Рішення

від 12.07.2024 по справі 910/4418/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2024Справа № 910/4418/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спутнік-Крим

доТовариства з обмеженою відповідальністю Паркінг Комфорт

простягнення 38 990,13 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Спутнік-Крим (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Паркінг Комфорт (далі - відповідач) про стягнення 38 990,13 грн, з яких 29 400,00 грн заборгованості, 7 356,71 грн пені, 2 233,42 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 03.04.2017 № 8-О в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами даної справи, яке (право на ознайомлення) було реалізовано відповідачем у той же день.

Крім того, 14.05.2024 відповідачем подано клопотання про здійснення розгляду справи з викликом сторін та продовження строків підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2024 у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Паркінг Комфорт про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та продовження строків підготовчого провадження.

07.06.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останнім заперечуються заявлені позивачем вимоги та вказується, що ним оплачені акти за вересень-листопад 2022 року.

13.06.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій просить залишити без розгляду відзив відповідача як такий, що поданий з пропуском встановленого строку, а також надав заперечення по суті викладених у відзиві обставин та долучених доказів.

Суд вважає за можливе прийняти та долучити відзив до матеріалів справи, оскільки позивачем у відповіді на відзив надані заперечення по суті поданого відзиву на позов.

13.06.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказав, що ним випадково долучено до відзиву на позов платіжну інструкцію № 1775 від 31.08.2023, яка відноситься до виконання іншого договору (№ 74-О від 02.01.2024), адже в додатках вказана саме платіжна інструкція № 1774 від 31.08.2023, яка відноситься до договору від 03.04.2017 № 8-О, яку відповідач просить долучити до матеріалів справи.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, поданою позивачем заявою про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРКІНГ КОМФОРТ», (надалі Відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» (надалі Позивач, Підрядник) 03 квітня 2017 року було укладено договір на технічне обслуговування пожежних систем № 8-О (надалі «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник (Позивач) зобов`язується виконати роботи з технічного обслуговування систем автоматичної адресної пожежної сигналізації, оповіщення людей при пожежі, системи протидимового захисту, автоматичної системи водяного пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водопроводу, що змонтовані в приміщеннях паркінгу, за адресою: м. Київ, вул. Зарічна 1-В, а Замовник (Відповідач) зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (п.1.2 Договору).

Розділом 4 сторонами погоджено вартість та порядок взаєморозрахунків.

Так, відповідно до п 4.3 договору оплата робіт за цим договором проводиться щомісяця згідно з актами виконаних робіт протягом 10 робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.04.2018. Якщо за 15 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін на вимагатиме його припинення, дія договору продовжується на тих же умовах у наступному календарному році без обмеження кількості разів продовження його дії.

Додатком № 1 сторони погодили протокол узгодження договірної ціни, додатком № 2 - регламенти №№ 1-4 з технічного обслуговування.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2017 сторонами внесено зміни до вартості робіт.

Додатковою угодою № 2 від 02.07.2018 сторонами внесено зміни до вартості робіт та встановлено розмір 9 800,00 грн на місяць.

Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи з технічного обслуговування згідно з вимогами Договору № 8-О від 03.04.2017.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем у період з вересня по листопад 2022 року надавались відповідачу послуги з технічного обслуговування, передбачені договором № 8-О від 03.04.2017, що підтверджується актами від 30.09.2022 на суму 9 800,00 грн, від 31.10.2022 на суму 9 800,00 грн, від 30.11.2022 на суму 9 800,00 грн.

Водночас, заперечуючи проти задоволення повних вимог, відповідач вказав, що ним оплачені послуги, надані у вересні-листопаді 2022 року, що відповідач підтверджує платіжними інструкціями № 1550 від 31.03.2023 на суму 9 800,00 грн, № 1681 від 29.06.2023 на суму 9 800,00 грн, доданими до відзиву на позов, а також платіжною інструкцією № 1774 від 31.08.2023 на суму 9 800,00 грн, доданою до заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано лист відповідача № 1 від 01.02.2023, адресований позивачу, в якому відповідачем визнається заборгованість за договором № 8-О від 03.04.2017 станом на 30.01.2023, при цьому відповідачем гарантується оплата послуг за вказаним договором. Також відповідач просить укласти новий договір на продовження технічного обслуговування систем протипожежного захисту.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач у відповіді на відзив вказав, що у наданих платіжних інструкціях взагалі не містяться посилань на період, за який здійснюється оплата за послуги, надані за договором № 8-О від 03.04.2017, тому позивачу не зрозуміло, на якій підставі відповідач вирішив, що вказані платіжні інструкції підтверджують відсутність у відповідача заборгованості за вересень-листопад 2022 року. До того ж Відповідач, очевидно, не розуміє, за який період у нього існує заборгованість: спочатку зазначає: «Однак, з наявністю заборгованості за вересень, жовтень, листопад 2022 р. погодитись не можу…, а далі вказує наступне: «Отже, станом на дату подання даної позовної заяви, заборгованість ТОВ «Паркінг Комфорт» перед ТОВ «Спутнік-Крим» за вересень, жовтень, листопад 2023 року була відсутня».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи заявлені позивачем вимоги та заперечення на такі вимоги відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено в ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, між сторонами не існує спору за фактом надання у період з вересня по листопад 2022 року послуг.

Проте, існують розбіжності щодо того, чи є оплаченими відповідачем послуги, надані у вказаний період.

Стосовно вказаного, суд зазначає наступне.

Так, наданими позивачем актами доведено надання позивачем відповідачу послуг з технічного обслуговування на загальну суму 29 400,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами.

При цьому відповідачем надано докази оплат послуг на загальну суму 29 400,00 грн, здійснених відповідачем 31.03.2023,29.06.2023 та 31.08.2023, при цьому судом враховано, що у призначенні платежу відповідачем у платіжних інструкціях вказано «сплата за послуги ТО СПБ згідно дог. № 8-о від 03.04.2017». Проте, не вказувався період, за який відповідачем здійснюється оплата такий послуг.

Крім того, позивачем надано лист відповідача № 1 від 01.02.2023, в якому останнім визнано факт існування перед позивачем заборгованості в розмірі 54 200,00 грн саме за договором № 8-О від 03.04.2017 на надані послуги.

Таким чином, наданими учасниками справи доказами (актами, платіжними інструкціями та листом відповідача № 1 від 01.02.2023) підтверджується факт наявності станом на момент розгляду даної справи у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 24 800,00 грн.

Між тим, інших доказів існування у відповідача заборгованості перед позивачем в заявленому до стягнення розмірі (29 400,00 грн), актів звіряння розрахунків, претензій на вказану суму, інших листів з визнанням розміру боргу, крім листа № 1 від 01.02.2023, актів наданих послуг за інші періоди, щослідують за листопадом 2022 року тощо) учасниками справи до матеріалів справи не додано.

За вказаних обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтованою в частині стягнення з останнього 24 800,00 грн (54 200,00 грн визнаної відповідачем у листі від 01.02.2023 суми боргу - 29 400,00 грн здійснених відповідачем оплат).

У вимозі про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 600,00 грн суд відмовляє, оскільки під час розгляду даної справи суду не надано доказів існування у відповідача заборгованості на вказану суму, оскільки визнана відповідачем заборгованість у розмірі 54 200,00 грн була оплачена останнім в розмірі 29 400,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 233,42 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком таких вимог, оскільки акт від 30.09.2022 на суму 9 800,00 грн частково покривається оплатою відповідача, здійсненою 31.08.2023 на суму 4 800,00 грн, отже, заборгованість за таким актом становить за період з 17.10.2022 по 30.08.2024 9 800,00 грн, а за період з 31.08.2023 по 10.04.2024 (заявлено в розрахунку позивача) 5 200,00 грн. При цьому акти від 31.10.2022 та від 30.11.2022 лишаються не оплаченими, доказів зворотного відповідачем під час розгляду даної справи не надано

Так, за розрахунком суду, з урахуванням формування у відповідача заборгованості за надані послуги, яка підтверджена матеріалами даної справи, втрати від інфляції становлять 2045,24 грн.

Таким чином, у вимозі про стягнення з відповідача 188,18 грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 356,71 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 договору № 8-О від 03.04.2017 за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, розрахунок пені позивачем здійснено з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, при цьому неврахування часткової оплати за актом від 30.09.2022, здійсненої 31.08.2023, не вплинуло на арифметичну вірність та обґрунтованість таких вимог, оскільки за актом від 30.09.2022 нарахування пені здійснено за період з 17.10.2022 по 17.04.2023, у той час, як часткова оплата вказаного акту здійснена поза межами такого періоду (31.08.2023).

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 7 256,71 грн

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 124,92 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Паркінг Комфорт (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, код 41159120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спутнік-Крим (03179, м. Київ, вул. Верховинна, 91, код 24089298) основний борг у розмірі 24 800,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот грн 00 коп.), пеню в розмірі 7 356,71 грн (сім тисяч триста п`ятдесят шість грн 71 коп.), втрати від інфляції в розмірі 2 045,24 грн (дві тисяч сорок п`ять грн 24 коп.), судовий збір в розмірі 2 124,92 грн (дві тисячі сто двадцять чотири грн 24 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 12.07.2024.

СуддяО.Г. Удалова