Ухвала

від 04.07.2024 по справі 285/6472/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6472/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/504/24

Категорія ч.4 ст.185 КК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №285/6472/22 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.02.2024

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 755 грн. 12 коп.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, в умовах воєнного стану, оголошеного 24.02.2022 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, ОСОБА_8 , 03 листопада 2022 року близько 20 год., знаходячись в стані алкогольного сп`яніння поруч магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по вул. Леваневського, 14а, м. Новоград-Волинський помітив припаркований поблизу магазину велосипед торгівельної марки «Framework» сірого кольору, який належить ОСОБА_10 та вирішив його таємно викрасти.

У зазначений день час і місці та за вказаних обставин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та господаря, які б могли перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу підійшов до велосипеда торгівельної марки «Framework» вартістю 3475 грн. 00 коп. та умисно, таємно, в умовах воєнного стану, його викрав.

З викраденим велосипедом ОСОБА_8 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним за власним розсудом, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 3475 грн.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення установлених судом та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Виключити з мотивувальної частини вироку обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 : добровільне відшкодування завданих збитків, наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 інвалідності третьої групи, а також ряд тяжких захворювань (внутрішньохребтовий абсцес та гранульома, інсулінозалежний цукровий діабет без ускладнень). Зазначити у мотивувальній частині вироку обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. В решті вирок залишити без змін. При цьому, зазначає, що викрадений велосипед був добровільно виданий обвинуваченим працівникам поліції, тому, в даному випадку має місце повернення викраденого майна, а не відшкодування збитків. За таких обставин з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню обставина, що пом`якшує покарання - добровільне відшкодування завданих збитків. Також, зазначає, що при визначенні виду та міри покарання, суд повинен врахувати стан здоров`я обвинуваченого, а тому, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню обставина, що пом`якшує покарання - наявність у обвинуваченого інвалідності третьої групи, а також низки тяжких захворювань (внутрішньохребтовий абсцес та гранульома, інсулінозалежний цукровий діабет без ускладнень). Наголошує, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував своїх висновків стосовно того, як обставини, що характеризують посткримінальну поведінку обвинуваченого, істотно знизили тяжкість кримінального правопорушення. При цьому, призначаючи більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, суд не обґрунтував, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Вважає, що висновок суду про застосування до ОСОБА_8 положень ст.69 КК є непереконливим, а призначене на підставі застосування положень цієї статті покарання у виді обмеження волі є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі через м`якість. Крім того, суд безпідставно не взяв до уваги обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що коли він заходив до магазину то зустрів ОСОБА_8 , який був у нетверезому стані. Крім того, факт вживання алкогольних напоїв в день викрадення велосипеда також підтвердив обвинувачений як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні. Разом з цим, у мотивувальній частині вироку показання потерпілого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 у цій частині суд не зазначив. Звертає увагу, що про вживання алкогольних напоїв в день перед викраденням велосипеда обвинувачений ОСОБА_8 розповідав і експертам при проходженні судово-психіатричної експертизи (висновок судово-психіатричного експерта № 379-2023 від 04.07.2023).

Адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, а своїм рішенням закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п.2 ч.1 статті 284 КПК України, за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ч.4 статті 185 КК України. При цьому, зазначає, що кримінальне правопорушення було скоєно 03 листопада 2022 року, а 04 листопада 2022 року по дорозі на роботу ОСОБА_8 стало зле і до нього викликалася швидка допомога, 05 листопада 2022 року він був ушпиталений в неврологічне відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , з інсультом, в подальшому отримав групу інвалідності. В даний час, після оперативного втручання продовжує лікування амбулаторно. Вважає, що обвинувачений під час вчинення інкримінованого йому діяння, вже перебував в хворобливому стані, адже перші ознаки інсульту - це запаморочення, втрата свідомості, дезорієнтація, на які вказувала дружина під час допиту, проявилися за три дні до вищевказаної події. Разом з цим, клопотання сторони захисту про допит ОСОБА_11 в судовому засіданні не було задоволено. Наголошує, що саме хвороба сприяла даній події, і хоча висновок судово-психолого-психіатричної експертизи вказує, що ОСОБА_8 усвідомлював свої дії та керував ними, але до проведення експертизи не було залучено лікаря невролога або невропатолога, так як наполягала сторона захисту. Зазначає, що при проведенні експертизи до уваги не було прийнято ступінь складності вирішуваних задач, їхня загальна правова значимість, не було враховано наявність додаткових обставин, що робить необхідним проведення максимально повних, всебічних досліджень, наприклад, таких як: встановлення індивідуально-психологічних особливостей під- експертного, що переніс нервово-психологічні впливи і захворювання й ознаки, що мають прикордонну психічну патологію, з`ясування їхнього впливу на поведінку в момент події, інкримінованій підзахисному. Звертає увагу на допит дружини обвинуваченого, згідно якого ОСОБА_12 , приїхавши з магазину додому, визвав її до гаража і будучи здивованим, висловлював непорозуміння з приводу того, що він приїхав додому на своєму велосипеді, а такий же велосипед стоїть вже у гаражі, що може свідчити про відсутність суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, зокрема, умислу на заволодіння чужим майном. Обвинувачений в судовому засіданні заявив, що ніякого умислу на крадіжку в нього не було, він в своєму володінні має два велосипеди і чужий йому непотрібен. Посилаючись на зазначене вважає, що стався випадок(казус), а це заподіяння шкоди без вини. Так, як стверджував обвинувачений ОСОБА_8 , він побачив, що біля магазину стоїть його велосипед, він взяв його і поїхав додому. Адже візуально велосипед, що перебуває у власності ОСОБА_8 аналогічний велосипеду, той. що був взятий ним біля магазину, якщо на ньому є якісь дрібні відмінності, так враховуючи стан здоров`я ОСОБА_12 , він міг і не звернути на їх увагу. Порівнюючи в судовому засіданні фотографії велосипеда ОСОБА_10 і ОСОБА_8 потерпілий не міг відрізнити, де його велосипед, а де велосипед ОСОБА_12 . В такому випадку психічне ставлення особи лежить за межами вини і тому, сторона захисту вважає, що наявний випадок (казус), який виключає кримінальну відповідальність за відсутністю ознак складу кримінального правопорушення,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу останнього задовольнити та відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника та підтримка апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також вирок суду в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Згідно ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Постановлення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не в повній мірі дотримався вище вказаних вимог закону.

Стаття91 КПКУкраїни визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Дана норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об`єктивне дослідження дозволяють вирішитикримінальне провадження по суті.

При доказуванні, насамперед, повинні бути встановлені обставини, які відносяться до події злочину (п.1 ч. 1ст. 91 КПК України). А п.2 ч.1ст.91 КПК Українивимагається встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яка означає доведеність доказами вчинення злочину конкретною особою.

За допомогою певного доказу встановлюється та чи інша обставина.Тому, суд, ухвалюючи рішення, має мотивувати якими конкретно доказами доводиться винуватість особи у вчиненніінкримінованого злочину. При цьому, має бути здійснено ґрунтовний аналіз та оцінка всіх доказів, розглянутих в судовому засіданні: як доказів, на підставі яких суд визнав установленими ті або інші обставини, так і ті з них, через які суд дійшов висновку, що деякі обставини не мали місце в дійсності. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині вироку навести правове обґрунтування, з огляду на яке ці доводи або докази не взято до уваги судом, адже обвинувачений так само, як і потерпілий, має право на отримання вмотивованого, законного та справедливого судового рішення.

В порушення зазначених вимог чинного законодавства місцевий суд допустив вибірковість в оцінці досліджених доказів, відхиливши доводи сторони захисту без належного спростування, не надавши належної правової оцінки всім дослідженим доказам в їх сукупності та не умотивувавши своє рішення про винність обвинуваченого, як того вимагають приписи кримінального процесуального законодавства.

За змістом п.2 ч.3 ст.374КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Як слідує з обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_8 , яке визнано судом доведеним, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та господаря, які б могли перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу підійшов до велосипеда торгівельної марки «Framework» вартістю 3475 грн. поруч магазину «Дюк», що по АДРЕСА_2 та умисно, таємно, в умовах воєнного стану, його викрав.

Обґрунтовуючи свої висновки про винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, суд першої інстанції вказав, що такі висновки повністю підтверджується показаннями потерпілого, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини вироку суду, суд першої інстанції, навівши зміст показань обвинуваченого ОСОБА_8 , будь-якої оцінки цим показанням за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України не надав, не навів належних та достатніх мотивів врахування одних показань та неврахування інших, в аспекті наявного у розпорядженні суду обсягу доказової бази.

Місцевий суд не звернув увагу на те, що обвинувачений щодо викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 1, відповідно до технічного запису, пояснив суду, що ніякого умислу на заволодіння чужим майном в нього не було, він в своєму володінні вже має два велосипеди і чужий йому не потрібен. Більше того, візуально велосипед, що перебуває у власності ОСОБА_8 аналогічний велосипеду, який той взяв біля магазину.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений підтримав вказані показання та ствердив, що погано пам`ятає обставини події, велосипед, який належить ОСОБА_10 взяв, так як переплутав і вважав, що це його велосипед.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Апеляційним судом встановлено, що обставини вчиненого кримінального правопорушення: місце, час, спосіб не заперечується стороною захисту та ніким із учасників провадження не оспорюється, зокрема сам факт, що обвинувачений 03 листопада 2022 року близько 20 год поруч магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 взяв велосипед торгівельної марки «Framework» сірого кольору, який належить ОСОБА_10 .

Проте, в судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції сторона захисту категорично заперечувала спрямованість умислу обвинуваченого саме на заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення, наполягаючи на тому, що обвинувачений помилково припустив, що велосипед, який був припаркований біля магазину належить йому.

В цій частині не достатньо проаналізованими та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо відсутністю умислу на заволодіння чужим майном, на чому наполягала сторона захисту. Наведені з цього приводу у вироку твердження суду першої інстанції, що оскільки ОСОБА_8 прийшов до банкомату пішки, а додому повернувся вже з велосипедом, а отже він повинен був і міг передбачити, що він заволодіває чужим велосипедом, який хоч і був схожий на його велосипед, носять формальний, а тому не переконливий характер, хоча доводи сторони захисту в сукупності із іншими обставинами події, зокрема оцінка стану в якому в день події перебував обвинувачений (хворобливий стан, стан алкогольного сп`яніння) можуть мати вирішальне значення для правильної юридичної оцінки дій обвинуваченого та спрямованістю його умислу.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною захисту на підтвердження невинуватості у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, були подані наступні докази: фотознімки із зображенням велосипеду, який перебуває у власності обвинуваченого, що залишилось без оцінки суду першої інстанції, медичні документи, заявлялось клопотання про допит свідка ОСОБА_13 , яка могла б надати показання про поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчиненого злочину, зокрема в якому стані перебував обвинувачений, що пояснював з приводу велосипеду на якому повернувся додому в день події, чи намагався цей велосипед заховати від сторонніх осіб, тощо.

Апеляційний суд зауважує, суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише доказами сторони обвинувачення.

В той же час, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно відмовив у допиті свідка ОСОБА_13 , виключно з підстав перебування даного свідка у залі суду, не обґрунтувавши належним чином, як вказана обставина могла вплинути на достовірність показань свідка, з врахуванням, що на момент заявлення захисником ОСОБА_7 відповідного клопотання, окрім допиту потерпілого, будь-які інші докази не досліджувалися, обвинуваченого допитано не було.

В той же час, свідок ОСОБА_13 була фактично єдиною особою, яка могла надати свідчення лише про поведінку та стан, в якому перебував обвинувачений відразу після вчинення інкримінованого злочину, в тому числі на підтвердження чи спростування стану алкогольного сп`яніння, що інкримінувалось стороною обвинувачення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмова суду першої інстанції від допиту свідка ОСОБА_13 не була виправданою в обставинах цієї справи,оскільки показання свідка ОСОБА_13 мали значення для висновків суду щодо винуватості (невинуватості) обвинуваченого.

Крім того, місцевий суд, ухвалюючи вирок, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_8 , яке визнано судом доведеним зазначив, що останній вчинив крадіжку велосипеду у стані алкогольного сп`яніння, одночасно не взявши до уваги алкогольне сп`яніння, як обставину, що обтяжує покарання, з підстав відсутності у матеріалах провадження жодних доказів щодо проведення органом досудового розслідування будь-яких дій з метою визначення перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, тим самим допустивши суперечливість та взаємовиключність своїх висновків у мотивувальній частині вироку суду, що є неприпустимим.

Додатково апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, що було зроблено Новоград-Волинським міськрайонним судом в даній справі, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення), що узгоджується із усталеною судовою практикою.

Як убачається зі змісту ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06.03.2024 року, в контексті змісту оскаржуваного вироку суду, судом першої інстанції фактично здійснено не виправлення описки/арифметичної помилки у вироку розумінні ст.379 КПК України, а частково змінено встановлені судом фактичні обставини справи щодо стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого, що є недопустимим та не відповідає принципу правової визначеності.

В цій частині є слушними доводи прокурора про не висвітлення повних показань як обвинуваченого, який фактично не заперечив, що в день події вживав алкогольні напої, так і показання потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив суду, що обвинувачений ОСОБА_8 коли виходив з магазину перебував в неадекватному стані, також чув від нього запах алкоголю.

Достеменне з`ясування цієї обставини за конкретних обставин даної справи є істотним, оскільки впливає на повноту встановлення фактичних обставин кримінального провадження, нащо суд першої інстанції уваги не звернув.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при постановленні вироку суд першої інстанції припустився неповноти та однобічності дослідження доказів, не надав ґрунтовного аналізу та оцінки доказам, як кожному окремо, так і у взаємозв`язку, частину доказів, в тому числі показання обвинуваченого взагалі не оцінив.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню як такий, що не відповідає вимогамст.374 КПК України.

Згідно ч.1ст.412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 3статті 404 КПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний здійснити дослідження доказів виключно за клопотанням учасників судового провадження. Оскільки в ході апеляційного розгляду ніхто з учасників судового провадження з відповідним клопотанням про проведення судового розгляду з дослідженням доказів не звертався, то апеляційний не наділений процесуальним правом самостійно, з власної ініціативи здійснити їх дослідження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2ст.415 КПК Українипризначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, об`єктивно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати всі докази у справі, надані сторонами, дати їм належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, врахувати висновки і мотиви апеляційної інстанції, з яких скасовано судове рішення, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване та справедливе судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29.02.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :