Постанова

від 12.07.2024 по справі 380/20129/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20129/23 пров. № А/857/8143/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Желік О.М. у м. Львів) у справі № 380/20129/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900431/1 від 05 червня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/001889. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» судовий збір у розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривень 40 (сорок) копійок.

28.02.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить суд стягнути з Львівської митниці судові витрати в розмірі 4000,00 грн за надання правової допомоги та 2830,00 гривень за надані послуги перекладача.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі № 380/20129/23 за позовом Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3500,00 грн.

Вказане додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Львівська митниця, в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з неповним з`ясуванням обставин справи та просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати додаткове рішення, в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Представник позивача просив в суді першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 за надання правової допомоги та 2830,00 гривень за надані послуги перекладача.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 25.05.2023 між ПП «АРТ ПОРТАЛ» (Клієнт) та адвокатом Стецьків Н.І. (Адвокат) укладено Договір про надання правових послуг №02/05/23 (у тексті також Договору про надання правових послуг).

Згідно із п. 3.2 Договору про надання правових послуг розмір гонорару та оплати за надані послуги проводиться на підставі Акту виконаних робіт у розмірі, визначеному за домовленістю Сторін. В свою чергу в акті виконаних робіт від 23.02.2024 Сторони домовились, що гонорар - оплата за правові послуги встановлюється у фіксованому розмірі 4000,00 гривень.

Згідно п. 3.4 Договору про надання правових послуг разі необхідності, за попередньою домовленістю між Сторонами Клієнт оплачує адвокату витрати Адвоката, необхідні для виконання умов за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, переклади, тощо).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом в межах надання професійної правничої допомоги надано наступні послуги:

- консультація Клієнта щодо подання позовної заяви у спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900431/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001889;

- аналіз документів для подання позовної заяви в спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900431/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001889;

- складання позовної заяви щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900431/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001889;

- складання відповіді на відзив Львівської митниці на позовну заяву ПП «Арт Портал» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900431/1 від 05.06.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001889 (справа №380/20129/23).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано наступні документи:

- договір про надання правових послуг №02/05/23 від 25.05.2023 року;

- акт від 23.02.2024 про виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) за Договором №02/05/23 від 25.05.2023 року;

- рахунок на оплату 23/02 від 23.02.2024 року;

- рахунок-фактуру №145/07/23 від 28.07.2023 року;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.07.2023 року;

- платіжна інструкція № 114 від 26.02.2024 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік, наданих адвокатом для позивача послуг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг та встановлено судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача витрат пов`язаних з перекладом документів в сумі 2830,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Переклад документів замовлений позивачем до подання позовної заяви та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (К/9901/6449/20).

Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу надав рахунок-фактуру ПП «Азбука Світу» та акт виконаних робіт від 23.02.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з перекладом документів в сумі 2830,00 грн з відповідача у зв`язку із неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 380/20129/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар