Постанова

від 12.07.2024 по справі 300/6104/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 рокуСправа № 300/6104/23 пров. № А/857/321/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Надвірнянський кар`єр-Карпати» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (суддя Григорук О.Б., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариства з додатковою відповідальністю «Надвірнянський кар`єр-Карпати» (далі ТДВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Митниця) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2023 №00/5168/0408 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2972,82 грн та податкове повідомлення-рішення №00/5169/0408 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26759,22 грн (далі ППР №№5168, 5169 відповідно).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що платник податків мав можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності. Інформації від платника щодо неможливості виконання ним обов`язку щодо своєчасної сплати податку (збору) станом на 02.05.2023, тобто на момент складення акту камеральної перевірки до контролюючого органу не надходила.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність винних дій позивача, що є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТДВ з 18.04.1994 перебуває на податковому обліку в контролюючому органі, основний вид діяльності КВЕД 08.12 добування піску, гравію, глин і каоліну.

Головним управління 02.05.2023 була проведена камеральна перевірка ТДВ з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за результатами якої було складено акт від 02.05.2023 №4892/09-19-04-08-15/00292575 (далі Акт).

Згідно висновків Акта встановлено несвоєчасну сплату ТДВ самостійно визначених сум грошових зобов`язань за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб 18010600 UA26120070000067596 по Надвірнянській територіальній громаді за період з 02.03.2023 по 09.03.2023 в розмірі 14864,06 грн по декларації з плати за землю від 14.02.2023 №9024273179; орендна плата за землю з юридичних осіб 18010600 UA26120090000072057 по Пасічнянській територіальній громаді за період з 02.03.2023 по 09.03.2023 в розмірі 133796,07 грн по декларації з плати за землю від 14.02.2023 №9023570140.

Згідно з висновками камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України (далі ПК) (а.с.8-10).

На підставі Акту Головним управлінням 29.05.2023 прийнято ППР:

№5168 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 25% за грошовими зобов`язаннями з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 3716,02 грн;

№5169 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 25% за грошовими зобов`язаннями з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 33449,02 грн.

Позивач не погоджується із застосуванням штрафу у розмірі 25% на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК, оскільки відсутній умисел у його діянні.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466-IX) в контексті реформування фінансової відповідальності запроваджено в межах Податкового кодексу України принцип винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення шляхом внесення до норм ПК України наступних змін.

За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Цим же Законом, статтю 109 ПК, зокрема, доповнено пунктом 109.3, згідно з яким у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 23, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК).

Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку (111.4 статті 111 ПК).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як передбачено у пункті 112.7 статті 112 ПК у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

У пункті 124.1 статті 124 ПК встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

При цьому, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу.

У постанові від 08 грудня 2022 року по справі №520/9294/21 Верховним Судом сформовано правовий підхід щодо застосування положень ПК, якими визначено вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, зауваживши на тому, що для встановлення наявності вини платника контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

При цьому, слід враховувати, що умовами, які визначають вину особи у розумінні статті 112 ПК, є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких ПК передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Тобто саме можливість особи дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

У постанові від 16 березня 2023 року по справі №600/747/22-а Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у такій категорії спору, висловився про те, що при вирішенні такого спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів. З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та вини платників податків, без достатніх на те підстав.

Так, згідно Акту перевірки судом встановлено, а сторонами не спростовано, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно було сплачено податкових зобов`язань на суму 14864,06 грн по орендній платі за землю по Надвірнянській територіальній громаді та 133796,07 грн по орендній платі за землю по Пасічнянській територіальній громаді.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач оскаржує ППР №№5168, 5169 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2972,82 грн та в розмірі 26759,22 грн, проте погоджується із застосування штрафу за порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов`язань у розмірі, визначеному пунктом 124.1 статті 124 ПК.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що дійсно позивачем не подано належних доказів поважності підстав для пропуску строку сплати узгодженого грошового зобов`язання, у свою ж чергу про те, що дії ТДВ зі сплати відповідних грошових зобов`язань з простроченням строку їх сплати були умисними відповідач також не довів.

Разом з тим, зважаючи на те, що оплату відповідних грошових зобов`язань протерміновано лише на сім днів і позивач цього не заперечує та готовий нести відповідальність передбачену пунктом 124.1 статті 124 ПК, апеляційний суд вважає за можливе у спірних відносинах застосувати законодавчі норми, згідно яких усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи, оскільки контролюючим органом не доведено, що позивач умисно вчинив дії щодо несвоєчасної сплати грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у спосіб, що наведений в оскаржуваному рішенні суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич