Рішення

від 11.07.2024 по справі 916/1806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1806/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1806/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, офіс 209, код ЄДРПОУ 43821382)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 12, код ЄДРПОУ 00901631)

про стягнення 612 937,26грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод про стягнення 612 937,26грн.

Ухвалою від 29.04.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ було залишено без руху.

03.05.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №18125/24) Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1806/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

11.01.2021р. між Товариством з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ (Покупець) було укладено договір поставки №1, за умовим якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця металобрухт і відходи чорних металів (товар), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до наданого покупцем замовлення на поставку відповідної партії товару.

Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених покупцю за цим договором (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору, оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% вартості протягом 7 (семи) днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару на підставі наданого постачальником рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За домовленістю сторін допускається передоплата.

Згідно п.4.2 договору, поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше на встановлено сторонами. Місце поставки визначається сторонами у Специфікації до цього договору.

Поставка товару здійснюється шляхом відвантаження автомобільним або залізничним транспортом (п.4.3 договору).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що поставка має бути здійснена в строк, узгоджений сторонами в специфікації до цього договору. У разі, якщо строк поставки не передбачений специфікацією, поставка повинна бути здійснена не пізніше, ніж протягом 7 календарних днів з моменту направлення замовлення постачальнику.

Прийняття-передача товару здійснюється представниками обох сторін та оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі товару, який складається вантажоодержувачем товару у кінцевому пункті поставки. Датою переходу права власності на товар та усіх ризиків від постачальника до покупця є дата належним чином оформленого та підписаного сторонами Акту (п.5.2 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору, в період з 03.03.2021р. по 02.12.2021р. здійснив оплату Товару на загальну суму 2 297 420грн., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо постави оплаченого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, поставку товару здійснив на загальну суму 1 745 776,30грн., що підтверджується підписаними накладними та Актами прийманні-передачі товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

За посиланнями позивача в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договору у останнього утворилась заборгованість в сумі 551 643,70грн, яка становить вартість оплаченого проте не поставленого товару.

Позивач зазначає, що 12.04.2024р. направив на адресу відповідача про повернення попередньої оплати у розмірі 551 643,70грн. Проте зазначена вимога, було залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором позивачем було нараховано Відповідачу 3% річних у розмірі 22 158,88 грн. та інфляційних втрати у розмірі 39 134,68грн.

Невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 1 від 11.01.2021р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом 11.01.2021р. між Товариством з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ (Покупець) було укладено договір поставки №1, за умовим якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця металобрухт і відходи чорних металів (товар), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Специфікаціях до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.1 договору).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.4 договору, оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% вартості протягом 7 (семи) днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару на підставі наданого постачальником рахунку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За домовленістю сторін допускається передоплата.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору в період з 03.03.2021р. по 02.12.2021р. здійснив оплату Товару на загальну суму 2 297 420грн., що підтверджується платіжними індукціями від 02.12.2021р. за №652, від 28.10.2021р. за №581, від 20.08.2021р. за №481, від 18.08.2021р. за №393, від 05.08.2021р. за №345, від 27.05.2021р. аз №228, від 18.05.2021р. за №226, від 27.04.2021р. за №215, від 03.03.2021р. за №31.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що поставка має бути здійснена в строк, узгоджений сторонами в специфікації до цього договору. У разі, якщо строк поставки не передбачений специфікацією, поставка повинна бути здійснена не пізніше, ніж протягом 7 календарних днів з моменту направлення замовлення постачальнику.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи відповідач поставку товару здійснив частково на загальну суму 1 745 776,30грн., що підтверджується підписаними накладними та Актами прийманні-передачі товару, в наслідок чого у останнього утворись заборгованість з оплаченого та непоставленого товару в сумі 551 643,70грн.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене, оскільки належних доказів, які б підтвердили поставку товару або повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 551 643,70 грн на користь позивача, відповідач, згідно приписів ст.ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та наявність такої заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Еврика цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу 3% річних у розмірі 22 158,88 грн. та інфляційних втрати у розмірі 39 134,68грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначених висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц та постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, зокрема відповідно до останньої Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість звернення позивача із вимогою про сплату інфляційних витрат та 3% річних.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод трьох відсотків річних в розмірі 22 158,88грн. та інфляційних витрат в сумі 39 134,68грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, який наведений Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ у позовній заяві, судові витрати останнього складаються із: судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання правової допомоги від 10.04.2024р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ та Адвокатом Майструк Євгеном Сергійовичем пунктом 7.1 якого передбачено що вартість послуг адвоката завчасно погоджується сторонами в Додаткових угодах до цього Договору та/або в Протоколах погодження договірної ціни, які є підставою для здійснення розрахунку наданих послуг та підготовки рахунку за фактом надання послуг; Додаткову угоду №1 від 12.04.2024р. пунктом 2 якої передбачено що сторони погодили, що об`єм послуг, які будуть надані в рамках п.1 цієї Додаткової угоди, буде погоджений в протоколі погодження договірної ціни, вказаний протокол буде підставою для розрахунку вартості наданих послуг за цією Додатковою угодою, Протокол погодження ціни №001 від 12.04.2024, рахунок-фактура №001 від 12.04.2024р. на суму 7000грн., платіжна інструкція №118 від 19.04.2024р. на суму 7000грн. та ордер серії АА 1430220 від 12.04.2024р..

З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, проте враховуючи що до заявленої суми було включено участь адвоката в судових засіданнях 3000грн., а справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження витрати покладаються в розмірі 4 000 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, офіс 209, код ЄДРПОУ 43821382) до Товариства з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 12, код ЄДРПОУ 00901631) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Херсонський електромеханічний завод (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 12, код ЄДРПОУ 00901631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМЕТ ХОЛДИНГ (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, офіс 209, код ЄДРПОУ 43821382) основний борг в сумі 551 643 (п`ятсот п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок три)грн. 70коп., 3% річних у розмірі 22 158 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят вісім)грн. 88коп.., інфляційні витрати в розмірі 39 134 (тридцять дев`ять тисяч сто тридцять чотири)грн. 68коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9 194 (дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири)грн. 06коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисяч)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахування відсутності в Господарському суду Одеської області стабільного електропостачання, повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна