Рішення

від 13.05.2024 по справі 160/5652/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа №160/5652/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 №UA100320/2024/000011/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення, яке звернуто до оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є законними та обґрунтованими. Відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ТОВ "Інвент Груп (код ЄДРПОУ 33320092) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2004 року. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

01.06.2018 року між ТОВ Інвент Груп (Покупець) та компанією PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN. VE TIC A.S., Турція (Продавець), укладено контракт №0106-18, за умовами якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався купити мастильні матеріали, масла найменування, кількість та ціна яких зазначається у інвойсах, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту.

29.01.2024 року позивач з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем було надано до Київської митниці митну декларацію №24UA1003204028290.

Разом з митною декларацією позивачем було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, а саме:

- контракт №0106-18 від 01.06.2018 року;

- додаткова угода №11 від 07.04.22 року до контракту №0106-18 від 01.06.2018 р.;

- додаткова угода №3 від 10.06.22 р. до контракту №0106-18 від 01.06.2018 р.;

- додаткова угода №4 від 09.09.22 р. до контракту №0106-18 від 01.06.2018 р.;

- інвойс №PYA2024000000512 від 22.01.24 року до контракту №0106-18 від 01.06.2018 р.;

- автотранспортна накладна (CMR) №000855 22.01.24 р.;

- паспорти якості №240191 від 19.08.20 р., №240192 від 19.08.20 р.;

- сертифікат про походження товару №А1418484 від 22.01.24 р.;

- рахунок на оплату №46 від 22.01.2024 р. від ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРАВТОСПЕЦМЕТАЛ" за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажу у внутрішньому та міжнародному сполученні №29082022/1 від 29.08.2022р.;

- довідка про транспортні витрати №14/23.01 від 23.01.24 р. ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРАВТОСПЕЦМЕТАЛ";

- прайс-лист від PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN. VE TIC A.S. від 15.01.24 року на січень 2024 року;

- експортна декларація країни експортера №24341300EX00052743 від 22.01.2024 р. 31 січня 2024 року.

Митна вартість зазначених товарів підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, та ст.64 Митного кодексу України - за резервним методом.

Розглянувши подані позивачем документи, митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, нов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - відомості, що містять обґрунтовані дані про складові митної вартості, необхідні при її обчисленні, зокрема вартість зберігання та перевезення оцінюваних товарів та маршрут перевезення, які підлягають обчисленню та перевірці; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

У відповідь на електронне повідомлення відповідача щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, позивач надав додатково: копію інвойсу №PRO2024000000096 від 22.01.2024 р. від PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S. (Туреччина) на PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. (Туреччина); копію прайс-листа №б/н від 15.01.2024р. PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S. (Туреччина) на PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. (Туреччина); біржові котирування на ріпакову олію листопад 2023-січень 2024; копію пакувального лист до інвойсу №PYA2024000000512 від 22.01.24 р.; лист ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» №29350/2024 від 31.01 .2024 р., копію листа №б/н від 31.01 2023р., про те, що компанія Proil Oleo заснована компанією Petroyag Lubricants (з перекладом українською мовою).

У подальшому, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 №UA100320/2024/000011/1, яким скоригована митна вартість оцінюваних товарів за резервним методом.

В основу прийнятого рішення відповідачем покладено наступні твердження:

1) Відповідно до Доповнення №11 від 07.04.2022, а саме п.3 2 (доповнення п.п.4.2 п.4 контракту №0106-18 від 01.06.2018) передбачено, що ціна товару включає в себе вартість пакування, вартість навантаження, однак до митного оформлення не надано документи що дають можливість виокремити такі складові та визначити вартість самого товару.

2) прайс-лист б/н від 15.01.2024 не містить всього асортименту продукції продавця, таким чином не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінованих товарів, тощо.

3) В графі 44 митної декларації під кодом документа 4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються) зазначено договір №0106-18 від 01.06.2018 укладений з «PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S.».

Проте, в графі 31 електронного інвойсу товару №1 зазначено «PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S.». Таким чином відомості в графі 44 суперечать відомостям зазначені в графі 31 товару №1.

4) Декларантом додатково надано лист Noб/н від 31.01.2023, в якому зазначено: «Proil Oleo» основана компанией Petroyag Lubricants и является частью группы компаний Petroyag». Аналізуючи наданий додатково інвойс щодо продажу ідентичного товару між двома турецькими компаніями (контрактоутримувачем з позивачем і виробником) установлено, що в інвойсі e-fatura NoPRO2024000000096 від 22.01.2024 продавцем виступає PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S,. покупцем PETROYAG VEKIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. При цьому, вартість товару №1 в e-fatura №PRO2024000000096 від 22.01.2024 складає 571093,94 турецьких лір, а в декларації країни відправлення від 22.01.2024 №24341300EX00052743 вартість товару №1 складає 570713,61 турецьких лір, що свідчить про те, на митній території Туреччини даний товар продається між пов`язаними між собою особами за ціною, вищою, ніж на експорт в Україну непов`язаній з виробником компанії.

5) В митній декларації країни відправлення від 22.01.2024 №24341300EX00052743 зазначений номер фактури №24243160110886033672065/1від 22.01.2024, який не надано до митного оформлення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам законодавства, звернувся з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

За приписами ч. 8 ст. 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Приписами частини 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Зокрема, ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формально-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України, визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що воно не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Усі посилання відповідача мають формальний характер, адже стосуються обставин, які не впливають на рівень митної вартості товару та не містять числових складників, за допомогою яких вона формується.

При цьому, усі подані документи містили відповідні печатки та підписи уповноважених осіб, що не враховано відповідачем під час митного оформлення товару.

Суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

Щодо тверджень відповідача про те, що прайс-лист б/н від 15.01.2024 не містить всього асортименту продукції продавця, таким чином не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, тощо, суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.

Крім того, прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Також суд вважає необґрунтованими зауваження митниці до митної декларації країни відправлення, оскільки вказаний документ не входить до переліку документів згідно ч. 3 ст. 53 МК України, а може бути витребуваний митницею у разі неможливості підтвердження митної вартості товарі на підставі поданих документів.

Щодо тверджень митниці про відсутність встановити вартість самого товару, оскільки ціна товару включає в себе вартість пакування, вартість навантаження, суд зазначає наступне.

За умовами пункту 3.2. доповнення №11 від 07.04.2022 року (доповнення п.п.4.2 п.4 Контракту №0106-18 від 01.06.2018 року) передбачено, що ціна товару включає в себе вартість пакування, вартість навантаження.

Суд зазначає, що відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, посилання митного органу на необхідність відокремлення вартості самого тварі від складової митної вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, на думку суду, є безпідставним.

З приводу того, що графі 44 митної декларації під кодом документа 4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються) зазначено договір №0106-18 від 01.06.2018 укладений з «PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S.», проте, в графі 31 електронного інвойсу товару №1 зазначено «PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S.» суд зазначає, що в даному випадку митницею не обгрунтовані, яким чином вказана обставина впливає саме на визначення митної вартості ввезеного товару.

Крім того, позивачем надано пояснення, та зазначено, що положеннями контракту №0106-18 від 01.06.2018 року не встановлено, що PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. є виробником товарів, які продаються за зазначеним контрактом. Відповідно ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» має право за зазначеним контрактом закуповувати у PEIRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. товари від будь-якого виробника, при цьому постачальником, експортером та стороною контракту залишається PETRO YAG VE KIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що положеннями Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2020 року, не встановлено, що експортер (сторона ЗЕД-контракту) та виробник товарів, що декларуються, мають співпадати.

Щодо тверджень митниці про те, що в інвойсі e-fatura NoPRO2024000000096 від 22.01.2024 продавцем виступає PROIL OLEO KIMYASALLARI A.S,. покупцем PETROYAG VEKIMYASALLAR SAN.VE TIC.A.S. При цьому, вартість товару №1 в e-fatura №PRO2024000000096 від 22.01.2024 складає 571 093,94 турецьких лір, а в декларації країни відправлення від 22.01.2024 №24341300EX00052743 вартість товару №1 складає 570 713,61 турецьких лір, що свідчить про те, на митній території Туреччини даний товар продається між пов`язаними між собою особами за ціною, вищою, ніж на експорт в Україну непов`язаній з виробником компанії.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у інвойсі e-fatura №PRO2024000000096 від 22.01.2024 р. вартість товару зазначена виходячи з курсу USD 30,1761, а у експортній декларації країни відправлення від 22.01.2024 року №24341300EX00052743 вартість товару розрахована виходячи з курсу USD 30,1219. Відповідно у перерахунку за зазначеними курсом USD вартість товару у експортній декларації країни відправлення від 22.01.2024 №24341300EX00052743 становить 18 946,80 USD, вартість товару у e-fatura №PRO2024000000096 від 22.01.2024 р. становить 18 925,37 USD.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, жодних розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару документи, що подавалися позивачем для митного оформлення товару не містили, а відтак всі доводи оскаржуваного рішення є безпідставними.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вищеперелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що митним органом оспорюване рішення від 31.01.2024 №UA100320/2024/000011/1 прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 31.01.2024 №UA100320/2024/000011/1, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4502,64 грн.

Враховуючи задоволення позову повністю, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці на користь позивача у сумі 4502,64 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інвент Груп задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 №UA100320/2024/000011/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвент Груп судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4502,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова