Рішення

від 10.07.2024 по справі 921/377/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

10 липня 2024 рокуСправа № 921/377/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув заяву (вх. №4256 від 29.05.2024) представника позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу

у справі №921/377/22

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, вул. Горбача, 1, м. Кременець, Тернопільська область

до відповідача Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область

про визнання протиправним рішення Кременецької міської ради №3940 від 11.08.2022.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Авдєєнко В.В. адвокат.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

В судовому засіданні 10.07.2024 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/377/22 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради до відповідача Кременецької міської ради про визнання протиправним рішення Кременецької міської ради №3940 від 11.08.2022.

28.05.2024 Господарським судом Тернопільської області (суддя Гевко В.Л.) прийнято рішення у справі №921/377/22, яким позов задоволено повністю.

29.05.2024 представник позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №4256) про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/377/22.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2024, у зв`язку із перебуванням судді Гевка В.Л. з 30.05.2024 по 01.06.2024 - у відрядженні, а з 03.06.2024 по 03.07.2024 - у відпустці, відповідно до п.2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/377/22 за результатами якого визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 04.06.2024 прийнято заяву представника позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/377/22, до розгляду. Судове засідання призначено на 20.06.2024.

Ухвалою суду від 20.06.2024 судове засідання відкладено на 10.07.2024 з підстав, викладених в ній.

Представник заявника/позивача в судове засідання з"явився, заяву підтримав в повному обсязі, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 15 000, 00 грн. Зазначив, що у позовній заяві ним вказано прогнозований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Заяву про відшкодування таких подано у встановлені процесуальним законодавством строки, вартість послуг адвоката погоджено в укладеному між позивачем та адвокатом договорі від 11.08.2022, а розмір витрат є справедливим та співмірним із складністю справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, адже ухвалу суду від 20.06.2024 йому доставлено в електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Поряд із цим, 20.06.2024 Кременецька міська рада зверталась до суду із заявою (вх. №4895) про розгляд заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу за відсутності його представника. Окрім того просила відмовити у задоволенні заяви. Стверджувала, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи її тривалістю, наданим адвокатом обсягом послуг; обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, відсутні факти збирання доказів адвокатом; розмір витрат не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу; докази оплати таких відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1039108 від 22.08.2022, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Авдєєнко В. В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №422 від 05.05.2006) надає НКП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради у Господарському суді Тернопільської області правову допомогу саме на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 11.08.2022. Договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 11.08.2022 повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи/

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як слідує із матеріалів справи, 22.08.2022 ( дата подання позовної заяви), тобто разом з першою заявою по суті спору позивачем подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

29.05.2024 представник позивача КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №4256) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн у справі №921/377/22, з відповідними доказами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що 11.08.2023 між адвокатом Авдєєнком Владиславом Валерійовичем (Виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради (Замовником) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався за плату надати замовнику правову допомогу, а саме: підготувати та подати позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення Кременецької міської ради №3940 від 11.08.2022, а також здійснювати представництво інтересів Замовника у вказаній справі в судах України.

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець зобов`язався кваліфіковано, з використанням усіх правових засобів надати послуги, передбачені цим договором, безпосередньо або за допомогою третіх осіб.

Договором передбачено право Виконавця: вимагати від Замовника надання документів та інформації, що необхідні для виконання обов`язків, передбачених цим договором; у встановленому законодавством порядку відмовитись від надання послуг, передбачених цим договором, і розірвати договір, у разі невиконання або неналежного виконання Замовником зобов`язань за цим договором; користуватись усіма процесуальними правами наданими законодавством Замовнику (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору Замовник зобов`язався: своєчасно забезпечити Виконавця, на його вимогу, всіма необхідними для виконання даного договору документами та інформацією; не передавати без дозволу Виконавця доручено інформацію або документи правового характеру, розроблені та виготовлені для Замовника, іншим особам.

За даним договором Замовник має право у встановленому законодавством порядку розірвати договір, відшкодувати за рахунок Виконавця усі фактично понесені збитки, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням Виконавцем своїх обов`язків за даним договором (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.1-3.2 Договору вартість послуг, передбачених п. 1.1 даного договору, становить 15 000 гривень за розгляд справи в суді кожної судової інстанції (першої, апеляційної чи касаційної) з розрахунку 2 500 гривень за годину роботи. Замовник здійснює оплату Виконавцю передбачених даним договором послуг на вимогу Виконавця.

28.05.2024 Авдєєнком В.В. складено Звіт адвоката у справі №921/377/22, відповідно до якого станом на 28.05.2024 ним на підставі укладеного з КНП "Кременецька опорна лікарня" Договору від 11.08.2022 надано послуги в сумі 15 000,00 грн, а саме: підготовлено та подано до суду позовну заяву (3 години роботи); підготовлено та подано до суду процесуальні заяви щодо заперечення на заяви представників позивача про відмову від позову (3 години роботи); підготовлено та подано процесуальні заяви про зупинення провадження у справі та про відновлення провадження у справі (2 години роботи); забезпечено участь адвоката Авдєєнка В. В. у судових засіданнях (5 годин роботи).

Таким чином, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15 000, 00 грн є реальними та підтвердженими документально.

При цьому зміст п. 1.1, 3.1 Договору від 11.08.2022 свідчить про те, що сторонами було погоджено і визначено фіксовану вартість послуг адвоката.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява б/н від 22.08.2022 (вх. №432) у справі №921/377/22 підготовлена та подана адвокатом Авдєєнко В. В.

Протоколи судових засідань від 27.09.2022, 25.10.2022, 08.11.2022, 06.12.2022, 19.01.2023, 07.03.2023, 26.03.2024, 16.04.2024, 07.05.2024 свідчать про здійснення адвокатом Авдєєнком В. В. представництва інтересів Замовника (позивача) у даній справі (містяться в матеріалах справи).

Наведеним підтверджується факт надання позивачу адвокатом обумовлених Договором від 11.08.2022 послуг у повному обсязі.

Співставляючи обумовлену позивачем і адвокатом вартість однієї години роботи (2 500 грн), з вказаним адвокатом у звіті затраченим часом (загальна тривалість 13 год.), суд вважає, що при зверненні з даною заявою та визначенні заявленої до стягнення суми в розмірі 15 000 грн позивачем повністю дотримано вимог щодо їх співмірності та розумності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на наведене доводи відповідача про наявність підстав для відмови в ухваленні додаткового рішення про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Абзац 2 частини 2 статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Як визначено статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (п.3). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2024 у справі №921/377/22 позов задоволено.

Отже витрати, понесені на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 15 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що заява заявника підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 42, 123, 126, 129, 221, 223, 237, 238, 240, 241, 244 ГПК України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу , задовольнити.

2. Судові витрати у складі витрат, пов`язаних з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058338 на користь Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, вул. Горбача, 1, м. Кременець, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 43188153 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Примірник додаткового рішення направити учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Додаткове рішення підписано "13" липня 2024 року.

СуддяЯ.Я. Боровець