Рішення

від 01.07.2024 по справі 916/150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/150/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/150/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 35571472)

до відповідача: Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А; код ЄДРПОУ 33246412)

про стягнення 74 676,12 грн та витребування майна;

представники сторін:

від позивача Ізвєков В.В. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод», в якому просить суд:

- стягнути з Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» заборгованість за Договором лізингу № 00021664 від 30.09.2020, яка станом на 03.01.2024 становить 74 676, 12 грн та складається з: 53 040,44 грн заборгованість за черговими лізинговими платежами; 173,79 грн інфляційні втрати у зв`язку із простроченням оплати чергових лізингових платежів за період з 16.09.2023 по 03.01.2024; 287,06 грн 3% річних у зв`язку із простроченням оплати лізингових платежів за період з 16.09.2023 по 03.01.2024; 956,89 грн пеня за прострочення сплати лізингових платежів за період з 16.09.2023 по 03.01.2024; 20 217, 94 грн неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 21.12.2023 по 03.01.2024;

- витребувати у Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» транспортний засіб: автомобіль VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передати транспортний засіб представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА».

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про фінансовий лізинг № 00021664 від 30.09.2020. Зазначає про придбання та передання відповідачу об`єкта лізингу автомобіля VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, узгодження у договорі графіку сплати лізингових платежів, порушення відповідачем строків сплати вказаних платежів, надіслання відповідачу електронними засобами вимоги про сплату поточної заборгованості, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Посилаючись на п. 12.13. Загальних умов, які є публічною частиною договору фінансового лізингу, позивач звертає увагу, що останнім днем дії договору є 06.12.2023. При цьому зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість по лізинговим платежам, яка за період з вересня по грудень 2023 року становить 53 040,44 грн. За порушення відповідачем встановлених строків сплати чергових лізингових платежів позивач нарахував останньому 173,79 грн інфляційних втрат за період з 16.09.2023 по 03.01.2024, 287,06 грн 3% річних за період з 16.09.2023 по 03.01.2024 та 956,89 грн пені за період з 16.09.2023 по 03.01.2024. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем десятиденного строку (з дня отримання вимоги) повернення об`єкта лізингу позивач в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував та заявив до стягнення у даній справі неустойку у розмірі 20 217, 94 грн за період з 21.12.2023 по 03.01.2024. Також, з посиланням на п. 13.1. Загальних умов, позивач вказує, що відповідач у зв`язку з достроковим закінченням строку лізингу зобов`язаний повернути об`єкт лізингу. З огляду на невиконання відповідачем вказаного обов`язку позивачем заявлено вимогу про повернення об`єкта лізингу.

Ухвалою від 17.01.2024 позовну заяву (вх. № 158/24 від 12.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

19.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 24.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/150/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

08.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 173,79 грн, 3% річних в розмірі 287,06 грн, пені в розмірі 956,89 грн та неустойки в розмірі 20 217,94 грн.

У відзиві відповідач не заперечує обставин виникнення між ним та позивачем правовідносин фінансового лізингу за договором № 00021664 від 30.09.2020, як і не заперечує отримання від позивача 28.11.2023 електронного листа-вимоги щодо порушення умов договору. При цьому відповідач зазначає, що на отриманий лист надав позивачу відповідь з обґрунтуванням неможливості на даний час виконати вимоги через обставини непереборної сили, з проханням переглянути рішення щодо відмови ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» від договору про фінансовий лізинг. Відповідач зазначає, що був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання через військові дії та обставини введення в Україні воєнного стану. Вказує про відсутність вже як два роки можливості здійснювати господарську діяльність. Зазначає про скрутне матеріальне становище, блокування підприємства окупаційними військами та що саме військова агресія РФ безпосередньо вплинула на спроможність своєчасного проведення розрахунків з позивачем. Звертає увагу, що у період з вересня по грудень 2023 року, за який позивачем нараховано річні та інфляційні втрати, в Україні діяв воєнний стан. З посиланням на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, відповідач вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки порушення зобов`язань щодо здійснення лізингових платежів у строк, визначений договором фінансового лізингу, відбулось саме з причин дії обставин непереборної сили. Також вказує, що плата за найм (оренду) об`єкту лізингу не входить до структури лізингового платежу, у зв`язку з чим стверджує про відсутність підстав для нарахування позивачем неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України. Також звертає увагу на неможливість виконання зобов`язання з повернення об`єкта лізингу. На підтвердження вказаних обставин надає Сертифікат № 6500-24-0145 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Херсонською ТПП 24.01.2024. Разом з тим вказує, що працівник підприємства, за яким був закріплений автомобіль згідно Наказу №19-упр від 12.10.2020, перебуває в тимчасовій окупації без змоги виїхати на підконтрольну Україні територію, та з 24.02.2022 року немає доступу на територію підприємства через його блокування окупаційними військами.

21.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, зокрема, про недоведеність відповідачем настання форс-мажорних обставин та про порушення зобов`язання щодо негайного інформування про настання обставин непереборної сили. Звернув увагу, що відповідач не надає доказів перебування працівника, за яким був закріплений автомобіль, у трудових відносинах з відповідачем, а також доказів того, що місцезнаходженням працівника є окупована територія України. Також позивач зауважив, що сторони у відповідності з п. 6.18. Загальних умов погодились, що у випадку припинення договору/відмови від договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна», лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу, у зв`язку з чим акцентував на достатності підстав для нарахування неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Протокольною ухвалою від 21.02.2024 відкладено підготовче судове засідання на 13.03.2024 з метою надання відповідачу можливості скористатись процесуальним правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив.

05.03.2024 відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі щодо листування з позивачем та отримання останнім відповіді на вимогу, а також щодо сертифікату ТПП, який, на переконання відповідача, є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин та підтверджує неможливість виконати зобов`язання щодо повернення об`єкта лізингу. Також відповідачем додано до пояснень докази перебування працівника, за яким було закріплено транспортний засіб, у трудових відносинах з відповідачем.

13.03.2024 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Також, 13.03.2024 позивач подав до суду заяву про долучення доказів, які, на його думку, свідчать, що працівник відповідача ОСОБА_1 не перебуває на тимчасово окупованій території. Так, позивачем було надано постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 04.05.2023 у справі № 521/8361/23, згідно з якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння у м. Херсоні 17.03.2023. Надані позивачем докази судом залучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 13.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024.

01.04.2024 відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі відносно поданих позивачем доказів, а саме постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/8361/23 (суддя Малюк О.А.) про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи ОСОБА_1 . З цього приводу відповідач зауважив, що дану постанову позивачем отримано із загальнодоступного офіційного веб-порталу судової влади але без повного доступу до інформаційного ресурсу, тобто без відображення тих даних, за якими можливо достеменно встановити фізичну особу реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі. Крім того, відповідач надав до пояснень відповідь Малиновського районного суду міста Одеси від 26.03.2024 № 03/149/2024 на адвокатський запит, згідно з якою в провадженні суду дійсно перебувала справа, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проте відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», надати особисту інформацію особи не видається можливим. Одночасно з цим суд повідомив, що справи за участю громадянина ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), станом не день надання відповіді зареєстрованою не значиться. З огляду на зазначене, як зазначає відповідач, у справі № 521/8361/23 Малиновського районного суду міста Одеси до адміністративної відповідальності притягнуто не працівника відповідача, а іншу фізичну особу з таким самим прізвищем, ім`ям та по батькові.

Судове засідання, призначене на 08.04.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 04.04.2024 по 09.04.2024.

Ухвалою від 10.04.2024 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті призначено на 29.04.2024.

29.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2024.

Судове засідання, призначене на 27.05.2024, не відбулося у зв`язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ», про що Господарським судом Одеської області складено відповідний Акт від 27.05.2024.

Ухвалою від 28.05.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 01.07.2024.

У судовому засіданні 01.07.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету.

01.07.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (Лізингодавець») та Торгово-виробничим об`єднанням «Новокаховський електромеханічний завод» (Лізингоодержувач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021664, відповідно до умов якого:

- об`єктом лізингу є транспортний засіб VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 (далі «Об`єкт лізингу», «Автомобіль»);

- вартість об`єкта лізингу еквівалент 31 286 Євро 1 034 002,43 грн;

- авансовий платіж еквівалент 12 514,40 Євро;

- обсяг фінансування еквівалент 18 771, 60 Євро;

- кількість лізингових платежів 60;

- строк лізингу 60 місяців;

- розмір лізингового платежу еквівалент 542,87 Євро відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування);

- процентна ставка 8,50% (змінювана відповідно до пункту 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Сторони Договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору про фінансовий лізинг (далі - Графік відшкодування).

Сторони також погодили, що підписанням цього Договору (який є індивідуальною частиною договору про надання фінансових послуг в розумінні ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), Лізингоодержувач приєднується до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною договору), які застосовуються до Договорів про фінансовий лізинг з юридичними особами/ фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщені на офіційному вебсайті Лізингодавця за адресою https://www.porschefinance.ua (далі Загальні умови).

Згідно з умовами договору лізингу Лізингоодержувач погоджується з тим, що компанія має право встановлювати оновлені редакції Загальних умов та публікувати нові версії Загальних умов на сайті компанії. Якщо інше не буде вказано в оновленій редакції Загальних умов, нова редакція Загальних умов буде застосовуватися до Договору про фінансовий лізинг Лізингоодержувача через 30 календарних днів після дати їх публікації на сайті компанії.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на дату укладення договору лізингу), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). (частина перша статті 806 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з п. 3.2 Загальних умов ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» придбаває Об`єкт лізингу (отримує право власності на Об`єкт лізингу) та передає на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та умов Контракту.

Відповідно до пункту 4.1. Загальних умов ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» зберігатиме за собою право власності на Об`єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об`єкту лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» матиме право розірвати Контракт/відмовитись від Контракту та вимагати повернення Об`єкту лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

З метою виконання своїх зобов`язань за Договором лізингу, ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» як покупець уклало з продавцем ТОВ «Юг-Авто» Договір купівлі-продажу № 44557 від 05.10.2020, за умовами якого ТОВ «Юг-Авто» зобов`язується передати у власність ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» Товар (Автомобіль) VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_4 , рік випуску 2020, а ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» зобов`язується оплатити і прийняти у власність поставлений Автомобіль, вартість якого складає в національній валюті України 1 034 002,43 грн з ПДВ, що в еквіваленті становить 33,300 євро згідно комерційного курсу продажу євро від 05.10.2020, визначеного «Porsche Finance Group» та опублікованого на сайті http://www.porscheleasing.ua/.

09.10.2020 територіальним сервісним центром МВС Автомобіль зареєстровано за ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

09.10.2020 Об`єкт лізингу переданий Лізингоодержувачу для користування, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 09.10.2020 до Договору про фінансовий лізинг № 00021664 від 30.09.2020.

01.04.2022 Додатковою угодою до Договору про фінансовий лізинг сторони домовились змінити розмір лізингового платежу та строк дії Договору на період з квітня 2022 по червень 2022 року (Пільговий період) та виклали деякі графи розділу договору «Умови лізингу» в наступній редакції: «Кількість лізингових платежів: 63; строк Лізингу (місяців): 63; лізинговий платіж сплатити до 15го числа відповідно до Графіку.».

У зв`язку із змінами внесеними додатковою угодою від 01.04.2022, сторони погодили новий Графік покриття витрат та виплат у редакції від 01.04.2022.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

У п. 6.1. Загальних умов сторони погодили, що для експлуатації Об`єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об`єкту лізингу); проценти (винагорода Лізингодавця за отримання та використання Об`єкту лізингу Лізингоодержувачем); комісії; покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з Контрактом.

У Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/ процентної ставки за отримання та використання Об`єкта лізингу, розмір яких (якої) узгоджений Сторонами в Контракті (п. 6.4. Загальних умов).

Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «Креді Агріколь Банк» або іншим банком) або Національним банком України, (надалі «обмінний курс»), як погоджено Сторонами у Договорі про фінансовий лізинг (п. 6.3. Загальних умов).

Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом (п. 6.5. Загальних умов).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначає Позивач, протягом 2020, 2021, 2022 років та частини 2023 року Відповідач, сплачував лізингові платежі, а з жовтня 2023 року Відповідач взагалі перестав сплачувати лізингові платежі, чим порушив свої зобов`язання за Договором лізингу.

Зідно п. 8.3.2. та п. 12.6.1. Загальних умов визначено, що якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш ніж 60 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

У зв`язку із несплатою Лізингоодержувачем у встановлений строк рахунків №59101-00661901 від 01.09.2023, №59101-00664951 від 02.10.2023, № 59101-00668403 від 01.11.2023 Позивач 22.11.2023 сформував та підписав відповідну Вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00021664 від 22.11.2023 (далі Вимога).

27.11.2023 Позивач надіслав Відповідачу Вимогу про сплату заборгованості та повернення Автомобіля (Об`єкту лізингу) засобами електронного зв`язку.

Відповідач не заперечував факту надсилання Позивачем вказаної Вимоги та зазначив, що отримав електронного листа із Вимогою 28.11.2023.

У Вимозі ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» вимагало протягом 10 (десяти) робочих з дня її відправлення погасити поточну заборгованість Лізингоодержувача за несплаченими лізинговими платежами в розмірі 48 708, 02 грн. У Вимозі Лізингодавець також повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору лізингу та вимагав повернути Автомобіль впродовж 10 робочих днів з дати припинення контракту.

Лізингоодержувач вважається повідомленим про одностороннє припинення/ відмову Лізингодавця від Контракту, якщо минуло 6 (шість) робочих днів з дня, наступного за днем надсилання Лізингодавцем відповідного повідомлення Лізингоодержувачу про припинення/відмову від такого Контракту на адресу Лізингоодержувача, зазначену у Договорі фінансового лізингу та Контракт вважається припиненим після спливу зазначеного вище строку (п. 12.7. Загальних умов).

Таким чином, датою з якої Відповідач, як Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим про припинення/відмову від Договору Лізингодавцем є 06.12.2023.

У випадку одностороннього розірвання/відмови від Контракту з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 12.6, такий Контракт вважається припинений на 7-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони (п. 12.13. Загальних умов).

Таким чином, останнім днем дії Договору лізингу є 06 грудня 2023 року (7-й робочий день з дати надсилання Вимоги згідно п 12.13 Загальних умов).

Як вбачається із пред`явленого Позивачем розрахунку (Т. 1, а.с. 24), заборгованість Відповідача зі сплати чергових лізингових платежів за період з вересня по грудень 2023 року становить 53 040,44 грн.

Наявність спірної заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів Відповідач не спростував, доказів її сплати до матеріалів сплати не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 53 040,44 грн заборгованості за черговими лізинговими платежами підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За порушення відповідачем встановлених строків сплати чергових лізингових платежів позивач нарахував останньому 173,79 грн інфляційних втрат за період з 16.09.2023 по 03.01.2024, 287,06 грн 3% річних за період з 16.09.2023 по 03.01.2024 та 956,89 грн пені за період з 16.09.2023 по 03.01.2024.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.1. Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються санкції, а саме пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано заявлену до стягнення пеню.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 956,89 грн за період з 16.09.2023 по 03.01.2024, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 173,79 грн інфляційних втрат та 287,06 грн 3% річних, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Отже стаття 625 ЦК України є імперативною, а її застосування не передбачає жодних винятків незалежно від причини прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо позову в частині повернення об`єкта лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Як вже було зазначено судом, 27.11.2023 Позивач надіслав Відповідачу Вимогу про сплату заборгованості та повернення Автомобіля (Об`єкту лізингу) засобами електронного зв`язку.

Відповідач не заперечував факту надсилання Позивачем вказаної Вимоги та зазначив, що отримав електронного листа із Вимогою 28.11.2023.

У Вимозі Лізингодавець повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору лізингу та вимагав повернути Автомобіль впродовж 10 робочих днів з дати припинення контракту.

Таким чином, датою з якої Відповідач, як Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим про припинення/відмову від Договору Лізингодавцем є 06.12.2023.

У випадку одностороннього розірвання/відмови від Контракту з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 12.6, такий Контракт вважається припинений на 7-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони (п. 12.13. Загальних умов).

Таким чином, останнім днем дії Договору лізингу є 06 грудня 2023 року (7-й робочий день з дати надсилання Вимоги згідно п 12.13 Загальних умов).

Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Лізингодавцем повернути Об`єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на Об`єкт лізингу відповідно до умов Контракту. Якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об`єкта лізингу, ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» має право вилучити (повернути) Об`єкт без попередньої згоди Лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1. Загальних умов).

Як зазначає позивач, станом на дату звернення із позовною заявою Відповідач як лізингоодержувач Об`єкт лізингу (Автомобіль) не повернув.

З огляду на те, що у Відповідача виник обов`язок з повернення об`єкта лізингу Позивачу, передбачений підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 та підпунктом 13.1 пункту 13 Загальних умов, та у матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного обов`язку Відповідачем, позов в частині витребування у Відповідача об`єкта лізингу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Відповідача неустойки за порушення строку повернення об`єкта лізингу суд зазначає наступне.

Зобов`язання Відповідача повернути Об`єкт лізингу у разі розірвання Договору лізингу з ініціативи Лізингодавця передбачено в п. 12.9 Загальних умов, який встановлює обов`язок повернути Об`єкт лізингу протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги.

Як вже було зазначено, у Вимозі Лізингодавець вимагав у Лізингоодержувача повернути Об`єкт лізингу протягом 10 робочих днів. Відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений на 7-й робочий день з дати надсилання Вимоги і останнім днем строку виконання Відповідачем обов`язку повернути автомобіль є 20.12.2023. Проте Відповідач Об`єкт лізингу у визначений Договором лізингу строк Позивачеві не повернув та продовжував неправомірно ним користуватись. Тобто з 21.12.2023 Відповідач без належних для цього підстав продовжував володіти та користуватися Автомобілем, що є Об`єктом лізингу та власністю Лізингодавця, порушуючи свій обов`язок повернути Об`єкт лізингу Позивачу як Лізингодавцю у зв`язку з припиненням Договору лізингу.

Ч. 2 ст. 806 ЦК України, передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За змістом ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Відповідач заперечує правомірність нарахування неустойки, посилаючись на узгодження сторонами того, що кожен лізинговий платіж має три складові: 1) відшкодування частини вартості Об`єкта лізингу; 2) проценти; 3) комісії. Тобто, як стверджує Відповідач, в структурі лізингового платежу визначеного у Договорі фінансового лізингу №00021664 від 30.09.2020 року відсутня така складова, як плата за найм (оренду) речі.

Суд не погоджується із вказаними доводами, оскільки в п. 6.18. Загальних умов сторони погодились, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» відповідно до пункту 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об`єктом лізингу.

Отже, розмір лізингового платежу є основою для розрахунку неустойки за невиконання обов`язку повернути Об`єкт лізингу у зв`язку із достроковим припиненням Договору лізингу.

Так, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

Зважаючи на той факт, що Відповідач Об`єкт лізингу у встановлений Позивачем строк не повернув, Позивач на підставі ч. 2 ст.785 ЦК України з урахуванням ч. 2 ст. 806 ЦК України має право на стягнення із Відповідача неустойки у розмірі подвійної суми Лізингового платежу за грудень 2023, який відповідно до п.6.18. Загальних умов визначений сторонами платою за користування Об`єктом лізингу, за увесь час прострочення.

Разом з тим, Відповідач заперечує проти позову в частині стягнення неустойки, посилаючись на неможливість виконання зобов`язання з повернення транспортного засобу у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Наявність форс-мажорних обставин Відповідач підтверджує Сертифікатом № 6500-24-0145 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Херсонською Торгово-Промисловою Палатою 24.01.2024 (Т. 1, а.с. 140-141).

Вказаним сертифікатом засвідчено існування з 24.02.2022 форс-мажорних для відповідача обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку повернути Об`єкт лізингу, а саме VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 за Договором про фінансовий лізинг № 00021664 від 30.09.2020.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 викладений висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 17.1. Загальних умов, якщо внаслідок Форс-мажорних обставин будь-яка Сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим Контрактом та негайно інформує про це іншу Сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор разом із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом такою Стороною буде унеможливлене або відстрочене, Сторона, яка зазнала впливу таких Форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою Стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом.

У відповідності з п. 17.2. Загальних умов сторона, що зазнала дії форс-мажорної обставини, зобов`язується надати іншій стороні підтвердження компетентного органу про факт настання та період дії відповідної форс-мажорної обставини.

Позивач заперечує факт настання для відповідача форс-мажорних обставин, посилаючись, зокрема, на неповідомлення відповідачем про існування таких обставин.

Між тим, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Укладений між сторонами у даній справі Договір фінансового лізингу таких положень не містить, а тому суд відхиляє відповідні доводи позивача.

При цьому суд враховує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому вказаний строк неодноразово продовжувався та триває станом на даний час.

З моменту введення в Україні воєнного стану, а саме з 24.02.2022, м. Нова Каховка, де зареєстровано місцезнаходження відповідача, перебуває в тимчасовій окупації. Ці обставини є загальновідомими та підтверджені Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на який ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Відповідач пояснив, що на момент початку повномасштабного вторгнення Об`єкт лізингу знаходився на території підприємства в м.Нова Каховка, вул.Фабрична, 5А. Генеральний директор ТВО «Новокаховський електромеханічний завод» перебував у м.Київ, та на тимчасово окуповану територію м. Нова Каховка не повертався через загрозу життю. Працівник підприємства, за яким був закріплений автомобіль згідно Наказу №19-упр від 12.10.2020 р., перебуває в тимчасовій окупації без змоги виїхати на підконтрольну Україні територію, та з 24.02.2022 року немає доступу на територію підприємства через його блокування окупаційними військами.

Сертифікатом № 6500-24-0145 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Херсонською Торгово-Промисловою Палатою 24.01.2024 (Т. 1, а.с. 140-141) засвідчено існування з 24.02.2022 форс-мажорних для відповідача обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку повернути Об`єкт лізингу, а саме VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 за Договором про фінансовий лізинг № 00021664 від 30.09.2020.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Суд враховує, що місцем здійснення Відповідачем господарської діяльності є Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А, зважаючи на що Об`єкт лізингу станом на момент повномасштабного вторгнення окупаційних військ на територію України вірогідно перебував саме за даним місцезнаходженням.

Так як введення воєнного стану та ведення бойових дій на території України, зокрема, на території м. Нова Каховка є загальновідомим фактом, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, зважаючи на засвідчення форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання відповідачем обов`язку з повернення Об`єкта лізингу Сертифікатом Херсонської ТПП № 6500-24-0145 від 24.01.2024, суд вважає доведеним безпосередній вплив форс-мажорних обставин на неможливість виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення транспортного засобу, який є Об`єктом лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00021664 від 30.09.2020.

Враховуючи наведене, керуючись вищезазначеними обставинами, у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, суд вважає можливим звільнити відповідача від відповідальності у вигляді неустойки, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, за порушення зобов`язання щодо повернення Об`єкта лізингу.

З урахуванням вищезазначеного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 20 217, 94 грн неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 21.12.2023 по 03.01.2024.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 188,96 грн покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Таким чином, з урахуванням відповідного клопотання позивача, суд вважає за можливе у резолютивній частині рішення зазначити для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі про нараховування 3% річних до моменту виконання рішення суду, з урахуванням можливого зменшення розміру залишку боргу з наведенням відповідної формули.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 35571472) до Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А; код ЄДРПОУ 33246412) про стягнення 74 676,12 грн та витребування майна задовольнити частково.

2. Стягнути з Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А; код ЄДРПОУ 33246412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 35571472) 53 040,44 грн заборгованості за черговими лізинговими платежами, 173,79 грн інфляційних втрат; 287,06 грн 3% річних, 956,89 грн пені.

3. Витребувати у Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А; код ЄДРПОУ 33246412) транспортний засіб: автомобіль VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та передати транспортний засіб представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА».

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3 % річних до моменту виконання рішення суду, з урахуванням можливого зменшення розміру залишку боргу, наступним чином:

4 874,04 грн (сума залишку боргу за вересень 2023 р.) * 3 * кількість днів прострочення / кількість днів у році / 100 (період нарахування: з 04.01.2024 до моменту виконання рішення);

22 046,45 грн (сума залишку боргу за жовтень 2023 р.) * 3 * кількість днів прострочення / кількість днів у році / 100 (період нарахування: з 04.01.2024 до моменту виконання рішення);

21 787,53 грн (сума залишку боргу за листопад 2023 р.) * 3 * кількість днів прострочення / кількість днів у році / 100 (період нарахування: з 04.01.2024 до моменту виконання рішення);

4 332,42 грн (сума залишку боргу за грудень 2023 р.) * 3 * кількість днів прострочення / кількість днів у році / 100 (період нарахування: з 04.01.2024 до моменту виконання рішення);

6. Стягнути з Торгово-виробничого об`єднання «Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 5 А; код ЄДРПОУ 33246412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 35571472) 4 188,96 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01 липня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков