Ухвала

від 12.07.2024 по справі 420/12472/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12472/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р. у справі №420/12472/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГФЕСТ" про визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024р. відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОНГФЕСТ» про визнання правочинів недійсними.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 року було повернуто апелянту через несплату судового збору.

Вказану ухвалу апеляційного суду отримано Головним управлінням ДПС в Одеській області в системі Електронний суд 05.04.24 о 17:52 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 251 КАС України, ухвалу апеляційного суду отримано апелянтом 08.04.2024 року.

09.05.2024 року Головне управління ДПС в Одеській області засобами системи «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024р. разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року були визнані неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024р. у справі №420/12472/22 зазначені представником Головного управління ДПС в Одеській області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області було залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для надання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р. у справі № 420/12472/22 із зазначенням в ній інших обґрунтованих поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наданням доказів у їх підтвердження.

На виконання вимог зазначеної ухвали апеляційного суду апелянт подав клопотання, в якому просив визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р. у справі №420/12472/22 поважними та поновити Головному управлінню ДПС в Одеській області пропущений строк для подання апеляційної скарги.

В обґрунтування поданого клопотання апелянт посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі №820/1212/17, згідно з якими Закон не виключає можливість поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством. Також апелянт посилався на те, що у постанові від 04.02.2021 року по справі №640/526/19 Верховний Суд вказав на те, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.

Апелянт вважає, що він не знехтував своєю процесуальною поведінкою, а вчинив всі можливі дії для оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно положень ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В свою чергу, частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Отже тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, первинно подану Головним управлінням ДПС в Одеській області апеляційну скаргу було повернуто ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 року, яку було отримано апелянтом 08.04.2024 року.

Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 09.05.2024 року, тобто з суттєвим зволіканням, що спростовує твердження апелянта про вжиття ним послідовних дій з метою оскарження судового рішення суду першої інстанції в найкоротші строки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, однак, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Порушуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник апелянта посилався на відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору.

Однак, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання у реалізації ним своїх процесуальних прав, зокрема, права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У справі, яка розглядається, ГУ ДПС в Одеській області при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилалось лише на те, що строк апеляційного оскарження та строк, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків первісної скарги, було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування. При цьому скаржник не посилався на існування інших причин пропуску такого строку.

В даному випадку відповідач вдруге з апеляційною скаргою звернувся до суду апеляційної інстанції через один місяць після повернення первинно поданої апеляційної скарги, про що йому було достеменно відомо, перевищивши встановлений ст. 295 КАС України тридцятиденний строк звернення з апеляційною скаргою, тобто допустив невиправдане зволікання у реалізації свого права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. При цьому, при повторному зверненні з апеляційною скаргою відповідачем так і не було сплачено судового збору за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 року у справі №560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №804/2979/17 від 15.05.2018 та №822/276/17 від 07.06.2018.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Колегія суддів зазначає, що обставини, пов`язані з фінансуванням державної установи не можуть слугувати підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Таким чином, апелянтом не наведено обставини, які б дійсно підтверджували наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на допущення апелянтом необґрунтованого зволікання з поданням другої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання поважними наведених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Оскільки, наведені апелянтом доводи у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є не поважними, підстави для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Визнати не поважними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській облості строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р. у справі №420/12472/22, зазначені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 р. у справі №420/12472/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук