Постанова

від 11.07.2024 по справі 810/3848/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

справа №810/3848/18

касаційне провадження № К/9901/13648/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" до Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - орган казначейства), в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача пеню в розмірі 441374,14 грн, нараховану на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 21.04.2018 по 12.07.2018 включно.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що в установлений Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк Товариство не отримало суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, внаслідок чого має бути нарахована та стягнута пеня у відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16.11.2018 позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства пеню у сумі 441374,14 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 21.04.2018 по 12.07.2018 включно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновок контролюючого органу про відшкодування податку на додану вартість не був вчасно поданий до органу казначейської служби у зв`язку із бездіяльністю ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, тому позивач має право на стягнення пені, з огляду на виникнення бюджетної заборгованості.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги залишив без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з передчасності заявлених позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, оскільки факту відшкодування податку на додану вартість не відбулось, а положення статті 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачають, що на суму заборгованості нараховується пеня протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення заборгованості.

Позивач, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на наявності підстав для сплати позивачу пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість з підстав того, що пеня з податку на додану вартість підлягає відшкодованню позивачу відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство 19.12.2014 подало до Основ`янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій в рядку 23.1 задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 9779425,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем було подано: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); довідку про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У період з 09.02.2015 по 26.02.2015 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.03.2015 №1336/26-51-15-02-07/25469838 (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015:

№0007011502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 9514691,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2378672,00 грн;

№0007021502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 9513689,00 грн;

№0007061502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 98402233,00 грн.

За наслідками розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження, рішенням Головного Управління ДФС у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007011502, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007061502 та збільшено на 866,00 грн суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 24.03.2015 №0007021502.

Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0000121502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість до 9514555,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати їх.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 у справі №826/19959/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.03.2015 №0007011502, №0007021502, від 15.06.2015 №0000121502.

Не зважаючи на скасування у судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, а отже, узгодження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, кошти не були перераховані на рахунок платника податку у банку.

Позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив податковий орган направити до Державної казначейської служби України висновок із зазначенням сум податку, що підлягають відшкодуванню, однак, наразі належне позивачу бюджетне відшкодування, не здійснено.

Надаючи оцінку своєчасності відшкодування відповідачами на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та правомірності стягнення пені за несвоєчасну сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведеними положеннями ПК України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі №820/5221/15, від 27.07.2023 у справі №810/878/17.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме з недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дій чи бездіяльності контролюючого органу.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.

Законодавець поклав на контролюючий орган певні обов`язки, які передують відшкодуванню сум податку на додану вартість із державного бюджету, зокрема, обов`язки щодо проведення перевірок щодо достовірності нарахування сум бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість платниками такого податку, складання відповідного висновку у п`ятиденний строк після закінчення проведення перевірки та направлення такого висновку до органів казначейської служби для відшкодування платнику податку на додану вартість шляхом перерахування його на відповідні рахунки платника податку.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 (Порядок втратив чинність 01.04.2017 на підставі постанови КМ України №26 від 25.01.2017, далі - Порядок №68).

Відповідно до пункту 2 Порядку №68 реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Згідно з абзацом 2 пункту 10 Порядку №68 інформація, що міститься у другій частині реєстрів, оновлюється ДФС щодня.

Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачав його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення, а також суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 здійснювалося в порядку, передбаченому Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Одночасно, законодавець передбачив і відповідальність за не відшкодування платникам таких сум потягом строків, визначених статтею 200 ПК України у вигляді нарахування пені на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, при цьому, протягом дії пені та включаючи день її погашення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму заборгованості з податку на додану вартість по день погашення заборгованості, з огляду на те, що судом не було встановлено з якого часу сума податку, не відшкодована платнику набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та не встановлено, яка саме сума пені підлягає відшкодуванню з бюджету, будь-якого розрахунку розміру пені матеріали справи не містять, при цьому не враховано і періоду за який має нараховуватись пеня.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має були розрахований відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України, а правильність розрахунку перевірена судом.

Водночас, нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості, у зв`язку з чим таке нарахування пені є передчасним та не відповідає положенням пункту 200.23 статті 200 ПК України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2019 у справі №П/808/182/14.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду апеляційної інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк