Постанова

від 11.07.2024 по справі 520/6184/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. Справа № 520/6184/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6184/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК-ФЛЕКС"

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСК-ФЛЕКС" (далі також - позивач, ТОВ "ХАСК-ФЛЕКС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України ( далі також - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA 100380/2022/000101/2 від 24.12.2022 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 10.03.2019 року № FL60-0310-54, укладеного між ТОВ «ХАСК-ФЛЕКС» та Компанією "Asia Pack Inter Trade Limited" (Гонконг), декларантом ТОВ «ЮРСПЕЦКОМ» було подано електронну митну декларацію №22UА100380316675U0 від 24.12.2022відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (далі по тесту - МК України). При поданні ЕМД позивачем було надано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів. Проте, 24.12.2022 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митну вартість товару скориговано та визначено на підставі статті 64 МК України, тобто за другорядним (резервним) методом. На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, оскільки подані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA 100380/2022/000101/2 від 24.12.2022 прийняте Київською митницею Державної митної служби України у повному обсязі.

Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ХАСК-ФЛЕКС" сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме - містять розбіжності.

Так, згідно з п.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2019 № FL60-0310-54 (далі - Контракт) продавець продає товари за ціною, кількістю та умовами, вказаними у інвойсі. Відповідно до інвойсу від 11.11.2022 № FL-1111/1468 умови поставки DAP - Gdynia. Це означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли надав товар у розпорядження покупця на транспорті, підготовленим до розвантаження в узгодженому місці. При цьому, продавець не повинен виконувати митні формальності для ввезення. Отже, до ціни, визначеної у фактурі (інвойсі), повинні додаватися складові митної вартості товару (на розвантаження, завантаження та обробку товарів). Декларантом не визначено числове значення такої складової митної вартості товару у декларації митної вартості. Крім того, у наданому коносаменті від 11.11.2022 № HLCUBSC221138685 у графах, що спеціально призначені для заповнення у випадку оплати фрахту у місці відправки, позначки щодо його сплати у місці відправлення відсутні, отже оплату фрахту в цьому випадку здійснює одержувач, вказаний у коносаменті. Таким чином, за наданими відомостями неможливо впевнитися у врахуванні до ціни товару всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МКУ). В наданому декларантом рахунку фактурі від 11.11.2022 №FL-1111/1468 та рахунку-проформі від 11.11.2022 № FL-1111/1468-5 зазначені інші реквізити банка («Райфайзен банк аваль») ніж передбачені п.9 Контракту, зокрема - банківські реквізити Покупця - «Альфа банк». Заявлені за ЕМД товари торговельної марки «OXYVINYLS», а надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою. Крім того, декларантом наданий до митного контролю та оформлення прайслист підприємством «Tricon Dry Chemicals, LCC» від 11.09.2022, який не містить даних щодо терміну дії, виданий на конкретних умовах поставки - CIF Gdynia, Poland. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Відповідно до загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Декларант надав експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від №957. Експертом здійснено аналіз цін з використанням тільки одного джерела «Polymerupdate» (Індія) на умовах поставки DAP - Гдиня, Польща. У висновку відсутній порівняльний підхід, який передбачає аналіз цін пропозицій ідентичних та подібних товарів на ринку. Отже, експертом не порівняно ціни пропозицій подібного товару на ринку. Таким чином, висновок не може бути підставою для визначення митної вартості товарів. Наданий декларантом «проміжний інвойс» від продавця товару «Tricon Dry Chemicals, LCC» підприємству «Asia Pack Inter Trade Limited.» від 11.11.2022 №288116 не містить складову на транспортування до Gdynia, Польща. Таким чином, виникають сумніви у його достовірності. Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR № 1577, безпосереднім перевізником товару є PE KIIKO Artem, це є свідчення того, що була залучена третя особа до перевезення, а тому це є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів. З огляду на вищевикладене, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що між ТОВ «ХАСК-ФЛЕКС» (надалі - позивач) та Компанією "Asia Pack Inter Trade Limited". Гонконг (надалі - продавець) 10.03.2019 року укладено зовнішньоекономічний контракт № FL60-0310-54 (надалі - контракт) щодо поставки позивачу полівінілхлорид (ПВХ) у первинній формі PVC ОхуVinyls 225Р (надалі товар).

Відповідно до пункту 1.1. контракту, продавець зобов`язувався передати позивачеві у власність товар згідно з інвойсом, а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити вказаний товар за умовами поставки згідно «Інкотермс 2010».

Згідно з пунктом 1.2. контракту, ціни, зазначені у інвойсі, включали у себе вартість одиниці товару, тари (пакування) та маркування.

За умовами пункту 4.1. контракту, оплата партії товару, що поставляється за контрактом, здійснюється на протязі 180 днів віддати інвойсу по відвантаженню Товару.

Відповідно до пункту 5.1. контракту, відвантажений товар супроводжується наступними документами: коносамент, пакувальний лист, інвойс. сертифікат якості (або аналізу).

Згідно з інвойсом № FL-1111/1468 від 11.11.2022 та проформою інвойсу № FL-1111/1468-5 від 11.11.2022 (надалі - інвойс), сторонами визначено асортимент, кількість, ціна товару, а також умови постачання зазначеної партії:

Вартість за одиницю товару також підтверджується виданим виробником Компанією «TRICON Energy» прейскурантом цін на товар (прайс-листом) станом на листопад 2022 року, також визначена вартість товару підтверджується інвойсом «TRICON Energy» від 11.11.2022 року №288116, проформою інвойс від 13.10.2022 року №20040841, сертифікатом страхування товару № МР-1076347.

Разом із відвантаженим товаром продавцем надано пакувальний лист на товар № FL- 1111/1468 від 11.11.2022 (вага нетто 145,600 кг. вага брутто 148,239 кг). та пакувальний лист до проформи інвойс № FL-1111/1468-5 від 11.11.2022 (вага нетто 20,800 кг. вага брутто 21,177 кг). сертифікат аналізу OXYVINYLS 225Р від 11.04.2022, коносамент № HLCUBSC221138685.

Відвантаження та транспортування товару підтверджується договором перевезення вантажів №150822 від 15.08.2022, довідкою про транспортні витрати вих. №2 від 16.12.2022 та рахунком на оплату №119 від 16.12.2022 та міжнародною накладною CMR № 1577.

На замовлення позивача Державним підприємством «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» здійснено аналіз відповідності цінових умов контракту № FL60-0310-54 від 10.03.2019, за результатами якого отримано звіт № 957 від 12.12.2022.

Відповідно до звіту про оцінку ринкова вартість товару, що ввезений позивачем на територію України - ПВХ гополімер ОхуVinyls 225Р, країна походження США. а саме 1020,00 доларів США за 1 тону на умовах поставки ПАР - Гдиня (Польща), що імпортується згідно з інвойсом № FL-1111/1468 від 11.11.2022 до контракту № FL60-0310-54 від 10.03.2019, відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

З метою митного оформлення імпортованого товару декларантом ТОВ «ЮРСПЕЦКОМ» (м. Харків, код СДРПОУ 0038495562), який діє на підставі договору доручення від 24.10.2016 №181, за електронною митною декларацією №22UА100380316675U0 від 24.12.2022(надалі митна декларація) заявлено товар до Київської митниці Державної митної служби Українив режимі імпорту, де в графі 43 відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України (надалі МК України) зазначено застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У митній декларації позивачем визначена вартість товару, що ввозиться на митну територію України:

- Полівінілхлорид (ПВХ) у первинній формі РVС ОхуVinyls 225Р - 20 800 кг. на загальну суму 21 216,00 доларів США.

Відповідно доЗакону України «Про митний тариф України» до товару застосовується ставка ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України, у розмірі 0%.

Позивачем у митній декларації визначено розмір статестичної вартості товару згідно умов постачання та розмір митних платежів:

- статестична вартість товару 830 839,42 грн, яка складається із сумивартості товару згідно інвойсуза курсом НБУ - 775839,42 грн (21216,00 дол. США*36,5686) та вартості транспортних послуг до кордонуУкраїни відповідно до документів перевізника: довідка про транспортні послуги№ 2 віл 16.12.2022 та рахунок 119 від 16.12.22, 55 000 грн;

- податок на додану вартість 20% - 166167,88грн:

Разом із митною декларацією позивачем у електронній формі надано відповідачу контракт з додатковими угодами (в т.ч. про зміну банківських реквізитів), інвойс, пакувальний лист, прейскурант, сертифікат якості, коносамент, рахунок-проформа. автотранспортна накладна, висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, страховий поліс, а також звіт, що підтверджує ринкову вартість товару у сумі 1020,00 доларів США, що ввезений позивачем на територію України, на умовах поставки DAP - Гдиня (Польща).

Відповідачем 24.12.2022 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100380/2022/001163 та прийняте рішення про коригування митної вартості № UA 100380/2022/000101/2 (надалі рішення про коригування митної вартості), відповідно до якого митну вартість товару скориговано та визначено на підставі статті 64 МК України, тобто за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості з наступних підстав: п.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2019 № FL60-0310-54 (далі - Контракт) продавець продає товари за ціною, кількістю та умовами, вказаними у інвойсі. Згідно інвойсу від 11.11.2022 № FL-1111/1468 вказано умови поставки DAP - Gdynia. Це означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли надав товар у розпорядження покупця на транспорті, підготовленим до розвантаження в узгодженому місці. При цьому продавець не повинен виконувати митні формальності для ввезення. Отже, до ціни визначеної у фактурі (інвойсі) повинні додаватися складові митної вартості товару (на розвантаження, завантаження та обробку товарів). Декларантом не визначено числове значення такої складової митної вартості товару у декларації митної вартості. Крім того, у наданому коносаменті від 11.11.2022 № HLCUBSC221138685 у графах, що спеціально призначені для заповнення у випадку оплати фрахту у місці відправки, позначки щодо його сплати у місці відправлення відсутні, отже оплату фрахту в цьому випадку здійснює одержувач, вказаний у коносаменті. Таким чином, за наданими відомостями неможливо впевнитися у врахуванні до ціни товару всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МКУ). В наданому декларантом рахунку фактурі від 11.11.2022 №FL-1111/1468 та рахунку-проформі від 11.11.2022 № FL-1111/1468-5 зазначені інші реквізити банка («Райфайзен банк аваль») ніж передбачені п.9 Контракту, зокрема - банківські реквізити Покупця - «Альфа банк». Заявлені за ЕМД товари торговельної марки «OXYVINYLS», а надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою. Крім того, декларантом наданий до митного контролю та оформлення прайслист підприємством «Tricon Dry Chemicals, LCC» від 11.09.2022, який не містить даних щодо терміну дії, виданий на конкретних умовах поставки - CIF Gdynia, Poland. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Декларант надав експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від №957. Експертом здійснено аналіз цін з використанням тільки одного джерела «Polymerupdate» (Індія) на умовах поставки DAP - Гдиня, Польща. У висновку відсутній порівняльний підхід, який передбачає аналіз цін пропозицій ідентичних та подібних товарів на ринку. Отже, експертом не порівняно ціни пропозицій подібного товару на ринку. Таким чином, висновок не може бути підставою для визначення митної вартості товарів. Наданий декларантом «проміжний інвойс» від продавця товару «Tricon Dry Chemicals, LCC» підприємству «Asia Pack Inter Trade Limited.» від 11.11.2022 №288116 не містить складову на транспортування до Gdynia, Польща. Таким чином, виникають сумніви у його достовірності. Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR № 1577, безпосереднім перевізником товару є PE KIIKO Artem, це є свідчення того, що була залучена третя особа до перевезення, а тому це є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

За результатами коригування відповідачем митної вартості товару позивачем сплачено митні платежі у розмірі 184 071,70 грн.

Не погоджуючись із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом є недоведеним, а оскаржуване рішення - протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

У свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 5 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.02.2019 року по справі №810/5436/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно з принципом обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у Постанові від 04.06.2020 по справі 1.380.2019.001823 (адміністративне провадження №К/9901/34404/19) та від 14.06.2022 № 809/257/17 (№ К/9901 /38363/18), відповідно до якої,наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов"язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта. При цьому витребовувати необідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіМКУ.

Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Стосовно доводів відповідача, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, у транспортних документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, існують розбіжності, які не були усунуті позивачем, що у свою чергу слугувало підставою для корегування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Позивач під час розгляду справи вказував, що разом з митною декларацією до митного органу було надано вичерпний перелік документів підтверджуючих витрати позивача на відвантаження та транспортування товару, а саме: договір перевезення вантажів №150822 від 15.08.2022року, довідкою про транспортні витрати вих. №2 від 16.12.2022року, рахунок на оплату №119 від 16.12.2022року та міжнародну накладну CMR № 1577, які підтверджують сплату транспортних послуг до кордону України.

Щодо доводів відповідача про те, що в наданому декларантом рахунку фактурі від 11.11.2022 №FL-1111/1468 та рахунку-проформі від 11.11.2022 № FL-1111/1468-5 зазначені інші реквізити банка («Райфайзен банк аваль») ніж передбачені п.9 Контракту, зокрема - банківські реквізити Покупця - «Альфа банк», то позивач вказував, що у разом з контрактом було надано додаткову угоду №1 від 02.04.2019 до контракту № FL60-0310-54 від 10.03.2019, в якій вказані реквізити банку, ідентичні тим, що й в рахунку фактурі та рахунку-проформі.

З приводу посилання митного органу на те, що заявлені за ЕМД товари торговельної марки «OXYVINYLS», а надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4статті 179 ГК Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1статті 1109 ЦК Україниліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином, контракт постачання товарів може містити інформацію про наявність такої складової митної вартості товару, як ліцензійні платежі, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, визначено, що сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Разом з тим, жодних висновків про наявність вказаних умов оскаржуване рішення відповідача не містить.

Позивач вказував, що декларантом відповідно до вимог частини 2 статті 53 МК Українинадані всі документи, які були у нього в наявності.

Щодо посилання митного органу на те, що наданий до митного контролю та оформлення прайс-лист підприємством «Tricon Dry Chemicals, LCC» від 11.09.2022, не містить даних щодо терміну дії, виданий на конкретних умовах поставки - CIF Gdynia, Poland., колегія суддів зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьоюстатті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.

Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо строку дії, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 815/1460/18.

При цьому, разом з митною декларацією позивачем наданий прейскурант цін на товар (прайс-лист) станом на листопад 2022 року.

На переконання колегії суддів, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а).

Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Також, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

Надаючи правову оцінку рішенням про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, слід врахувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митну вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки, не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування такої інформації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, взятого за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товару, взятого за основу для коригування.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, необґрунтованими є доводи митниці про те, що відомості про митну вартість товарів були неповними, не конкретизовані, не зазначено, які витрати як складові митної вартості товарів не підтверджені або не включені.

Таким чином, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Дослідивши долучені сторонами документи колегія суддів зазначає, що немає жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо інших розбіжностей, колегія суддів зазначає, що жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання не містять зв`язку з фактичними обставинами справи.

Більш того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

При цьому, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

З огляду на вказане, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі № 804/1755/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та, як наслідок, обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України - .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 по справі № 520/6184/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова