Ухвала

від 21.08.2024 по справі 2-914/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-914/11

4-с/465/4/24

УХВАЛА

Іменем України

21.08.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючогосудді Мартьянової С.М.

при секретарі Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича,-

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_1 , в особі свого представника, звернулась до суду із скаргою в якій просить визнати неправомірною вимогу від 27.12.2023 року приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. по виконавчому провадженні №73470082 від 29.11.2023 року виставлену ОСОБА_1 ; Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №73470082 від 29.11.2023 року; Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. припинити будь-яким чином вчиняти дії щодо заявника ОСОБА_1 по виконавчому провадженні №73470082 від 29.11.2023 року.

Скарга мотивована тим, що 21.12.2023 року приватним виконавцем Білецьким І.М. в супроводі інших осіб було повідомлено фізичних осіб підприємців в тому числі і ФОПО ОСОБА_3 про те, що ним планується знесення їх торгівельних павільйонів на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2019 року.

Для підтвердження протиправності вимог приватного виконавця, від ОСОБА_1 було надано йому заяву з підтверджуючими документами, проте приватний виконавець повідомив, що навіть не буде їх розглядати, і жодним чином не реагуватиме на ці документи.

Дані обставини чітко підтверджують умисел та спрямованість приватного виконавця на порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та вчинення тиску на заявників з метою або знесення їх приміщень, або примушування до мирного врегулювання спору з ТОВ «Лауріта».

27.12.2023 р. даним приватним виконавцем було винесено вимогу приватного виконавця, яка адресована, зокрема, ФОП ОСОБА_1 про те, щоб вона до 09.00 год. 11.01.2024 р. усунула перешкоди для фактичного виконання рішення суду, в частині звільнення приміщень від майна.

Дана вимога є очевидно протиправною та незаконною, не містить жодної мотивації та не адресована боржникові по виконавчому провадженні.

Дана вимога приватного виконавця є очевидно протиправною та незаконною.

Всі торговельні павільйони, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не мають ніякого відношення до ОСОБА_4 . Кожен з підприємців самостійно укладав договір на придбання торговельного павільйону і він належить йому праві власності.

Станом на цей час даний торговельний павільйон установлений і функціонує відповідно до договору з ТОВ «Біля універмагу» укладеного 01.07.2022 року.

ТОВ «Біля універмагу» код ЄДРПОУ 32182531, має єдиним власником та директором ОСОБА_5 , тобто ніякого відношення до ОСОБА_6 не мають.

Власником приміщення, над фізичними контурами якого частково знаходиться МАФ ФОП ОСОБА_1 не є ТОВ «Ресторан Беркут», а тому виконавець не може виконувати рішення суду щодо цією юридичної особи.

Так на цей час будівля, яка була предметом спору у справі №2-914/11 є будівлею м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», яка належить ТОВ «Лауріта». При цьому даний об`єкт був набутий у власність ТОВ «Лауріта» шляхом його внесення до статутного капіталу ОСОБА_7 , який до цього набув це майно теж в декілька етапів від ТОВ «Ресторан беркут».

Отже на цей час ТОВ «Ресторан беркут» не має жодного відношення до даного майна, рішення суду було виконане, оскільки майно було витребуване у власність цієї юридичної особи, і відповідно будь-яким чином вимагати виконання рішення ця юридична особа не має права.

Окрім цього, після набрання чинності рішенням суду по справі №2-914/11 відносини між сторонами змінилися.

01.07.2021 року було укладено договір суборенди між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Український розвиток ринку», від імені якого діяв ОСОБА_8 , на підставі договору оренди між ТОВ «Український розвиток ринку» та ОСОБА_9 від 01.12.2019 р. №01/12/19-1.

Тобто відповідно до даного договору з моменту набрання чинності рішенням суду правовідносини щодо об`єкту майна змінилися, а тому вимагати виконання рішення суду після зміни правовідносин стягувач не має права. Тобто він міг б вимагати виконання рішення суду, тільки якби правовідносини між сторонами залишилися такими ж як і до набрання чинності рішенням суду.

Фактично ТОВ «Ресторан беркут» витребуване на його користь майно на підставі рішення суду і це майно неодноразово змінювало свого володільця.

Також звертає увагу, що на договір оренди №01-02/2020 від 13.11.2020 року укладений між ТОВ «Лауріта» та ФОП ОСОБА_10 .

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (ТОВ «Лауріта») передав Орендарю (ФОП ОСОБА_10 ) нерухоме майно у користування за плату на строк та на умовах передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору зазначено, що в користування надається майно загальною площею 2080,00 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , дах нерухомого майна їдальні (дах піцерії) на якому знаходяться МАФ за адресою: АДРЕСА_1 та офіс загальною площею 10,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.3. Договору нерухоме майно належить Орендодавцю згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2020 р.

Згідно п. 1.4. Нерухоме майно надається Орендарю строком на 2 роки та 11 місяців. Перший місяць оренди починається з листопада 2020 р.

Таким чином, приміщення пі церії за адресою: АДРЕСА_1 на даху якого стягував вважає є встановленими МАФ не перебуває на цей час у володінні та користуванні стягувача, оскільки 13.11.2020 року строком на 2 роки та 11 місяців було передано в оренду ФОП ОСОБА_10 згідно договору оренди №01-02/2020 від 13.11.2020 року.

Крім того, цей договір показує, що правовідносини між сторонами з моменту набрання чинності рішенням суду змінилися, майно змінило неодноразово свого власника, а відносини щодо його використання на цей час склалися між іншими суб`єктами.

Також це підтверджує, що стягувач набув право власності на майно, таке було витребувано у його володіння і він ним вільно розпоряджався.

Згідно висновку експерта №022/23 від 03.11.2023 р. в межах контурів приміщення піцерії за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться приміщення двох відповідачів ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_1 . Дані торговельні приміщення знаходяться на тротуарних плитах які є елементами благоустрою, які перебувають у комунальній власності.

Тобто цим висновком експерта підтверджено, що приміщення ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_1 не знаходяться на даху приміщення піцерії. При цьому приміщення інших. ФОП взагалі не перебувають в межах контурів цього приміщення, тобто навіть теоретично не можуть знаходитись на даху.

У провадженні господарського суду Львівської області перебуває господарська справа за позовом ТОВ «ЛАУРІТА» до ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_11 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

В межах цієї судової справи ТОВ «Лауріта» якраз і ставить питання про знесення торгових приміщень в тому числі ФОП ОСОБА_1 .

Фактично на цей час питання ставиться саме тому, що правовідносини між сторонами з моменту набрання чинності рішенням Франківського районного суду м. Львова змінилися і рішення вже не може бути виконане через інший суб`єктний склад учасників цих правовідносин та нові обставини справи.

Виконавчий документ був виданий 18.10.2019 року Виконавче провадження відкрито 29.11.2023 р, тобто з моменту видачі виконавчого листа минуло більше 4 років, а це свідчить про сплив строку на його виконання.

У виконавчому провадженні іде мова про третіх осіб, проте не вказано які саме треті особи та не конкретизовано що вони саме порушують права ТОВ «Ресторан беркут».

В будь-якому випадку тоді приватний виконавець повинен залучати таких осіб до виконавчого провадження як боржників.

На цей час боржником по виконавчому провадженні є ОСОБА_4 , щодо якого виконавець може вживати будь-яких заходів у зв`язку з невиконанням ним рішення суду, проте будь-яким чином порушувати права ОСОБА_1 чи інших ФОПів у виконаця не має прав та повноважень.

На підтвердження того, що рішення Франківського районного суду м. Львова по якому виданий виконавчий лист не стосується жодного з ФОПів, в тому числі і ОСОБА_1 , слід навести постанову Верховного суду від 23.08.2023 р. по справі №2-914/11.

Так ФОП ОСОБА_17 подавала апеляційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2018 р. по справі 2-914/11 і апеляційним судом було закрито апеляційне провадження по справі саме у зв`язку з тим, що права та інтереси ФОП ОСОБА_17 жодним чином даним рішенням суду не порушувались і не зачіпались. Верховний суд залишив таке рішення суду без змін зазначивши: «У цій справі апеляційний суд встановив, що ОСОБА_12 , станом на момент ухвалення заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року не була власником майна, яке цим рішенням витребуване.

За аргументами ОСОБА_18 , вона є власником торговельного приміщення (павільйону), що розташоване на даху нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , однак таке майно згідно з рішенням не витребовувалось від ОСОБА_12 . З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який правильно закрив апеляційне провадження за ЦПК України, оскільки заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_12 не вирішувалося, і мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_12 ».

Такий висновок Верховного суду теж очевидно вказує на протиправність та незаконність дій виконавця щодо ОСОБА_1 та інших ФОПів, які мають торговельні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже оскільки ні ОСОБА_1 , ні інші ФОП не є визначеними у виконавчому документів боржниками, то вони не мають обов`язку виконувати рішення суду і не зобов`язані це робити. Всі вимоги приватного виконавця можуть бути заявлені виключно до ОСОБА_4 , який не має жодного відношення до МАФ ФОП ОСОБА_1 .

Зважаючи на наведені доводи у приватного виконавця є всі підстави для прийняття такого рішення та повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже по даному виконавчому провадженні приватний виконавець повинен був або повернути виконавчий документ стягувачу або якщо стягував має особисті претензії до ОСОБА_4 , то вживати щодо нього заходів визначених ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з тим, заявник не має жодного відношення до даного рішення суду та не повинна його виконувати. При цьому приватний виконавець виніс постанову про накладання штрафу на ОСОБА_4 , тобто фактично вчинив дії які мав би вчиняти в межах ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» та не має виставляти вимогу іншим особам.

19.01.2024 року до суду від представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_19 адвоката Кусого А.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, а також просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000.00 грн.

В судове засідання скаржник не з`явився, від представника скаржника надійшла заява в якій він скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Від представника заінтересованої особи в матеріалах справи міститься заява в якій він просив закрити провадження у справі, стягнути судові витрати, та проводити судове засідання без участі заінтерсованої особи та його представника.

Згідно із ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно дост. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1статті 448 ЦПК Українивизначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Проте, слід звернути увагу, що у правових висновках, викладених зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 та від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, зазначено: оскількиЦПК Українине врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першоїстатті 287 Кодексу адміністративного судочинства Українитакі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, скарга, подана на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, сторонами виконавчого провадження, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а у випадку, якщо така подана особами, які не є сторонами виконавчого провадження, відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно статті 14 ЗУ «Про виконавче провадження» Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №2-914/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» до ОСОБА_4 , треті особи: приватне підприємство «Санні», ОСОБА_20 , ОСОБА_21 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, вселення та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2018 року визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Ресторан Беркут (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) право власності на нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме зал ресторану, площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення, площею 1734 кв. м.

Витребувано в ОСОБА_4 та третіх осіб на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Ресторан Беркут (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) нерухоме майно, а саме зал ресторану, площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення, площею 1734 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом звільнення його з незаконного володіння та користування ОСОБА_4 та третіми особами, в тому числі звільнити дах їдальні кафе котрий використовується як торгівельний павільйон, звільнити дах складських приміщень, який використовується як автостоянка.

Стягнуто з ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) 1 828 (тисячу вісімсот двадцять вісім гривень) грн. 50 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів скарги, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. перебуває виконавче провадження ВП №73470082 відкрите 29.11.2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-914/11 виданим Франківським районним судом м. Львова 18.10.2019 року про витребування в ОСОБА_4 та третіх осіб на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Ресторан Беркут (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 59б, код ЄДРПОУ 19171247) нерухоме майно, а саме зал ресторану, площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення, площею 1734 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом звільнення його з незаконного володіння та користування ОСОБА_4 та третіми особами, в тому числі звільнити дах їдальні кафе котрий використовується як торгівельний павільйон, звільнити дах складських приміщень, який використовується як автостоянка.

Отже, сторонами виконавчого провадження №73470082 є: стягувач ТзОВ «Ресторан Беркут» та боржник ОСОБА_4 .

При цьому, до суду із скаргою на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №73470082 від 29.11.2023 року, а також визнати неправомірним вимогу від 27.12.2023 року приватного виконавця, та зобов`язати приватного виконавця припинити будь-яким чином вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , звернулася ФОП ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, в межах якого остання оскаржує дії приватного виконавця, а отже, не наділена правом щодо оскарження дій приватного виконавця в межах цивільного судочинства в порядкуст. 447 ЦПК України.

Крім того, сама ФОП ОСОБА_1 в скарзі вказує, що вона не є стороною у виконавчому провадженні та не має жодного відношення до даного рішення суду та не повинна його виконувати.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому з врахуванням викладеного, суд приходить висновку, що провадження за скаргою ФОП ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. підлягає закриттю, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити ФОП ОСОБА_1 та її представнику про право на звернення із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду в порядку передбаченому законом.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. з ФОП ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. суд зазначає наступне.

Відповідно дост.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.5ст.142 ЦПК України, У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.9ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене,обов`язковою умовою для покладення на сторону судових витрат, незалежно від результатів вирішення спору, є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ч. 9 ст.141, ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі ч.5ст. 42 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання ним процесуальними правами.

Згідно ч.ч. 1-3ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Адвокат Кусий А.В., який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. у заяві про закриття провадження у справі, в якій також просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмір 5000,00 грн., не зазначив, які саме дії ФОП ОСОБА_1 у справі, згідност. 44 ЦПК України, були необґрунтованими при зверненні скаржника до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця, що є підставою для компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням скарги без розгляду.

Звернення ФОП ОСОБА_1 до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу у Львівській області Білецького І.М. та у подальшому провадження за цією скаргою підлягає закриттю, не може свідчити про зловживання скаржником своїми процесуальними правами, оскільки звернення в порядкуст. 442 ЦПК Україниза захистом порушеного права, а також дії, направлені на судовий захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та не можуть тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. витрати на правничу допомогу.

Будь-яких доказів на підтвердження необґрунтованих дій ФОП ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою, не надано та судом не встановлено, саме по собі закриття провадження не є необґрунтованими діями скаржника, а є процесуальним правом скаржника.

Керуючись ст.ст.255,259-261,447 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

провадження по скарзі представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, - закрити.

Роз`яснити ФОП ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси.

В задоволенні заяви представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, у справі за скаргою представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Мартьянова С.М.