Постанова

від 10.07.2024 по справі 922/2315/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2315/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 10.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024

за заявою Національної академії аграрних наук України

про закриття провадження

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"</a>,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України",

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України.

2. 21.02.2022 до Господарського суду Харківської області від Національної академії аграрних наук України як органу, уповноваженого управляти майном боржника, надійшла заява (вх.№4167) про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України».

2.1. Заявник в обґрунтування поданої заяви посилається на те, що процедура розпорядження майном боржника триває понад визначені законом строки; зазначає про те, що на думку заявника, збереження та ефективного використання майнових активів боржника не спостерігається; посилається на неможливість завершення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, заборону на застосування судових процедур санації чи ліквідації, передбачену п. 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а також на ч. 3 ст. 49 та п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заявник вважає, що наведене в сукупності вказує на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ підстави для закриття провадження у справі через законодавчі обмеження щодо застосування подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур санації та ліквідації ДП ДГ «Борки» ІОБ НААН».

Встановлені під час судового розгляду обставини справи

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України», визнано вимоги ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» в розмірі 6086635,33 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Татіщева О.Є., призначено попереднє засідання суду.

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2017, крім іншого, задоволено клопотання розпорядника майна про відсторонення керівника боржника від посади; відсторонено керівника ДП ДГ «Борки» ІОБ НААН» Лисенко Ю.Є. від посади; покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Татіщева О.Є.

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у попередньому засіданні визначено визнані судом грошові вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів ДП ДГ «Борки» ІОБ НААН»; призначено підсумкове засідання суду.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 задоволено заяву Фонду державного майна України (вх.№4393 від 23.02.2023) про заміну учасника у справі. Замінено учасника у справі №922/2315/16 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - Національну академію аграрних наук України на процесуального правонаступника - Фонд державного майна України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі (вх.№4167 від 21.02.2022).

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/2315/16 залишено без змін.

9. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано таким:

-нормою Закону №145-ІХ до державних підприємств встановлено обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 20.10.2019 по 20.10.2022.

- Національна академія аграрних наук України звернулась до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі 21.02.2022, тобто під час дії вказаних обмежень встановлених Законом №145-ІХ.

-проте, враховуючи введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, неодноразові направлення справи до судів апеляційної та касаційної інстанцій, з огляду на вирішення питання про заміну учасника у справі №922/2315/16 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - Національну академію аграрних наук України правонаступником - Фондом державного майна України, а також зважаючи на необхідність з`ясування правової позиції інших учасників у справі про банкрутство щодо заяви НААН, заява Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі вирішена після закінчення встановленого пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №145-ІХ трирічного терміну щодо обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації до державних підприємств.

-отже, станом на час вирішення клопотання Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі про банкрутство (яке обґрунтовано саме неможливістю застосування подальших процедур санації/ліквідації до боржника згідно з пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №145-ІХ) та постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали (14.09.2023) встановлений пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №145-ІХ трирічний строк для обмежень щодо застосування подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації до державних підприємств сплив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/2315/16, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання Національної академії аграрних наук України та закрити провадження у справі.

10.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що оскаржувані судові рішення прийнято судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права (ст. ст. 2, 11, 86, 236, п. 2 ч. 1 ст. 231, 277 ГПК України, п. 13 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та матеріального права (п. 2 розділу III "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 02.10.2019 № 145- ІХ, ст. ст. 8, 58, 3 ч. 1 ст. 85, ч. 5 ст. 94, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 1, 44, ч. 5 ст. 48, ч. ч. 1-3 ст. 49, 50 Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому, судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

- в постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 щодо заборон застосування процедур банкрутства - санації та ліквідації за колом суб 'єктів - державних підприємств, окрім тих винятків, які прямо визначені в п. 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ (сформовані на час винесення постанови - 18.11.2021) (на відміну від застосування трирічного терміну, висновки щодо застосування якого відсутні);

- в постановах від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 щодо можливості закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ ( п. 13 ч. 1 ст. 90 КУзПБ у редакції на час розгляду справи № 5023/2756/11) та п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, які хоча і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в ч. 1 ст. 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в п. 2 розділу III "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (ст. 49 КУзПБ);

- в постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 щодо строкового характеру судових процедур банкрутства, в тому числі і процедури розпорядження майном;

- у постанові від 26.04.2023 у справі 924/1277/20 щодо закриття провадження у справі про банкрутство на підставі абз. 4 ч. З ст. 49 КУзПБ з наданням судом переваги саме такій процесуальній формі закінчення процедури розпорядження майном боржника у разі неможливості введення процедури санації чи відкриття ліквідаційної процедури;

- у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17 стосовно застосування принципу дії нормативно-правового акта у часі.

Також скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо вирішення питання про закриття провадження у справі про банкрутство на момент ухвалення судами рішень за наслідками процедури розпорядження майном поза спливом трирічного терміну, передбаченого пунктом 2 розділу III Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 145-ІХ, відсутній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України та Фонд державного майна України подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2315/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого (суддя - доповідач), Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.02.2024.

13. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2024 призначено розгляд справи №922/2315/16 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, яка подана на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 на 05 червня 2024 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, у залі судових засідань №330.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №922/2315/16 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, яка подана на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 до 10 липня 2024 року о 12:20 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Предметом розгляду цієї справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства, що було порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 та провадження в якій перебуває на стадії розпорядження майном.

18. Суди встановили, що у справі про банкрутство Боржника, який з 03.08.2016 перебуває у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, подано клопотання про закриття провадження у цій справі з підстав заборони на застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство Боржника, як державного підприємства (частка держави у статутному фонді перевищує 50 %) через запроваджені з 20.10.2019 пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ відповідні законодавчі обмеження.

19. Судове рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалено як до введення в дію з 21.10.2019 КУзПБ, так і до набрання чинності Законом № 145-ІХ з 20.10.2019.

20. Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, який набрав чинності з 20.10.2019, установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

21. Положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

22. Водночас ці положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із застосуванням наведених положень, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

23. Суд, перш за все, звертається до визначених КУзПБ правил застосування норм цього Кодексу у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито до введення його в дію.

24. Положеннями частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ запроваджений порядок подальшого здійснення провадження у справах про банкрутство за правилами КУзПБ незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

25. Водночас, відповідно до статті 6 цього Кодексу законодавець не передбачив застосування у справі про банкрутство будь-яких інших процедур, окрім процедур розпорядження майном, санації боржника та ліквідації, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачав окрім наведених процедур також і процедуру (можливість) укладення мирової угоди.

26. Щодо передбачених КУзПБ процедур, то відповідно до його преамбули цим нормативним актом встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

27. Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

28. Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення про щодо наступної процедури - санації або ліквідації (частина перша статті 44).

29. Відповідно до частини першої статті 49 цього Кодексу у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

30. Частиною третьою цієї статті КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

31. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

32. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що:

- факт перебування боржника-Державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або КУзПБ було застосовано цю процедуру;

- обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);

- заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації;

в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших - після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до Державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

33. Отже, хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

34. Аналогічної правової позиції, щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - Державних підприємств, наведена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.

35. У цьому висновку Суд також враховує сталу судову практику з відповідними висновками та правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13, від 12.12.2019 у справі № 923/382/14, від 19.12.2019 у справі № 50/155, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від якої Суд не вбачає підстав відступати.

36. Нормою Закону №145-ІХ до державних підприємств встановлено обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 20.10.2019 по 20.10.2022.

37. У цьому випадку клопотання про закриття провадження у справі подано Національною академією аграрних наук України 21.02.2022, в межах трьох років з дня набрання чинності цим Законом, з підстав наявності заборони на застосування процедури санації/ліквідації у справі про банкрутство боржника, як державного підприємства, через запровадження з 20.10.2019 пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №145-ІХ відповідних законодавчих обмежень, тобто, тобто під час дії вказаних обмежень встановлених Законом №145-ІХ.

38. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2023 задоволено заяву Фонду державного майна України про заміну учасника у справі; замінено учасника у справі №922/2315/16 про банкрутство державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - Національну академію аграрних наук України на процесуального правонаступника - Фонд державного майна України.

39. Частиною другою статті 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

40. Отже, Фонд державного майна України набув прав та обов`язків (процесуальних прав) у справі про банкрутство державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України».

41. Судом першої інстанції встановлено, що Фондом державного майна України як процесуальним правонаступником Національної академії аграрних наук України у цій справі надано письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви НААН, в яких Фонд зазначив про те, що вважає обґрунтування заяви Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі таким, що втратило законодавчу актуальність, разом з тим, питання щодо задоволення заяви його правопопередника про закриття провадження покладає на розсуд суду та одночасно просить залишити справу на стадії розпорядження майном до прийняття Фондом рішення про приватизацію.

42. Відмовляючи у задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі (вх.№4167 від 21.02.2022) через сплив трирічного строку (на момент розгляду названої заяви місцевим господарським судом) з дня набрання чинності Закону №145-ІХ, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, послався на введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, неодноразові направлення справи до судів апеляційної та касаційної інстанцій, вирішення питання про заміну учасника у справі №922/2315/16 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - Національну академію аграрних наук України правонаступником - Фондом державного майна України.

43. Проте, такі висновки, суд касаційної інстанції вважає передчасними, з огляду на таке.

44. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

45. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

46. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

47. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

48. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

49. Встановивши, що станом на час вирішення клопотання Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі про банкрутство та постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали (14.09.2023) встановлений пунктом 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №145-ІХ трирічний строк для обмежень щодо застосування подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації до державних підприємств сплив, суди дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для дослідження та надання оцінки обставинам щодо тривалості процедури розпорядження майном боржника на момент ухвалення спірного судового рішення та вирішення питання щодо подальшої судової процедури відносно боржника.

50. Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).

51. Процедури банкрутства за приписами КУзПБ, мають строковий характер.

52. Відповідно до статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

53. За приписами статті 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

54. Слід зауважити, що продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (частина 2 статті 49 КУзПБ).

55. Вказані норми КУзПБ фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них законом обов`язків.

56. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України. Так, згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України" роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

57. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

58. Отже, у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина шоста статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

59. Провадження у справі про банкрутство має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

60. З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном понад сім років, суд першої інстанції, усунувшись від здійснення судового контролю у справі про банкрутство, не врахував строковість процедур банкрутства, порушення якої може призвести до збільшення кредиторської маси та порушення прав учасників процесу банкрутства, не з`ясував наявність або відсутність прийняття рішення зборами кредиторів чи комітетом кредиторів про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства та вчинення дієвих заходів в межах своєї компетенції арбітражним керуючим.

61. Переглядаючи справу у апеляційному порядку, суд другої інстанції цих помилок не виправив.

62. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені вище норми матеріального права, порушили норми процесуального права, не звернули уваги на викладене та не оцінили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

63. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно дотримуватись вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

64. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що в порушення принципу судового контролю у справі про банкрутство та повноти судового розгляду зазначені вище обставини не були перевірені судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень.

65. З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведене у цій постанові, Верховний Суд зазначає, що аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження. Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з мотивів наведених у цій постанові, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

68. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

69. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частин 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

70. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/2315/16

скасувати.

3. Справу №922/2315/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік