Постанова

від 19.04.2019 по справі 810/3848/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3848/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіалінії Харкова до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся з позовом до суду у якому просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача пеню в розмірі 441 374,14 грн., нараховану на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 21.04.2018 року по 12.07.2018 року включно.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авіалінії Харкова 19.12.2014 подало до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій в рядку 23.1 задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 9 779 425,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем подано: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У період з 09.02.2015 по 26.02.2015 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ Авіалінії Харкова бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.03.2015 №1336/26-51-15-02-07/25469838.

На підставі Акту перевірки від 05.03.2015 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007011502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за листопад 2014 року на суму 9514691,00 грн., та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2378672,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007021502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 9513689,00 грн., з яких за липень 2013 року на суму 878105,00 грн., за серпень 2013 року на суму 939511,00 грн., за вересень 2013 року на суму 427176,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 1511080,00 грн., за листопад 2013 року на суму 773862,00 грн., за грудень 2013 року на суму 1113204,00 грн., за січень 2014 року на суму 365477,00 грн., за лютий 2014 року на суму 663783,00 грн. за березень 2014 року на суму 430895,00 грн., за квітень 2014 року на суму 344730,00 грн., за травень 2014 року на суму 383544,00 грн., за червень 2014 року на суму 343156,00 грн., за липень 2014 року на суму 432773,00 грн., за серпень 2014 року на суму 269143,00 грн., за вересень 2014 року на суму 356700,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 280550,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007061502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за липень 2013 року на суму 959046,00 грн., за серпень 2013 року на суму 953351,00 грн., за вересень 2013 року на суму 2250486,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 3774692,00 грн., за листопад 2013 року на суму 4676022,00 грн., за грудень 2013 року на суму 5675974,00 грн., за січень 2014 року на суму 6080576,00 грн., за лютий 2014 року на суму 6720795,00 грн., за березень 2014 року на суму 7153537,00 грн., за квітень 2014 року на суму 7549201,00 грн., за травень 2014 року на суму 7875395,00 грн., за червень 2014 року на суму 8218736,00 грн., за липень 2014 року на суму 8632885,00 грн., за серпень 2014 року на суму 8994175,00 грн., за вересень 2014 року на суму 9372671,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 9514691,00 грн.

За наслідками розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження, рішенням Головного Управління ДФС у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007011502 (а.с. 19), скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0007061502 (а.с. 21) та збільшено на 866,00 грн суму заниження бюджетного відшкодування з ПДВ, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 24.03.2015 №0007021502 (а.с. 20).

Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 0000121502, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ до 9 514 555,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати їх.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 у справі № 826/19959/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.03.2015 № 0007011502 і № 0007021502, від 15.06.2015 № 0000121502.

Судом встановлено, що, не зважаючи на скасування у судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, а отже, узгодження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку у банку.

Позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив податковий орган направити до Державної казначейської служби України висновок із зазначенням сум податку, що підлягають відшкодуванню, однак, наразі належне позивачу бюджетне відшкодування, не здійснено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновок контролюючого органу не був вчасно поданий до органу Казначейської служби у зв'язку із бездіяльністю ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, тому позивач має право на стягнення пені у зв'язку з виникненням бюджетної заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо здійснення бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації - п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України.

За приписами п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми що підлягає відшкодуванню із бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податків зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу -п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Апелянт вважає, що процедура судового оскарження не закінчилася, оскільки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві у строки, передбачені КАС України, надіслано заяву до Верховного Суду України про перегляд судового рішення.

Доводи апелянта про те, що процедура судового оскарження не закінчилась, оскільки податковим органом оскаржено судове рішення до Верховного Суду України є безпідставними з огляду на наступне.

Як зазначалося, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 у справі № 826/19959/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.03.2015 № 0007011502 і № 0007021502, від 15.06.2015 № 0000121502.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 № К/800/19979/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управлінні ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 - у справі № 826/19959/15 - без змін.

Відповідно до абзацу 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим, відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, після перегляду апеляційною інстанцією рішення суду набирає законної сили.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пунктом 200.23 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, законодавець поклав на контролюючий орган певні обов'язки, які передують відшкодуванню сум податку на додану вартість із державного бюджету, зокрема, обов'язки щодо проведення перевірок щодо достовірності нарахування сум бюджетних відшкодувань з податку на додану вартість платниками такого податку, складання відповідного висновку у п'ятиденний строк після закінчення проведення перевірки та направлення такого висновку до органів казначейської служби для відшкодування платнику податку на додану вартість шляхом перерахування його на відповідні рахунки платника податку.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинний Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (Порядок втратив чинність 01.04.2017 на підставі постанови КМ України № 26 від 25.01.2017, далі - Порядок № 68).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 68 реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку № 68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Згідно із абзацом 2 пункту 10 Порядку № 68 інформація, що міститься у другій частині реєстрів, оновлюється ДФС щодня.

Таким чином, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачав його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення, а також суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 здійснювалося в порядку, передбаченому Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Одночасно, законодавець передбачив і відповідальність за не відшкодування платникам таких сум потягом строків, визначених статтею 200 Податкового кодексу України у вигляді нарахування пені на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, при цьому, протягом дії пені та включаючи день її погашення.

Проте, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму заборгованості з податку на додану вартість по день погашення заборгованості, з огляду на те, що судом не було встановлено з якого часу сума податку, не відшкодована платнику набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та не встановлено яка саме сума пені підлягає відшкодуванню з бюджету, будь-якого розрахунку розміру пені матеріали справи не містять, при цьому не враховано і періоду за який має нараховуватись пеня.

Суд наголошує на тому, що стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має були розрахований відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, а правильність розрахунку перевірена судом.

З огляду на викладене, нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості, у зв'язку з чим таке нарахування пені є передчасним та не відповідає вимогам п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 16.04.2019 року у справі №П/808/182/14 (адміністративне провадження №К/9901/3167/18).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018- скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авіалінії Харкова до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про стягнення заборгованості - залишити без задоволення у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2019