Постанова

від 03.09.2024 по справі 420/12472/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 вересня 2024 року

справа №420/12472/22

адміністративне провадження № К/990/31225/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (колегія у складі суддів: Бойко А. В., Федусик А. Г., Шевчук О. А.)

у справі №420/12472/22

за позовом Головного управління ДПС в Одеській області

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГФЕСТ"

про визнання правочинів недійсними,-

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОНГФЕСТ» в якому просило суд визнати недійсними правочини укладені між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариством обмеженою з відповідальністю «СТРОНГФЕСТ» від 01 липня 2019 року за №291, вiд 10 липня 2019 року за №№316, 319, 320, 322, 323, 324, 325, вiд 15 липня 2019 року №351, вiд 18 липня 2019 року №369 за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 488751542,30 гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням 22 лютого 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області направило до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, а саме у сумі 29 772 гривень.

14 березня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

09 травня 2024 року позивач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/12472/22. До зазначеної апеляційної скарги додано платіжну інструкцію №907 від 22 квітня 2024 року, якою підтверджено, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №420/12472/22 у розмірі 40260,00 гривень здійснено 24 квітня 2024 року. Окрім іншого податковий орган також просив суд поновити строк звернення до суду з цією апеляційною скаргою.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/12472/22, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, надано строк десять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших обґрунтованих поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наданням доказів у їх підтвердження.

Позивач на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що строк на подання апеляційної скарги по справі не був пропущеним, а отже, контролюючий орган зберігає за собою право поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, Головне управлінням ДПС в Одеській області вказало на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено, доказом чого є платіжна інструкція №907 від 22 квітня 2024 року, яка була додана до повторної апеляційної скарги від 09 травня 2024 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/12472/22 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 липня 2024 року, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на це судове рішення, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, справу №420/12472/22 витребував з Одеського окружного адміністративного суду та з П`ятого апеляційного адміністративного суду.

23 серпня 2024 року Суд отримав доступ до електронної справи №420/12472/22.

02 вересня 2024 року справа №420/12472/22 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від відповідачів на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Основною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення позивач зазначає те, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 09 травня 2024 року, тобто в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Проте, на думку податкового органу, судом необґрунтовано вказано, що «контролюючий орган допустив невиправдане зволікання у реалізації свого права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції».

Крім того, податковий орган наголошує на тому, що після отримання бюджетних асигнувань, а саме платіжної інструкції № 907 від 22 квітня 2024 року, Головне управління ДПС в Одеській області надало до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу 09 травня 2024 року, тобто, в найскоріший термін, через 9 робочих днів, що не є суттєвим зволіканням при повторній подачі апеляційної скарги скаржником.

Також, як вказує контролюючий орган, у період з грудня 2023 року по червень 2024 року, в контролюючому органі відбувалися масові звільнення співробітників, у зв`язку з чим виникла неспівмірна завантаженість щодо повторної подачі апеляційної скарги скаржником у день отримання бюджетних асигнувань, а також великою кількістю вхідної документації на кожного співробітника відділу супроводження судових спорів з питань застосування системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області.

Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд не приймає доводи контролюючого органу стосовно того, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки з апеляційною скаргою податковий орган звернувся поза межами тридцятиденного строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з апеляційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення апеляційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.

В той же час таке повернення не дає можливість скаржнику звертатися до суду з повторною скаргою у будь-який невизначений час.

Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір у справі було сплачено 24 квітня 2024 року. Як стверджує представник податкового органу, платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору відповідальний працівник отримав 26 квітня 2024 року, проте повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 09 травня 2024 року, тобто через 13 днів після отримання платіжного доручення.

Вказане не свідчить про те, що податковий орган невідкладно після усунення недоліків первинної касаційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з повторною касаційною скаргою.

Посилання податкового органу на масові звільнення співробітників, у зв`язку з чим виникла неспівмірна завантаженість щодо повторної подачі апеляційної скарги, суд не приймає та звертає увагу на те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Більш того суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Наведений підхід узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо тлумачення норм статті 44 КАС України та кореспондується із правовою позицією, що приписами вказаної статті чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Відповідно податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен забезпечувати неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, дотримання встановленого строку її подання, й вчинити для цього залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Скаржник не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №420/12472/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер