємною частиною даного Договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Перегляд вартості газу здійснюється щомісячно.

Зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливання такої ціни на ринку за одиницю товару. При цьому, ціна товару визначена на основі біржових котирувань, не повинна пере вищувати ринкову ціну газу, що може зокрема визначатися за на підставі діючих тарифів НАК Нафтогаз України.

За базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону заку півлі, за наслідками якої укладено договір.

Пунктами 6.1. 6.3. Договору визначено наступне:

Споживач зобов`язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним Догово ром шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому п. 6.1.1. (п. 6.1.).

Розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:

-перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;

-друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;

-третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;

-остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом під писання додаткової угоди. (п.6.1.1.).

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей по фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акту прийому-передачі газу до 10 числа, на ступного за звітним місяця. Указана звірка оформлюється актом звірки (п. 6.1.2.).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 10 числа мі сяця, наступного за місяцем поставки (п. 6.2.).

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково вказувати номер даного Договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку-фактури Постачальника. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 6.3.).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з даним Договором і чинним законодавством Украї ни.

У разі невиконання Споживачем умов п.п. 6.1, 6.1.1., 6.2. даного Договору Поста чальник має право вимагати від Споживача сплати на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми про строченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується Споживачем протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту отриман ня Споживачем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк Споживач вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.01.2024 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 13.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

За посиланнями позивача за первісним позовом, на виконання умов Договору 13.02.2024 було направлено на адресу КП «Вінницька транспортна компанія» акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року та рахунок на оплату № 83 за січень 2024 року на суму 1 251 755,40 грн.

Так, як вказує позивач за первісним позовом, в січні 2024 року ним було поставлено відповідачу за первісним позовом природний газ в об`ємі 44,190 тис. куб.м, на суму 1 251 755,40 грн., проте відповідач за первісним позовом за цей період оплату вартості спожитого газу не здійснив, акт № 79 приймання-передачі природного газу не підписав.

Таким чином у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 1 251 755,40 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти заявлених вимог, та в зустрічній позовній заяві вказав на порушення зобов`язань за Договором зі сторони ТОВ «СК Енерджі Груп», яке полягає у бездіяльності останнього в питанні перегляді ціни на природний газ.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що постачання газу за даним Договором здійснюється за умови виконання Сторонами умов даного Договору.

Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним Договором в пунктах приймання-передачі (п. 4.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом сформовано та разом з рахунком № 83 за січень 2024 року направлено відповідачу за первісним позовом акт приймання-передачі природного газу № 79 за січень 2024 року.

Відповідачем за первісним позовом спірний акт приймання-передачі природного газу не підписаний та не оплачений.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту приймання-передачі природного газу за січень 2024 року відповідачу за первісним позовом поставлено природний газ за Договором на суму 1 251 755,40 грн.

Відповідно до підпункту 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу, користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 7 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/ або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Таким чином, обсяг природного газу визначається Оператором ГРМ, вноситься до інформаційної платформи Оператора ГТС, який через інформаційну платформу доводить таку інформацію до Постачальника, при цьому такі дані є обов`язковими для всіх учасників ринку, до яких пункт 39 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» відносить і споживача і постачальника.

У відповідності до даних інформаційної платформи, відбір природного газу споживачу ЕІС код 56х00000393РР00L у січні 2024 року склав 44,190 тис. м3.

Таким чином, враховуючи дані Інформаційної платформи, об`єми спожитого відповідачем за первісним позовом природного газу є встановленими, які останнім не оспорюються.

А отже, отримання Споживачем газу по не підписаному з його боку акту за січень 2024 року є підтвердженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Споживач зобов`язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним Догово ром шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому п.п. 6.1.1.

Згідно п.п. 6.1.1. п. 6.1. Договору Розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:

-перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;

-друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;

-третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;

-остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом під писання додаткової угоди.

Остаточний розрахунок, згідно п. 6.2. Договору, здійснюється на підставі відповідного Акту до 10 числа мі сяця, наступного за місяцем поставки.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано природний газ, який за січень 2024 року в розмірі 1 251 755,40 грн відповідачем за первісним позовом не оплачений.

Отже, відповідач за первісним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за первісним позовом природного газу за Договором в січні 2024 року.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами Договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем за первісним позовом вартості поставленого у січні 2024 року природного газу в сумі 1 251 755,40 грн, вимога позивача за первісним позовом про стягнення 1 251 755,40 грн основного боргу за спожитий природний газ по Договору визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову про визнання протиправною бездіяльність ТОВ «СК Енерджі Груп» по недотриманню вимог п. 5.3. Договору на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 - протиправною та зобов`язання ТОВ «СК Енерджі Груп» внести зміни до п. 5.1. Договору, виклавши його в редакції пункту 2 прохальної частини зустрічної позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №916/3535/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Обґрунтовуючи вимогу щодо протиправної бездіяльності ТОВ «СК Енерджі Груп» по недотриманню вимог п. 5.3. Договору, позивач за зустрічним позовом вказує на лист № 399 від 16.05.2023, в якому останній вносив пропозицію ТОВ «СК Енерджі Груп» про перегляд ціни на природний газ, що постачається за Договором.

З матеріалів справи слідує, що зазначений лист направлено КП «Вінницька транспортна компанія» на електронну адресу ТОВ «СК Енерджі Груп».

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

При цьому суд зауважує, що лист № 399 від 16.05.2023 не відповідає положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», позаяк не містить обов`язкових реквізитів електронного документа.

Окрім того, відповідно до п. 12.4 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору, включаючи документи, передані по факсу, є невід`ємною частиною даного Договору у разі, якщо вони викладені у письмовій формі підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін. Документи, передані факсимільним зв`язком, повинні бути замінені оригінальними протягом додатково узгодженого Сторонами строку.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, що не спростовується позивачем за зустрічним позовом, КП «ВТК» не дотримано положень наведеного пункту Договору та не направлено (не замінено) на оригінал лист № 399 від 16.05.2025 шляхом направлення засобами поштового зв`язку.

Наведеним спростовується доводи зустрічної позовної заяви в цій частині.

Окрім того, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання протиправною бездіяльність ТОВ «СК Енерджі Груп» в частині недотримання положень п. 5.3. Договору, відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду, є неефективним способом захисту, позаяк не призведе до поновлення порушеного права.

Що стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов`язання ТОВ «СК Енерджі груп» внести зміни до п.5.1. Договору , суд зважає на таке.

Як встановлено судом сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.

Згідно п. 5.3 Договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного Договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п. 19 Постанови КМУ від від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Звертаючись до суду з вказаною вимогою позивач за зустрічним позовом, посилаючись на відмову ТОВ «СК Енерджі груп» від коригування ціни в бік зменшення, просить: «Зобов`язати ТОВ «СК Енерджі груп» (43801489) внести зміни до п.5.1. договору на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 укладеного між ТОВ «СК Енерджі груп» (43801489) та КП «Вінницька транспортна компанія» (03327925) виклавши його у наступній редакції:

січень 2023 28 326,6667 грн.

лютий 2023 16 648,2161 грн.

березень 2023 14 869,2487 грн.

квітень 2023 9 987,6087 грн.

травень 2023 290,8975 грн.

червень 2023 9 744,2013 грн.

липень 2023 12 597,3703 грн.

серпень 2023 12 113,6261 грн.

вересень 2023 13 777,8218 грн.

жовтень 2023 13 627,6182 грн.

листопад 2023 11 846,3704 грн.

грудень 2023 11 467,1865 грн.

січень 2024 10 856,6692 грн.

Зазначені ціни підлягають врахуванню у взаєморозрахунках за поставлений газ у період 01.02.2023 по 01.02.2024, тобто до набрання чинності змін до договору.»

З наведеного слідує, що запропоновані позивачем за первісним позовом зміни мають поширювати свою дію на попередні відносини сторін починаючи з січня 2023 року.

Об`єднана палата в складі Касаційного господарського суду у Постанові від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17 дійшла однозначного висновку про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод: «Згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 910/14082/17). Таким чином, застосування у Додаткових угодах ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію, не відповідає вимогам закону.

З наведеного слід дійти висновку, що вимога зустрічного позову про внесення змін до Договору, які направлені, в тому рахунку, і на правовідносини, що вже відбулись, не узгоджується з вимогами закону.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи вимоги, які заявлені позивачем за зустрічним позовом у зустрічному позові, суд дійшов висновку, що такі вимоги не відповідають способам захисту прав, установленим законодавством, і, як наслідок, не призведуть до поновлення порушеного права позивача.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. також, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155)).

З урахуванням наведеного, у його сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у цій справі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 30 075,05 грн пені та 2 984,00 грн 3% річних.

Розглядаючи вимогу щодо стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 9.2. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання Споживачем умов п.п. 6.1, 6.1.1., 6.2. даного Договору Поста чальник має право вимагати від Споживача сплати на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми про строченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, заявлена позивачем за первісним позовом вимога щодо стягнення пені відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

При перевірці розрахунку пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 9.2 Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань за Договором в частині оплати переданого природного газу, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 30 075,05 грн за період прострочення з 21.02.2024 по 21.03.2024, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Розглядаючи вимогу позивача за первісним позовом про стягнення 2 984,00 грн 3% річних, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок трьох відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість розрахунку. За наведеного первісні позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 984,00 грн за період прострочення з 21.02.2024 по 21.03.2024, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі, на відповідача за первісним позовом покладаються витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в сумі 19 272,22 грн.

Окрім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких, згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, становить 25 697,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015р.). А також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З наявних в матеріалів справи вбачається, що 15.01.2024 між адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною (за договором Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (за договором Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №03-01/24 відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про стягнення заборгованості за Договором №013-23 про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2023 року.

За змістом п. 1.3. Договору професійна правнича допомога включає: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій; складання, оформлення і надсилання позовної заяви; складання інших процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта у господарському суді; іншу правничу допомогу пов`язану з представництвом інтересів Клієнта.

Винагорода Адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується Сторонами на підставі додаткової угоди №1 до Договору. (п 4.1. Договору)

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 1 від 15.01.2024 до Договору винагорода Адвокату за надані по Договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає: 2 (два) відсотки (з ПДВ) від суми у стягненні якої буде задоволено або відмовлено судом або суми по якій судом буде припинено провадження, зокрема, внаслідок укладання сторонами мирової угоди, відмови від позову або залишення позовної заяви без розгляду.

Оплата за послуги здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України протягом 3-х робочих днів після набрання рішенням суду законної сили або припинення провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду. (п. 1.2. Додаткової угоди)

За змістом п. 1.4 Додаткової угоди факт надання відповідних послуг з боку Адвоката буде засвідчуватись Актами прийому передачі послуг, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правничу допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Як зазначено вище, при зверненні з первісним позовом до суду позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, розмір якої склав 25 697,00 грн.

При розгляді справи по суті, в судовому засіданні 01.07.2024, представник позивача за первісним позовом просив вирішити питання судових витрат, в тому рахунку витрат на правничу допомогу.

При цьому суд зважає на те, що при розгляді справи 28.06.2024, при з`ясуванні у представника позивача за первісним позовом наявності доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, представник вказав на докази долучені до позовної заяви та зазначив про відсутність інших доказів.

За наведеного, доказами понесення позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу, що містяться в матеріалах справи, є: Договір № 03-01/24 про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2024, Додаткова угода № 1 від 15.01.2024 до Договору №03-01/24 про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2024 та ордер серія АІ №1575578 від 26.03.2024.

При цьому суд зважає на відсутність обов`язкових доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що визначені процесуальним законом.

Так, позивачем за первісним позовом не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) (актів прийому-передачі послуг). При цьому, за змістом п. 1.4. Додаткової угоди № 1 від 15.01.2024 до Договору, саме акти прийому-передачі послуг, засвідчують факт надання відповідних послуг адвокатом.

Суд зауважує, що заяви представника позивача за первісним позовом про намір подати такі докази після ухвалення рішення до суду не надійшло. Натомість, представник наполягав на вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу за наявними матеріалами.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом в частині судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем за зустрічним позовом Комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія».

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп" задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (Хмельницьке шосе, буд. 29, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 03327925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична, буд. 30 А, офіс 23, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 43801489) 1 251 755 грн. 40 коп. основного боргу, 30 075 грн. 05 коп. пені, 2 984 грн. 00 коп. 3% річних та 19 272 грн. 22 коп. витрат і сплати судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" відмовити.

Витрати на правничу допомогу позивача за первісним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп".

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом залишити за Комунальним підприємством «Вінницька транспортна компанія».

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 12 липня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	02.07.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120338604
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Матвійчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 02.07.2024 по справі 902/371/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —902/371/24

Рішення від 02.07.2024

Рішення
від 02.07.2024 по справі 902/371/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ