Постанова

від 05.11.2024 по справі 902/371/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Справа № 902/371/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Касіяненко І.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1699899 від 08.05.2024

відповідача: Короля С.І., відповідно до виписки з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 02.07.24р. суддею Матвійчуком В.В. о 09:03 у м.Вінниці, повний текст складено 12.07.24р. у справі № 902/371/24

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп"

до: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія"

про стягнення 1 284 814,45 грн.

та зустрічним позовом: Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп"

про визнання протиправною бездіяльність та внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у розмірі 1 284 814,45 грн, з яких: 1 251 755,40 грн - основний борг; 30 075,05 грн - пеня; 2 984,00 - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (позивач за первісним позовом) вказує, що 13.01.2023 між Комунальним підприємством Вінницька транспортна компанія (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СК Енерджі Груп (Постачальник) був укладений Договір № 013-23 про постачання природного газу, за умовами якого Постачальник зобов`язався постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

На виконання умов Договору 13.02.2024 ТОВ СК Енерджі Груп було направлено на адресу КП Вінницька транспортна компанія акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року та рахунок на оплату № 83 за січень 2024 року на суму 1 251 755,40 грн.

Проте, станом на 21 березня 2024 року рахунок на оплату №83 за січень 2024 року не оплачений та, відповідно, сума боргу становить 1 251 755,40 грн.

Позивач зауважує на тому, що не отримував жодних заперечень чи зауважень (відмов) КП Вінницька транспортна компанія на акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року, що, на його переконання, свідчить про відсутність незгоди Споживача із зазначеною інформацією в акті прийманні-передачі № 79, та, відповідно, в рахунку № 83 за січень 2024 року.

За наведеного, позивач за первісним позовом вважає, що КП Вінницька транспортна компанія не виконало належним чином свої зобов`язання за Договором, чим порушило пп. 6.1., 6.1.1., 6.2. Договору.

18.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" № б/н від 17.04.2024 (вх. № 458/24 від 18.04.2024), в якій уповноважений представник КП "ВТК" просить суд:

1. Визнати бездіяльність ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) по недотриманню вимог п. 5.3. договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 укладеного за результатами проведеної тендерної закупівлі А-2022-12-23-017968-а протиправною.

2. Зобов`язати ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) внести зміни до п.5.1. договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 укладеного між ТОВ "СК Енерджі груп" (43801489) та КП "Вінницька транспортна компанія" (03327925) виклавши його у наступній редакції:

"5.1. Ціна 1000,0 кубічних метрів Газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного Договору (надалі - "Ціна Газу"), в національній валюті України з урахуванням ПДВ 20% в розрізі місяців складає: січень 2023 28 326,6667 грн. лютий 2023 16 648,2161 грн. березень 2023 14 869,2487 грн. квітень 2023 9 987,6087 грн. травень 2023 290,8975 грн. червень 2023 9 744,2013 грн. липень 2023 12 597,3703 грн. серпень 2023 12 113,6261 грн. вересень 2023 13 777,8218 грн. жовтень 2023 13 627,6182 грн. листопад 2023 11 846,3704 грн. грудень 2023 11 467,1865 грн. січень 2024 10 856,6692 грн. та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником ГТС."

Зазначені ціни підлягають врахуванню у взаєморозрахунках за поставлений газ у період 01.02.2023 по 01.02.2024, тобто до набрання чинності змін до договору."

Комунальне підприємство Вінницька транспортна компанія обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви зазначає таке. Між ТОВ СК Енерджі Груп то КП Вінницька транспортна компанія, за результатами проведеної тендерної закупівлі UА-2022-12-23-017968-а було укладено договір на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 (Договір), за ціною 28 326,67 грн/ за 1000 куб.м. Даний Договір укладено за наслідком проведення тендерної процедури передбаченої ЗУ Про публічні закупівлі з урахуванням особливостей передбачених Постановою КМУ №1178 від 12.06.2022.

Постачання природного газу було розпочато з 01.02.2023. Після закінчення лютого місяця, відповідальні працівники КП ВТК неодноразово та безуспішно звертались до працівників договірного відділу та менеджерів ТОВ СК Енерджі Груп з метою приведення цін поставки газу до ринкової.

КП Вінницька транспортна компанія зауважує на тому, що ринок газу є достатньо волатильним і нажаль погано прогнозований, тому щомісячний перегляд ціни за результатами усних перемовин є нормальною підприємницькою практикою. Відсутність адекватних дій ТОВ СК Енерджі Груп змусило КП Вінницька транспортна компанія звернутись своїм листом №399 від 16.05.2023 про перегляд ціни. При цьому підприємство попередило, що у разі відмови від корегування ціни ним буде застосовано процедуру самозахисту цивільних прав у вигляді притримання, в порядку ст. 594 ЦК України.

ТОВ СК Енерджі Груп, у своєму листі №25/05-02 від 25.05.23, відмовився від корегування ціни за попередні періоди мотивуючи це тим, що порядок зміни ціни не визначений у договорі, а сама ціна є фіксованою. При цьому вказав, що готовий до такого перегляду у майбутньому.

21.07.2023 КП ВТК запропонувало ТОВ СК Енерджі Груп встановити ціну серпня місяця 2023 року (на майбутнє) ( лист №606 від 21.07.2023). Проте відповіді на таку пропозицію не отримало, що розцінене як відмову.

У відповідності до п. 5.3. Договору встановлено що перегляд цін здійснюється сторонами щомісячно, при цьому зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливання такої ціни на ринку за одиницю товару.

Тобто перегляд ціни на Товар є самостійним обов`язком кожної сторони і не залежить від дій (бездіяльності) протилежної сторони.

При цьому сторони погодились, що зміна ціни може відбуватися за умови настання подій які перелічені у п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

За змістом п.5.3 Договору, за базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону закупівлі, за наслідками якої укладено договір. В межах закупівлі № UА-2022-12-23-017968-а така дата є 02.01.2023, тобто перегляду підлягала ціна поставки починаючи з лютого 2023 року, що узгоджується з положеннями ч.3 ст. 631 ЦПК України.

КП ВТК вважає, що ТОВ СК Енерджі Груп, усвідомлюючи реальний стан ринку природного газу, мав повне розуміння про суттєве зниження такої ціни на ринку. При цьому, відмовляючи своїм листом №25/05-02 від 25.05.2023 у перегляді цін, останній не посилався на неприйнятність запропонованих цін за лютий-травень 2023 року.

Тому КП ВТК стверджує, що необґрунтована відмова від виконання умов 5.3. договору зі сторони ТОВ СК Енерджі Груп призводила до заподіяння істотної шкоди КП ВТК, оскільки щомісячний перегляд ціни на газ природній було законним очікуванням.

Протиправна бездіяльність ТОВ СК Енерджі Груп, за розрахунком КП ВТК, призвела до переплати на суму 892 959,19 грн за період з 01.02.2024 по 01.05.2024.

З огляду на що КП ВТК було прийнято рішення про застосування самозахисту цивільних прав шляхом притримання, як найбільш ефективного та доступного заходу, про що ТОВ СК Енерджі Груп було заздалегідь повідомлено.

Суд, ухвалою від 05.04.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/371/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024 було прийнято зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами про визнання протиправною бездіяльність та внесення змін до договору на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023, об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з вимогами до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у загальному розмірі 1 284 814,45 грн, з яких: 1 251 755,40 грн - основний борг; 30 075,05 грн - пеня; 2 984,00 - 3 % річних, для спільного розгляду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі №902/371/24 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СК Енерджі Груп" задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 251 755 грн. 40 коп. -основного боргу, 30 075 грн. 05 коп. - пені, 2 984 грн. 00 коп. - 3% річних та 19 272 грн. 22 коп. - витрат і сплати судового збору. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" відмовлено.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст. ст. 174, 175, 193, 198 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 626, 629, 655, 662, 691, 692, 712 ЦК України, умови договору, докази наявні в матеріалах справи, Кодекс ГТС вказав, що отримання споживачем газу по не підписаному з його боку акту за січень 2024 року є підтвердженим. А тому прийшов до висновку, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за первісним позовом природного газу за договором в січні 2024 року.

Щодо стягнення пені та 3% річних, суд з посиланням на ст.ст. 546, 548, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, умови договору, суд прийшов до висновку, що такі вимоги щодо стягнення пені у сумі 30075,05 грн 3% річних у сумі 2984,0 грн підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд з посиланням на ст.ст. 15 ЦК України, ст. ст.4, 5 ГПК України, постанови Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19, від 05.03.2024 у справі №916/3535/21, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що лист № 399 від 16.05.2023 не відповідає положенням Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, позаяк не містить обов`язкових реквізитів електронного документа. Окрім того, відповідно до п. 12.4 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору, включаючи документи, передані по факсу, є невід`ємною частиною даного Договору у разі, якщо вони викладені у письмовій формі підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін. Документи, передані факсимільним зв`язком, повинні бути замінені оригінальними протягом додатково узгодженого Сторонами строку.

Крім того, суд вказав, що як стверджує відповідач за зустрічним позовом, що не спростовується позивачем за зустрічним позовом, КП ВТК не дотримано положень наведеного пункту Договору та не направлено (не замінено) на оригінал лист № 399 від 16.05.2025 шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що спростовує доводи зустрічної позовної заяви в цій частині.

Окрім того, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання протиправною бездіяльність ТОВ СК Енерджі Груп в частині недотримання положень п. 5.3. Договору, відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду, є неефективним способом захисту, позаяк не призведе до поновлення порушеного права.

Разом з тим, з посиланням на Закон України Про публічні закупівлі, ст. 651 ЦК України, постанову Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17, від 15.06.2018 у справі №910/14082/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155), вимога зустрічного позову про внесення змін до Договору, які направлені, в тому рахунку, і на правовідносини, що вже відбулись, не узгоджується з вимогами закону. З урахуванням наведеного, у його сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у цій справі.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області 02.07.2024 в частині задоволенні первісного позову про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 251755 грн 40 коп. - основного боргу, 30 075 грн 05 коп. - пені, 2 984 грн 00 коп. - 3% річних та 19 272 грн 22 коп. - витрат і сплати судового збору - скасувати. Рішення Господарського суду Вінницької області 02.07.2024 в частині відмови у задоволення зустрічного позову, щодо внесення змін до Договору № 013-23 від 13.01.2023 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов в частині внесення змін до Договору № 013-23 від 13.01.2023 задовольнити.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що акт приймання-передачі природного газу за січень 2024 року на суму 1 251 755,40 грн складався постачальником, як і власне надсилався у визначеному порядку споживачеві. Як вбачається із матеріалів справи, додані до позовної заяви «рахунок на оплату № 83» і «Акт приймання-передачі природного газу №79» Не містить дати складання та особистого підпису відповідальної особи зі сторони КП «ВТК».

Скаржник вважає, що позивач за первинним доказом мав би на дати належні і допустимі докази: направлення акту приймання за січень місяць; відмови від підписання; обсяг газу який був переданий позивачу оператором ГРМ/ГТС. Проте, жодних допустимих доказів із вище наведеного надано не було.

Крім того, з посиланням на Кодекс ГРС вважає, що допустимим доказом, спожитого газу за даними операторами ГРМ, є відповідний електронний документ для підтвердження достовірності змісту якого має бути підписаний ЕЦП. Такі докази у справі також відсутні.

Суд вирішуючи спір виходи в з того, що ціна Товару за Договором є фіксованою та складає 28 326 грн. 67 коп. Проте, така оцінка не відповідає дійсності, умовам договору та меті його укладання. На підтвердження своєї позиції вказує на ст. ст. 526, 628, 629, 691 ЦК України, постанову Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/626/17, п. 5.3. договору.

Також, вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні зустрічного позову. На підтвердження своєї позиції посилається на п. 12.4 договору, лист №399 від 16.05.2025 та вказує, що даний лист є ніщо іншим як пропозиція однієї сторони на укладення таких змін, а відтак не являється складовою частиною договору (не від`ємною частиною). Хоча б по тій причині, що сам лист не передбачає підписування обома сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило відповідно до якого договір є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи, що договір було укладено за результатами тендерної процедури № UА- 2022-12-23-017968-а, яка містила проект Договору, то моментом його укладання є момент здійснення повідомлення про намір укласти договір (ст. 33 ЗУ «Про публічні закупівлі»), тобто - 06 січня 2023 року.

Оскільки зустрічний позов передбачав зміну ціни після укладання договору, тому висновок суду про те, що вимога зустрічного позову про внесення змін до Договору, які направлені, в тому рахунку, і на правовідносини, що вже відбулись, не узгоджується з вимогами закону є помилковим.

Зауважує, що ціна січня 2023 року вказана в прохальній частині позовної заяви «січень 2023 -28 326,6667 грн.» є незмінною відносно умов Договору, що міститься в матеріалах справи.

Отже, застосування суду положень ч.3. ст. 631 ЦК України в цій частині є помилковим, а посилання на практику Верховного Суду нерелевантним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі № 902/371/24. Залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі № 902/371/24 без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Вінницької області 02.07.2024 в частині задоволенні первісного позову про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" 1 251755 грн 40 коп. - основного боргу, 30 075 грн 05 коп. - пені, 2 984 грн 00 коп. - 3% річних та 19 272 грн 22 коп. - витрат і сплати судового збору - скасувати. Рішення Господарського суду Вінницької області 02.07.2024 в частині відмови у задоволення зустрічного позову, щодо внесення змін до Договору № 013-23 від 13.01.2023 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов в частині внесення змін до Договору № 013-23 від 13.01.2023 задовольнити.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити Комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі №902/371/24. Залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі № 902/371/24 без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

13.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю СК Енерджі Груп (позивач за первісним позовом, за Договором Постачальник) та Комунальним підприємством " Вінницька транспортна компанія" (відповідач за первісним позовом, за Договором Споживач) укладено Договір № 013-23 на постачання природного газу (надалі Договір), за яким Постачальник зобов`язується постачати природний газ Спожива чу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно оплачува ти Постачальнику вартість природного газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регу люються згідно із Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи і Кодексом газорозподільних систем.

Постачальник передає Споживачу газ вітчизняного/іноземного походження в обсязі 225 тис. куб. м. (п. 2.1. Договору).

Постачання газу за даним Договором здійснюється за умови виконання Сторонами умов даного Договору (п. 3.1. Договору)

Згідно п. 3.2. Договору облік спожитого природного газу здійснюється на підставі показів комерційних вузлів обліку газу Споживача, а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L.

Пунктами 4-1 4.7. Договору визначено наступне:

Постачальник передає Газ Споживачу у пунктах приймання-передачі газу (надалі - Пункти приймання-передачі), а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L (п. 4.1).

Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ, Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 4.2.).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов`язковим для Сторін, і є підставою для остаточ них розрахунків між Сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід`ємною частиною да ного Договору (п.4.3.).

Акти прийому-передачі газу, що зазначені у пункті 4.3. даного Договору, складає Постачальник з наступним погодженням з Споживачем до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця (п. 4.4.).

Обсяг Споживання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлю ється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку ви трат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Споживача, з урахуванням п.7.2.2. даного Договору (п. 4.5.).

Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним Договором в пунктах приймання-передачі (п. 4.6.).

При відмові Споживача від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підтвердження Постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3. даного Договору, фа ктично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих Постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу (п. 4.7.).

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного Договору, в національній валюті України складає 23 605 грн. 56 коп., крім того ПДВ (20%)- 4721 грн. 11 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого Законодавства України та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником ГТС. Разом: 28 326 грн. 67 коп.

Фактична сума (ціна) даного Договору складає 5 311 250,00 грн. (п`ять мільйонів триста одинадцять тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.), крім того ПДВ (20%) - 1 062 250 грн. 00 коп., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України. Разом: 6 373 500 грн. 00 коп. з ПДВ. (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного Договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п.19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Перегляд вартості газу здійснюється щомісячно.

Зміна ціни на газ відбувається пропорційно коливання такої ціни на ринку за одиницю товару. При цьому, ціна товару визначена на основі біржових котирувань, не повинна перевищувати ринкову ціну газу, що може зокрема визначатися за на підставі діючих тарифів НАК Нафтогаз України.

За базову дату при першому корегуванні ціни береться дата проведення аукціону закупівлі, за наслідками якої укладено договір.

Пунктами 6.1. 6.3. Договору визначено наступне:

Споживач зобов`язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним Догово ром шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому п. 6.1.1. (п. 6.1.).

Розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:

-перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;

-друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;

-третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;

-остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом під писання додаткової угоди. (п.6.1.1.).

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей по фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акту прийому-передачі газу до 10 числа, на ступного за звітним місяця. Указана звірка оформлюється актом звірки (п. 6.1.2.).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 10 числа мі сяця, наступного за місяцем поставки (п. 6.2.).

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково вказувати номер даного Договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку-фактури Постачальника. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 6.3.).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з даним Договором і чинним законодавством Украї ни.

У разі невиконання Споживачем умов п.п. 6.1, 6.1.1., 6.2. даного Договору Поста чальник має право вимагати від Споживача сплати на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми про строченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується Споживачем протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту отриман ня Споживачем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк Споживач вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.

Згідно п. 12.3 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору повинні бути викладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін, крім випадків, передбачених п.п. 2.1.4, 9.3. даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.01.2024 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 13.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

За посиланнями позивача за первісним позовом, на виконання умов Договору 13.02.2024 було направлено на адресу КП Вінницька транспортна компанія акт приймання-передачі № 79 за січень 2024 року та рахунок на оплату № 83 за січень 2024 року на суму 1 251 755,40 грн.

Так, як вказує позивач за первісним позовом, в січні 2024 року ним було поставлено відповідачу за первісним позовом природний газ в об`ємі 44,190 тис. куб.м, на суму 1 251 755,40 грн., проте відповідач за первісним позовом за цей період оплату вартості спожитого газу не здійснив, акт № 79 приймання-передачі природного газу не підписав.

Таким чином у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 1 251 755,40 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти заявлених вимог, та в зустрічній позовній заяві вказав на порушення зобов`язань за Договором зі сторони ТОВ СК Енерджі Груп, яке полягає у бездіяльності останнього в питанні перегляді ціни на природний газ.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №013-23 від 13.01.2023 на постачання природного газу.

Відповідно до приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що постачання газу за даним Договором здійснюється за умови виконання Сторонами умов даного Договору.

Згідно п. 3.2. Договору облік спожитого природного газу здійснюється на підставі показів комерційних вузлів обліку газу Споживача, а саме ЕІС-код: 56х00000393РР00L.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами прийому-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Обсяг газу, вказаний в акті приймання-передачі газу, є остаточним, обов`язковим для Сторін, і є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. Акт приймання-передачі газу є невід`ємною частиною даного Договору (п. 4.3 Договору)

Акти прийому-передачі газу, що зазначені у пункті 4.3. даного Договору, складає Постачальник з наступним погодженням з Споживачем до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця (п. 4.4 Договору).

Обсяг Споживання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Споживача, з урахуванням п.7.2.2. даного Договору (п. 4.5 Договору).

Обсяг газу, визначений згідно з п.4.5. даного Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за даним Договором в пунктах приймання-передачі (п. 4.6 Договору).

При відмові Споживача від підписання акту приймання-передачі газу, у разі підтвердження Постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 4.3. даного Договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданих Постачальнику оператором ГРМ/ГТС реєстрі обсягів спожитого газу (п. 4.7.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом сформовано та разом з рахунком № 83 за січень 2024 року направлено відповідачу за первісним позовом акт приймання-передачі природного газу № 79 за січень 2024 року.

Відповідачем за первісним позовом спірний акт приймання-передачі природного газу не підписаний та не оплачений.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі зазначеного акту приймання-передачі природного газу за січень 2024 року відповідачу за первісним позовом поставлено природний газ за Договором на суму 1 251 755,40 грн.

Відповідно до підпункту 19 п. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу, користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 7 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/ або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Таким чином, обсяг природного газу визначається Оператором ГРМ, вноситься до інформаційної платформи Оператора ГТС, який через інформаційну платформу доводить таку інформацію до Постачальника, при цьому такі дані є обов`язковими для всіх учасників ринку, до яких пункт 39 частини першої статті 1 Закону України Про ринок природного газу відносить і споживача і постачальника.

У відповідності до даних інформаційної платформи, відбір природного газу споживачу ЕІС код 56х00000393РР00L у січні 2024 року склав 44,190 тис. м3.

Таким чином, враховуючи дані Інформаційної платформи, підтверджуються об`єми/обсяг спожитого відповідачем за первісним позовом природного газу.

Крім того, згідно положень абз. 4,5 п. 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу затверджених Поставною Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. При цьому, в матеріалах справи наявні докази надсилання рахунку та акту приймання-передачі Споживачу.

У матеріалах справи відсутні документи від КП «ВТК» щодо надання позивачу заперечень, зауважень чи відмов до рахунку чи акту приймання-передачі електричної енергії.

Також, судова колегія зауважує, що згідно висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 05.10.2023 у справі №911/1981/20 не підписання Замовником актів приймання-робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

А отже, отримання Споживачем газу по не підписаному з його боку акту за січень 2024 року є підтвердженим, що спростовує доводи скаржника про протилежне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. У ч. 2 цієї статті Кодексу законодавець внормував, що виконання зобов`язань у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням однією із сторін у зобов`язанні певних дій, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Споживач зобов`язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому п.п. 6.1.1.

Згідно п.п. 6.1.1. п. 6.1. Договору Розрахунки вартості газу визначаються згідно п.5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку:

-перша оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 10-го числа місяця поставки газу;

-друга оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до 20-го числа місяця поставки газу;

-третя оплата в розмірі 30 % (тридцять) - до кінця місяця поставки газу;

-остаточний розрахунок - до 05 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Коригування умов проведення розрахунків визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди.

Остаточний розрахунок, згідно п. 6.2. Договору, здійснюється на підставі відповідного Акту до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано природний газ, який за січень 2024 року в розмірі 1 251 755,40 грн відповідачем за первісним позовом не оплачений.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за первісним позовом природного газу за Договором в січні 2024 року.

А тому у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження сплати відповідачем за первісним позовом вартості поставленого у січні 2024 року природного газу в сумі 1 251 755,40 грн, вимога позивача за первісним позовом про стягнення 1 251 755,40 грн основного боргу за спожитий природний газ по Договору на переконання колегії суддів є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання бездіяльності ТОВ СК Енерджі Груп по недотриманню вимог п. 5.3. Договору на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 - протиправною та зобов`язання ТОВ СК Енерджі Груп внести зміни до п. 5.1. Договору, виклавши його в редакції пункту 2 прохальної частини зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №916/3535/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Як убачається із доводів зустрічного позову, обґрунтовуючи вимогу щодо протиправної бездіяльності ТОВ СК Енерджі Груп по недотриманню вимог п. 5.3. Договору, позивач за зустрічним позовом вказує на лист № 399 від 16.05.2023, в якому останній вносив пропозицію ТОВ СК Енерджі Груп про перегляд ціни на природний газ, що постачається за Договором.

З матеріалів справи слідує, що зазначений лист направлено КП Вінницька транспортна компанія на електронну адресу ТОВ СК Енерджі Груп.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що лист № 399 від 16.05.2023 не відповідає положенням Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, позаяк не містить обов`язкових реквізитів електронного документа.

Крім того, відповідно до п. 12.4 Договору всі зміни і доповнення до даного Договору, включаючи документи, передані по факсу, є невід`ємною частиною даного Договору у разі, якщо вони викладені у письмовій формі підписані повноважними представниками Сторін та скріплені печатками Сторін. Документи, передані факсимільним зв`язком, повинні бути замінені оригінальними протягом додатково узгодженого Сторонами строку.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом та, що не спростовується позивачем за зустрічним позовом, КП ВТК не дотримано положень наведеного пункту Договору та не направлено (не замінено) на оригінал лист № 399 від 16.05.2025 шляхом направлення засобами поштового зв`язку.

Вказане спростовує, як доводи зустрічної позовної заяви, так і апеляційної скарги в цій частині.

Також, слід вказати, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання протиправною бездіяльність ТОВ СК Енерджі Груп в частині недотримання положень п. 5.3. Договору, відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду, є неефективним способом захисту, позаяк не призведе до поновлення порушеного права.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов`язання ТОВ СК Енерджі груп внести зміни до п.5.1. Договору , суд апеляційної інстанції вказує таке.

Як убачається із матеріалів справи, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі № 922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.

Згідно п. 5.3 Договору коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною даного Договору.

Зміна такої ціни можлива за згодою сторін у будь-якому із випадків передбачених п. 19 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178.

Звертаючись до суду з вказаною вимогою позивач за зустрічним позовом, посилаючись на відмову ТОВ СК Енерджі груп від коригування ціни в бік зменшення, просить: Зобов`язати ТОВ СК Енерджі груп (43801489) внести зміни до п.5.1. договору на постачання природного газу №013-23 від 13.01.2023 укладеного між ТОВ СК Енерджі груп (43801489) та КП Вінницька транспортна компанія (03327925) виклавши його у наступній редакції:

"5.1. Ціна 1000,0 кубічних метрів Газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного Договору (надалі - "Ціна Газу"), в національній валюті України з урахуванням ПДВ 20% в розрізі місяців складає: січень 2023 28 326,6667 грн. лютий 2023 16 648,2161 грн. березень 2023 14 869,2487 грн. квітень 2023 9 987,6087 грн. травень 2023 290,8975 грн. червень 2023 9 744,2013 грн. липень 2023 12 597,3703 грн. серпень 2023 12 113,6261 грн. вересень 2023 13 777,8218 грн. жовтень 2023 13 627,6182 грн. листопад 2023 11 846,3704 грн. грудень 2023 11 467,1865 грн. січень 2024 10 856,6692 грн. та включає вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником ГТС."

Зазначені ціни підлягають врахуванню у взаєморозрахунках за поставлений газ у період 01.02.2023 по 01.02.2024, тобто до набрання чинності змін до договору.

Отже, на переконання колегії суддів, запропоновані позивачем за первісним позовом зміни мають поширювати свою дію на попередні відносини сторін починаючи з січня 2023 року.

Об`єднана палата в складі Касаційного господарського суду у Постанові від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17 дійшла однозначного висновку про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод: Згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 910/14082/17). Таким чином, застосування у Додаткових угодах ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію, не відповідає вимогам закону.

Таким чином, вимога зустрічного позову про внесення змін до Договору, які направлені, в тому рахунку, і на правовідносини, що вже відбулись, не узгоджується з вимогами закону.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи вимоги, які заявлені позивачем за зустрічним позовом у зустрічному позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі вимоги не відповідають способам захисту прав, установленим законодавством, і, як наслідок, не призведуть до поновлення порушеного права позивача.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. також, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155)).

З урахуванням наведеного, у його сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову у цій справі.

Крім того, за порушення відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 30 075,05 грн пені та 2 984,00 грн 3% річних.

Щодо стягнення пені суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 9.2. Договору сторони узгодили, що у разі невиконання Споживачем умов п.п. 6.1, 6.1.1., 6.2. даного Договору Постачальник має право вимагати від Споживача сплати на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, заявлена позивачем за первісним позовом вимога щодо стягнення пені відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 9.2 Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань за Договором в частині оплати переданого природного газу, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 30 075,05 грн за період прострочення з 21.02.2024 по 21.03.2024, на переконання суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 2 984,00 грн - 3% річних, слід вказати таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем за первісним позовом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правильність та обґрунтованість розрахунку. За наведеного первісні позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 984,00 грн за період прострочення з 21.02.2024 по 21.03.2024, на переконання суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Таким чином доводи скаржника про протилежне спростовуються наведеним вище.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, з врахуванням вимог, ст. ст.123, 126, 129 ГПК України, доказів поданих позивачем за первісним позовом, що у зв`язку із відсутністю документального підтвердження витрат на правову допомогу, відсутні підстави покладення таких витрат на відповідача за первісним позовом.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що первісним позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.2024 у справі №902/371/24 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.24 у справі № 902/371/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.07.24 у справі № 902/371/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 902/371/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.