Ухвала

від 02.07.2024 по справі 2-914/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-914/11 Головуючий у 1 інстанції Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/3755/23 Доповідач в 2-й інстанції Шандра М. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Мікуш Ю.Р.

секретаря: Назар Х.Б.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство «Санні», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

у лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» звернулося до суду з позовом до Франківського районного суду міста Львова, приватного підприємства «Санні», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення, вселення та відшкодування моральної шкоди.

З урахування заяви про уточнення позову, просило визнати за ним право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме: зал ресторану площею 858,9 кв. м; приміщення їдальні площею 230,1 кв. м; складських приміщень площею 1 734 кв. м; витребувати у ОСОБА_1 та третіх осіб на свою користь зазначене нерухоме майно, шляхом звільнення його з незаконного володіння і користування ОСОБА_1 та третіми особами, в тому числі звільнити дах їдальні кафе, який використовується як торговельний павільйон, звільнити дах складських приміщень, який використовується як автостоянка; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь моральну шкоду в сумі 3 000 000 грн.

Позов мотивований тим, що 11 грудня 2001 року між ним та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Львівській області було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №104/01, згідно з умовами якого він набув права власності на нежитлові приміщення площею 2 823 кв. м та площадки (споруди) площею 1 379,3 кв .м за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня вказаний договір було зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради за реєстраційним номером 1783-Л. Згідно з пунктом 1.2 даного договору право власності на вказані у ньому нежитлові приміщення та площадка переходять до покупця (позивача) з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто, з 11 грудня 2001 року. Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 березня 2002 року № 364 спірним нежитловим приміщенням було присвоєно номер АДРЕСА_1 . Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08 квітня 2002 року № 421 йому було видано свідоцтво про право власності на вищевказані нежитлові приміщення. Факт набуття ним права власності на об`єкти нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2001 року № 104/01 встановлено, поряд з іншим, рішенням Господарського суду Львівської області від 06 серпня 2004 року у справі № 1/305-28/130, яке набрало законної сили. 10 червня 2003 року між ним та ПП «Санні» було укладено договір №88/08 купівлі-продажу нерухомого майна у місті Львові на вулиці В. Великого, 59Б: залу ресторану площею 858,9 кв. м, їдальня (кафе) площею 230,1 кв. м, складських приміщень площею 1 734 кв. м, площадки споруди площею 1 379,3 кв. м, згідно з яким покупець зобов`язався сплатити продавцю за придбане майно повну ціну договору до листопада 2008 року. 20 листопада 2003 року між ним та ПП «Санні» було підписано акт прийому-передачі нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону згідно з договором купівлі-продажу від 10 червня 2003 року №88/08. Оскільки договір № 88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2003 року не виконувався жодною із його сторін, а саме, товариство фактично не передало ПП «Санні» нерухоме майно, а ПП «Санні» не здійснило за нього оплату, 15 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду про розірвання цього договору. Факт розірвання між ним та ПП «Санні» договору № 88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2003 року доводиться також ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 грудня 2009 року у справі № 16/2701, а факт того, що він фактично не передавав ПП «Санні» нерухоме майно підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24 січня 2008 року у справі №1/86-4904, яке набрало законної сили. Факт належності йому права власності на об`єкти нерухомого майна, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2001 року № 104/01 підтверджується також витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 серпня 2005 року № 8148006 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 вересня 2008 року № 20152245. Однак, незважаючи на те, що договір купівлі-продажу між ним та ПП «Санні» було розірвано 15 серпня 2008 року, і він є власником спірного нерухомого майна, 01 вересня 2008 року між ПП «Санні», від імені якого діяв ОСОБА_6 на підставі довіреності, та ОСОБА_4 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2008 року укладений між ПП «Санні» та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу було визнано дійсним та визнано за ОСОБА_4 право власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2011 року скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2008 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та визнання права власності на вказані нежитлові приміщення. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 листопада 2008 року № 20891441 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2008 року та рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 жовтня 2008 року зареєструвала за собою право власності на спірне нерухоме майно. 22 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., згідно з яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 придбав зал ресторану загальною площею 858,9 кв. м, їдальню (кафе) загальною площею 230,1 кв. м та склади загальною площею 1 731,7 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі якого ОСОБА_5 зареєстрував право власності на вказане майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 24 листопада 2008 року № 21017643. Позивач вважає, що з його власності, всупереч його волі, шляхом рейдерських дій, вибуло нерухоме майно і незаконно знаходиться у відповідача, а відповідачем чиняться всі дії щодо невизнання за ним права власності на спірні приміщення, оскільки ПП «Санні» не будучи власником спірного нерухомого майна уклало з ОСОБА_4 договір його продажу, який є нікчемним в силу статті 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок, у зв`язку з тим, що спрямований на незаконне заволодіння майна юридичної особи. ОСОБА_4 набула права власності на нерухоме майно за нікчемним правочином та рішенням суду, яке в подальшому було скасоване, і згодом продала це майно ОСОБА_5 . Зазначеними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку товариство оцінює в 3 000 000 грн. Зазначене шкода полягає в тому, що з його власності вибули основні фонди, і у зв`язку з тим, що він фактично позбувся своєї правосуб`єктності.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано за ТОВ «Ресторан «Беркут» право власності на нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме: зал ресторану площею 858,9 кв. м; приміщення їдальні площею 230,1 кв. м; складські приміщення площею 1 734 кв. м.

Витребувано у ОСОБА_1 та третіх осіб на користь ТОВ «Ресторан «Беркут» нерухоме майно, а саме: зал ресторану площею 858,9 кв. м; приміщення їдальні площею 230,1 кв. м; складські приміщення площею 1 734 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом звільнення його з незаконного володіння та користування ОСОБА_1 та третіми особами, в тому числі звільнення даху їдальні кафе, який використовується як торговельний павільйон, звільнення даху складських приміщень, який використовується як автостоянка.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ресторан «Беркут» 1 828,50 грн судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку у грудні 2023 року оскаржила ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі в розгляді справи, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки.

Зазначає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на її права, оскільки ОСОБА_3 є власником торгівельного приміщення (павільйону), що розташований на даху нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 18.06.2018 по справі №2-914/11, безпосередньо впливає на її права, як власника торгівельного приміщення павільйону, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором №24/6 від 07.12.2011, яке належить їй з 2011 року. Таким чином, ОСОБА_3 є власником торгового приміщення, щодо розташування якого існує спір з приводу його знаходження над приміщенням, яке було витребувано в цій справі, а предмет спору прямо впливає на права і обов`язки скаржника, як власника торгівельного павільйону. Поряд із вищенаведеним, при ухваленні оскаржуваного рішення судом не досліджено питання щодо кола осіб, на права або обов`язки котрих ухвалене судове рішення у цій справі неодмінно вплине та участь яких є обов`язковою з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставину цій справі. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.12.2017, за адресою АДРЕСА_1 ) існує виключно один нерухомий об`єкт: нежитлові приміщення загальною площею 2820.7 (дві тисяч вісімсот двадцять иілих сім десятих) за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 905284946101. Таким чином, у відповідача - ОСОБА_1 ніколи не було у власності предмету спору, а саме: нерухоме майно, шо знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме: зал ресторану, площею 858.9кв.м.: приміщення їдальні, площею 230.1 кв.м. складські приміщення, площею1734 кв.м, як даного об`єкту нерухомого майна не існує та відсутній реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити, виходячи з такого.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18 дійшов висновку про те, що судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про правоу правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо з мотивувальної частини рішення вбачаються висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) дійшла подібного за змістом висновку щодо застосування норм процесуального права у випадках розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яка подана особою, яка не брала участі у справі.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

З мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення убачається, що судом витребувано у ОСОБА_1 та третіх осіб на користь ТОВ «Ресторан «Беркут» нерухоме майно, а саме: зал ресторану площею 858,9 кв. м; приміщення їдальні площею 230,1 кв. м; складські приміщення площею 1734 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що вона є власником торгівельного приміщення (павільйону), що розташований на даху нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , однак до апеляційної скарги не додано жодного правовстановлюючого документа на це майно.

Поряд з цим, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_3 ; в резолютивній частині не зазначено про її права та обов`язки.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, проте не брала участі у розгляді справи, не вирішувалося.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи наведене, оскільки рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , не вирішувалося, апеляційне провадження за її апеляційною скаргою підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство «Санні», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди закрити.

Поновити дію рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складено: 11.07.2024

Головуючий

Судді