Рішення

від 12.07.2024 по справі 460/22475/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2024 року м. Рівне№460/22475/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Смакосир" доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Смакосир" (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024116 від 19.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова прийнята протиправно, оскільки він не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду від 29.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що на момент проведення перевірки позивача водієм не було надано усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", що знайшло своє відображення в акті перевірки. Наголошував, що положеннями чинного законодавства на перевізника покладено обов`язок із забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

23.08.2023 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області в с. Вересневе, Рівненського району Рівненської області, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки Mersedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Перевіряючими встановлено відсутність роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа обліку праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 23.08.2023, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку з чим складено акт перевірки №АР021263 від 23.08.2023.

У графі "Пояснення водія про причини порушень" вказаного акту зазначено: "ознайомлений".

19.09.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024116, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до норм пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку, передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У відповідності до вимог частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

За визначенням термінів Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За санкціями, визначеними у оскаржуваній постанові, а саме, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами абз. 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

Згідно пункту 3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже з наведеного слідує, що автомобільний перевізник, безвідносно до того, здійснює він перевезення за плату чи перевозить власний вантаж, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку. Водій повинен мати при собі, у разі використання цифрового тахографа, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

З наявного в матеріалах справи акта перевірки від 23.08.2023 №АР021263 встановлено, що в ході перевірки транспортного засобу марки Mersedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 встановлено відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України №340 від 07.06.2010 та Інструкції №385 від 24.06.2010, а саме: водій не використовує особисту карту водія, відсутня роздруківка цифрового тахографа на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 23.08.2023.

За даними акта перевірки транспортний засіб марки Mersedes-Benz номерний знак ВК8085IН обладнаний діючим та повіреним цифровим тахографом.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у водія позивача станом на момент перевірки картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа за день, протягом якого керував транспортним засобом.

Щодо доводів позивача, що він не надавав послуги з перевезення вантажів, а перевозив власний вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників, суд зазначає таке.

Відповідно до визначення, наведеного в статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

З урахуванням змісту вказаних норм слідує, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт, перевезення вантажів транспортними засобами.

Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає визначення вказаного поняття.

Суд зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв`язку із чим вищевказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Важливо, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (пункт 11.1 Правил № 363).

Судом встановлено, що 08.02.2023 між позивачем та ОСОБА_2 , як позичкодавцем, був укладений договір позички транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.Н. за реєстровим номером 339.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору позичкодавець передає користувачу транспортний засіб, а саме автомобіль марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об`єм двигуна 4801, а користувач приймає в безоплатне користування транспортний засіб на строк до 08.02.2024.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №2022/128 від 23.08.2023 вищевказаний автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , який перебуває в трудових відносинах з позивачем, здійснював перевезення від ПП "Смакосир" (вул. Берестецька, 2Б, с. Пасіки, Радивилівський район) до ФОП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

При цьому, в ТТН № 2022/128 від 23.08.2023 автомобільним перевізником вказано позивача - ПП "Смакосир".

Таким чином, надані на момент перевірки документи свідчать, що позивач здійснював перевезення вантажу та є перевізником в розумінні закону.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закон України «Про автомобільний транспорт», за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин та їх оцінки в розрізі норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача, як перевізника, адміністративно-господарську санкцію за відсутність при перевірці обов`язкових документів, визначених законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність оскарженого рішення. Доводи та аргументи, наведені позивачем, правомірності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не спростовують та не дають суду підстав для її скасування.

Оскільки судом не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок неправомірних рішень (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, відсутні підстави для застосування судового захисту, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи результати судового розгляду справи, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Приватного підприємства "Смакосир" до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №024116 від 19.09.2023 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 липня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Смакосир" (вул. Берестецька, 2Б, с. Пасіки, Дубенський р-н, Рівненська обл.,35526, ЄДРПОУ/РНОКПП 37246044)

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.О. Дорошенко