Ухвала

від 12.07.2024 по справі 917/928/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

12.07.2024 Справа № 917/928/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Адвокатського бюро Терзі та партнери

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра

про стягнення 241 821,44 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Адвокатське бюро Терзі та партнери з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра про стягнення 241821,44 грн заборгованості за договорами професійної правничої допомоги № 05/2022-АБ від 14.02.2022 та № 26/2023-АБ від 04.12.2023, з якої 222000,00 грн основний борг, 7678,00 грн 3% річних та 12143,44 грн інфляційних втрат

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

Ухвалою від 07.06.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/928/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позов від 02.07.2024 (вхід. № 9362 від 05.07.2024), в якому заперечує факт складання актів виконаних робіт та заявлену суму боргу.

Одночасно у відзиві відповідач заявив клопотання про визнання поважними причину пропуску строку на подання відзиву та про поновлення цього строку.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що рішенням Правління Національного банку України № 166-рш від 14.05.2024 «Про застосування до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг» прийнято рішення про відкликання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг з 14 травня 2024 року та рішенням Правління Національного банку України № 167-рш від 14.05.2024 «Про призначення тимчасової адміністрації в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» та відсторонення органів управління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» тимчасовим адміністратором призначено Шкурка Віктора Михайловича. У зв`язку із запровадженням тимчасової адміністрації у відповідача строк на подання відзиву було пропущено.

Позивач подав заперечення від 08.07.2024 (вхід. № 9494 від 09.07.2024) на клопотання про поновлення строку.

При розгляді цього клопотання суд зазначає наступне.

Рішенням Правління Національного банку України № 167-рш від 14.05.2024 «Про призначення тимчасової адміністрації в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» та відсторонення органів управління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» тимчасовим адміністратором призначено Шкурка Віктора Михайловича, а також зобов"язано керівників Товариства передати документацію тимчасовому адміністратору.

Ухвала від 07.06.2024 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет 07.06.2024 о 12:45 (а.с.83). Отже, останній день для подачі відзиву - 24.06.2024. Відповідач подав відзив 03.07.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Процесуальні права здійснюються відповідно до принципів змагальності (ст. 13 НПК України) та диспозитивності (ст. 14 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

У п. 5.16 постанови від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки згідно з практикою Європейського суду з прав людини "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA ("Зубац проти Хорватії") від 5 квітня 2018 року).

Враховуючи, що пропуск строку не є значним, в зв"язку з необхідністю забезпечення рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, суд на підставі ст. 119 ГПК України суд визнав причини пропуску процесуального строку для подання відзиву поважними та клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задовольнив.

Відповідач у відзиві заперечує факт існування заявленої заборгованості та заперечує обставину складення актів виконаних робіт (наданих послуг) та їх підписання, вважає оригінали актів виконаних робіт (наданих послуг), які додані до матеріалів позовної заяви, підробленими, вказує, що згідно відомостей бухгалтерського обліку, заборгованість відповідача перед позивачем за всіма договорами, станом на дату формування довідки становить 36 000,00 грн.

Відповідач у відзиві вказав, що він не отримував від Адвокатського бюро Терзі та партнери акти виконаних робіт (наданих послуг), які додані до матеріалів позовної заяви, вказані акти у відповідача відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що необхідно витребувати у позивача оригінали вказаних актів для огляду.

Відповідач подав клопотання (вхід. № 9363 від 05.07.2024) про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 917/943/24 про ліквідацію Товариства, з огляду на необхідність збереження майна Товариства.

Позивач подав заперечення від 06.07.2024 (вхід. № 9403 від 08.07.2024) на клопотання про зупинення та прохає повернути його без розгляду, оскільки відповідач не направив копії клопотання позивачу.

Відповідач подав клопотання (вхід. № 9364 від 05.07.2024) про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі.

Позивач подав заперечення від 06.07.2024 (вхід. № 9404 від 08.07.2024) на клопотання про експертизу та прохає повернути його без розгляду, оскільки відповідач не направив копії клопотання позивачу.

У ч.2 ст. 170 ГПК України вказано, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 12 квітня 2024 року у cправі №910/1834/19, де Верховний Суд досліджував питання щодо обов`язку учасника справи надавати докази надсилання іншим учасникам справи копій заяв та клопотань з процесуальних питань, та вказав наступне:

« 27. Приписи статей 169, 170 ГПК України не містять обов`язку особи, яка звернулася з клопотанням у справі, надавати докази його надсилання іншим учасникам справи, за винятком абзацу 2 частини другої статті 170 ГПК України, а саме до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (пункт 4.50. постанови Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №924/681/22).

28. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 924/681/22 застосував частину другу статті 170 ГПК України, яку було змінено згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023. Наведені зміни стосуються можливості надсилання процесуальних документів за допомогою засобів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи і не змінюють суті норми.

29. Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 707/1372/21 сформував висновок, що законодавець зобов`язав учасника справи у разі звернення до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій із заявою, скаргою, клопотанням чи запереченням на стадії виконання судового рішення надати судудокази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (абзац другий частини другої статті 183 ЦПК України) (положення абзацу другого у статті 170 ГПК України і статті 183 ЦПК України, у відповідній редакції, однакові). Суд касаційної інстанції, з урахуванням того, що вимоги абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України учасник справи має виконувати лише на стадії виконання судового рішення, зазначив, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду клопотання про призначення судової експертизи, поданого до початку розгляду апеляційної скарги по суті, з тих підстав, що суду апеляційної інстанції не надано доказу надіслання такого клопотання іншим учасникам справи.

30. Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі 910/1834/19 сформував висновок, що норма абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України урегульовує порядок подання заяв, клопотань та заперечень з встановленням обов`язку заявника надати докази їх надсилання іншим учасникам справи виключно на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Стадія судового розгляду, на якій подається клопотання, є ключовим у вирішенні питання щодо правильного застосування абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України.

31. Компанія подала заяву у цій справі не на стадії виконання судового рішення і не в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а під час підготовчого провадження, а тому висновок суду першої інстанції, що Компанія мала надати докази надсилання клопотання про забезпечення доказів іншим учасникам справи, є помилковим. Відповідно, необґрунтованим є висновок щодо наявності підстав для повернення заяви про забезпечення доказів на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки положення частини другої статті 170 ГПК не покладають на заявника обов`язок надати докази надсилання заяви про забезпечення доказів іншим учасникам справи на стадії підготовчого засідання».

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Су враховує позицію Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Позивач прохає врахувати правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/23066/15, проте він зроблений стосовно вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, і тому не може бути застосований до спірних відносин.

Клопотання про поновлення строку, клопотання про зупинення провадження та клопотання про призначення експертизи заявлені у цій справі не на стадії виконання судового рішення.

Стаття 119 ГПК України, яка регулює порядок подання заяви про поновлення процесуального строку, статті 227, 228 ГПК України, які регулюють зупинення провадження у справі, стаття 99 ГПК України, яка визначає порядок призначення експертизи не передбачають обов`язку заявника при поданні таких клопотань чи заяв надати докази їх надсилання іншим учасникам справи.

Загальна норма щодо порядку подання клопотань та заперечень (стаття 170 ГПК України) не передбачає необхідності надавати докази надсилання вказаних клопотань іншим учасникам справи.

Принцип рівності, передбачений статтею 7 ГПК України полягає в тому, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Змагальність сторін, закріплена у статті 13 ГПК України, передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина друга); кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя); кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина п`ята).

Зі змісту наведених норм вбачається, що принципи рівності та змагальності не передбачають обов`язку учасника справи надсилати всі заяви, які він подає до суду і спеціальні норми ГПК України, які регулюють порядок подання клопотання про поновлення строку, про зупинення провадження, про призначення експертизи, теж не передбачають відповідного обов`язку, а тому заперечення позивача щодо недотримання статей 42, 112 ГПК України та порушення принципів рівності і змагальності сторін визнаються необґрунтованими.

Отже, у суду відсутні процесуальні підстави для повернення цих клопотань без розгляду. Тому заперечення позивача щодо прийняття цих клопотань суд відхиляє.

В обґрунтування клопотання (вхід. № 9363 від 05.07.2024) про зупинення провадження у цій справі відповідач посилається на те, що до в провадженні господарського суду перебуває справа № 917/943/24 про ліквідацію Товариства, тому необхідно зупинити провадження у справі № 917/928/24 до вирішення справи № 917/943/24 з огляду на необхідність збереження майна Товариства.

У п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України вказано, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідач у клопотанні не довів яким чином провадження у справі № 917/943/24 про ліквідацію Товариства перешкоджає розгляду справи № 917/928/24, не довів що існує саме об`єктивна неможливості розгляду цієї справи № 917/928/24 до вирішення іншої справи № 917/943/24.

З огляду на предмет доказування у справі № 917/928/24 подані до позову докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З врахуванням викладеного, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі. Отже, це клопотання відповідача суд відхиляє.

В обгрунтування клопотання про призначення експертизи відповідач зазначає, що відповідач не визнає обставини про підписання актів та погодження їх змісту. Відповідач заперечує факт того, що керівник відповідача в особі директора Маленка Романа Ігоровича, який діяв на підставі статуту, погоджував та ставив свій підпис у актах виконаних робіт (наданих послуг), які додані до матеріалів позовної заяви.

Для встановлення обставин про те, чи було погоджено сторонами зміст актів виконаних робіт (наданих послуг), доданих до матеріалів позовної заяви, шляхом проставлення власноручних підписів та печаток, відповідач просить призначити та провести судову почеркознавчу експертизу.

Для проведення почеркознавчої експертизи необхідні спеціальні знання у сфері дослідження підписів та почерку людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За ч. 5 ст. 99 ГПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Враховуючи, що для встановлення справжності підписів ОСОБА_1 на спірних актах, необхідні спеціальні знання, суд визнає клопотання про проведення експертизи обґрунтованим та вважає за необхідне провести підготовку матеріалів, необхідних для призначення та проведення експертизи.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В пункті 2 частини 3 статті 12 ГПК України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом ст. 250 ГПК України суд, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, наділений правом, у разі відповідної необхідності, постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи в порядку спрощеного провадження передбачає, що в матеріалах справи наявні всі докази та відсутні питання призначення експертизи, витребування документів, та вчинення інших процесуальних дій.

Водночас, розгляд справи в порядку загального провадження передбачає розширену можливість реалізації процесуальних прав сторін.

Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує також й: значення справи для сторін; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд також приймає до уваги значення справи для сторін.

Відтак, в цій конкретній справі існують підстави для переходу зі спрощеного до загального позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 119, 99, 252, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання у справі на 08.08.2024 о 11:30 год.

Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вулиця Капітана Володимира Кісельова, буд. 1, зал судових засідань № 59.

Роз`яснити учасникам справи право подати заяву про розгляд справи за їх відсутності.

3. Поновити Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» строк для подання відзиву на позов.

4. Зобов"язати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» надіслати копію відзиву позивачу, докази надсилання надати суду.

5. Відмовити Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» у задоволенні клопотання від 02.07.2024 про зупинення провадження у справі.

6. Відповідачу письмово повідомити суду останню відому йому адресу місця проживання ОСОБА_1 та його реєстраційний номер облікової картки платника податків,

надати суду оригінали документів, що містять вільні зразки підписів ОСОБА_1 (договори, накладні, листи і тому подібне) та складені у період 2022-2024 років у кількості 20 документів.

7. Витребувати у Адвокатського бюро Терзі та партнери для огляду оригінали актів виконаних робіт, які залучені до позовної заяви у цій справі.

Встановити позивачу строк для подання до суду витребуваного доказу 20 днів з дня отримання цієї ухвали.

Роз`яснити, що згідно з ч. 7. ст. 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Дата підписання ухвали: 12.07.2024.

Суддя Т. М. Безрук