Постанова

від 19.06.2024 по справі 906/1155/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1155/20 (906/1113/21)

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" - ОСОБА_2

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий -Тимошенко О. М., судді: Крейбух О. Г., Юрчук М. І.) від 06.04.2023

та ухвалу Господарського суду Житомирської області (суддя Макаревич В. А.) від 22.11.2022

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" - Микитюка Анатолія Івановича

до: 1. Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" - Михайленка Петра Васильовича ;

2. Власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" - ОСОБА_2 -

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" та стягнення солідарно із засновника (власника) та керівника боржника 1 674 882 грн 61 коп.

в межах справи № 906/1155/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - не з`явився;

представник відповідача-1 - не з`явився;

представник відповідача-2 - Горлов Є. С., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 17.11.2020 Господарський суд Житомирської області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - Кредитор) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядженням майном та призначити розпорядника майна тощо.

01.06.2021 Господарський суд Житомирської області постановив: визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника - арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича тощо.

1.2. 20.10.2021 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Микитюк А. І. (далі - Позивач) подав заяву про визнання керівника Боржника - Михайленка Петра Васильовича (далі - Відповідач-1) та власника Боржника - ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) такими, що допустили порушення положень частини шостої статті 34 КУзПБ, з покладенням солідарної відповідальності за вимогами кредиторів Боржника.

1.3. Заява обґрунтована порушенням керівником Боржника - Михайленком П. В. та власником Боржника - ОСОБА_2. вимог частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри виявлені за період роботи Боржника протягом 2016-2019 р.р. факти нерентабельності / збитковості діяльності підприємства Боржника, зменшення в цей період вартості його активів, нездійснення Боржником із 30.06.2019 фінансово-господарської діяльності, невиявлення активів у Боржника, відсутність засобів залучення додаткових активів, а також виявлені факти підписання завідомо невигідних для Боржника договорів, перекручування звітності, прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу, торгівельну, іншу статутну діяльність Боржника, що призвело до фінансових збитків та втрат цього підприємства.

1.4. 05.11.2021 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути на користь Боржника з відповідачів солідарно 1 674 882 грн 61 коп. загальної заборгованості Боржника перед його кредиторами та арбітражним керуючим Микитюком А. І. за виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора у цій справі.

1.5. Заява обґрунтована тими самими обставинами та порушеннями з боку відповідачів, що і первісна позовна заява (пункт 1.3), з уточненням про наявність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі за правилами статті 61 КУзПБ через відсутність у Боржника активів для формування ліквідаційної маси для погашення як вимог кредиторів, так і заборгованості перед арбітражним керуючим Микитюком А. І. за виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора у цій справі.

1.6. Уточнюючи підстави для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі, в додаткових поясненнях, що надійшли до суду 22.03.2022, Позивач вказав на вчинення Боржником транзакцій з перерахування коштів, згідно з якими Боржник вчиняв правочини з відчуження власних активів з метою виведення основних засобів на користь третіх осіб, виводив готівкові кошти, завідомо невигідно для Боржника розривав договори оренди землі. Також Боржник здійснив перерахування коштів на користь низки фізичних осіб як повернення безвідсоткової фінансової допомоги, тоді як відповідні фізичні особи не перераховували Боржнику кошти безвідсоткової фінансової допомоги за відповідними угодами з Боржником або перераховували в меншому розмірі, ніж повертав Боржник.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 22.11.2022 Господарський суд Житомирської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023) про відмову в задоволенні позову.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його кредиторами у цій справі, оскільки, попри підтвердження винної протиправної поведінки відповідачів з доведення Боржника до банкрутства, не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену у цій справі процедуру формування ліквідаційної маси Боржника внаслідок триваючих у межах цієї справи про банкрутство судових проваджень за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення коштів з фізичних осіб на користь Боржника, тоді як розмір субсидіарної відповідальності визначається на момент звернення із відповідними вимогами як різниця між сумою вимог кредиторів і остаточно сформованою ліквідаційною масою. Суди також взяли до уваги, що заявлена ліквідатором у складі спірної суми субсидіарної відповідальності сума заборгованості перед арбітражним керуючим Микитюком А. І. за виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора у цій справі не враховується для визначення розміру субсидіарної відповідальності.

2.3. Апеляційний суд, погодившись з наведеними мотивами, додав, що Відповідач-2 не заперечував у суді першої інстанції його вину в доведенні Боржника до банкрутства, а Відповідач-1 як присутній в одному із судових засідань зазначив про безпосередні вказівки Відповідача-2 здійснювати певні виплати, підстава для яких не підтверджена документами.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Відповідно до пункту 9.1 Статуту Боржника у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який призначається та звільняється з посади загальними зборами учасників та здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства. Допускається його повторне призначення та дострокове звільнення з посади.

3.2. Згідно з протоколом зборів учасників Боржника від 29.08.2018 № 18 директором було призначено Відповідача-1.

До компетенції директора Товариства належить, зокрема:

- розпоряджатися майном Товариства;

- укладати (підписувати) від імені Товариства правочини (договори, контракти), в тому числі трудові;

- приймати рішення про подання претензій, позовних заяв та інших документів від імені Товариства до українських та іноземних фізичних і юридичних осіб згідно із чинним законодавством (пункт 9.5 Статуту Боржника).

Директор Товариства зобов`язаний організовувати бухгалтерський облік та звітність Товариства.

3.3. За результатами здійснення аналізу фінансово господарського стану Боржника ліквідатор повідомив, що в ліквідаційній процедурі проведено обстеження Боржника, про що складено акт від 07.06.2021, у якому зазначено, що за наведеною адресою: вул. Житомирська (колишня Леніна), буд 55, с. Кишин, Житомирська область, ідентифікаційний код 39320297, товариство Боржника відсутнє.

Згідно з актом обстеження від 07.06.2021 за зазначеною адресою матеріальні активи та бухгалтерська документація Боржника за місцем реєстрації не виявлені.

Відповідно до актів інвентаризацій від 07.06.2021 у Боржника немає товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна, кошти у касі, дебіторської заборгованості.

Наведені факти свідчать про навмисне приховування фінансового стану підприємства.

У результаті проведеного аналізу є факти, які можуть свідчити про наявність ознак дій з доведення до банкрутства, а саме:

- підписання завідомо невигідних для підприємства договорів;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків та втрат;

- перекручування звітності.

3.4. Ліквідатор при дослідженні фінансових документів (банківських виписок за період з 01.01.2018 до 08.11.2021) Боржника виявив транзакції з оплати коштів за товари та перерахування коштів на виконання договорів про безвідсоткову фінансову допомогу.

Між Боржником та Відповідачем-1 (директором цього Товариства) існували договірні відносини, за якими Відповідач-1 зобов`язувався надати Боржнику безвідсоткову фінансову допомогу за договором від 07.11.2018 № 35.

Відповідач-1, порушивши взяті зобов`язання, згідно з дослідженими фінансовими документами Боржника (банківської виписки за період з 01.01.2018 до 08.11.2021), не перераховував на рахунок Боржника кошти як безвідсоткову фінансову допомогу згідно з договором № 35 від 07.11.2018.

Відповідачу-1 на рахунок безпідставно були перераховані кошти із призначенням платежу - "повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 35 від 07.11.2018" у сумі 158 000 грн 00 коп. (сто п`ятдесят вісім тисяч грн 00 коп.).

Доказів перерахування Відповідачем-1 безвідсоткової фінансової допомоги на рахунок Боржника немає.

3.5. Відповідач-1, перебуваючи на посаді директора Боржника:

- не вживав дієвих заходів з погашення кредиторської заборгованості;

- не вживав заходів з витребування дебіторської заборгованості;

- підписав завідомо невигідні для банкрута договори: 1) договір № 00012/08/2019, за яким реалізовано борону дискову; 2) договір, за яким реалізовано трактор Т150 2013 року випуску; 3) договір, за яким реалізовано прицепи 2птс-10 2015 року випуску; 4) договір № 0006/06/2019 від 18.06.2019, за яким реалізовано автомобіль МАЗ 5334 1990 року випуску; 5) договір № 0002/05/2019 від 30.05.2019, за яким реалізовано трактор колісний Т-150 б/у; 6) договір, за яким реалізовано борону дискову та прикотуючий каток (що підтверджується випискою за рахунком, який належить Боржнику (код ЄДРПОУ 39320297) ПАТ "КБ "Приватбанк");

- підписав завідомо невигідні для банкрута додаткові угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок (що підтверджується листом Олевської міської ради від 23.12.2020 № 2531);

- не вживав заходів для запобігання банкрутства Боржника, а саме не направляв засновнику банкрута відомостей щодо наявності ознак банкрутства.

3.6. Усупереч вимогам, установленим в постанові Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021 про визнання Боржника банкрутом, директор Боржника - Відповідач-1 не передав ліквідаторові Микитюку А. І. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Боржника.

У судовому засіданні 15.09.2022 присутній Відповідач-1 повідомив суду, що печатки, штампи та вся наявна документація Боржника була передана ним власнику - Відповідачу-2.

До матеріалів цієї справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 11.10.2022, укладеного між адвокатом Овсій Д. Ю. та Боржником в особі директора - Відповідача-2, підпис якого скріплений печаткою Боржника (том 2, аркуші справи 135-144 справа № 906/1155/20 (906/1113/21)).

Станом на 11.10.2022 печатка Боржника перебувала у Відповідача-1, який продовжує протиправно нею користуватись та підписувати документи від імені Боржника всупереч вимогам, установленим в постанові Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021.

3.7. Відповідно до Статуту Боржника єдиним засновником (учасником) товариства є Відповідач-2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Права та обов`язки учасників товариства передбачено статтею 4 Статуту. Зокрема, учасник має право брати участь в управлінні Товариством в порядку, визначеному цим Статутом, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Учасник Товариства зобов`язаний брати участь у діяльності Товариства (пункт 4.4 Статуту).

Вищим органом управління Товариства є загальні збори учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема, визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Товариства, встановлення строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), затвердження повноважень, звітів і висновків контрольних органів, річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати частки прибутку (дивідендів); визначення порядку покриття збитків; прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства.

3.8. Учасником товариства Боржника - Відповідачем-2 не було надано ліквідатору Боржника та суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх обов`язків, визначених Статутом товариства Боржника та нормами чинного законодавства.

3.9. Відповідач-2, який був поінформований про розгляд зазначеної справи у суді (зокрема звернення до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та наявність домовленостей з адвокатом), не надав суду жодних доказів, які б спростували його бездіяльність в органі управління боржником (як єдиного учасника Товариства Боржника, який мав можливість та зобов`язаний був вживати заходи для уникнення неплатоспроможності боржника).

3.10. Відповідач-2 не вживав заходів як засновник Товариства для запобігання банкрутства Боржника;

- не брав участі в управлінні справами Товариства;

- не вживав заходів щодо одержання інформації про діяльність Товариства Боржника;

- своєю бездіяльністю створив умови для відчуження основних засобів, що призвело до неплатоспроможності Боржника та нарощення кредиторської заборгованості;

- не давав обов`язкових вказівок директору Боржника щодо майна.

3.11. Звертаючись із заявою про субсидіарну відповідальність, ліквідатор Боржника зазначив суму вимог до відповідачів 1 674 882 грн 61 коп., що складається із вимог, включених до реєстру вимог кредиторів - 1 551 389 грн 61 коп. та заборгованості з виплати арбітражному керуючому у цій справі основної грошової винагороди - 123 493 грн 00 коп.

3.12. Як вбачається з автоматизованої системи документообігу Господарського суду Житомирської області АСДС "Діловодство" та встановлено судом, у провадженні Господарського суду Житомирської області перебувають справи: № 906/253/22 - за позовом ліквідатора Боржника - Микитюка Анатолія Івановича від 08.02.2022 № б/н до ОСОБА_3 (м. Київ) про стягнення 339 000 грн в межах справи № 906/1155/20; № 906/254/22 - за позовом ліквідатора Боржника -Микитюка Анатолія Івановича від 18.02.2022 № б/н до ОСОБА_4 (м. Київ) про стягнення 1 152 000 грн 00 коп. в межах справи № 906/1155/20.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 12.05.2023 Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022, виклавши мотивувальну частину цих рішень в редакції з урахуванням позиції скаржника в касаційній скарзі шляхом залишення в мотивувальних частинах судових рішень лише підстав для відмови в задоволенні заяви про субсидіарну відповідальність за її передчасністю, виключивши мотиви щодо вини Відповідача-2 в доведенні Боржника до банкрутства та щодо наявності підстав для субсидіарної відповідальності Відповідача-2, а саме відповідати за зобов`язаними Боржника у цій справі солідарно з директором Боржника - Відповідачем-1.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували положення частини другої статті 62 КУзПБ та норми статті 2 ГПК України, оскільки за висновку про передчасність позову ліквідатора Боржника про субсидіарну відповідальність у цій справі (через незавершення формування ліквідаційної маси та неможливість визначити розмір субсидіарної відповідальності у цій справі) відповідне право, заявлене як порушене, не підлягає захисту, а тому встановлення у цьому невирішеному спорі преюдиційних фактів (щодо вини Відповідача-2 у доведенні Боржника до банкрутства) з наданням оцінки відповідним правовідносинам та обставинам, що входять до предмета доказування, не допускається, оскільки є порушенням норм процесуального права, принципів здійснення правосуддя, а також може мати негативні та непередбачувальні наслідки для ділової репутації Відповідача-2.

При цьому скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, попри необхідність врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо меж дослідження судом обставин справи у разі відсутності порушеного права як підстави для відмови в позові, що сформульовані в постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Кредитор та ліквідатор Боржника у відзивах на касаційну скаргу не погоджуються з аргументами у цій скарзі з мотивів, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що:

- вина Відповідача-2 у доведенні Боржника до банкрутства доведена та підтверджується доказами у справі, проти чого Відповідач-2 в суді першої інстанції не заперечував, оскільки не подав жодного відзиву з відповідними запереченнями, тоді як особа, на яку покладається субсидіарна відповідальність, має довести відсутність вини;

- справи про стягнення на користь Боржника коштів через підозрілі транзакції на користь відповідних фізичних особі були ініційовані ліквідатором вже після подання заяви про субсидіарну відповідальність у цій справі, сума вимог за цими позовами сумарно менше, ніж загальний розмір кредиторських вимог, а тому результати здійснення провадження у справах про стягнення на користь Боржника коштів впливає лише на визначення розміру субсидіарної відповідальності у спірних правовідносинах, однак не на умови та підстави для її покладення солідарно на відповідачів;

- аргументи про підстави для касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) спростовуються висновками у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 912/2007/18 у подібних правовідносинах, згідно з якими ненадання судом оцінки аргументам в заяві ліквідатора з прийняттям рішення про відмову в задоволенні цієї заяви не узгоджується з нормами господарського процесуального законодавства, закріпленими в ГПК України та КУзПБ.

7. Обґрунтування передання справи на розгляд палати

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2023 цю справу за заявою Кредитора про визнання банкрутом Боржника разом з касаційною скаргою засновника Боржника - ОСОБА_2 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 ГПК України:

- для вирішення питання щодо наявності / відсутності підстав для відступу від правової позиції про право вимоги щодо субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2021 у справі № 912/2007/18;

- для уточнення правової позиції щодо виникнення (моменту виникнення) права вимоги щодо субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство (до завершення формування у ліквідаційній процедурі боржника ліквідаційної маси та продажу майна боржника, що увійшло до складу ліквідаційної маси, або до завершення розгляду в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною в яких є боржник, тощо за правилами статті 7 КУзПБ).

8. Розгляд справи судовою палатою

8.1. 11.10.2023 Суд ухвалив звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у цій справі з метою формування Верховним Судом єдиної судової практики.

8.2. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді поставлені такі запитання:

- у межах питання щодо критеріїв визначення ліквідаційної маси як розрахункової категорії: щодо розміру, який береться за основу як розрахункова категорія при визначенні розміру субсидіарної відповідальності за правилами абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ, враховуючи, що оціночна вартість ліквідаційної маси (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізнятися, а стягнені із суб`єктів субсидіарної відповідальності суми також включаються до складу ліквідаційної маси (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ);

- у межах питання щодо виникнення права вимоги про покладення субсидіарної відповідальності:

а) щодо права вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство до завершення формування ліквідаційної маси боржника;

б) щодо права господарського суду вирішувати питання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, зокрема питання вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у банкрутстві боржника (абзац другий частини другої статті 61 КУзПБ), за відсутності такого обов`язкового елементу будь-якої цивільно-правової відповідальності як її розмір (через незавершення формування ліквідаційної маси боржника).

8.3. У науковому висновку, що надійшов у справі, надано відповіді на кожне із поставлених запитань.

8.4. Суд, ухвалюючи судове рішення у цій справі та формулюючи відповідну правову позицію, загалом покладається на доктринальний підхід, застосований фахівцями у висновку на поставлені Судом питання, звертаючись також і до позиції інших науковців-правників, що висловлювались щодо покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство

9.1. При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.

9.2. Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

9.3. Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

9.4. Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.5. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

9.6. За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

9.7. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

9.8. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

9.9. Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).

9.10. Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

9.11. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

9.12. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

9.13. Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9.14. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

9.15. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у частині другій статті 61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Щодо складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності

9.16. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна (пункти 9.11, 9.12), має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

9.17. Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

9.18. Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном -коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

9.19. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

9.20. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

9.21. Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного (пункти 9.11, 9.12, 9.20 цієї постанови) слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України (пункт 9.4).

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

9.22. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

У наведених висновках (пункти 9.17- 9.21) Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності

9.23. Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

9.24. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції Верховного Суду): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (пункт 70).

9.25. Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

9.26. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

9.27. Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

9.28. Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (пункти 9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21).

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності

9.29. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

9.30. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

9.31. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

9.32. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

9.33. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

9.35. Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (пункт 9.4).

9.36. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (пункти 9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

9.37. Поряд з цим, враховуючи, що в раніше ухваленому рішенні - постанові від 26.05.2021 у справі № 912/2007/18 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду не висловлював позиції щодо моменту виникнення права (ліквідатора) на звернення із заявою про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство, а лише підтримав позицію суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого суду через неповноту дослідження цим судом доказів (не було розглянуто і оцінено підстави покладення відповідальності), і не поставив під сумнів висновок про передчасність звернення ліквідатора із відповідною заявою, оскільки "ліквідатор не здійснив заходів щодо продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси", немає підстав для відступлення від висновку, сформульованого у зазначеній постанові у справі № 912/2007/18.

Щодо позовної давності

9.38. Зазначені висновки щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство зумовлюють необхідність формулювання висновку щодо іншої темпоральної категорії у таких правовідносинах - позовної давності та початку її перебігу.

9.39. Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

9.40. А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

9.41. Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

9.42. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо:

- невиявлених у Боржника матеріальних активів (товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна, грошових коштів тощо) (пункт 3.3);

- визначення ліквідатором Боржника при зверненні із вимогами до відповідачів про покладення субсидіарної відповідальності суми вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника, - 1 551 389 грн 61 коп. (пункт 3.11);

- встановлення ліквідатором Боржника за результатами аналізу фінансово-господарського стану Боржника фактів вчинення відповідачами винних протиправних дій з доведення Боржника до банкрутства (пункти 3.4-3.10);

- однак наявності незавершених судових спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб на користь Боржника грошових коштів на користь Боржника (пункт 3.12), -

Суд, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові, погоджується з висновком судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у стягненні, зокрема, з Відповідача-2, враховуючи заявлені доводи та вимоги касаційної скарги у цій справі та межі розгляду справи касаційним судом (частина перша статті 300 ГПК України), заявленої ліквідатором Боржника суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через незавершення формування ліквідаційної маси (внаслідок судового розгляду спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб грошових коштів на користь Боржника).

Проте Суд вважає передчасними, а тому і неправомірними, мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав для встановлення факту відповідного порушення, визначення Відповідача-2 суб`єктом субсидіарної відповідності та його вини.

9.43. Дійшовши цього висновку, Суд, з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1) та відхиляє протилежні аргументи Кредитора та ліквідатора Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1).

9.44. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроуспіх-1" - ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Мотивувальну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) змінити, виклавши у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

С. В. Жуков

В. І. Картере

К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк